Рішення

від 10.09.2020 по справі 914/923/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2020 Справа № 914/923/20

За позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача: Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» , м. Стебник

про стягнення 74 102, 39 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М

за участю представників:

від позивача (в режимі відеоконференції): Орел С.С. - адвокат;

від відповідача: Сливка В.В. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подано позовну заяву до Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» про стягнення 122 704, 60 грн за прострочення оплати за посталений природний газ згідно з договором постачання № 6160/1718-БО-21 від 21.09.2017.

24.06.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача на його користь 74 102, 39 грн, яка прийнята судом.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 14.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 15.06.2020.

Враховуючи клопотання позивача та продовження процесуальних строків щодо розгляду справи по суті на строк дії карантину, ухвалою суду від 15.06.2020 розгляд справи відкладено на 27.07.2020.

Ухвалою суду від 27.07.2020 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, розгляд справи відкладено на 10.09.2020.

У судовому засіданні 10.09.2020 позивач підтримав зменшені позовні вимоги, просив їх задоволити.

Відповідач підтримав доводи, викладені у відзиві на позов.

Аргументи сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору постачання природного газу №6160/1718-БО-21 від 21.09.2017 позивач поставив відповідачу упродовж жовтня 2017 року - квітня 2018 року природний газ на загальну суму 5 286 586, 28 грн. За умовами договору (п. 6.1) відповідач мав здійснювати остаточний розрахунок за переданий газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставку газу. Позивач стверджує, що відповідач оплачував газ з порушенням встановлених строків. За прострочення оплати газу позивач просив стягнути з відповідача (враховуючи зменшення позовних вимог) 51 675,11 грн пені на підставі п. 8.2 договору, яким передбачено сплату покупцем пені за порушення строків оплати газу в розмірі 16, 4 % (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 - 15,3 % річних), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, та на підставі ст. 625 ЦК України - 10 571,31 грн 3% річних та 11 855,97 грн інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що позивачем не враховано погашення заборгованості за березень 2018 року в розмірі 390 885, 00 грн на підставі договору № 120/110 від 30.10.2018 про організацію взаєморозрахунків, яким змінено порядок та строки оплати заборгованості. Тому відповідач вважає, що відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму, наводячи власний контррозрахунок за березень 2018 року. Також відповідач, враховуючи скрутне матеріальне становище, просив зменшити заявлений до стягнення розмір пені та 3% річних на 50%. Крім того, зазначив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду впродовж 5 днів після ухвалення рішення суду.

17.07.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що підписавши договір, відповідач взяв на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу; умови договору не містять жодної відкладальної обставини щодо проведення розрахунків, проте оплата здійснювалась несвоєчасно. Крім того, заперечив щодо зменшення неустойки, оскільки не вважає її розмір надмірно великим у порівнянні з невиконаним зобов`язанням; зазначив, що довгострокові зобов`язання НАК Нафтогаз України складають 67 295 000 000, 00 грн, а короткострокові - 103 007 000 000, 00 грн; несвоєчасність оплати контрагентами перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу; збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки; неналежне планування господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Тому позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем надіслано суду заперечення на відповідь на відзив, в якому на підтвердження доводів щодо наявності підстав для зменшення неустойки та 3% річних додатково подано копію протоколу № 5 засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 06.04.2020, яким вирішено включити ДКП Стебниктеплокомуненерго в перелік критично важливих об`єктів інфраструктури; звернуто увагу на те, що підприємство єдине у місті Стебник, а також у сусідніх містах та селах Стебницького району, яке забезпечує населення, соціальну, промислову і інші сфери комунальними послугами, тому фінансова неспроможність може призвести до кризової ситуації як у м. Стебник, так і у всьому регіоні; відповідач вживає всіх можливих заходів для вчасної оплати за спожитий природний газ та оплатив його на 100%; стягнення позивачем пені та 3% річних спричинить додаткове збільшення збитків підприємства, яке не матиме жодних джерел їх покриття, що в свою чергу призведе до повторного прострочення оплат та виникнення додаткових штрафних санкцій. Крім того, просив позовні вимоги задоволити згідно його контррозрахунку.

Обставини справи.

21 вересня 2017 року між ПАТ НАК Нафтогаз України (постачальник) та Державним комунальним підприємством «Стебниктеплокомуненерго» (споживач) укладено договір №6160/1718-БО-21 постачання природного газу, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору, з урахування додаткової угоди № 2 від 11.04.2018, сторони встановили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1208, 4 тис. куб. м., а з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) орієнтовний обсяг - до 84, 4 тис. куб. м.

Приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 9 488, 64 грн (з ПДВ).

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16, 4% (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.01.2018, яка діяла з 01.01.2018 - 15,3 % річних), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 12.1 в редакції додаткової угоди № 2 від 11.04.2018 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року природний газ на загальну суму 5 286 586, 28 грн, що підтверджено актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 106 415, 10 грн; від 30.11.2017 на суму 822 522, 76 грн; від 31.12.2017 на суму 993 308, 78 грн; від 31.01.2018 на суму 1 108 387, 02 грн; від 28.02.2018 на суму 1 053 324, 43 грн; від 31.03.2018 на суму 1 157 509, 70 грн, від 30.04.2018 на суму 45 118, 49 грн.

Акти підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював розрахунки за отриманий газ з порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору.

Розрахунок за газ, отриманий у жовтні 2017 року на суму 106 415, 10 грн проведено 26.12.2017.

Розрахунок за газ, отриманий у листопаді 2017 року на суму 822 522, 76 проведено 31.01.2018.

Розрахунок за газ, отриманий у грудні 2017 року на суму 993 308, 78 грн проведено 12.03.2018.

Розрахунок за газ, отриманий у січні 2018 року на суму 1 108 387, 02 грн проведено 02.04.2018.

Розрахунок за газ, отриманий у лютому 2018 року на суму 1 053 324, 43 грн проведено 04.05.2018.

Розрахунок за газ, отриманий у березні 2018 року на суму 1 157 509, 70 грн та квітні 2018 року на суму 45 118, 49 грн проведено 25.01.2019.

Вказані обставини не заперечуються обома сторонами.

Поряд з цим, 30.10.2018 територіальним органом Казначейства в Львівській області (сторона перша), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням Дрогобицької міської ради (сторона третя), Державним комунальним підприємством «Стебниктеплокомуненерго» Стебницької міської ради (сторона четверта) та Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (сторона остання) укладено договір № 120/110 про організацію взаєморозрахунків.

На виконання договору про організацію взаєморозрахунків 30.11.2018 відповідачем сплачено позивачу 390 885, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 473.

За порушення строків здійснення остаточного розрахунку за газ (до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу) позивачем заявлені до стягнення на підставі п. 8.2 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України 51 675, 11 грн пені, 10 571, 31 грн 3% річних та 11 855, 97 грн інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання договору купівлі-продажу природного газу №6160/1718-БО-21 від 21.09.2017 позивач поставив відповідачу в період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року природний газ на загальну суму, зазначену в актах - 5 286 586, 28 грн. За умовами договору (п.6.1) відповідач мав повністю оплатити отриманий в кожному місяці газ до 25-го числа (включно) наступного місяця, проте, остаточні розрахунки за кожен місяць були проведені відповідачем з порушенням встановлених строків.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання, визначені ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення строків оплати газу договором (п. 8.2) передбачено сплату пені (в розмірі 16, 4% (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.01.2018, яка діяла з 01.01.2018 - 15,3 % річних)), яка не повинна перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п. 8.2 договору та ст. 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення 51 675, 11 грн пені, 10 571, 31 грн 3% річних та 11 855, 97 грн інфляційних втрат, нарахованих за листопад 2017 року - січень 2019 року.

Поряд з цим, одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

Таке регулювання визначено у Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача, зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

Сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Враховуючи викладене, ні пеня, ні 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, погашену спільними протокольними рішеннями не нараховується.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 906/985/18.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується обома сторонами, що розрахунки за поставлений газ здійснювались частково за рахунок субвенцій з державного бюджету та частково власними коштами.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що такий є арифметично вірним, нарахування проведені із правильно визначеним початком виникнення прострочення, за кожен місяць окремо, пеня нарахована в межах 6-місячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже підставно позивачем заявлено до стягнення з відповідача 51 675, 11 грн пені, 10 571, 31 грн 3% річних та 11 855, 97 грн інфляційних втрат.

Поряд з цим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені та 3% річних на 50%, яке підлягає до задоволення частково, враховуючи таке.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Суд враховує, що відповідно до умов договору №6160/1718-БО-21 від 21.09.2017 відповідач отримував природний газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами. Одними з причин виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за природний газ стала відсутність своєчасного фінансування в тарифах, несвоєчасне фінансування бюджетних установ, які є споживачами ДКП «Стебниктеплокомуненерго» , а також ненадходження оплати від населення.

З долучених відповідачем до матеріалів справи довідок щодо кредиторської та дебіторської заборгованості станом на 2018, 2020 рр. вбачається, що такі за зазначений період зросли. В довідці станом на 01.04.2020 відображено, що найбільша дебіторська заборгованість є у населення - 11009, 1 тис. грн, а також державного бюджету - 159, 6 тис. грн, місцевого бюджету - 333, 8 тис. грн, інших споживачів - 437, 2 тис. грн, а загалом на 12 048 208, 41 грн; у довідці щодо кредиторської заборгованості вказано загальну суму - 8 976 957, 78 грн.

Також суд бере до уваги, що позивач використав передбачені законодавством і договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов`язання боржником, яке відноситься до об`єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення та є збитковим підприємством.

Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора. А сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного надання послуг населенню.

Крім того, діяльність позивача та відповідача провадиться на принципі забезпечення захисту прав та інтересів споживачів. У відносинах між сторонами, відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням - надавачем послуг з постачання теплової енергії.

Тому, при здійсненні права на зменшення розміру пені, суд повинен враховувати не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору, керуючись у тому числі засадами справедливості, добросовісності та розумності.

Беручи до уваги наведене вище, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати та його ступінь вини, заявлення до стягнення крім пені також 3% річних та інфляційних втрат, відсутності основної заборгованості за поставлений природний газ, суд дійшов висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання та зменшення розміру пені на 50 %.

Поряд з цим, в задоволенні клопотання про зменшення 3% річних суд відмовляє, враховуючи таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 209/417/18 зроблено правовий висновок, що суд, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання з урахуванням конкретних обставин справи. Зокрема, у зазначеній справі розмір пені, штрафу та відсотків річних (48% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів) майже вдвічі перевищувала суму прострочення. Отже, суд враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій та те, що є несправедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання зобов`язання, дійшов висновку обмежити розмір санкцій сумами штрафу та пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягнення з вказаних вище підстав.

Надаючи оцінку обставинам цієї справи, судом встановлено, що сторонами не погоджувався більший розмір відсотків річних, ніж встановлено ч. 2 ст. 625 ЦК України, поставка природного газу впродовж дії договору здійснена на загальну суму - 5 286 586, 28 грн, відповідач порушував строки здійснення остаточного розрахунку за газ, за яку позивачем нараховано 10 571, 31 грн 3% річних. Тому обставини цієї справи є відмінними від обставин, встановлених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 209/417/18.

Враховуючи викладене, а також зменшення судом заявленої до стягнення пені, суд не вбачає правових підстав для зменшення 3% річних.

Отже до стягнення підлягає 25 837, 56 грн пені (50%), 10 571, 31 грн 3% річних та 11 855, 97 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» (місцезнаходження: 82172, Львівська обл., місто Стебник, вул. Мельника, будинок 17, ідент. код: 22407995) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, ідент. код: 20077720) 48 264, 84 грн, з яких: 25 837, 56 грн пені, 10 571, 31 грн 3% річних, 11 855, 97 грн інфляційних втрат та 2 102, 00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.09.2020.

Суддя Галамай О.З.