Рішення

від 14.09.2020 по справі 910/3377/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2020Справа № 910/3377/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Нерудресурс"

про стягнення 29525,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Нерудресурс" 29525,00 грн штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №32430902 від 18.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 відкрито провадження у справі №910/3377/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 10.03.2020 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03035, місто Київ, вул. Сурікова, будинок 3, офіс 43.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103054153230 ухвала від 10.03.2020 була вручена відповідачу 24.03.2020.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.10.2019 зі станції відправлення Хайчнорин Південно-Західної залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Нерудресурс" відправило на станцію Городок-Львівський Львівської залізниці на адресу ТОВ "Озон" вантаж - щебінь гранітний, насипом, масою, яка визначена відправником на вагонних статичних вагах - 710000 кг, зокрема, у вагоні №96921978 - 67000 кг, що підтверджується залізничною накладною №32430902 від 18.10.2019.

Як вбачається з вказаної залізничної накладної, провізна плата за вагон №96921978 склала 5905,00 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, при проходженні вагону №96921978 через станцію Здолбунів Львівської залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут, Статут залізниць України), зазначений вагон було відчеплено від потягу для перевірки маси вантажу, що підтверджується актами загальної форми №1320 від 22.10.2019 та №8096 від 23.10.2019.

При цьому про невідповідність маси вантажу у вагоні №96921978 тій масі, яка вказана вантажовідправником у перевізному документі, на станції Здолбунів Львівської залізниці залізниці складено комерційний акт №350002/131 від 23.10.2019.

Із наведеного комерційного акту вбачається, що під час комісійного зважування вагону №96921978, вантажопідйомністю 67т, завантаженого засобами відправника (маса визначена на вагонних статичних вагах) 150 тн електронній трьохплатформеній тензометричній вазі (клеймо 2018 року), позивачем встановлено розбіжність фактичної маси вантажу із зазначеною в залізничній накладній масою на 2250 кг, вантажопідйомністю вагону на 2500 кг. При повторному переважуванні вагону надлишок вантажу підтвердився. Переважування вагону проводила агент комерційний ОСОБА_1 , приймальник поїздів ОСОБА_2 в присутності начальника станції Кіяшко В.Г. , ВОХР Мацканіч О.Г .

Даний акт підписано начальником станції Кіяшко В.Г., агентом комерційним ОСОБА_1 , приймальником поїздів ОСОБА_2 . Начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) немає по штату.

Відповідно до акту №522 від 24.10.2019 та №523 від 24.10.2019 надлишок вантажу у вагоні №96921978 був відвантажений позивачем у вагон №44162840, зазначені вагони прослідували до станції призначення, перевищення понад вантажопідйомність вагону №96921978 усунуто, на вагон №44162840 оформлено досильний перевізний документ.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем було порушено правила перевезення вантажу та Статуту залізниць України, зокрема, щодо внесення відомостей про масу вантажу у накладну, у зв`язку з чим Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 29525,00 грн за неправильно визначену масу вантажу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 2 ст.307 Господарського кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.2 Статуту залізниць України визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст.3 Статуту залізниць України дія цього Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Нормами ст.24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно зі ст.30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.

Згідно ст.37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ст.52 Статуту залізниць України).

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.11.2000 за №861/5082).

Як встановлено судом, відповідач, як вантажовідправник вантажу зі станції відправлення Хайчнорин Південно-Західної залізниці у вагоні №96921978 невірно вказав у залізничній накладній №32430902 від 18.10.2019 масу вантажу, про що складено комерційний акт №350002/131 від 23.10.2019.

Із наведеного комерційного акту вбачається, що під час комісійного зважування вагону №96921978, вантажопідйомністю 67т, завантаженого засобами відправника (маса визначена на вагонних статичних вагах) 150 тн електронній трьохплатформеній тензометричній вазі (клеймо 2018 року), позивачем встановлено розбіжність фактичної маси вантажу із зазначеною в залізничній накладній масою на 2250 кг, вантажопідйомністю вагону на 2500 кг. При повторному переважуванні вагону надлишок вантажу підтвердився. Переважування вагону проводила агент комерційний ОСОБА_1 , приймальник поїздів ОСОБА_2 в присутності начальника станції Кіяшко В.Г. , ВОХР Мацканіч О.Г .

Даний акт підписано начальником станції Кіяшко В.Г., агентом комерційним ОСОБА_1 , приймальником поїздів ОСОБА_2 .

Відповідно до п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати згідно зі статтею 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Стаття 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Суд зазначає, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць України, а саме: обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вищевказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованими Міністерством юстиції України від 08.07.2012 за №567/6855.

Факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу засвідчений комерційним актом, наявним в матеріалах справи.

Зі змісту п.10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 вбачається, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Тобто приписи п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 на виконання ст.129 Статуту залізниць є імперативними щодо суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акту й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акту.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17, від 18.06.2018 у справі №910/11397/17 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.

Судом встановлено, що комерційний акт №350002/131 від 23.10.2019 підписано уповноваженими особами, з огляду на що вказаний акт є належним доказом на підтвердження факту невірного зазначення відповідачем маси вантажу і наявності розбіжностей між масою вантажу, зазначеною в залізничних накладних, та його фактичною масою.

Крім того суд зазначає, що відповідно до п.9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акту не вносяться. Усі графи бланка акту мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

В матеріалах справи знаходиться акти загальної форми №1320 від 22.10.2019 та №8096 від 23.10.2019, в яких вказано про те, що вагон №96921978 був відчеплений та зважувався окремо від складу потягу.

Також суд вказує на наявність в матеріалах справи копії технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №052-Е станції Здолбунів Львівської залізниці, яким визначено технічний стан та наявність державної повірки.

Відповідно до п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України №442 від 31.07.2012, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за №1716/22028, та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Тобто враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що маса вантажу у вагоні №96921978 була визначена як відправником так і залізницею одним і тим же способом, тобто зважуванням. При цьому саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу.

Крім того залізниця, користуючись правом, визначеним ст.24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для перевірки вантажу зручний для себе та більш точний спосіб.

Зі змісту залізничної накладної №32430902 від 18.10.2019 вбачається, що провізна плата за вагон №96921978 становить 5905,00 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, штраф за невірно зазначену масу вантажу, нарахований відповідно до ст.118 Статуту залізниць, становить суму 29525,00 грн (5905,00 грн х 5).

За висновками суду розрахунок штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 29525,00 грн є арифметично вірним.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зазначення відповідачем невірної маси вантажу підтверджується матеріалами справи, розмір штрафу відповідає вимогам положень Статуту та фактичним обставинам справи.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Нерудресурс" про стягнення 29525,00 грн штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №32430902 від 18.10.2019 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 2102,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Нерудресурс" (03035, місто Київ, вул.Сурікова, будинок 3, офіс 43, ідентифікаційний код 42373181) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд.5, ідентифікаційний код 40075815) штраф у розмірі 29525 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.09.2020.

Суддя М.Є.Літвінова