Постанова

від 15.09.2020 по справі 922/1569/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа № 922/1569/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (вх.№1798Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/1569/20 (повний текст рішення складено 30.06.2020 суддею Жельне С.Ч. у приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом фізичної особи-підприємця Партола Сергія Миколайовича, с.Мізяки Валківського району Харківської області,

до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" , с.Золочівське Харківської області,

про стягнення коштів ,-

ВСТАНОВИЛА:

22.05.2020 позивач - Фізична особа-підприємець Партола Сергій Миколайович, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про стягнення 113265,73 грн за надання сільськогосподарських послуг за договором №569-19/2018-ПС від 17.09.2018, з яких 95400,00 грн боргу, 9540,00 грн штрафних санкцій, 4560,73 грн інфляційних, 3756,00 грн 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/1569/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння садивного матеріалу" на користь фізичної особи - підприємця Партоли Сергія Миколайовича 95400,00 грн заборгованості за договором, 4560,73 грн інфляційних, 3756,00 грн 3% річних та витрати по сплаті судового збору 1924,79 грн. У решті позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з принципу презумпції правомірності правочину, закріпленого ст.204 Цивільного кодексу України, який є дійсним на час розгляду справи. Посилання відповідача про неналежність відповідача у справі суд визнав необґрунтованими. Факт надання позивачем на користь відповідача послуг за договором №569-19/2018-ПС від 17.08.2018 та їх вартість підтверджується матеріалами справи та відповідачем не надано суду доказів сплати існуючої заборгованості. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача інфляційні 4560,73 грн та 3% річних 3756,00 грн за прострочення оплати наданих послуг згідно з частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/1569/20 скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що у підприємства відсутні оригінали документів, які були додані до позовної заяви, у тому числі договір №569-19/2018-ПС, також Харківській філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не надавався дозвіл на укладання спірної угоди та відсутні повноваження директора Харківської філії на її підписання, а відповідачем у господарських справах може бути тільки юридична особа, а не філія. Також зазначає, що підприємство заявляло клопотання до місцевого суду про витребування оригіналів документів, доданих до позовної заяви, але суд залишив клопотання без розгляду та задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/1569/20. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено сторони, що апеляційна скарга на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/1569/20 буде розглядатися за правилами пункту 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

10.08.2020 до суду від позивача надійшов відзив (вх.№7475) на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

17.09.2018 між фізичною особою-підприємцем Патрола С.М. (виконавець) та Державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (замовник) укладено договір про виконання сільськогосподарських послуг №569-19/2018-ПС, предметом якого є послуги виконавця по проведенню сільськогосподарських послуг, а саме: збір урожаю кукурудзи на земельних угіддях замовника, що знаходяться на території Валківської СДС, площею 106 га, які виконуються технікою виконавця на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної іноземної техніки.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що виконавець виконує роботи з використанням власних паливно-мастильних матеріалів.

Згідно з пунктом 2.2 договору загальна сума цього договору складається, виходячи з обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, визначеної у пункті 2.1 цього договору, але не може перевищувати 95400,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 - 3.2 договору розрахунки між сторонами здійснюються на підставі підписаних актів приймання-передачі наданих послуг. Розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що замовник повинен провести розрахунки за надані послуги до 01.12.2018.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги на суму 95400,00 грн, про що сторонами 17.10.2018 складено та підписано акт виконаних робіт за договором №569-19/2018-ПС від 17.09.2018 (а.с. 12).

Відповідач свої зобов`язання щодо сплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, його борг перед позивачем станом на момент винесення даного судового рішення становить 95400,00 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 24.03.2020, в якій вимагав сплатити існуючу заборгованість, проте вимоги претензії залишені відповідачем без задоволення.

Обставини щодо стягнення боргу за спірним договором стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Згідно з частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом частини 1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем відповідачу послуг за договором №569-19/2018-ПС від 17.09.2018 та їх вартість підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом від 17.09.2018 виконаних робіт про надання транспортних послуг за договором №569-19/2018-ПС від 17.09.2018 та відповідачем не спростовано.

Наявність у відповідача перед позивачем боргу у сумі 95400,00 грн також підтверджується складеним та підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 17.09.2018 по 24.03.2020 (а.с.13).

Позивач направив відповідачу претензію від 24.03.2020, в якій вимагав сплати існуючу заборгованість, проте вимоги претензії залишені відповідачем без задоволення.

Строк оплати наданих послуг визначено умовами договору (пункт 3.3) є таким, що настав.

Відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку укладеного між сторонами договору №569-19/2018-ПС від 17.09.2018, тобто, спірний договір є дійсним на час розгляду справи.

Апелянт вважає, що директор філії відповідача не мав дозволу на укладення відповідного договору, тобто, директор філії не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Такі доводи заявника апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до частини 3, 4 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, сільськогосподарські послуги вказані у договорі, а саме: збір урожаю кукурудзи на земельних угіддях замовника, що знаходяться на території Валківської СДС, площею 106 га, проведені виконавцем відповідно до умов договору, акт виконаних робіт на загальну суму 95400,00 гривен від 17.09.2018 складений та підписаний сторонами, однак замовник не провів розрахунку за виконані роботи.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 14.04.2020, керівником Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" є Алексєєнко Д.В., який і укладав спірний договір (а.с.23-37).

Посилання апелянта на відсутність у нього оригіналів: спірного договору, акту виконаних робіт, актів взаємних розрахунків є не доведеними та не беруться судом до уваги.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги з приводу того, що відповідачем у даній справі може бути тільки юридична особа, а не філія, судова колегія зазначає таке.

У силу приписів статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до частини 4 ст.64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Статтею 95 Цивільного кодексу України встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною 1 ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Отже, належним відповідачем у даній справі є Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність позовних вимог та стягнення заборгованості за спірним договором у розмірі 95400,00 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3756,00 грн 3% річних та 4560,73 грн інфляційних колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 Цивільного кодексу України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати наданих послуг підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Зазначене з урахування вимог ст.625 Цивільного кодексу України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 9540,00 грн апелянт не наводить доводів у спростування зазначених господарським судом мотивів у судовому рішенні у цій частині.

На підставі викладеного, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, та не можуть бути підставою для скасування оспорюваного рішення.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269, пунктом 1 частини 1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/1569/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.09.2020.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова