Постанова

від 03.09.2020 по справі 910/7285/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. Справа№ 910/7285/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання : Кубей В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Міхнюк О.О., Кляус Д.О.;

від відповідача: Чендакова І.О., Дмітрієва М.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Музики"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 року (дата підписання повного тексту

у справі № 910/7285/19 (суддя: Баранов Д.О.)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Музики"

про стягнення 125 704, 08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Музики" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 125 704, 08 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд на прибудинковій території, який було опубліковано у випуску газети "Хрещатик" від 14.07.2015 № 99 (4695). Разом з тим, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок музики" порушення законодавства призвели до зменшення дохідної частини Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києві", що негативно вплинуло на соціально-економічний стан підприємства, тим самим відповідачем було порушено права позивача.

Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" своїм рішенням від 27.08.2019 року та присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок музики" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 107 138,16 грн, в іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Музики" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 року у даній справі в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема жодний належний та допустимий доказ отримання відповідачем рахунків про сплату житлово-комунальні послуги позивачем надано не було.

Крім того, скаржник зазначив, що позивачем не надано жодного доказу, що ним надавались послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та у свою чергу, не доведено факту, що вказані послуги отримувались Товариством з обмеженою відповідальністю Будинок музики .

Також, скаржник вказав, що житлово-комунальні послуги здійснювалися скаржником самостійно власними силами та коштами.

Водночас, скаржник зазначив, що на відносини, які відбувалися до травня 2018 року необхідно застосовувати положення Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 року.

Крім того, скаржник вказав, що обов`язковою умовою надання житлово-комунальних послуг є укладення відповідного договору про надання послуг.

Також, скаржник зазначив, що ним жодної дії, яка б засвідчувала його бажання укласти відповідний договір з позивачем, не вчинялось, навпаки, скаржник категорично заперечував проти укладання договору по утриманню будинку та прибудинкової території.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2019 року справу № 910/7285/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Руденко М.А., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Музики" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 року у справі № 910/7285/19 своєю ухвалою від 08.10.2019 року.

31.10.2019 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до яких позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що апелянт вкотре вводить суд та позивача в оману, оскільки протягом майже 5 років жодного разу не з`явився до останнього для укладання договору чи вирішення будь-яких інших питань, які стосуються надання експлуатаційних послуг, тим самим порушивши законодавство України.

09.12.2019 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника до суду надійшли письмові пояснення в яких скаржник, зокрема, зазначив, що судом першої інстанції не перевірено розрахунок позивача та правильність та законність нарахування так званої заборгованості.

Північний апеляційний господарський суд оголосив перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Музики" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 року у справі № 910/7285/19 до 14.01.2020 року своєю ухвалою від 10.12.2019 року.

14.01.2020 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшли додаткові пояснення по справі в яких позивач, зокрема, зазначив, що апелянт неодноразово звертався до позивача про необхідність виконання певних ремонтних робіт. Тобто дані листи спростовують твердження апелянта, про те, що позивачем не надавались послуги, та підтверджують про їх надання та отримання.

Крім того, 27.01.2020 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення в яких позивач надав детальний розрахунок по кожній наданій складовій послузі та підтвердження про їх надання.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/7285/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Музики" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 року у справі № 910/7285/19 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М., своєю ухвалою від 04.02.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 року оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Музики" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 року у справі № 910/7285/19 до 25.02.2020 року.

19.02.2020 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких скаржник просив скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Крім того, представник скаржника у додаткових поясненнях, зокрема, зазначив, що у позивача відсутні будь-які правові підстави вимагати сплати за житлово-комунальні послуги в період з травня 2016 року по травень 2018 року включно. Позивач необґрунтовано та безпідставно нараховує плату за послуги які позивачем не надаються та не можуть надаватись відповідачу та якими відповідач не користується.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020 року, у зв`язку з перебуванням суддів Коротун О.М., у відпустці та Майданевича А.Г., на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/7285/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Музики" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 року у справі № 910/7285/19 до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Ткаченка Б.О., Гаврилюка О.М., своєю ухвалою від 25.02.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 року оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Музики" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/7285/19 до 14.04.2020 року.

Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID 19 судове засідання, призначене на 14.04.2020 року не відбулося.

Північний апеляційний господарський суд повідомив учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 03.09.2020 року своєю ухвалою від 23.06.2020 року.

Представник відповідача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 03.09.2020 року підтримав доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задоворльнити, а рішення господарського суду - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 03.09.2020 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Музики" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 року № 1112, житловий будинок по вул. Велика Васильківська 145/1, як об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та передано на балансове утримання КП УЖГ "Печерськжитло".

Пізніше рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 року № 270/270 "Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва" було створено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - балансоутримувач) на балансове утримання якого передані будинки підпорядковані КП УЖГ "Печерськжитло".

У вищевказаному житловому будинку, знаходиться нежитлове приміщення на першому поверсі, площею 969, 4 кв.м, яке на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будинок музики".

Оскільки даний житловий будинок перебуває на балансі підприємства та у обслуговуванні житлово-експлуатаційної дільниці "Печерська брама" власникам приміщень на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживчі комунальні послуги та утримання прибудинкової території", "Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій" затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 необхідно укладати з балансоутримувачем договір "Про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території".

Так, за твердженням позивача, направлені керуючими компаніями на адресу споживачів рахунки на сплату житлових послуг із зазначенням їх виду та вартості слід вважати офертою, а споживання споживачами послуг слід вважати акцептом у розумінні ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Закону України від 24.06.2004 року № 1875-ІV "Про житлово-комунальні послуги" та наказу № 76 від 17.05.2005 Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, позивач, діючи як балансоутримувач, зобов`язаний укласти зі споживачем договір надання певних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розрахувавши тарифи на надання відповідних послуг згідно "Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків ті споруд та прибудинкових територій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територіях і надає послуги відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із чинним законодавством України.

Нарахування за надані послуги здійснюються, враховуючи витрати підприємства, на умовах чинного договору. Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території був опублікований у випуску газети "Хрещатик" від 14.07.2015 року № 99 (4695) (ст. 6) як договір приєднання відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України. Послуги підприємства мають собівартість, зокрема, мова йде про витрати на електроенергію, що необхідна для роботи ліфтового обладнання, освітлення місць загального користування, заробітну плату працівникам підприємства, прибирання обладнання й витратних матеріалів тощо.

Так за твердженням позивача, 26.09.2016 року ним було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок музики" лист № 25 від 21.09.2016 року, в якому повідомлено про те, що протягом 2014/2015 років товариство від підприємства комунальних послуг не отримувало та зверталося до КП "Печерська брама" для перерахунку за ненадані комунальні послуги.

Також у даному листі зазначено, що вивезення відходів Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок музики" здійснює КП "Київкомунсервіс" згідно з договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № 3866-П від 01.10.2012 року, послуги на холодне водопостачання та водовідведення надає АТ "Київводоканал" на підставі договору № 03335/5-06 від 05.11.2003 року послуги з дератизації та дезінфекції приміщень, надає Міське медико-виробниче підприємство "Профілактична дезінфекція" на підставі договору № 06-3022 від 01.01.2012 року, а технічне обслуговування з гарячого та холодного водопостачання, водовідведення не здійснюється, оскільки, взагалі відсутнє централізоване теплопостачання. Прибирання території здійснює свій працівник, який працює згідно з штатним розкладом товариства.

Листом № 432-4552 від 29.09.2016 відповідачу було роз`яснено, що рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва" було створено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" на балансове утримання якого передані будинки які були підпорядковані КП УЖГ "Печерська брама" (наявне в матеріалах справи).

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що у вищевказаному листі було прохання про переукладання діючого договору № К-663/07 від 01.12.2007 року на утримання будинків та прибудинкових територій з новим балансоутримувачем Комунальним підприємством "Керуюча компанія".

Відповіді на даний лист отримано не було, договір з відповідачем не підписано.

Водночас, позивач вказує, що письмової відмови від послуг, які надає Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" для утримання будинку від всіх мешканців житлового будинку по вул. Велика Васильківська 145/1 до підприємства не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, станом на 16.04.2019 року договір з підприємством - балансоутримувачем укладено не було, жодних дій для укладання договору відповідачем вчинено не було.

Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" протягом всіх зазначених років неодноразово наголошувалось на необхідності з`явитися до відділу управління нежитловим фондом для укладання договору, що скаржником не спростовується.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги твердження скаржника, що ним жодної дії, яка б засвідчувала його бажання укласти відповідний договір з позивачем, не вчинялось, навпаки, скаржник категорично заперечував проти укладання договору по утриманню будинку та прибудинкової території.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У зв`язку із втратою чинності 10.06.2018 року окремих положень Закону України від 24.06.2004 року № 1875-ІV "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України від 09.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги", який набрав чинності 10.06.2018 року, встановлено п. 2 Перехідних та Прикінцевих положень, що норми, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 3-1 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України від 09.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Таким чином, зважаючи на викладене вище суд вказує, що відносини щодо надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків на час написання рішення регулюються нормами Закону України від 09.11.2017 року "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону в редакції від 09.11.2017 року № 2189-VIII встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що обов`язковою умовою надання житлово-комунальних послуг є укладення відповідного договору про надання послуг.

При цьому, твердження скаржника, що на відносин, які відбувалися до травня 2018 року необхідно застосовувати положення Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 року не спростовують висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, зокрема щодо обов`язковості оплати спожитих комунальних послуг.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що житлово-комунальні послуги здійснювалися скаржником самостійно власними силами та коштами, колегія суддів відзначає наступне.

Так, прибирання прибудинкової території за твердженням скаржника здійснюється співробітниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок музики".

Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання, водовідведення, теплопостачання не може здійснюватись взагалі, оскільки труби відрізані ще в 1997 році. 05.11.2003 року між Відкритим акціонерним товариством "АК "Київводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок музики" було укладено договір № 03335/5-06 на послуги водопостачання та водовідведення.

Надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі здійснюється на підставі переукладеного договору між Публічним акціонерним товариством АК "Київводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок музики" № 03588/5-06СА від 16.03.2016 року.

Крім того, за твердженням скаржника, 21.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок музики" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмедбудсервіс" було укладено договір № 9, відповідно до п. 1.1. якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмедбудсервіс" приймає на себе зобов`язання щодо виконання робіт по ремонту внутрішньобудинкових інженерних мереж в підвальному приміщенню Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок музики" житлового будинку за адресою вул. Червоноармійська, 145/1.

Послуги з дератизації та дезінсекції надає Міське медико-виробниче підприємство "Профілактична дезінфекція" на підставі договору № 06-3022 від 01.01.2012 року.

Разом з тим, за твердженням скаржника, в приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок музики" димовентилязаційні канали відсутні, тому їх обслуговування не може проводитись взагалі.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Актами цивільного законодавства, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" і рішення київської міської ради № 270/270 встановлено те, що позивач зобов`язаний надавати житлові послуги всім особам, які споживають дані послуги на закріпленій за позивачем території.

Так, із інформації про доходи та витрат на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, які надає Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" за адресою: вул. Велика Васильківська. 145/1, вбачаються наступні статті витрат:

- прибирання прибудинкової території

- прибирання сходових кліток

- вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення)

- технічне обслуговування ліфтів

- обслуговування систем диспетчеризації

- технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем гарячого, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливної каналізації

- поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньо будинкових систем гарячого, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливної каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження

- освітлення місць загального користування, підвальних приміщень та підключення води, інше.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів неможливості ненадання позивачем послуг, вищевказаного переліку (лити про ненадання/невідповідне надання послуг, тощо) та не надано доказів, які б у своїй сукупності підтвердили той факт, що надані позивачем послуг не отримувались відповідачем, а відтак, й не "споживались" останнім.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що позивачем не надано жодного доказу, що ним надавались послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та у свою чергу, не доведено факту, що вказані послуги отримувались Товариством з обмеженою відповідальністю Будинок музики , як таке, що спростовується висновками суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні та матеріалами справи.

Так, колегія суддів приймає до уваги, що послуги, які надавались й надає КП Керуюча компанія для всіх будинків які перебувають на утриманні, офіційно оприлюднені на сайті Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департамент житлово - комунальної інфраструктури, Департамент економіки та інвестицій (https://www.municipal.kiev.ua/kiev/) та є загальнодоступними.

При цьому, матеріали справи містять детальний розрахунок по кожній наданій складовій послузі та підтвердження про їх надання, зокрема, копії договорів КП Керуюча компанія з виконавцями послуг, копії актів надання послуг, тощо (том 1, а.с. 204-407).

Водночас, колегія суддів відзначає, що надання відповідачем договорів укладених з іншими суб`єктами господарювання та зазначення, що в штаті відповідача наявні робітники, не спростовує той факт, що надані послуги позивачем, не споживались відповідачем.

Разом з цим, твердження скаржника, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів отримання відповідачем рахунків про сплату житлово-комунальні послуги не може бути підставою для звільнення від сплати даних коштів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем фактично надавались послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідач повинен оплатити спожиті послуги у повному обсязі, а відсутність договору не може бути підставою для звільнення від сплати даних коштів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності до нарахованої позивачем заборгованості за експлуатаційні послуги, які виникли з травня 2015 року по червень 2016 року, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позовну заяву від 14.05.2019 року № 432/10-158 Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" здано до відділення поштового зв`язку для направлення до суду 31.05.2019 року, що підтверджується відбитком штемпеля поштового зв`язку на конверті.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, зважаючи на викладене та з врахуванням наявної заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення нарахованої позивачем заборгованості за експлуатаційні послуги, які виникли з травня 2015 по червень 2016 року, в той час враховуючи направлення позовної заяви до суду 31.05.2019 року, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що строк позовної давності для пред`явлення позивачем вимог про стягнення заборгованості за період саме, з травня 2015 по 31.05.2016 року, станом на день звернення позивача до суду пропущено, в зв`язку з чим, в позові в цій частині слід відмовити.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме, в розмірі 107138, 16 грн.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Музики" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 року у справі №910/7285/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/7285/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

Б.О. Ткаченко

Дата складення повного тексту 14.09.2020 року.