Постанова

від 09.09.2020 по справі 5017/1449/2012

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 5017/1449/2012 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

Представники учасників справи у судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2020

по справі №5017/1449/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

до Селянського (фермерського) господарства "ОЛЕКСАНДР"

про стягнення 25054,99 грн.

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.07.2012 у справі №5017/1449/2012 стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "ОЛЕКСАНДР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" суму основного боргу у розмірі 10195,65 грн., штраф за порушення терміну оплати платежів у розмірі 3246,01 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10704,78 грн., витрати по сплаті судового збору на суму 1601,82 грн.

На виконання даного рішення Господарським судом Одеської області 20.07.2012 видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2013 у справі №5017/1449/2012 здійснено заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області по справі №5017/1449/2012 від 20.07.2012 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "АГРОСИНТЕЗ" правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" (далі - ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС").

У січні 2020 року ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулась до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Подільського МРВДВС в Одеській області у виконавчому проваджені №42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20.07.2012 року по справі Господарського суду Одеської області № 5017/1449/2012 в якій просило визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області у виконавчому провадженні №42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012, котрі виразились у винесені Постанови Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області від 24 грудня 2019 року про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", визнати незаконною (скасувати) Постанову Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області від 24 грудня 2019 року про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", визнати за період із 20 листопада 2019 року по 24 грудня 2019 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області у виконавчому провадженні №42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 задоволено частково скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії та бездіяльність державного виконавця Подільського МРВ ДВС в Одеській області у виконавчому проваджені №42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20.07.2012 року по справі Господарського суду Одеської області №5017/1449/2012 та визнано за період із 20 листопада 2019 року по 24 грудня 2019 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області у виконавчому провадженні №42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження".

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що за період із 20 листопада 2019 по 24 грудня 2019 Подільським МРВ ДВС ГТУЮ в Одеській області не були виконані вимоги, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012, зокрема та не обмежуючись із дотриманням строків та порядку визначеного пунктом 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Також, за твердженням суду першої інстанції, за вказаний період державним виконавцем не проводились виконавчі дії, обов`язок виконання яких, ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2019 року по цій справі, було покладено на державного виконавця Подільського РВ ДВС ГТУЮ у Одеській області.

За таких обставин, суд першої інстанції визнав, що скарга ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" в частині визнання за період із 20 листопада 2019 року по 24 грудня 2019 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області у виконавчому провадженні №42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження" - підлягає задоволенню.

Щодо решти заявлених у скарзі вимог місцевий господарський суд зазначив, що державним виконавцем обґрунтовано винесено постанову про повернення стягувачу наказу Господарського суду Одеської області від 20.07.2012 по цій справі, у відповідності до вимог п.7 ч.1 ст.37 Закону України „Про виконавче провадження", оскільки транспортного засобу - трактора колісного марки МТЗ-550, 1980р.в., д/н НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , розшук якого здійснювався поліцією, - не було виявлено протягом року з дня оголошення розшуку. Вказані обставини, за твердженням суду першої інстанції, є окремою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. Таке повернення є можливим незалежно від того проводились чи не проводились державним виконавцем інші виконавчі дії, передбачені Законом України „Про виконавче провадження", і які послужили підставою для задоволення скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області.

Не погодившись із вказаною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" з апеляційною скаргою в якій скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 20 січня 2020 року по справі №5017/1449/2012 в частині відмови у задоволені пункту 3, 4 прохальної частини вимог скарги ТОВ Компанія НІКО- ТАЙС на дії та бездіяльність державного виконавця Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області у виконавчому провадженні №42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012, прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області у виконавчому провадженні №42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012, котрі виразились у винесені Постанови Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області від 24 грудня 2019 року про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та визнати незаконною (скасувати) постанову Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області від 24 грудня 2019 року про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що висновки Господарського суду Одеської області щодо відмови у задоволені чистини вимог скарги не відповідають не лише нормами чинного законодавства України, а й сталій судовій практиці у вирішенні аналогічного роду спорів.

Так, скаржник зазначає про передчасність прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки державним виконавцем не проведено всі можливі та достатні дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на належне, повне та об`єктивне примусове виконання наказу суду у даній справі.

За твердженням апелянта, місцевий господарський суд серед підстав для відмови у задоволенні скарги на дії та бездіяльність органу ДВС зазначив, що станом на час винесення оскаржуваної постанови рухоме майно не розшукане, про факт затримання розшукуваного майна виконавча служба підрозділом поліції не повідомлялась.

Проте, як стверджує апелянт, в матеріалах справи відсутні жодні докази направлення у 2019 році з дотриманням періодичності, визначеного ч.8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", органом ДВС запиту щодо розшуку транспортного засобу боржника до відповідного підрозділу поліції, який уповноважений здійснювати розшук транспортних засобів.

Апелянт зазначає, що відомості щодо змісту дій та заходів виконавчого провадження №42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012 встановлюють те, що у боржника було виявлено та двічі оголошено в розшук транспорті засоби. Натомість, докази перебування такого майна в розшуку, зокрема, органами поліції, матеріали справи не містять. Окрім цього, як вважає апелянт, річний термін перебування в розшуку обраховується не з дати винесення постанови про розшук майна боржника, а з дати прийняття до виконання органами поліції відповідної постанови про розшук майна боржника. Востаннє, як стверджує апелянт, розшук майна боржника було оголошено в травні 2016 року.

З урахуванням наведеного апелянт вважає, що дії Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області у виконавчому провадженні М42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі М5017/1449/2012, котрі виразились у винесені Постанови від 24 грудня 2019 року про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012року по справі М5017/1449/2012 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", є протиправними, передчасними та незаконними.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №5017/1449/2012 та призначено справу до розгляду на 25.03.2020.

23.03.2020 судом апеляційної інстанції отримано лист Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області в якому останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та зазначає, що єдиним виявленим у боржника майном є трактор МТЗ-550, який перебуває у розшуку з 17.08.2016 та результатів по його розшуку на теперішній час немає. Керівник СФГ Олександр згідно з рішенням суду тимчасово обмежений у виїзді за кордон України, а також відносно нього вдруге до правоохоронних органів направлено подання про притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України. Отже, Подільське МРВДВС ГТУЮ в Одеській області вважає, що державним виконавцем вживаються всі можливі заходи примусового характеру з метою виконання рішення суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи №5017/1449/2012 не відбудеться 25.03.2020 р. у зв`язку запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19", вирішено провести розгляд справи №5017/1449/2012 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 поза межами встановленого ч.1 ст.273 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19" та терміном його дії.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 розгляд справи призначено на 13.07.2020.

Судове засідання призначене на 13.07.2020 не відбулося, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бєляновського В.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 розгляд справи призначено на 09.09.2020.

Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ "Перехідні положення" ГПК України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №5017/1449/2012 у зв`язку із перебуванням суддів Бєляновського В.В., Філінюка І.Г. у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 у справі №5017/1449/2012 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 у справі №5017/1449/2012 прийнято до провадження колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.

У судове засідання від 09.09.2020 представники учасників справи не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів оскарження ухвали, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області Скуділо О.О. відкрито виконавче провадження з виконання наказу по справі №5017/1449/2012, виданого 20.07.2012 Господарським судом Одеської області, про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42028594 від 07.02.2014.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2019 задоволено скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Подільського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області по справі №5017/1449/2012.

Так, суд визнав за період з 19.05.2019 по 19.11.2019 неправомірною бездіяльності державного виконавця Подільського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у виконавчому провадженні №42028594 щодо примусового виконання наказів господарського суду Одеської області по справі №5017/1449/2012 від 20 липня 2012 року, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із урахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження" та зобов`язав державного виконавця або іншу посадову особу Подільського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області усунути допущене порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012 із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження", та котрі були направлені та свідчили б про перевірку майнового стану та фактичне примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012.

Постановою начальника відділу Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Яворським Григорієм Валерійовичем 24.12.2019 року повернуто стягувачу наказ Господарського суду Одеської області № 5017/1449/2012 виданий 20.07.2012, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Звертаючись до суду першої інстанції зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" зазначило, що державним виконавцем не було вчинено виконавчих дій, які, на думку скаржника, державний виконавець повинен був вчинити, а також неправомірно винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції погодився із доводами скаржника з приводу неправомірної бездіяльності державного виконавця за період із 20 листопада 2019 року по 24 грудня 2019 року, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження". Проте, дійшов висновку, що державним виконавцем обґрунтовано винесено постанову про повернення стягувачу наказу у відповідності до вимог п.7 ч.1 ст.37 Закону України „Про виконавче провадження", оскільки належний боржнику транспортний засіб не було виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 ст. 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду . У рішенні від 17 травня 2005 року по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про виконавче провадження однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Державний виконавець, як працівник державної виконавчої служби відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

У відповідності до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Положеннями ст. 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Закон України Про виконавче провадження є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно з ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додатну вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на яких заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Крім цього, виконавець також має право: здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом державного виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією (ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження").

Верховним Судом у постанові від 18.03.2019 року по справі № 21/303-08 наголошено, що сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Згідно з ст. 8 Закону України Про виконавче провадження реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення.

Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи (частина 4 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2432/5 від 05.08.2016, автоматизована система виконавчого провадження - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Відповідно до пункту 10 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження система забезпечує інформаційну взаємодію з іншими реєстрами та базами даних державних органів, що містять дані про майно, доходи боржника. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно з пунктами 2-4 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, виконавцем до автоматизованої системи виконавчого провадження обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень.

До Автоматизованої системи виконавчого провадження в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії.

Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до автоматизованої системи виконавчого провадження одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії.

У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до автоматизованої системи виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в автоматизованій системі виконавчого провадження забороняється.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2 розділу VІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, Міністерство юстиції України забезпечує вільний та безоплатний доступ до інформації Системи у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації (на основі поширених веб-оглядачів та редакторів) без обмежень та цілодобово у формі відкритих даних. З метою забезпечення доступу до інформації Системи сторонам виконавчого провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження роз`яснюється таке право, вказуються адреса відповідного веб-сайту в мережі Інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання. Система забезпечує можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації.

Отже, державним виконавцем вносяться відомості про вчинення всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні до автоматизованої системи виконавчого провадження, доступ до якої є відкритим у мережі Інтернет з урахуванням наявного у сторони виконавчого провадження ідентифікатору для доступу до інформації про виконавче провадження.

Оскільки за приписами вищевказаного Закону України "Про виконавче провадження" та Положення автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується централізоване зберігання документів виконавчого провадження, а також надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження та виготовлення документів виконавчого провадження, вказане дає підстави для висновку, що інформація внесена до автоматизованої системи виконавчого провадження виконавцем в межах конкретного виконавчого провадження щодо проведених дій на примусове виконання виконавчого документа є офіційною та може бути використана в спорі стороною, яка є учасником виконавчого провадження, з посиланням на наявні в автоматизованій системі виконавчого провадження дані, в процесі оскарження нею дій чи бездіяльності державного виконавця з приводу вжиття/невжиття виконавцем ефективних, своєчасних і в повному обсязі заходів щодо примусового виконання виконавчого документа, виданого на виконання рішення компетентного органу.

Так, у наявних матеріалах оскарження ухвали міститься інформація внесена до автоматизованої системи виконавчого провадження, яка свідчать про те, що за період із 20 листопада 2019 по 24 грудня 2019 Подільським МРВ ДВС ГТУЮ в Одеській області не були виконані вимоги, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012, зокрема та не обмежуючись із дотриманням строків та порядку визначеного пунктом 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження":

- належним чином та в строки, не виявлено та не накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках, що відкриті у банківських та фінансових установах на ім`я Боржника, а також знаходяться у володінні чи користуванні інших осіб;

- не направлено запити до реєстраційних органів (МРЕВ ДАЇ, БТІ, Державної, сільськогосподарської інспекції - як уповноважених органів до 01.01.2012 року; територіальні сервісні центри МВС України, Реєстраційної служби, Департамент державної реєстрації" та нотаріату, Державна служби' з питань безпечності харчових продуктів та захист споживачів - як уповноважених органів після 01.0112012 року) щодо Наявності у власності Боржника належного йому майна: транспортник засобів (автомобілів, самохідних машин, мотоциклів, тощо), об`єктів нерухомого майна (споруди, будівлі), тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів, котрі містяться в електронних базах даних державних реєстрів, створених після 01 січня 2012-2013 років, із врахуванням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", тощо, та котрі містяться в архівах паперових баз даних державних реєстрів, котрі функціонували до 20,12-2013 років із врахуванням Наказу Міністерства Юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", та при його виявлені не здійснені належні заходи примусового виконання;

- не направлено запити до реєстраційних органів (Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, Департамент державної реєстрації та нотаріату, Міністерства юстиції України, Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захист споживачів) щодо наявність у власності Боржника належного йому майна: транспортних засобів (автомобілів, самохідних машин, мотоциклів, тощо), об`єктів нерухомого майна (споруди, будівлі), тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів, та при його виявлені накласти арешти на виявлене майно;

- не витребувано від Центру державного земельного кадастру, районного управління земельних ресурсів, сільського (селищної) ради інформації щодо наявності у власності чи у оренді Боржника земельних ділянок, із зазначенням їх місцезнаходження, розміру та цільового призначення, із метою встановлення факту вирощування сільськогосподарських культур, їх опису та арешту;

- не здійснено заходи щодо виявлення та встановлення посівів с/г культур, котрі знаходяться та розміщенні на земельних ділянках, що знаходяться в оренді (користуванні) та власності Боржника;

- не здійснено вихід за місцем знаходженням земельних ділянках, що знаходяться в оренді (користуванні) та власності Боржника, із метою встановлення та підтвердження дійсності та достовірності здійснення посіву с/г культур із метою збору врожаю 2017-2018 року;

- не здійснено звернення стягнення на майно Боржника у вигляді посівів с/г культур, котрі знаходяться та розміщенні на земельних ділянках, що знаходяться в оренді (користуванні) та власності Боржника, в тому числі арешту посівів с/г культур, їх опису, оцінці та реалізації майна Боржника;

- не винесено постанову, котрою із метою недопущення пошкодження вказаного майна попередити керівництво та/або відповідальних осіб Боржника про відповідальність за пошкодження (знищення) відповідного майна, передбачену чинним законодавством України;

- не витребувано від ДП "Держреєстри України" відомостей щодо наявності та/або відсутності у Базі даних "ЗЕРНО" даних про здане Боржником зерно із ідентифікуючими даними володільця зерна відповідно до складських документів та журналу реєстрації (адже Боржник є посередником серед сільськогосподарських товаровиробників), у випадку його виявлення - не здійснено його опису та арешту;

- не направлено запити до ДП "Національні інформаційні системи" щодо встановлення факту видання Боржником довіреностей на ім`я третіх осіб на право користування належним рухомим майном, котре належить Боржнику;

- із врахуванням вимог статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове соціальне страхування" від 28.12.2014 року за №77-VIII не направлено до територіальних (місцевого, районного, обласного) органу Фонду соціального страхування України страхувальників, котрі здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців (в даному випадку Боржника) запит щодо встановлення факту та наявності здійснення протягом 2017-2018 років фінансування страхувальника (Боржника) та на надання матеріального забезпечення, в тому числі й соціальних послуг застрахованій особі - Боржнику, що в кінцевому випадку надасть змогу ВДВС належним чином, об`єктивно та повноцінно здійснити виконавчі заходи щодо виявлення, арешту та списані грошових коштів, належних Боржнику, направлених на задоволення вимог стягувача;

- не направлено запити до Управління агропромислового розвитку райдержадміністрації про надання інформації стосовно зібраного Боржником врожаю 2017-2018 роках та проведення посівних робіт 2017-2018 років, із метою встановлення наявності майна, його опису та арешту;

- не направлено до районного відділу статистики вимогу надати державному виконавцю інформацію про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос), про площу збирання насінників, врожайність та валовий збір в господарстві насіння за гібридами, про підсумки сівби під урожай 2017-2018 року, про хід збирання врожаю, сівби озимих та оранку на зяб, із метою встановлення наявності майна, його опису та арешту;

- не направлено запити до фіскальних органів щодо встановлення та підтвердження факту перебування Боржника серед платників земельного податку та/або інших зборів, котрі справляються за користування землею, у відповідності до норм чинного законодавства України;

- не витребувано від ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" відомостей щодо наявності та/або відсутності у Єдиному державному реєстрі тварин Боржника серед власників тварин (худоби), та вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

- не виявлено наявність всіх поточних рахунків, що відкриті у банківських та фінансових установах на ім`я Боржника;

- не направлено запити до органу доходів і зборів з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника;

- не направлено запити до Державної авіаційної служби України про наявність у власності Боржника належного йому в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України, та звісно при його виявлені не накладено арешти на виявлене майно;

- не направлено запити до районного (обласного) управління Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, про наявність у електронному реєстрі інспекції інформації про видачу і реєстрацію Боржником дозвільних документів та ліцензій на провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, та звісно при його виявлені не здійснено відповідних та належних виконавчих дій;

- не направлено запити до Міністерства економічного розвитку та торгівлі про наявність за Боржником в Єдиному реєстрі одержувачів контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп`ютерних програм, баз даних, та звісно при його виявлені не здійснено відповідних та належних виконавчих дій;

- не направлено запити до Державної фіскальної служби України про наявність та/або відсутність щодо митного оформлення за Боржником зовнішньоекономічних операцій (експорт/імпорт товарів, тощо), та звісно при його виявлені не здійснено відповідних та належних виконавчих дій;

- не направлено запити до структурного підрозділу районного (обласного) підпорядкування - філії "Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг" про наявність та/або відсутність Боржника серед власників об`єктів промислової власності, та звісно при його виявлені не здійснено відповідних та належних виконавчих дій;

- не направлено запити до Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, їх структурних підрозділів районного (обласного) підпорядкування, про наявність та/або відсутність інформації - відомостей, котрі містяться в Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України, про записи щодо суден, власником або судновласником яких є Боржника, та звісно при його виявлені не здійснено відповідних та належних виконавчих дій;

- не направлено запити до Державної фіскальної служби України, її регіональних структурних підрозділів, про надання копії податкового щоквартального звіту за 2016-2017рік за формою 1-ДФ та/або запиту про надання інформації щодо форми (коди податкових виплат) виплати доходів іншим відповідним суб`єктам в частині заробітної плати, дивідендів, іншим суб`єктам господарювання щодо оплати послуг оренди, інших платежів; у випадку існування перешкод у здійсненні даного заходу вжити дій щодо захисту прав та обов`язків органу ДВС та стягувана, звернувшись до суду із вимогами відповідного характеру;

- із метою встановлення та/або перевірки факту здійснення Боржником господарської діяльності, перевіркою та встановленням майнового стану Боржника, не направлено запити до Державної фіскальної служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність Боржника серед платників загальнодержавних податків, у відповідності до норм чинного законодавства України: Податок на прибуток підприємств, Податок на доходи фізичних осіб, Податок на додану вартість, Акцизний податок, Екологічний податок, Плата за користування надрами, Рентна плата за об`єкти використання, тощо;

- не направлено запити до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх структурних підрозділів районного (обласного) підпорядкування, про наявність та/або відсутність Боржника серед власників, які володіють 10% і більше пакетів акцій емітентів, та звісно при його виявлені не здійснено відповідних та належних виконавчих дій;

- із метою встановлення та/або перевірки факту здійснення Боржником господарської діяльності, перевіркою та встановленням майнового стану Боржника, направити запити до Державної фіскальної служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність Боржника серед платників місцевих податків, у відповідності до норм чинного законодавства України: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Єдиний податок для юридичних осіб, Транспортний податок, Єдиний податок для юридичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників, Плата за землю (у складі податку на майно), тощо;

- не направлено запити до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, їх структурних підрозділів районного (обласного) підпорядкування, про наявність та/або відсутність Боржника серед власників великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, підіймальних споруд, парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском пари, трубопроводів пари та гарячої води, та звісно при його виявлені не здійснено відповідних та належних виконавчих дій;

- із метою встановлення та/або перевірки факту здійснення Боржником господарської діяльності, перевіркою та встановленням майнового стану Боржника, не направлено запити до Державної фіскальної служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність Боржника серед платників загальнодержавних зборів, у відповідності до норм чинного законодавства України: Збір за першу реєстрацію транспортного засобу, Збір за користування радіочастотним ресурсом України, Збір за спеціальне використання води, Збір за спеціальне використання лісових ресурсів, Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками, Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, Плата за викоритсання інших природних ресурсів тощо;

- не направлено запити до Міністерства інфраструктури України, Центру транспортного сервісу "Ліски" ПАТ "Укрлізниця", ДП "Головного інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці" із вимогою підтвердити наявність та/або відсутність Боржника серед власників на залізничний транспорт, а саме, проте не обмежуючись: контейнери, електровози, тепловози, моторвагонного рухомого складу - вагони всіх видів, локомотивів, монорейкового транспорту, тощо, та звісно при його виявлені не здійснено відповідних та належних виконавчих дій;

- Із метою встановлення та/або перевірки факту здійснення Боржником господарської діяльності, перевіркою та встановленням майнового стану Боржника, не направлено запити до Державної фіскальної служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність Боржника серед платників місцевих зборів, у відповідності до норм чинного законодавства України: Туристичний збір, Збір за місця для паркування транспортних засобів, Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, тощо;

- не вжито заходів щодо звернення до районного (та/або обласного) відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційних служб Головного управління юстиції Міністерства юстиції України та до територіального (районного та/або обласного) управління Державної міграційної служби України з метою встановлення факту перебування Боржника у ЄДРПОУ серед власників (засновників) суб`єктів господарювання;

- із метою встановлення та/або перевірки факту здійснення Боржником господарської діяльності, перевіркою та встановленням майнового стану Боржника, встановлення та/або перевірки наявності вигодонабувачів від діяльності Боржника, направити запити до Державної фіскальної служби України, її регіональних структурних підрозділів, про надання інформації щодо суб`єктів, відповідно до правовідносин із котрими Боржник виступає податковим агентом; у випадку існування перешкод у здійсненні даного заходу вжити дій щодо захисту прав та обов`язків органу ДВС та стягувана, звернувшись до суду із вимогами відповідного характеру;

- не застосовано та не вжито інших та можливих заходів у виконавчому провадженні ВП №42028594 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 20.07.2012 року по справі №5017/1449/2012.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, при розгляді попередньої скарги ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця, ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2019 було визнано за період з 19.05.2019 по 19.11.2019 неправомірною бездіяльності державного виконавця Подільського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у виконавчому провадженні №42028594 щодо примусового виконання наказів господарського суду Одеської області по справі №5017/1449/2012 від 20 липня 2012 року, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із урахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження" та зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Подільського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області усунути допущене порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012 із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження", та котрі були направлені та свідчили б про перевірку майнового стану та фактичне примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012.

Дана ухвала учасниками справи не оскаржувалася та набрала законної сили.

Отже, судом першої інстанції вже було встановлено факт допущення державним виконавцем у виконавчому провадженні №42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012 неправомірної бездіяльності за період з 19.05.2019 по 19.11.2019, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч.ч. 1-2 статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до статті 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Проте, державним виконавцем Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області, в порушення вищенаведених норм, не враховано положення статті 345 ГПК України із врахуванням змісту та вказівок ухвали Господарського суду Одеської області від 02.12.2019 по справі №5017/1449/2012.

У матеріалах даної справи відсутні докази виконання державним виконавцем Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області вказівок ухвали Господарського суду Одеської області від 02.12.2019 по справі №5017/1449/2012 та вимог статті 345 ГПК України.

При розгляді скарги, яка є предметом даного розгляду, державний виконавець не надав належних доказів вжиття всіх необхідних заходів примусового виконання рішення і за період з 20 листопада 2019 року по 24 грудня 2019 року.

Наявним матеріали оскарження ухвали не підтверджується ані вжиття державним виконавцем всіх заходів щодо розшуку боржника та виявлення його майна, ані дотримання ним встановленої Законом України "Про виконавче провадження" періодичності вчинення зазначених дій.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із твердженням скаржника та висновками місцевого господарського суду щодо неправомірної бездіяльності державного виконавця Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області у виконавчому провадженні №42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" за період із 20 листопада 2019 року по 24 грудня 2019 року, а тому скарга ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Проте, колегія суддів вважає необґрунтованими та передчасними висновок місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні скарги ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про визнання незаконною постанови Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області від 24 грудня 2019 року про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів оскарження ухвали, боржнику належить рухоме майно, а саме трактор колісний марки МТЗ-550, 1980р.в., д/н НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , місце реєстрації: Одеська обл., смт.Фрунзівка, пров.Світлий, 5 .

Постановою державного виконавця від 25.02.2014 по виконавчому провадженню № 2028594 про оголошення розшуку майна, що належить боржнику (СФГ „Олександр") - трактора колісного марки МТЗ-550, 1980р.в., д/н НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , місце реєстрації: Одеська обл.., смт.Фрунзівка, пров.Світлий, 5.

19.10.2015 держаним виконавцем на адресу начальника УДАІ Одеської області було направлено запит щодо повідомлення про результати виконання вищевказаної постанови.

Листом від 05.11.2015 УДАІ ГУ МВС України в Одеській області повідомило Котовський ВДВС про неможливість виконання постанови про розшук майна боржника від 19.10.2015р. у зв`язку з тим, що транспортний засіб „МТЗ-550" д/з НОМЕР_1 зареєстровано в іншому регіоні та рекомендовано з питанням виконання постанови звернутись до ВДАІ УМВС України у Вінницькій області.

19.05.2016р. державним виконавцем Котовського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області було винесено постанову про оголошення розшуку майна, що належить боржнику (СФГ „Олександр") - трактора колісного марки МТЗ-550, 1980р.в., д/н НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шассі № НОМЕР_3 , місце реєстрації: Одеська обл.., смт.Фрунзівка, пров.Світлий, 5.

Листом від 19.05.2016р. за № 8034/02-35/14 вказану постанову направлено до виконання на адресу ВДАЇ УМВС України у Вінницькій області.

18.07.2016р. до Котовського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області надійшов лист Управління превентивної діяльності ГУ УМВС України у Вінницькій області від 05.07.2016р. про підтвердження прийняття до виконання вищевказаної постанови державного виконавця Котовського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області від 19.05.2016р. та із зазначенням того, що у разі затримання, вказаного в постанові, транспортного засобу - орган ДВС буде повідомлено додатково.

Доказів вчинення державним виконавцем подальший дій щодо розшуку рухомого майна боржника наявні матеріали оскарження ухвали не містять.

Пунктом 7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, державний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачи лише у разі, якщо ним у встановленому порядку вжито всіх передбачених законом заходів щодо з`ясування майнового стану боржника та розшуку майна боржника, проте як було встановлено вище, державним виконавцем Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області не було вжито всіх передбачених законом заходів.

Колегія суддів вважає передчасним прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки державним виконавцем не проведено всі можливі та достатні дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на належне, повне та об`єктивне примусове виконання наказу суду у справі №5017/1449/2012, зокрема, щодо пошуку та виявлення іншого майна, що належить боржнику.

Місцевий господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу зазначив, що державним виконавцем обґрунтовано винесено постанову про повернення стягувачу наказу Господарського суду Одеської області від 20.07.2012 по цій справі, у відповідності до вимог п.7 ч.1 ст.37 Закону України „Про виконавче провадження", оскільки транспортного засобу - трактора колісного марки МТЗ-550, 1980р.в., д/н НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , розшук якого здійснювався поліцією, - не було виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

Але такий висновок суду суперечить власним висновкам цього суду щодо не вчинення державним виконавцем належних дій щодо пошуку і виявлення майна. Як встановлено розглядом справи, державний виконавець у порушення низки положень Закону України „Про виконавче провадження" не здійснив необхідні дії, зокрема, щодо пошуку та виявлення майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, а тому повернення виконавчого документу на підставі п.7 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження", за умови доведення не вчинення певних дій щодо пошуку іншого майна боржника є суперечливим та такими, що не узгоджується як із загальними нормами Закону України „Про виконавче провадження", так і сталою судовою практикою щодо обов`язковості виконання судових рішень.

Апеляційний господарський суд, серед іншого, вважає за необхідне зауважити, що висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14).

Згідно ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 ГПК України та ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі Шмалько проти України зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду .

У рішенні від 17.05.2005 по справі Чіжов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13).

На переконання судової колегії у даній ситуації слід керуватися інтересами стягувача, оскільки у випадку наявності невиконаного судового рішення, він (стягувач) вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі повернення виконавчого документу не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами скаржника з приводу незаконності та передчасності винесення постанову Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області від 24 грудня 2019 року про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з цим, судова колегія не вбачає підстав для задоволення скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця, котрі виразились у винесені постанови Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області від 24 грудня 2019 року, з огляду на таке.

За приписами ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, прийняття постанови, зокрема й про повернення виконавчого документу стягувачу, є правом державного виконавця, яким він скористався в силу приписів ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", а тому такі дії державного виконавця не можуть бути визнані неправомірними.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржувана ухвала в частині відмови у визнанні незаконною і скасування постанови Подільського МРВ ДВС ГТУЮ в Одеській області від 24 грудня 2019 року про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" скасуванню, із прийняттям в цій частині нового рішення, про задоволення скарги.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 по справі №5017/1449/2012 в частині відмови у визнанні незаконною і скасування постанови Подільського МРВ ДВС ГТУЮ в Одеській області від 24 грудня 2019 року про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" - скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, про задоволення скарги.

В іншій частині, ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 по справі №5017/1449/2012 залишити без змін, виклавши її резолютивну частину у наступній редакції:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії та бездіяльність державного виконавця Подільського МРВ ДВС в Одеській області у виконавчому проваджені № 42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20.07.2012 року по справі Господарського суду Одеської області № 5017/1449/2012 - задовольнити частково.

Визнати за період із 20 листопада 2019 року по 24 грудня 2019 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського МРВДВС ГТУЮ в Одеській області у виконавчому провадженні №42028594 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження".

Визнати незаконною та скасувати постанову Подільського МРВ ДВС ГТУЮ в Одеській області від 24 грудня 2019 року про повернення наказу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2012 року по справі №5017/1449/2012 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

У задоволенні решти скарги відмовити .

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.09.2020.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Мишкіна М.А.