Постанова

від 14.09.2020 по справі 906/432/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року Справа № 906/432/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

без виклику представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційн скаргу Фермерського господарства "Габенець" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15 липня 2020 р. (ухваленого суддею Тимошенком О.М., повний текст складено 15.07.20 р.) у справі № 906/432/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІКО Груп"

до Фермерського господарства "Габенець"

про стягнення 149835,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Аіко груп (надалі - позивач) звернулось в Господарський суд Житомирської області з позовом до ФГ Габенець (надалі - відповідач) про стягнення 109563,98 грн. боргу; 16479,52 грн. пені; 1879,29 грн. 3% річних; 21912,80 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.02.20 року у справі № 906/432/20 позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами договору не передбачено зміну ціни товару, у зв`язку із зменшенням курсу долара США по відношенню до гривні. Крім того, умовами договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною не нижчою зазначеної у документів про одержання товару.

А тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 109563,98 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд перевіривши розрахунок штрафних санкцій та річних, нарахованих позивачем, дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в цій частині.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 04.02.20 року та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що загальна сума платежів у гривні, з урахуванням курсу долара США по відношенню до гривні станом на день здійснення оплат повинно складати еквівалент 52000 грн., що станом на день підписання Договору складає 1409719,98 грн.

Стверджує, що відповідач повністю оплатив товар на суму еквівалентну 52000 доларів США станом на день оплати, а тому повністю виконав зобов`язання по договору.

Оскільки, відповідач повністю розрахувався за поставлений товар у встановлені строки, то відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій та річних.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначив, що при збільшенні курсу долару США на день здійснення оплати відносно до курсу (27,11 грн) зазначеного у цьому Договорі, продавець має право пропорційно змінити ціну товару в гривні. В будь-якому випадку, покупець зобов`язаний оплатити товар продавцю за ціною не нижчою зазначеної у документі про одержання товару покупцем.

Крім того, звертає увагу на те, що перерахунок ціни товару у випадку зменшення курсу долара США по відношенню до гривні Договором не передбачено.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2019 між Фермерським господарством "Габенець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АІКО Груп" укладено Договір купівлі-продажу № ОВ 032 КЗ (а.с. 8).

Згідно п.1.1 Договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця сівалку виробництва американської фірми "KINZE" модель 3000, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити товар.

Згідно пункту 2.1 Договору, покупець зобов`язаний оплатити продавцю вартість товару не пізніше 27 вересня 2019 р., який складає еквівалент 52000,00 доларів США, що станом на день підписання договору складає 1409719,98грн., наступним чином: до 29.03.19 перерахувати 422916,00грн., що на день укладення договору становить 15600,00 доларів США; до 27.09.19 перерахувати 986803,98грн., що на день укладення договору становить 36400,00 доларів США.

Крім того, п . 2.2 Договору сторони узгодили, що при умові збільшення курсу долару США на день здійснення оплати відносно до курсу (27,11 грн. за 1 долар США) продавець має право пропорційно змінити ціну товару у гривні.

В будь-якому разі, покупець зобов`язаний оплатити товар продавцю, за ціною не нижчою зазначеної у документі про одержання товару покупцем.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Крім того, сторони підписали додаток № 1 до договору купівлі-продажу, з якого вбачається: найменування товару сівалка KINZE 3000 VACUUM , загальна вартітсь 52000 доларів США, що станом на день підписання Договору складає 1409719,98 грн. (а.с. 13).

27.03.19 позивач виставив відповідачу рахунок №УТ-119 для оплати сівалки KINZE 3000 VACUUM на загальну суму 1409719,98грн. (а.с.14).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар - сівалку вартістю 1409719,98 грн., що підтверджується видатковою накладною №УТ-69 від 09.04.19р. (а.с.15).

Відповідач розрахувався з позивачем за отриманий товар в сумі 1300156,00грн., а саме: 04.04.19 сплачено 422916,00грн., 27.09.19 сплачено 877240,00грн., що не заперечується сторонами.

09.04.20 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 09/04-2020, в якій вимагав погасити заборгованість по договору в сумі 109563,98 грн. в строк до 17.04.20 р. (а.с. 18-19).

У відповіді на вимогу № 29 від 14.04.20 р. покупець не визнав заборгованість та відмовив продавцю у задоволенні вимоги про її погашення (а.с. 21).

Неналежне виконання покупцем умов договору купівлі-продажу в частині оплати товару, стало підставою для звернення продавця в суд з даним позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У статті 192 Цивільного кодексу України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня, як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування ціни товару, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Згідно п.2.1 Договору, вартість товару складає еквівалент 52000,00 доларів США, що становить 1409719,98грн.

Згідно п.2.2 Договору, станом на день укладення договору, курс становив 27.11 грн. за 1 долар США.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач розрахувався за поставлений товар на загальну суму 1 300 156 грн., а саме: 04.04.19 р. провів розрахунок в сумі 422916,00грн. по курсу 27,10 грн. за 1 долар США, що еквівалентно 15605,75 доларів США та 27.09.19 р. сплачено 877240,00 грн. по курсу 24,10грн. за 1 долар США, що еквівалентно 36400 грн.

Оскільки, станом на 27.09.2019 курс долара по відношенню до гривни зменшився порівняно з днем укладення договору, що відповідно зменшило загальну вартість товару, яка передбачена сторонами у договорі на 109563,98грн.

Разом з тим, умовами договору не передбачено зміну ціни товару, у зв`язку зі зменшенням курсу долара США по відношенню до гривні. Пунктом 2.2. договору передбачено, що в будь-якому разі покупець зобов`язаний оплатити товар продавцю за ціною не нижчою зазначеної у документі про одержання товару покупцем, тобто не менше 1409719,98 грн.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України свобода договору належить до загальних (фундаментальних) засад цивільного законодавства. Водночас, відповідно до приписів статей 628-629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з умов Договору купівлі-продажу, сторони узгодили, що покупець зобов`язаний оплатити продавцю вартість товару в сумі 1409719,98 грн., що еквівалентно 52000,00 доларів США. При умові збільшення курсу долару США на день здійснення оплати відносно до курсу (27,11 грн. за 1 долар США) продавець має право пропорційно змінити ціну товару у гривні, однак, в будь-якому разі, покупець зобов`язаний оплатити товар продавцю, за ціною не нижчою зазначеної у документі про одержання товару покупцем.

Тобто, сторони на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст, а саме: передбачили випадки зміни ціни товару в залежності від коливання курсу долара США відносно гривні.

При цьому, колегія суддів констатує, що відповідачу були відомі умови договору зокрема, в частині вартості товару у разі зменшення курсу долара по відношенню до гривні та умов його оплати, а тому, в подальшому підписавши договір, він засвідчив досягнення згоди з даної істотної умови договору і прийняв її як обов`язкову до виконання.

Оскільки, сторони добровільно погодили, що ціна товару не може бути нижчою, ніж та, що зазначена у документі про одержання товару покупцем (вартість товару взначена у ноклдній становить 1409719,98 грн.) та враховуючи те, що відповідачем здійснено оплату товару в сумі 1300156 грн., колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 109563,98грн. заборгованості по договору купівлі-продажу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.4.2 договору, у випадку невиконання покупцем в строк зобов`язань, покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення до виконання договору.

Згідно п.4.2.1 договору, в разі прострочення розрахунку понад 10 днів, покупець сплачує 20 % штрафу від суми строк оплати якої прострочено.

Враховуючи норми чинного законодавства України та умови Договору, перевіривши правильність розрахунку, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 21912,80 грн. штрафу та 16479,52 грн. пені.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно п.4.1 договору, в разі прострочення оплати покупець сплачує продавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок річних, колегія суддів погоджується з обгрунтованістю позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1879,29грн. 3% річних.

Крім того, враховуючи приписи ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України, відсутність заперечень в апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 8000 грн. витрат на правничу допомогу.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000,00 грн., колегія суддів враховує наступне.

Правова допомога за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як вбачається із матеріалів справи 28.08.20 між адвокатом Зінченко С.В. та ТОВ Аіко груп укладено додаткова угода до договору про надання правової допомоги № 1/04-20 від 09.04.20 р.

Відповідно до п. 1.1 Договору, адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу під час досудового врегулювання, та стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, а саме складання відзиву на апеляційну скаргу.

Гонорар Адвоката за складання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 906/432/20 складає 3000,00 грн. (п. 2 Договору).

Сторони домовились, що клієнт зобов`язаний здійснити оплату гонорару за правову допомогу на рахунок протягом трьох робочих днів з дати підписання Договору.

31.08.20 р. між позивачем та адвокатом підписано акт приймання - передачі до Договору, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу в сумі 3000 грн.

Згідно платіжного доручення № 1453 від 31.08.20 р. позивач оплатив 3000 грн. Зінченко С.В .

Надання адвокатом позивачу адвокатських послуг в суді апеляційної інстанції при розгляді справи № 906/432/20 підтверджується: додатковою угодою до договором про надання професійної правничої допомоги, актом від 31.08.20 р. та платіжним дорученням, що підтверджує оплату наданих послуг у розмірі 3000 грн. Заперечень від відповідача щодо співмірності вартості витрат на правничу допомогу не надходило.

Колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співмірним із ступенем складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання цих робіт, вартістю послуг адвокатів, у зв`язку з чим вказані витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Габенець" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15 липня 2020 р. у справі № 906/432/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 15 липня 2020 р. у справі № 906/432/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/432/20 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "14" вересня 2020 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.