Постанова

від 10.12.2020 по справі 910/3377/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2020 р. Справа№ 910/3377/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Євсікова О.О.

Ходаківської І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Нерудресурс

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 (повний текст складено 14.09.2020)

у справі №910/3377/20 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Нерудресурс

про стягнення 29 525,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Українська залізниця звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Нерудресурс 29 525,00 грн штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №32430902 від 18.10.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі №910/3377/20 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Нерудресурс" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 29 525,00 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Нерудресурс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 910/3377/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що комерційні акти, в порушення п. 10 Правил складання актів, не підписані начальником вантажного району, а підписані комерційним агентом Семенів О.В . Крім того, апелянт зазначає, що позивач, в порушення абз. 5 п. 4 Правил складання актів, не вказав про факти неможливості складання комерційних актів в день складання актів загальної форми. Також, апелянт звертає увагу, що сума штрафних санкцій в 5 разів перевищує провізну вартість вантажу.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Нерудресурс" у справі № 910/3377/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Нерудресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі №910/3377/20, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі №910/3377/20. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, заперечення, клопотання, пояснення до 26.11.2020.

Акціонерним товариством "Українська залізниця" у встановлений судом строк подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу із дотриманням норм матеріального та процесуального права, рішення є таким, що прийнято із з`ясуванням всіх обставин справи, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2019 зі станції відправлення Хайчнорин Південно-Західної залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Нерудресурс" відправило на станцію Городок-Львівський Львівської залізниці на адресу ТОВ "Озон" вантаж - щебінь гранітний, насипом.

Відповідно до залізничної накладної №32430902 від 18.10.2019, маса вантажу, яка визначена відправником на вагонних статичних вагах - 710000 кг, зокрема, у вагоні №96921978 - 67000 кг. Провізна плата склала 5905,00 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що при проходженні вагону №96921978 через станцію Здолбунів Львівської залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут, Статут залізниць України), зазначений вагон було відчеплено від потягу для перевірки маси вантажу, що підтверджується актами загальної форми №1320 від 22.10.2019 та №8096 від 23.10.2019.

За результатами перевірки та контрольного зважування на вагонних вагах складено комерційний акт №350002/131 від 23.10.2019.

Відповідно до комерційного акту №350002/131 від 23.10.2019, під час комісійного зважування вагону №96921978, вантажопідйомністю 67 тонн, завантаженого засобами відправника (маса визначена на вагонних статичних вагах) 150 тонн електронній трьохплатформеній тензометричній вазі (клеймо 2018 року), позивачем встановлено розбіжність фактичної маси вантажу із зазначеною в залізничній накладній масою на 2250 кг, вантажопідйомністю вагону на 2500 кг. При повторному переважуванні вагону надлишок вантажу підтвердився.

Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні акти загальної форми №1320 віл 22.10.2019, №8096 від 23.10.2019, в яких вказано про те, що вагон №96921978 був відчеплений та зважувався окремо від складу потягу, при цьому судом зазначено про наявність копій технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №052-Е станції Здолбунів Львівської області, яким визначено технічний стан та наявність державної повірки.

Здійснив аналіз матеріалів справи суд першої інстанції з урахуванням п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, дійшов вірного висновку що маса вантажу у вагоні №96921978 була визначена як відправником, так і залізницею, одним і тим же способом - зважуванням, яке є найбільш точним для визначення маси вантажу

Відповідно до актів №522 від 24.10.2019 та №523 від 24.10.2019 надлишок вантажу у вагоні №96921978 був відвантажений позивачем у вагон №44162840, зазначені вагони прослідували до станції призначення, перевищення понад вантажопідйомність вагону №96921978 усунуто, на вагон №44162840 оформлено досильний перевізний документ.

Як зазначає позивач, відповідачем порушено правила перевезення вантажу та Статуту залізниць України, зокрема, щодо внесення відомостей про масу вантажу у накладну, у зв`язку з чим Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 29525,00 грн за неправильно визначену масу вантажу.

Пунктом 5 ст. 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача; накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниця має право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у залізничній накладній.

Відповідно до п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати згідно зі статтею 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Стаття 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2018 у справі № 917/964/17, відповідно до якої при розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Як зазначалось вище, факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу засвідчений комерційним актом №350002/131 від 23.10.2019.

Посилання апелянта, що комерційний акт підписано неповноважними особами, колегією суддів не приймається до уваги, з огляду на наступне.

Пунктом 10 Правил складення актів, затверджених Міністерством транспорту України №333 від 28.05.2000, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як вбачається з матеріалів справи, переважування вагону проводила агент комерційний Семенів О.В. , приймальник поїздів Назарчук О.А. в присутності начальника станції Кіяшко В.Г. , ВОХР Мацканіч О.Г .

Даний акт підписано начальником станції Кіяшко В.Г. , агентом комерційним Семенів О.В. , приймальником поїздів Назарчук О.А . Начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) немає по штату.

Семенів О.В. відповідно до ч. 22 п. 2.1.2 Розділу своєї посадової Інструкції виконує завдання та обов`язки згідно п. 2 Інструкції (прийомоздавача вантажу), яка затверджена наказом Укрзалізниці №157-Ц від 02.04.2002 та п. 4 зазначеної Інструкції в частині підписання комерційних актів, як завідувач вантажного двору. Приймальник поїздів Назарчук О.А. є працівником станції, який особисто здійснював перевірку та діяв відповідно до п. 2.11 розділу 2 Робочої інструкції, оскільки виконує обов`язки прийомо-здавальника вантажу та багажу, приймає участь у комерційній перевірці та контрольному зважувані вагонів, з комерційними несправностями, з ознаками незбереження перевізних вантажів, підписує акти загальної форми та комерційні акти.

За змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17 та від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відповідність комерційного акту №35002/131 від 23.10.2019 вимогам п. 10 Правил складання актів, підписаного уповноваженого особами, є належним доказом на підтвердженням факту невірного зазначення відповідачем маси вантажу і наявності розбіжностей між масою вантажу, зазначеною у залізничній накладній та його фактичною масою.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються на вантаж, що перебуває в дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни

вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

З огляду на викладене, комерційний акт №350002/131, який складено 23.10.2019 (наступної доби після складання актів загальної форми), за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому є належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу. При цьому, доказів оскарження вказаного комерційного акту відповідачем не надано.

Із залізничної накладної №32430902 від 18.10.2019 судом першої інстанції встановлено, що провізна плата за вагон №96921978 становить 5 905,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що штраф за невірно зазначену масу вантажу, нарахований позивачем відповідно до ст.118 Статуту залізниць Україи підлягає стягненню в розмірі 295 25,00 грн (5 905,00 грн х 5).

За частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

На обґрунтування зменшення неустойки апелянт посилається на надмірний розмір штрафу та відсутність доказів понесення позивачем збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Таким чином, для застосування норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки, відповідач повинен довести наявність тих обстави, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення, проте в порушення вищезазначених умов позивач належними та допустимими доказами не наведено та не доведено суду щодо розміру неустойки, який визначений ст. 118 Статуту залізниць України.

Однак, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі №910/3377/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Нерудресурс" задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариствоа з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Нерудресурс".

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Нерудресурс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі №910/3377/20 - без змін.

2.Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Нерудресурс".

3.Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі №910/3377/20.

4.Матеріали справи №910/3377/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

І.П. Ходаківська