Постанова

від 15.09.2020 по справі 925/1291/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа№ 925/1291/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Шаптали Є.Ю.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Мліїв

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 10.12.2019 (дата складання повного тексту 17.12.2019)

у справі № 925/1291/19 (суддя - Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агросфера

до Приватного підприємства Мліїв

про стягнення 116 208,73 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агросфера звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства Мліїв про стягнення заборгованості за поставлені засоби захисту рослин згідно з договором купівлі-продажу від 09.04.2019 №598 у розмірі 116 208,73 грн, у тому числі: 41 126,10 грн проіндексованої суми вартості товару, 67 994,23 грн процентів за користування товарним кредитом, 7 088,40 грн пені та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано тим, що строк виконання зобов`язання настав, однак відповідач зобов`язання належним чином не виконав в результаті чого утворилась заборгованість та виникло право на стягнення процентів за користування товарним кредитом та пені.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.12.2019 у справі № 925/1291/19 позов задоволено частково.

З урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.01.2020, присуджено до стягнення з Приватного підприємства Мліїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агросфера 41 126,10 грн проіндексованої суми вартості товару, 63 093,58 грн процентів за користування товарним кредитом, 6 541,87 грн пені та 1 824,95 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позов є обґрунтованим, однак позивач провів розрахунок процентів за користування товарним кредитом за договором, врахувавши погоджені сторонами умови їх визначення. Водночас, судом встановлено, що нарахування відсотків було проведено позивачем без врахування зміни (зменшення) курсу долара (офіційний курс долара до гривні 02.05.2019 - 2649,24, 03.06.2019 - 2689,46, 01.07.2019 - 2617,79, 01.08.2019 - 2502,07, 02.09.2019 - 2514,41, 07.10.2019 - 2461,18) за період за який ці відсотки нараховані (з 22.04.2019 до 01.05.2019 (35%) та з 02.05.2019 до 07.10.2019 (350%). Суд, перевіривши розрахунок нарахування процентів за користування товарним кредитом встановив, що правильною є сума відсотків у розмірі 63093,58 грн станом на 07.10.2019.

Крім того, судом здійснено перерахунок розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача та визнано вказані вимоги обґрунтованими в частині стягнення 6 541,87 грн пені.

29.01.2020 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано наказ.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство Мліїв звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2019 у справі № 925/1291/19 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020 справу № 925/1291/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Тарасенко К.В., суддів: Іоннікової І.А., Разіної Т.І.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/662/20 від 17.02.2020, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.49, 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1291/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2020 у справі №925/1291/19 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою від 17.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №925/1291/19 за апеляційною скаргою Приватного підприємства Мліїв на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2019. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

13.03.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

16.03.2020 від відповідача надійшла відповідь на відзив у справі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 зі змінами та доповненнями на усій території України запроваджено карантин.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному дослідженні обставин справи та наявних в ній доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, що є підставою для його скасування.

Апелянт зазначає, що нарахування відповідачу 350 процентів річних за неправомірне користування покупцем товарним кредитом не відповідає нормам діючого законодавства, оскільки сторонами було визначено відповідальність за неналежне виконання зобов`язання у формі стягнення пені, а одночасне застосування ставки 350 відсотків річних та пені, є подвійним видом штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, апелянт стверджує, що на момент винесення рішення проіндексована сума вартості товару вже була ним сплачена.

У відповіді на відзив відповідач також вказує, що позивач у своєму відзиві на відзив не надав відповідей на питання, які порушені у апеляційній скарзі та не спростував відсутності підстав для задоволення позову.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та зазначає, що правовідносини сторін регулюються договором, а прийняте рішення відповідає обставинам справи та наявним в ній доказам.

Позивач також посилається на те, що судова практика на яку посилається відповідач у своїй скарзі регулює інші правовідносини та не може бути застосована при вирішенні даного спору.

2.4. інші процесуальні дії у справі: судом апеляційної інстанції не вчинялись.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

09.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агросфера (Продавець, позивач у справі), в особі директора Воліної Інни Валеріївни, що діє на підставі Статуту, та Приватним підприємством Мліїв (покупець - відповідач у справі), в особі директора Чеберяка Дениса Юрійовича, що діє на підставі Статуту, було укладено договір купівлі-продажу №598 (надалі - Договір, а.с. 14-18), за умовами якого продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив (надалі - товар) відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені у Специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід`ємною частиною даного Договору. Ціна Товару встановлена по домовленості сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті - долар США (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх Специфікаціях, підписаних в рамках цього договору які є його невід`ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб, передбачений пунктами 4.7, 4.8 даного договору та суми процентів за користування товарним кредитом.

Оплата вартості товару (виконання зобов`язання) підлягає у гривні, згідно з розділом 4 цього договору. Згідно з пунктом 4.1 Договору умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у Специфікації(ях) до Договору. Пунктами 4.7. та 4.8. договору позивач та відповідач узгодили зміну ціни на товар та порядок її визначення.

У пункті 4.2 Договору сторони погодили, що товарний кредит з відстроченням або з розстроченням платежу по даному договору надасться на умовах сплати 0,01 % річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит, наданий продавцем покупцю в межах строків визначених умовами оплати товару у Специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених Умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом.

Якщо покупець прострочив оплату товару, він продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно п. 7.2. даного договору (протягом 10-ти календарних днів), а далі по ставці згідно пункту 7.3. даного договору.

Відповідно до пункту 7.2 Договору якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у пункті 7.3 цього договору.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10-ть календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом (пункт 7.3 договору).

Договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021 (пункт 13.1 Договору).

Специфікацією №1 від 09.04.2019 до Договору сторони узгодили найменування товару, його ціну, вартість, строк поставки та умови оплати. Згідно з умовами Специфікації покупець зобов`язаний сплатити загальну вартість товару, який отриманий згідно із Специфікацією у строк до 19.04.2019 (а.с 19).

На виконання умов Договору продавець поставив та передав у власність, а покупець прийняв товар піфос к. е. у кількості 90 л та ретардин EW, EB кількістю 85 л загальною вартістю 54993,30 грн, що підтверджується видатковою накладною №552 від 09.04.2019 (а.с.20) та довіреністю на отримання товару від 09.04.2019 №3 (а.с.21).

На виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до умов Договору та специфікації №1 відповідач 09.04.2019 здійснив платіж у сумі 11021,87 грн, який зарахований позивачем у рахунок погашення товарного кредиту за договором, що підтверджується випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агросфера (а.с. 24, зворот).

Відповідач у визначений договором строк не розрахувався за поставлений товар.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

На підставі положень договору позивач провів розрахунок проіндексованої суми вартості товару (боргу. Станом на 28.10.2019 (дата розрахунку ціни цього позову) проіндексована сума вартості товару (боргу) відповідача перед позивачем по договору становила 41126,10 грн, також позивачем було нараховано відповідачу відсотки за користування товарним кредитом у сумі 67994,23 грн та пеню у розмірі 7088,40 грн, які просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Дослідивши обставини справи та умови Договору, колегія суддів зазначає, що заперечуючи проти задоволення позову, відповідач фактично не погоджується з застосуванням до спірних правовідносин ставки за користування товарним кредитом в розмірі 350 відсотків річних.

Однак, умовами Договору, а саме пунктами 7.2. та 7.3. визначено обов`язок покупця сплатити відсотки за користування кредитом та їх розміри у випадку несплати в строки передбачені специфікацією.

Так, у специфікації визначено, що товар має бути оплачено до 19.04.2019, зі змісту Договору вбачається, що у випадку несплати товару протягом 10 днів з вказаної дати діє передбачена п. 7.2. Договору ставка 35% річних, а після спливу вказаних 10 днів починає діяти ставка передбачена п. 7.3. Договору в розмірі 350 % річних.

Доказів оспорення в судах, визнання недійсним чи скасування вказаних пунктів Договору матеріали справи не містять, як і не містять доказів, що Договір було укладено під примусом чи за наявності інших обставин, які б свідчили про відсутність волі сторін на його укладення чи про наявність заперечень щодо його змісту, а тому Договір є обов`язковим для сторін та має ними виконуватись.

Як правильно вказав суд першої інстанції, продавець поставив, а покупець прийняв товар вартістю 54993,30 грн, що підтверджується належними доказами та частково розрахувався за нього у сумі 11021,87 грн (54993,30-11021,87=43971,43).

Судом враховано відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки товару, недопоставки товару чи іншого невиконання умов спірного договору. Позивачем згідно з умовами Договору проіндексована сума вартості товару (заборгованості відповідача перед позивачем) і станом на час звернення позивача з цим позовом по Договору заборгованість відповідача становила 41126,10 грн. Оскільки в силу наведених правових норм обов`язок покупця оплати отриманий виник у відповідача після його прийняття з відстрочкою 10 днів, тобто до 19.04.2019, строк сплати за отриманий товар є таким, що настав.

Факт наявності заборгованості підтверджується Договором, специфікацією до договору, видатковою накладною, довіреністю на отримання товару, частковим розрахунком за поставлений товар. Судом першої інстанції враховано, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий товар, у розумінні вимог статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, відповідач суду не подав, тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 41126,10 грн була обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

В свою чергу, колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення було прийняте 10.12.2019, а до апеляційної скарги відповідачем долучено платіжне доручення № 20 від 09.12.2019, в якому платником є ПП Мліїв (відповідач), а отримувачем є ТОВ ТД Агросфера (позивач), призначення платежу: оплата зг. Дог. № 598 від 09.04.2019 спец. № 1 від 09.04.2019 в т.ч. ПДВ 9135,07 грн. на суму 54 810,42 грн.

З огляду на обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач на момент прийняття оскаржуваного рішення сплатив повну вартість поставленого товару, та частково сплатив відсотки за користування товарним кредитом, однак враховуючи, що заборгованість було сплачено за день до прийняття оскаржуваного рішення, саме відповідач мав забезпечити подання до суду докази виконання зобов`язання, однак вказаного обов`язку відповідачем не виконано, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, яке прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права з урахуванням доказів, наявних у матеріалах справи.

Однак, колегія суддів зазначає, що обставини часткового виконання зобов`язання на суму 54 810,42 грн встановлені судом та мають бути враховані на стадії виконання рішення.

Щодо заяви відповідача про тлумачення змісту правочину у частині пункту 4.2 та розділу 7 Договору, то суд першої інстанції правомірно зазначив, що правочином є волевиявлення, тобто дія особи, яка відображає внутрішню волю останньої. Якщо волевиявлення виражене нечітко, виникає необхідність тлумачення волі сторони правочину та з`ясування засад, на яких таке тлумачення має проводитися.

Відповідно до ч. 2 ст. 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Водночас, наведені пункти договору викладені у відповідності до вимог положень діючого законодавства. Сторони у пункті 4.2 Договору встановили, що товарний кредит з відстроченням або з розстроченням платежу по даному договору надасться на умовах сплати 0,01 % річних за користування товарним кредитом у межах строків визначених умовами оплати товару у Специфікації. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених умовами оплати товару після 10-ти календарних днів, тобто після 19.04.2019 (19.04.2019 вихідний день, тому з 22.04.2019) здійснюється на умовах сплати 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, а у разі подальшого користування товарним кредитом на умовах сплати - 350 процентів річних за користування товарним кредитом. Тобто, у пункті 4.2 сторонами узгоджені строки та умови оплати товару, а у пунктах 7.2. та 7.3 Договору позивач та відповідач узгодили розмір процентів за користування товарним кредитом та порядок їх визначення.

Вказані положення Договору узгоджуються з положеннями частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України, у якій закріплено, що у разі якщо покупець, який прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Розмір процентів визначений сторонами у договорі та не відносить до виду відповідальності, як вважає відповідач.

Тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України. Окрім цього суд зазначає про принцип сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки у тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party).

Отже, на підставі наведених умов Договору позивач провів розрахунок процентів за користування товарним кредитом за договором, врахувавши погоджені сторонами умови їх визначення. Водночас, судом встановлено, що нарахування відсотків було проведено позивачем без врахування зміни (зменшення) курсу долара (офіційний курс долара до гривні 02.05.2019 - 2649,24, 03.06.2019 - 2689,46, 01.07.2019 - 2617,79, 01.08.2019 - 2502,07, 02.09.2019 - 2514,41, 07.10.2019 - 2461,18) за період за який ці відсотки нараховані (з 22.04.2019 до 01.05.2019 (35%) та з 02.05.2019 до 07.10.2019 (350%). А тому, відповідно до арифметично правильного розрахунку, обґрунтованою є сума відсотків у розмірі 63093,58 грн станом на 07.10.2019.

Позивачем також нараховано відповідачу 7088,40 грн пені за несвоєчасну оплату поставлених товарів за період з 22.04.2019 до 07.10.2019. При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір пені, яка підлягає до стягнення становить 6541,87 грн за період з 22.04.2019 до 07.10.2019.

Щодо посилання апелянта на те, що розмір сум які підлягають стягненню з нього є надмірно великими, колегія суддів зазначає наступне.

Відсотки за користування коштами (63 093,58 грн) нараховані на суму боргу (41 126,10 грн) за своєю правовою природою є платою за користування грошима, і не є штрафними санкціями, а тому не можуть бути зменшені на підставі ст. 233 Господарського кодексу України

Водночас, відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. (аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі Справа № 918/93/19)

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач нарахував відповідачу плату за користування товарним кредитом в розмірі 350 % річних, а також застосував штрафні санкції у формі пені, колегія суддів враховує, що вказані суми були нараховані на підставі Договору, однак наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові які формуються за рахунок великої відсоткової ставки за користування коштами та додатково пені змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

При цьому сума нарахованого штрафу є значною, відповідачем було частково сплачено за поставлений товар до подання позову, а також до прийняття рішення повністю виконано грошове зобов`язання в частині основного боргу, а також те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач зазнав збитків у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за ініціативою суду до 10% з 6541,87 грн до 654,19 грн.

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів, що відповідач на момент подання позову порушив права позивача на своєчасне отримання вартості поставленого товару і вказане право підлягає захисту шляхом стягнення боргу, відсотків за користування коштами та штрафних санкцій.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

За результатами розгляду справи колегією суддів встановлено наявність підстав для часткового задоволення позову.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. (стаття 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 3 цієї статті Цивільного кодексу встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Продаж товару в кредит урегульований у статті 694 Цивільного кодексу України, згідно з якою договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов`язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Положеннями частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі якщо покупець, який прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Розмір процентів визначений сторонами у договорі та не відносить до виду відповідальності, як вважає відповідач.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частина 2 статті 217 Господарського кодексу України).

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. 6. Відповідно до частини 6 статті 232 цього Кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Щодо посилань апелянта на те, що нарахування відповідачу 350 процентів річних за неправомірне користування покупцем товарним кредитом не відповідає нормам діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що вказаний розмір відсотків визначено сторонами у Договорі, який є чинним, а тому у сторін виникають права та обов`язки, які передбачені ними у Договорі.

Колегія суддів розглянула доводи апелянта, що на момент винесення рішення проіндексована сума вартості товару вже була ним сплачена та зазначає, що обов`язок доказування покладається на учасників процесу і саме відповідач, який сплатив кошти за день до дати судового засідання зобов`язаний був повідомити суд про виконане зобов`язання, однак вказані дії ним вчинені не були, а отже у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення з наведених підстав.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки суду частково не відповідають обставинам справи, що є підставою для зміни рішення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2019 у справі № 925/1291/19 підлягає зміні в частині розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню на користь позивача.

Апеляційна скарга Приватного підприємства Мліїв на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2019 у справі № 925/1291/19 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, враховуючи наявність вини відповідача у виникненні даного спору, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Мліїв на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2019 у справі № 925/1291/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2019 у справі № 925/1291/19 у справі змінити в частині розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню на користь позивача.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2019 у справі № 925/1291/19, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.01.2020, викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Мліїв (вул. Гараня, 10, с.Мліїв, Городищенський район, Черкаська область, 19511, ідентифікаційний код 33570084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агросфера (вул.Собінова, 1, кімната 605-617, 601, м.Дніпро, 49083, ідентифікаційний код 41664249) 41126 грн 10 коп. проіндексованої суми вартості товару, 63093 грн 58 коп. процентів за користування товарним кредитом, 654 грн 19 коп. пені та 1824 грн 95 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2019 у справі № 925/1291/19 залишити без змін.

5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

Є.Ю. Шаптала