Постанова

від 09.09.2020 по справі 910/17219/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2020 р. Справа№ 910/17219/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 09.09.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 (повне рішення складено 17.02.2020)

у справі № 910/17219/19 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна"

про стягнення 66 192,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна" (далі - відповідач) про стягнення попередньої оплати в розмірі 66 192,00 грн.

В обґрунтовування позовних вимог позивач вказав, що позивачем оплачено товар на загальну суму 143 455,48 грн., проте в порушення укладеного між сторонами договору поставки №85/09-16 від 29.09.2016 відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання з поставки товару на суму 66 192,00 грн. У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача здійснену попередню оплату в розмірі 66 192,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" заборгованість у розмірі 66 192 грн. 00 коп. та 1 921 грн. 00 коп. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вказав, що виставлений відповідачем рахунок-фактура №1140 від 22.11.2016 оплачений позивачем повністю відповідно до платіжного доручення №44744 від 28.11.2016 на суму 143 455,48 грн., проте відповідачем поставлено товар лише на суму 77 263,48 грн., у зв`язку з чим, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу 66 192,00 грн. суми попередньої оплати.

Суд також зазначив, що строк позовної давності стосовно вимоги про стягнення 66 192,00 грн. попередньої оплати позивачем не пропущений.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що договір поставки №85/09-16 припинив свою дію 29.09.2016, документів щодо продовження дії договору сторонами укладено не було.

На думку скаржника, рахунок на оплату №1140 від 22.11.2016 є окремою пропозицією до укладення договору на обумовлених у ньому умовах. В обумовлений строк дійсності пропозиції позивач рахунок не оплатив, не прийняв пропозицію відповідача, тому сума коштів на яку посилається позивач не є передоплатою за товар за договором. У зв`язку з чим, скаржник не має жодних зобов`язань перед позивачем в силу частини 1 статті 645 Цивільного кодексу України.

Апелянт вказує, що позивач невірно обрав спосіб захисту. У зв`язку з тим, що договір припинив свою дію, тому, кошти отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна" є безпідставно набутими відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Апелянт звертає увагу, що позовна давність за вимогою позивача спливла 28.11.2019 про що скаржник заявляв у суді першої інстанції.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 30.06.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що відповідно до п. 13.2 договору поставки №85/09-16 договір був чинним до 29.09.2017

Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" наголошує, що рахунок на оплату №1140 від 22.11.2016 є додатком до договору поставки №85/09-16, в якому сторони погодили найменування та кількість товару, строки поставки товару, умови оплати, місце відвантаження та строк дії рахунку.

Позивач стверджує, що у видаткових накладних №164 від 05.12.2016 та №170 від 22.12.2016 зазначено, що товар поставляється на підставі основного договору. В той час, як договір поставки №85/09-16 є єдиним договором, що укладався між сторонами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2020 справу № 910/17219/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі №910/17219/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/17219/19 залишено без руху.

15.05.2020 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано оригінал квитанції № 1041949873 від 12.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/17219/19 , відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 05.08.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна" про відкладення розгляду справи № 910/17219/19. Розгляд справи відкладено на 09.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та справу призначено до розгляду в режимі відеоконференції на 09.09.2020.

Позиції учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 09.09.2020 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 10.02.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

29.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна" (постачальник) укладено договір поставки №85/09-16 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставляти та передати у власність покупця товар, визначений у специфікації (далі іменується "товар"), а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеним у специфікаціях - додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору під додатками до цього договору маються на увазі специфікації-додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Всі додатки до даного договору становлять невід`ємну частину договору.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями або однією партією. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії товару узгоджуються сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку продукції відповідно умов, визначених цим договором.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках (пункт 1.5 договору).

Фактична кількість, асортимент та розфасування товару, що підлягає поставці покупцеві, вважається узгодженим сторонами в момент підписання договору та підписання відповідних додатків до договору (пункт 1.6 договору).

Сторони у пунктах 3.1, 3.2, 3.3 договору визначили, що поставка товару здійснюється однією партією або окремими партіями, відповідно до наданого покупцем замовлення на поставку товару, або/чи відповідного додатку. Асортимент та кількість товару кожної партії, покупець вказує в замовленні на поставку відповідної партії товару, замовлення передається/повідомляється постачальнику в будь-якій зручній формі для покупця: письмовій формі, факсимільним або поштовим зв`язком (рекомендованим листом), або/чи в усній формі (по телефону). В замовленні обов`язково повинно бути вказано: кількість товару, вид та найменування товару: строк поставки товару. Підтверджений сторонами асортимент та кількість продукції в кожній партії вказується в додатках до даного договору - специфікації.

Згідно з пунктом 6.1 договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) і вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Вартість тари, упакування товару включене в ціну.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що розрахунки здійснюються покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях - шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Оплата за товар, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється наступним чином: термін і умови оплати товару вказуються в специфікаціях (підпункт 6.5.1 договору).

У пунктах 13.1,13.2 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 29.09.2016. Якщо до закінчення терміну даного договору жодна із сторін не повідомлять одна одну про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим/пролонгованим на один рік.

Які-небудь зміни та доповнення до договору, у тому числі про його призупинення (розрив) або продовження дії договору, будуть дійсними, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками і скріплені печатками сторін (пункт 13.4 договору).

Пунктом 13.7 договору визначено, що припинення (розрив) дії договору не звільняє покупця від зобов`язання по оплаті поставленій постачальником продукції та суми виставленої неустойки.

Звертаючись з позовними вимогами позивач вказав, що позивачем оплачено товар на загальну суму 143 455,48 грн., проте в порушення укладеного між сторонами договору поставки №85/09-16 від 29.09.2016 відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання з поставки товару на суму 66 192,00 грн. У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача здійснену попередню оплату в розмірі 66 192,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2016 сторони уклали договір поставки №85/09-16. У пункті 13.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін та діє до 29.09.2016. Проте, у пункті 13.2 договору сторони вказали, що якщо до закінчення терміну даного договору жодна із сторін не повідомлять одна одну про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим/пролонгованим на один рік.

Колегія суддів зазначає, що сторони ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надали докази повідомлення про бажання розірвати договір або укласти новий договір.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції вважає, що договір поставки №85/09-16 був чинний з 29.09.2016 (з моменту підписання) по 29.09.2017, що спростовує твердження апелянта про те, що вказаний договір припинив свою дію 29.09.2016.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна", за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції встановив, що 22.11.2016 ТОВ "Дахміра-Україна" оформило рахунок на оплату №1140 на загальну суму 143 455, 48 грн., в якому встановлено кількість та ціну товару, а саме: CAT02001DN цеп-шайба; шайба 46 мм, звено 44 мм, кількість 400,00 п.м., вартість 165,48 грн. з ПДВ; 2504РО насос-дозатор для введення медикаментів, кількість 10 шт. вартість 6 976,20 грн. з ПДВ; 3017 піддон оцинкований в зборі для труби 75 мм, кількість 1 шт. вартість 3 548,44 грн. з ПДВ; 3012 верхня коронка пластикова, кількість 1 шт. вартість 980,00 грн. з ПДВ; 3014 транспортуючий вузол в зборі, кількість 1 шт. вартість 1 446,48 грн. з ПДВ; 3008-01 вал для блоку керування діаметр 75 мм, кількість 1 шт. вартість 326,48 грн. з ПДВ; 3015-01 вал для шнека, труба 75 мм, кількість 1 шт. вартість 47,60 грн. з ПДВ; 3011 універсальний фланець для бункера, кількість 1 шт. вартість 1 152,48 грн. з ПДВ.

У зазначеному рахунку ТОВ "Дахміра Україна" вказало, що умови поставки складають 19 робочих днів з дати зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок та умови оплати становлять 100 % передоплати.

28.11.2016 ТОВ "Україна 2001" здійснило 100% передоплату на користь ТОВ "Дахміра Україна" у сумі 143 455, 48 грн., що підтверджується платіжним дорученням №44744 від 28.11.2016. У призначенні платежу вказано, що сплата відбувається за цеп-шайбу, насос-дозатор та інші запчастини, відповідно до рахунка №1140 від 22.11.2016.

Отже, ТОВ "Дахміра Україна" повинно було поставити товар до 18.12.2016.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставлено товар на суму 77 263,48 грн., що підтверджується видатковими накладними №164 від 05.12.2016 на суму 8 594,17 грн. та №170 від 22.12.2016 на суму 68 669,31 грн.

06.04.2018 ТОВ "Україна 2001" надіслало до ТОВ "Дахміра-Україна" цінним листом №3060201417272 письмову вимогу №0604/1, в якій просило виконати умови договору поставки та поставити товар на суму 66 192,00 грн. протягом чотирнадцяти днів від дати отримання вимоги або повернути кошти. Проте, вказана вимога залишилась відповідачем без уваги.

31.10.2019 позивач звернувся до ТОВ "Дахміра-Україна" з претензією №1448, в якій вказав, що відмовляється від поставки товару у зв`язку із втратою інтересу та просив повернути грошові кошти у розмірі 66 192,00 грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії. Відповідач отримав претензію 11.11.2019. Однак, відповідач залишив претензію без уваги.

Згідно із частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється (стаття 615 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, відповідно до положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані).

У разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 07.02.2018 у справі № 910/10931/17.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що виставлений рахунок-фактура №1140 від 22.11.2016 був оплачений позивачем повністю відповідно до платіжного доручення №44744 від 28.11.2016 на суму 143 455,48 грн., проте відповідачем поставлено товар лише на суму 77 263,48 грн. Згідно з вимогою №1448 від 31.10.2019 про повернення попередньої оплати у відповідача виник обов`язок повернути позивачу 66 192,00 грн. суми попередньої оплати, що відповідачем здійснено не було.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 66 192,00 грн. підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що рахунок на оплату є окремою пропозицією до укладення договору та не має жодного відношення до договору, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Як вказувалось вище, пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставляти та передати у власність покупця товар, визначений у специфікації (далі іменується "товар"), а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеним у специфікаціях - додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору під додатками до цього договору маються на увазі специфікації-додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Всі додатки до даного договору становлять невід`ємну частину договору.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках (пункт 1.5 договору).

Колегія суддів зазначає, що рахунок на оплату №1140 від 22.11.2016 є додатком до договору поставки №85/09-16, в якому відповідно до договору сторони погодили найменування та кількість товару, строки поставки товару, умови оплати, місце відвантаження та строк дії рахунку.

Відсутність посилання в рахунку №1140 від 22.11.2016 на договір поставки №85/096-16 не є безумовною підставою вважати, що виставлений рахунок є самостійною підставою для виникнення між сторонами зобов`язальних відносин.

Крім того, у видаткових накладних №164 від 05.12.2016 та №170 від 22.12.2016 зазначено, що товар поставляється на підставі основного договору. В той час, як доказів існування між сторонами іншого договору поставки сторони не надали.

Також, колегія суддів наголошує, що рахунок №1140 від 22.11.2016 видано ТОВ "Дахміра-Україна" у строк дії договору поставки (з 29.09.2016 по 29.09.2017).

При цьому, оскільки виставлений рахунок-фактура №1140 від 22.11.2016 був оплачений позивачем на підставі платіжного доручення №44744 від 28.11.2016, посилання на частину 1 статті 645 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Щодо тверджень апелянта про те, що позивач обрав невірний спосіб захисту, у зв`язку з чим, кошти отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна" є безпідставно набутими відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що стаття 1212 Цивільного кодексу України застосовується для позадоговірних зобов`язань.

Водночас, з доведеного вище вбачається, що відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна" були договірними, договір поставки був чинним з 29.09.2016 по 29.09.2017, рахунок №1140 від 22.11.2016 видано ТОВ "Дахміра-Україна" у строк дії договору поставки та частково виконаний відповідачем, тому посилання апелянта на статті 1212 Цивільного кодексу України є неправомірним.

Стосовно заяви відповідача щодо спливу строку позовної давності, суд першої інстанції правомірно вказав, що позивач з вимогою про повернення суми попередньої оплати та відмови від поставки товару звернувся до відповідача 31.10.2019 (вих.1448 від 31.10.2019), яку відповідач отримав 11.11.2019, у зв`язку з чим, строк на повернення коштів попередньої оплати настав 18.11.2019 (сім днів з моменту отримання). Таким чином, строк позовної давності щодо вимоги про стягнення 66 192,00 грн. попередньої оплати позивачем не пропущений.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/17219/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/17219/19 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/17219/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/17219/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дахміра Україна".

4. Матеріали справи №910/17219/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.09.2020.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім