Постанова
від 09.12.2020 по справі 914/923/20
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. Справа №914/923/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №39/5-2345-20 від 06.10.2020 (вх.ЗАГС. №01-05/2842/20 від 06.10.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2020 (повний текст складено 15.09.2020, суддя О.З. Галамай)

у справі № 914/923/20

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача: Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» , м. Стебник

про стягнення 74 102, 39 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи .

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.09.2020 у справі №914/923/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 48 264, 84 грн., з яких: 25837, 56 грн. пені, 10 571, 31 грн. 3% річних, 11 855, 97 грн. інфляційних втрат та 2 102, 00 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2020 у справі №914/923/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 25 837,55 грн. пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020 справу №914/923/20 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №39/5-2345-20 від 06.10.2020 (вх.ЗАГС. №01-05/2842/20 від 06.10.2020) на рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2020 у справі № 914/923/20 залишено без руху та надано строк усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 (після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги) відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 09.12.2020 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

01.12.2020 на адресу суду від представника ДКП Стебниктеплокомуненерго надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржене рішення без змін. Також у відзиві заявлено про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному провадженні.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Державного комунального підприємства Стебниктеплокомуненерго про стягнення 74 102, 39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Державним комунальним підприємством Стебниктеплокомуненерго було укладено договір №6160/1718-БО-21 постачання природного газу, на виконання умов якого, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 5286586,28 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак, відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу за договором позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати, 3% річних та пеню на загальну суму 122 704,60 грн.

Відповідач визнав позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, проте, просив суд зменшити на 50% заявлений до стягнення розмір пені та 3 % річних.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та водночас частково задоволив клопотання відповідача, зменшивши розмір пені, яка підлягає стягненню, на п`ятдесят відсотків.

Вимоги апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 25 837,55 грн. пені обґрунтовані тим, що в оскарженій частині рішення прийняте з порушенням норм матеріального права - ст.233 ГК України, ст.549-552, 599, 625 ЦК України та порушенням норм процесуального права - ст.236, 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Так, скаржник зазначає, що пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 Договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 16,4 % річних (15,3 % річних з 01.01.2018 відповідно до Додаткової угоди №1 від 15.01.2018 до Договору), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, отже, на момент підписання договору відповідач погодився, що неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.

Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів, держави.

При зменшенні пені суд першої інстанції не врахував що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні зобов`язанням за договором зі сплати поставленого природного газу у розмірі 5286586,28 грн., яке виконувалось неналежним чином протягом дії Договору. Відповідач фактично обґрунтовує свою правову позицію стосовно наявності підстав для зменшення неустойки несвоєчасним розрахунком його контрагентів. Окрім того, скаржник звертає увагу на збитковість НАК Нафтогаз України .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з доводами апелянта, зазначає, що місцевий господарський суд належним чином дослідивши та надавши об`єктивну оцінку всім зібраним у справі доказам, обґрунтовано підтвердив своїм рішенням доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені на суму 25 837,56 грн. При цьому відповідач повністю погасив заборгованість, але з певним простроченням, проте ці затримки у погашенні заборгованості виникли не з вини відповідача, а через ряд об`єктивних чинників, що унеможливили своєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати перед позивачем. Також відповідач покликається на усталену практику Верховного Суду щодо подібних правовідносин, відповідно до якої зменшення розміру пені належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Державним комунальним підприємством «Стебниктеплокомуненерго» укладено договір № 6160/1718-БО-21 постачання природного газу.

Згідно пунктів 1.1. та 1.2. Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

У пункті 2.1. Договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1208,4 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 2017 - 55,4; листопад 2017 - 186,3; грудень 2017 - 250,6 (ІV квартал 2017 р. - 492,3); січень 2018 - 279,2; лютий 2018 - 231,7; березень 2018 - 205,2 (І квартал 2018 р. - 716,1).

15 січня 2018 року сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору постачання природнього газу від 21 вересня 2017 року №6160/1718-БО-21, відповідно до якої, Сторони виклали пункт 8.2 розділу 8 Договору в наступній редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення» . Решта умов цього договору залишається незмінною.

Відповідно до положень абзацу 2 пункту 3.1. Договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача для використання споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями протягом жовтня 2017 року - квітня 2018 року природний газ на загальну суму 5286586,28 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу - від 31.10.2017р., у обсязі 11,215 тис.куб.м. від 30.11.2017р., у обсязі 86685 тис.куб.м.; від 31.12.2017р., у обсязі 104,681 тис.куб.м.; від 31.01.2018р., у обсязі 116,812 тис.куб.м.; від 28.02.2018р., у обсязі 111,009 тис.куб.м.; від 31.03.2018р., у обсязі 121,989 тис.куб.м.; від 30.04.2018р., у обсязі 4,755 тис.куб.м.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, що не заперечується сторонами, відтак позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення пеню в сумі 81659,74 грн., три проценти річних в сумі 17575,12 грн. та інфляційні втрати в сумі 23469,75 грн.

Правильність розміру нарахування інфляційних втрат, 3% річних та, зокрема, пені підтверджується детальним розрахунком позивача, та визнається відповідачем.

Відповідач звернувся до господарського суду першої інстанції із клопотанням про стягнення заборгованості виключно в частині нарахування пені, а саме просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50% та 3 % річних.

Клопотання обґрунтоване тим, що ДКП «Стебниктеплокомуненерго» працює за тарифами для трьох груп споживачів: населення, бюджету та інших споживачів. Дані тарифи встановлюються рішенням Виконавчого комітету Стебницької міської ради, тарифи затверджуються з нульовою рентабельністю, та коригуються тільки на складову здороження природного газу. Бюджетні організації протягом опалювального сезону невчасно проводять розрахунки з підприємством, оскільки невчасно та не в повному обсязі отримують необхідні кошти від держави. Про відсутність вини підприємства свідчать також наступні показники фінансової діяльності за спірний період: дебіторська заборгованість підприємства станом на 01.01.2018 становила 11 769 247,03 грн.; кредиторська заборгованість підприємства станом на 01.01.2018 становила 89 025 905,20 грн.; дебіторська заборгованість підприємства станом на 01.04.2018 становила 12048208,41 грн.; кредиторська заборгованість підприємства станом на 01.04.2018 становила 8 976 957,78 грн.

Водночас, відповідач вживає усіх можливих заходів для вчасної оплати за спожитий природний газ, куплений в позивача та оплатив поставлений природний газ на 100%. Стягнення пені в розмірі 81 659,74 грн. та 3 % річних у розмірі 17 575,12 грн. спричинить додаткове збільшення збитків підприємства, яке не матиме жодних джерел для їх покриття, що в свою чергу призведе до повторного прострочення оплат та виникнення додаткових штрафних санкцій.

Відтак, вина відповідача у простроченні виконання грошового зобов`язання перед позивачем пов`язана з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органами державної влади, відсутністю сучасних дотаційних напрямів у покритті збитків підприємства (ст. 20 Закону України Про теплопостачання ), перебуванням відповідача у важкому фінансовому становищі, у тому числі, внаслідок несплати боргів населенням, бюджетними установами. Діяльність відповідача спрямована на забезпечення теплом учбових закладів, дитячих садків, лікарень, інших об`єктів, а тому обставини, що зумовлюють зменшення пені є соціально значимими та винятковими.

Окрім того, як зазначав відповідач, фінансова неспроможність підприємства може призвести до спричинення кризової ситуації у всьому регіоні, зокрема, у розпал опалювального сезону, оскільки залишаться без тепла не лише мешканці міста Самбір та Самбірського району, а й соціальна сфера, навчальні заклади, лікарні, дитячі садки тощо.

Отже, обставини, які змусили відповідача просити зменшення всіх штрафних санкцій є соціально значимими та винятковими, особливо в період карантину, на час дії якого на законодавчому рівні заборонено нараховувати штрафні санкції за несплату комунальних послуг, що в свою чергу також негативним чином відображається на фінансовому становищі відповідача.

Відповідач покликається на правовий висновок зазначений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/4117/18.

До клопотання про зменшення пені додано завірену копії Договору №120/110 про організацію взаєморозрахунків від 30.10.2018, платіжного доручення №473 від 30.11.2018 на суму 390885,00 грн., довідки щодо дебіторської заборгованості станом на 01.01.2018, довідки щодо кредиторської заборгованості станом на 01.01.2018, довідки щодо дебіторської заборгованості станом на 01.04.2018, довідки щодо кредиторської заборгованості станом на 01.04.2018.

Позивач заперечуючи проти зменшення розміру пені зазначав, що неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарських суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризик від власної господарської діяльності відповідач не може покладати на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що згідно з приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 статті 551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання боржником, причини неналежного виконання або не виконання зобов`язання, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи не вжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному окремому випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо надмірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 06 листопада 2018 року у справі № 913/89/18, від 04 грудня 2018 року у справі № 916/65/18, від 03 липня 2019 року у справі № 917/791/18, від 22 жовтня 2019 року у справі № 904/5830/18, від 25 лютого 2020 року у справі № 903/322/19, від 07 квітня 2020 року у справі № 904/1936/19, від 14 липня 2020 року у справі № 908/1884/19.

Вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до умов договору №6160/1718-БО-21 від 21.09.2017 відповідач отримував природний газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами. Одними з причин виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за природний газ стала відсутність своєчасного фінансування в тарифах, несвоєчасне фінансування бюджетних установ, які є споживачами ДКП «Стебниктеплокомуненерго» , а також ненадходження оплати від населення.

Також суд взяв до уваги, що позивач використав передбачені законодавством і договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов`язання боржником, яке відноситься до об`єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення та є збитковим підприємством. Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора. А сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного надання послуг населенню. Тому, при здійсненні права на зменшення розміру пені, суд враховував не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору, керуючись у тому числі засадами справедливості, добросовісності та розумності.

Наведеним також спростовуються доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не навів в оскарженому рішенні мотивів задоволення клопотання відповідача про зменшення пені.

Слід зазначити, що апеляційна скарга також не містить жодних доказів понесення збитків позивачем через неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасності розрахунків за поставлений природний газ чи посилання на такі докази, які суд першої інстанції залишив поза увагою.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, враховуючи майновий стан сторін та відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50%.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак рішення суду першої інстанції в оскарженій частині слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Враховуючи проведення судового засідання без участі сторін, у відповідності до положень ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення постанови у цій справі є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №39/5-2345-20 від 06.10.2020 (вх.ЗАГС. №01-05/2842/20 від 06.10.2020) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2020 у справі №914/923/20 - залишити без змін.

3.Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 21.12.2020.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.

СудЗахідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення09.12.2020
Оприлюднено23.12.2020
Номер документу93698656
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/923/20

Ухвала від 22.03.2021

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О. З.

Ухвала від 12.03.2021

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О. З.

Постанова від 09.12.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Желік Максим Борисович

Ухвала від 09.11.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Желік Максим Борисович

Ухвала від 20.10.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Желік Максим Борисович

Ухвала від 24.09.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О. З.

Ухвала від 15.09.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О. З.

Рішення від 10.09.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О. З.

Ухвала від 27.07.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О. З.

Ухвала від 16.06.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О. З.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні