Постанова

від 01.07.2020 по справі 911/2404/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2020 р. Справа№ 911/2404/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Разіної Т.І.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання: Горді В.В.

За участі представників: згідно з протоколом судового засідання від 01.07.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області

від 26.02.2020 (повний текст складено 05.03.2020)

у справі № 911/2404/19 (суддя: Наріжний С.Ю.)

за первісним позовом Гаражного кооперативу Автокооператив Локомотив

до 1) Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області

2) Комунального підприємства Управління міським господарством Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області

про припинення права постійного користування земельною ділянкою

та за зустрічним позовом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області

до Гаражного кооперативу Автокооператив Локомотив

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства Управління міським господарством Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нежитлових капітальних та нежитлових металевих будівель

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Гаражний кооператив Автокооператив Локомотив звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області та КП УМГ про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Позов мотивовано тим, що гаражний кооператив є користувачем спірної земельної ділянки, а надання її у користування іншій особі порушує його права.

У свою чергу, Вишнева міська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулась з зустрічним позовом до Гаражного кооперативу Автокооператив Локомотив про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нежитлових капітальних та нежитлових металевих будівель до спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що кооператив без наявності на те правової підстави розмістив на спірній земельні ділянці споруди, які підлягають знесенню.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 911/2404/19 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що кооператив не довів наявності у нього права на земельну ділянку, а отже не довів наявності порушеного права, яке підлягає захисту, в свою чергу, міська рада подала позов до кооперативу, однак власником майна, яке вимагає знести міська рада є фізичні особи, а отже кооператив є неналежним відповідачем у справі.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарг

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Вишнева міська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі №911/2404/19 скасувати частково, а саме зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2404/19, за апеляційною скаргою Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі №911/2404/19, розгляд справи призначено на 10.06.2020.

10.06.2020 на електронну пошту суду від представника Гаражного кооперативу Автокооператив Локомотив надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване хворобою представника та неможливістю прибути у судове засідання.

Крім того, 10.06.2020 до канцелярії суду від представника Вишневої міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання.

У судове засідання 10.06.2020 представники учасників процесу не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Ухвалою від 10.06.2020 задоволено клопотання сторін про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 01.07.2020.

У судове засідання 01.07.2020 представники сторін та третьої особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим.

Апелянт стверджує, що спірна земельна ділянка ще з 2007 року була виділена з метою будівництва шляхопроводу, та жодним чином не надавалась для розміщення будівель та споруд (гаражів), а тому вказані об`єкти мають бути знесені.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Гаражний кооператив Автокооператив Локомотив та Комунальне підприємство Управління міським господарством Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області своїм правом на надання відзиву не скористались.

2.4. інші процесуальні дії у справі

Представники учасників процесу у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду спору повідомлялись належним чином.

Враховуючи, що учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про свої наміри бути присутніми в судовому засіданні суд не повідомляли, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представників сторін.

Мотивувальна частина.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

Рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області від 05.06.1978 №26І Про затвердження автокооперативу та відведення земельної ділянки під розміщення тимчасових металевих типових гаражів для власних легкових автомобілів в м. Вишневому затверджено кооператив власників автомобілів Локомотив в м. Вишневому в кількості 54 особи з правом встановлення тимчасових металевих збірних типових гаражів для власних автомобілів. Виділено даному кооперативу земельну ділянку площею 0,35 га (за рахунок земель міськфонду м. Вишневого), яка розміщена вздовж залізничного полотна перегону Жуляни-Фастів (пікет №9868 км).

Листом від 10.11.1986 №1-5-966 Відділ у справах будівництва і архітектури Виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів надав згоду на будівництво кооперативом на земельній ділянці гаражів із цегли.

Рішенням виконавчого комітету Вишневої міської ради народних депутатів Київської області від 20.01.1987 № 15 Про закріплення земельної ділянки під розміщення гаражів автогаражного кооперативу Локомотив для власників легкових автомобілів у місті Вишневому закріплено за автогаражним кооперативом Локомотив земельну ділянку площею 1,27 га в м. Вишневому. Доручено оформити будівельний паспорт у Києво-Святошинського архітектора та затвердити в обласному відділі архітектури.

21.04.1987 виконавчим комітетом Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області було прийнято рішення № 146/2 Про надання дозволу автокооперативу Локомотив на будівництво ІІ-ї черги кооперативних гаражів в м. Вишневому , яким затверджено рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради народних депутатів від 20.01.1987 за № 15 та надано дозвіл автокооперативу Локомотив на будівництво ІІ-ї черги кооперативних гаражів в кількості 198 автомашин на закріпленій земельній ділянці площею 1,27 га в м. Вишневому. Затверджено статут кооперативу Локомотив , кутовий штамп, печатку кооперативу з його найменуванням. Доручено оформити будівельний паспорт у районного архітектора, та погодити в обласному відділі в справах будівництва та архітектури, а проектну документацію на будівництво гаражів виготовити в установленому законом порядку.

12.10.2001 Гаражний кооператив Автокооператив Локомотив (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, 24; код ЄДРПОУ 26078548) зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Рішенням Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області XLIII сесії V скликання від 27.05.2010 Про надання згоди АГК Локомотив на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою під розміщення індивідуальних гаражів по вул. Балукова, 24 :

-затверджено технічний звіт АГК Локомотив по встановленню фактичних меж земельної ділянки площею 1,6 га (забудовані землі) по вул. Балукова, 24;

-надано згоду землевпорядній організації на виготовлення технічної документації щодо надання земельної ділянки АГК Локомотив в довгострокове користування на умовах оренди терміном на 10 років, під розміщення індивідуальних гаражів, площею 1,6 га, по вул. Балукова, 24;

-встановлено, що підготовлену технічну документацію АГК Локомотив , щодо оформлення права користування на умовах оренди терміном 10 років, подати на розгляд та затвердження на черговій сесії міської ради;

-встановлено, що АГК Локомотив повинен використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, не допускаючи погіршення екологічного стану ділянки та прилеглих територій;

-встановлено, що дане рішення дійсне протягом 3-х років.

Матеріали справи не містять доказів підготовки Автокооперативом Локомотив технічної документації щодо надання земельної ділянки в оренду відповідно до вказаного рішення Вишневої міської ради від 27.05.2010. Представником Позивача в судових засіданнях підтверджено, що відповідна технічна документація не виготовлялась.

Відповідно до Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки ім000850 Автокооперативу Локомотив по експлуатації автостоянки і гаражів для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян по вул. Балукова, 24 в м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області, виготовленого Державним підприємством Укргеоінформ у 2010 році, встановлено зовнішні межі земельної ділянки Автокооперативу Локомотив по експлуатації автостоянки і гаражів для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян по вул. Балукова, 24 в м. Вишневому Києво-Святошинського району Київської області, в результаті чого обчислено площу зазначеної земельної ділянки, яка становить 16357,72 кв.м.

Позивач звертався до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області із клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки для колективного гаражного будівництва за адресою: м. Вишневе, вул. Балукова, 24.

Виконавчий комітет Вишневої міської ради листом від 04.08.2015 3/02-1447 повідомив Позивачу, що по даному питанню був підготовлений на розгляд сесії проект рішення Про надання дозволу автокооперативу Локомотив на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди терміном 10 років для колективного гаражного будівництва за адресою: м. Вишневе, вул. Балукова, 24 . Даний проект не був підтриманий більшістю депутатів міської ради.

Крім цього, судом встановлено, що Позивач звертався до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області із клопотанням про передачу у власність земельної ділянки для колективного гаражного будівництва за адресою: м. Вишневе, вул. Балукова, 24.

Рішенням ХIV сесії Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 23.08.2016 №1-01/ХIV7-23 Позивачу було відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для колективного гаражного будівництва за адресою: м. Вишневе, вул. Балукова, 24, з підстав того, що земельна ділянка за вказаною адресою не відповідає вимогам Плану зонування (зонінгу) території міста Вишневе, а також цільове призначення земельної ділянки не відповідає вимогам Генерального плану м. Вишневе, який затверджений рішенням ХХХVІ сесії Вишневої міської ради V скликання №1/01-50-36/5 від 21.05.2009.

Крім того, із листів Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 11.07.2018 № 3/02-1298, від 02.08.2018 №3/02-1485 та від 13.08.2018 №3/02-1571 вбачається, що Позивач звертався до Вишневої міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для колективного гаражного будівництва за адресою: м. Вишневе, вул. Балукова, 24. У листах зазначено, що відповідні питання будуть винесені на розгляд чергової сесії ради.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів наявності у Позивача оформленого у встановленому порядку Акту про право власності чи право постійного користування відповідною земельною ділянкою, а також доказів наявності між Позивачем та Відповідачем-1 договірних відносин щодо користування Позивачем вказаною земельною ділянкою.

Земельні відносини в період з 1978 року (рік заснування Автокооперативу Локомотив та відведення йому земельної ділянки в тимчасове користування для розміщення гаражів) регулювались Земельним кодексом Української РСР від 08.07.1970, який втратив чинність 15.03.1991, та Земельним кодексом України від 18.12.1990 № 561-ХІІ.

Земельний кодекс України від 18.12.1990 №561-ХІІ також передбачав режим постійного або тимчасового користування землею, яке виникало за рішеннями Рад народних депутатів із земель, що перебували у державній власності. Надання житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам землі у користування із земель, що перебували у державній власності, могло мати як постійний, так і тимчасовий характер. Тимчасове користування землею за Земельним кодексом України від 18.12.1990 №561-ХІІ мало договірну природу. Стосовно земель, що перебували у колективній і приватній власності відповідні договори укладались з власником, стосовно інших земель договори оренди укладались з сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів (ст. 7).

Дослідивши обставини справи та наявні в ній докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Позивачем не доведено тверджень про те, що він з 1978 року є належним землекористувачем спірної земельної ділянки, позаяк надані ним в обґрунтування цієї позиції документи (рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області від 05.06.1978 №26І, рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради народних депутатів Київської області від 20.01.1987 № 15, рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області від 21.04.1987 № 146/2, інші документи щодо погодження будівництва гаражів) не є тими документами, які б засвідчували наявність у Позивача права на землю за земельним законодавством, що діяло до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/1048/17.

Відносно доводів Позивача про те, що обставини щодо правомірності та належності користування Позивачем відповідною земельною ділянкою з 1978 року встановлені рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 у справі № 810/2428/18, яке є преюдиційним у даній справі та в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню, суд зазначає наступне.

Згідно частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі Брумареску проти Румунії №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

Таким чином, у розумінні положень ч. 4 ст. 75 ГПК України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Із змісту вказаного вище рішення у адміністративній справі № 810/2428/18 вбачається, що Відповідачі 1, 2 - Вишнева міська рада та КП УМГ не брали участі при розгляді зазначеної справи, внаслідок чого були позбавлені можливості наводити свої доводи та надавати докази на підтвердження своєї правової позиції, а тому такі доводи та докази Відповідачів 1, 2 не досліджувалися судом під час розгляду вказаної адміністративної справи та підлягають обов`язковому розгляду із наданням відповідної правової оцінки під час розгляду даної справи.

Окрім того, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 911/3883/16.

З огляду на викладене, доводи Позивача за первісним позовом про преюдиціальність обставин, встановлених під час розгляду адміністративної справи № 810/2428/18 для розгляду даної справи, правомірно відхилені судом першої інстанції судом як необґрунтовані.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Таким чином, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, як зазначено вище, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У даній справі Позивач за первісним позовом звернувся з вимогою про припинення права користування Відповідачем 2 земельною ділянкою з кадастровим номером 3222410600:01:0003:5421, шляхом визнання недійсними та скасування рішень Відповідача 1: № 1-01/XLVII6-47 від 12.03.2015 про надання дозволу Відповідачу 2 на розробку технічної документації та № 1-01/XXVI17-19 від 21.12.2017 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Відповідачу 2, які, за посиланням Позивача, прийняті органом місцевого самоврядування з порушенням норм чинного законодавства, оскільки вказана вище земельна ділянка охоплює частину земельної ділянки, що перебуває в користуванні Позивача з 1978 року та Позивач не відмовлявся від користування земельною ділянкою.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 13.03.2018 у справі № 911/1506/17, від 19.06.2019 у справі № 922/2280/18.

У даному спорі належним способом захисту цивільних прав та інтересів Позивача могло б бути відновлення становища, що існувало до прийняття спірних рішень Вишневої міської ради про передачу земельної ділянки в постійне користування КП УМГ , однак із встановлених судом обставин справи не вбачається, що на час прийняття спірних рішень існували права чи інтереси Позивача, які б підлягали захисту в обраний ним спосіб.

Зокрема Позивачем не доведено належними доказами наявність у нього права власності або права користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Балукова, 24, що вказує на відсутність правових підстав для захисту порушеного права Позивача, як на момент прийняття оскаржуваних рішень Відповідача 1: № 1-01/XLVII6-47 від 12.03.2015 про надання дозволу Відповідачу 2 на розробку технічної документації та № 1-01/XXVI17-19 від 21.12.2017 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Відповідачу 2, так і на момент звернення до суду з даним позовом.

З огляду на викладене, відсутність порушеного права свідчить про відсутність підстав для задоволення первісного позову.

Щодо зустрічного позову Вишневої міської ради до Автокооперативу Локомотив про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нежитлових капітальних та нежитлових металевих будівель, суд зазначає наступне.

Рішенням Вишневої міської ради № 1-01/XXVI17-19 від 21.12.2017 Комунальному підприємству Управління міським господарством затверджено проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства за адресою: м. Вишневе, вул. Балукова, а саме земельної ділянки площею 0,3663 га з кадастровим номером 3222410600:01:0003:5421.

Право постійного користування земельною ділянкою відповідно до вказаного рішення виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 06.02.2018 в реєстрі зареєстровано право постійного користування КП УМГ земельною ділянкою площею 0,3663 га з кадастровим номером 3222410600:01:0003:5421.

Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розроблена ТОВ ВВОСС (а.с. 110), зазначено, що на вказаній земельній ділянці розміщені нежитлові капітальні та нежитлові некапітальні будівлі, у т.ч., як зазначає Позивач за зустрічним позовом, 23 гаражі, зокрема гаражі: № 9 площею 127 кв.м., № 11 площею 45,29 кв.м., № 126 площею 24,22 кв.м., № 127 площею 21,49 кв.м., № НОМЕР_7 площею 23,99 кв.м., № НОМЕР_6 площею 38,13 кв.м., № НОМЕР_5 площею 30,75 кв.м., № НОМЕР_4 площею 31,18 кв.м., № НОМЕР_3 площею 41,03 кв.м., № 196 площею 39,85 кв.м., № 197 площею 40,88 кв.м., № 265 площею 19,15 кв.м., № 269 площею 34,58 кв.м., № НОМЕР_10 площею 43,33 кв.м., № 271 площею 28,47 кв.м., № 272 площею 40,33 кв.м., № 273 площею 21,55 кв.м., № 274 площею 24,43 кв.м., № 275 площею 21,14 кв.м., № 276 площею 23,41 кв.м., № 277 площею 22,38 кв.м., № 278 площею 18,00 кв.м., № 279 площею 27,88 кв.м.

Як пояснила в судовому засіданні представник Позивача за зустрічним позовом, вказана нумерація гаражів була взята з кадастрового плану земельної ділянки 000850, що доданий Автокооперативом Локомотив до позовної заяви, який був виготовлений при виконанні робіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки, на якій розміщений автокооператив (а.с. 56).

В той же час, на вказаному кадастровому плані зазначено номери приміщень, а не нумерація гаражів, яка визначена на абрисі земельної ділянки Автокооперативу Локомотив , що був виконаний в рамках виготовлення ДП Укргеоінформ технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки ім000850 (а.с. 51).

Дослідивши вказані вище кадастровий план земельної ділянки 000850 (а.с. 56), абрис земельної ділянки Автокооперативу Локомотив (а.с. 51), ситуаційний план земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:0003:5421 (а.с. 110), судом встановлено, що розміщення гаражів є наступним: гараж № НОМЕР_2 - приміщення № НОМЕР_4; гараж № НОМЕР_3 - приміщення № НОМЕР_5; гараж № НОМЕР_4 - приміщення № НОМЕР_6; гараж № НОМЕР_5 - приміщення № НОМЕР_7; гараж № НОМЕР_6 - приміщення № 127; гараж № НОМЕР_7 - приміщення № 126; гараж № НОМЕР_8 - приміщення № НОМЕР_3; гараж № НОМЕР_9 - приміщення № 11; гараж № НОМЕР_10 - приміщення № 9; гараж № НОМЕР_11 - приміщення № 272; гараж № НОМЕР_12 - приміщення № 271; гараж № НОМЕР_13 - приміщення № НОМЕР_10; гараж № НОМЕР_14 - приміщення № 269; гараж № НОМЕР_15 - приміщення № 197; гараж № НОМЕР_16 - приміщення № 196; гараж № НОМЕР_17 - приміщення № 275; гараж № НОМЕР_18 - приміщення № 274; гараж № НОМЕР_19 - приміщення № 273; гараж № НОМЕР_20 - приміщення № 277; гараж № НОМЕР_21 - приміщення № 276; гараж № НОМЕР_1 - приміщення № 278 та № 265. Крім цього, гаражний бокс, який на кадастровому плані позначено під номером приміщення 279, земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:0003:5421 згідно її ситуаційного плану, не охоплює.

Згідно матеріалів справи, загальними зборами членів, протокол № 2 від 22.02.2000 було затверджено нову редакцію Статуту Автокооперативу Локомотив по експлуатації автостоянки і гаражів для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян.

Вказаний Статут зареєстрований Києво-Святошинською райдержадміністрацією Київської області 12.10.2001.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. розділу ІІІ Статуту, кожному члену кооперативу надається в постійне користування місце стоянки, або гараж для зберігання належному йому транспортного засобу.

Виділене члену кооперативу місце стоянки (бокс або гараж) належить йому на праві особистої власності згідно з внесеним пайовим внеском.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а також Свідоцтв про право власності на гаражі, що видані на підставі рішень Виконавчого комітету Вишневої міської ради, власниками спірних гаражів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є: гараж № НОМЕР_2 - фізична особа ОСОБА_1 ; гараж № НОМЕР_3 - фізична особа ОСОБА_2 ; гараж № НОМЕР_4 - фізична особа ОСОБА_3 ; гараж № НОМЕР_5 - фізична особа ОСОБА_4 ; гараж № НОМЕР_6 - фізична особа ОСОБА_5 ; гараж № НОМЕР_7 - фізична особа ОСОБА_6 ; гараж № НОМЕР_8 - фізична особа ОСОБА_7 ; гараж № НОМЕР_9 - фізична особа ОСОБА_8 ; гараж № НОМЕР_10 - фізична особа ОСОБА_9 ; гараж № НОМЕР_11 - фізична особа ОСОБА_10 ; гараж № НОМЕР_12 - фізична особа ОСОБА_11 ; гараж № НОМЕР_13 - фізична особа ОСОБА_12 ; гараж № НОМЕР_14 - фізична особа ОСОБА_13 ; гараж № НОМЕР_15 - фізична особа ОСОБА_14 ; гараж № НОМЕР_16 - фізична особа ОСОБА_15 ; гараж № НОМЕР_17 - фізична особа ОСОБА_16 ; гараж № НОМЕР_18 - фізична особа ОСОБА_17 ; гараж № НОМЕР_19 - фізична особа ОСОБА_18 ; гараж № НОМЕР_20 - фізична особа ОСОБА_19 ; гараж № НОМЕР_21 - фізична особа ОСОБА_20 ; гараж № НОМЕР_1 - фізична особа ОСОБА_21 .

Право приватної власності вказаних фізичних осіб на відповідні гаражі оформлене та зареєстроване у встановленому порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, право приватної власності фізичних осіб на гаражі № НОМЕР_16 , № НОМЕР_15 , № НОМЕР_14 , № НОМЕР_12 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_20 , № НОМЕР_21 , № НОМЕР_1 підтверджується свідоцтвами про право власності, що видані протягом 1998-2000 років Виконавчим комітетом Вишневої міської ради народних депутатів.

Отже, гаражі які міська рада просить знести та які розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , перебувають у приватній власності вказаних вище фізичних осіб, а не відповідача за зустрічним позовом - Автокооперативу Локомотив , а тому кооператив є неналежним відповідачем у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Враховуючи, обставини справи у їх сукупності, позивач за первісним позовом не довів, що у нього наявне право на спірну земельну ділянку, яке б підлягало захисту, в свою чергу позивач за зустрічним позовом не довів, що саме відповідач за зустрічним позовом порушує права позивача за зустрічним позовом.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Позивачем за первісним позовом за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів не доведено наявності підстав для припинення у Комунального підприємства Управління міським господарством права постійного користування земельною ділянкою, в свою чергу позивачем за первісним позовом не доведено наявності підстав для зобов`язання саме Гаражного кооперативу Автокооператив Локомотив знести споруди, які належать на праві власності фізичним особам.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Користування землею за Земельним кодексом Української РСР від 08.07.1970 здійснювалось безоплатно (ст. 14) на безстроковій або тимчасовій основі (ст. 15).

Тимчасове користування поділялось на короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до десяти років. Надання земельних ділянок як у безстрокове, так і у тимчасове користування здійснювалось у порядку відведення на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів (ст. 16).

Право безстрокового користування, відповідно до Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970, засвідчувалось державним актом на право користування землею, за формою, встановленою Радою Міністрів СРСР, а право довгострокового тимчасового користування - актом за формою, встановленою Радою Міністрів Української РСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчувалось рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Зазначені документи видавались після відводу земельних ділянок в натурі (ст. 20).

Видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадилося виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів (ст. 21).

Приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, заборонялось (ст. 22).

Земельний кодекс України від 18.12.1990 №561-ХІІ також передбачав режим постійного або тимчасового користування землею, яке виникало за рішеннями Рад народних депутатів із земель, що перебували у державній власності. Надання житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам землі у користування із земель, що перебували у державній власності, могло мати як постійний, так і тимчасовий характер. Тимчасове користування землею за Земельним кодексом України від 18.12.1990 №561-ХІІ мало договірну природу. Стосовно земель, що перебували у колективній і приватній власності відповідні договори укладались з власником, стосовно інших земель договори оренди укладались з сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів (ст. 7).

За приписами статті 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-ХІІ, право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, заборонялось.

Право постійного користування землею посвідчувалось державними актами, що видавались і реєструвались сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23), право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформлялось договором (ст. 24).

Частиною 1 статті 12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 (в ред., чинній на час прийняття Відповідачем 1 рішення № 1-01/XXVI17-19 від 21.12.2017) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб або надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЗК України, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Положеннями частини 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ст. 2 Закону України Про кооперацію встановлено, що кооперативом є юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про кооперацію , для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що будівлі та споруди, які розміщені на спірній ділянці є незаконними та підлягають знесенню, з огляду на те, що позов заявлено до кооперативу, а не до фізичних осіб, які є власниками вказаного майна і не були залучені до участі у справі, а тому не мали права захистити належним чином свої майнові права.

Крім того, посилання апелянта на те, що земельна ділянка була виділена для інших цілей ще з 2007 року, колегією суддів оцінюються критично, оскільки фізичні особи оформили своє право власності на споруди на ній ще у 1999-2000 роках.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 911/2404/19 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 911/2404/19 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 911/2404/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 911/2404/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Вишневою міською радою Києво-Святошинського району Київської області.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.09.2020.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Т.І. Разіна

І.А. Іоннікова