Рішення

від 03.09.2020 по справі 916/894/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/894/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Домодин (65014, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 38573520)

про стягнення 9207,51 грн., -

за участю представників сторін :

від позивача: не з`явився

від відповідача: Пушкаренко С.О., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Домодин про стягнення 9207,51 грн., з яких: 6866,21 грн. пені, 665,54 грн. 3% річних та 1675,76 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги АТ НАК Нафтогаз України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про переведення боргу №3993/16-23/ТЕ від 28.10.2016, договором постачання природного газу №3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 (укладеним між позивачем та Первісним Боржником - ТОВ ПЛАНКЕН , борг якого переведений тристороннім договором на відповідача) в частині строків оплати за природний газ.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 09.06.2020 здійснено перехід розгляду справи №916/894/20 зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №916/894/20 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 30.06.2020 об 11:30.

Ухвалою суду від 30.06.2020 відкладено підготовче засідання на 21.07.2020 о 17:10.

13.07.2020 за вх.№18197/20 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

- під час укладення договору №3993/16-23/ТЕ від 28.10.2016 про переведення боргу сторонами, в тому числі і позивачем була з`ясована та зафіксована у п.2.1 договору сума боргу, яка переходить до нового боржника - ОСББ Домодин у розмірі 40598,26 грн. Інших нарахувань штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань на суму боргу договір №3993/16-23/ТЕ від 28.10.2016 не містить. Під час укладання договору №3993/16-23/ТЕ від 28.10.2016 про переведення боргу позивачем не заявлено жодних вимог щодо погашення штрафних санкцій за порушення строків оплати спожитого природного газу. За платіжним дорученням №105 від 01.11.2016 відповідачем (Новим боржником) сплачено у повному обсязі борг, передбачений договором №3993/16-23/ТЕ від 28.10.2016 про переведення боргу. Отже, відповідачем виконано у повному обсязі обов`язки перед кредитором - позивачем у справі, що передбачені договором №3993/16-23/ТЕ від 28.10.2016 про переведення боргу;

- п.п. 10.1, 10.2 договору №3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 про постачання природного газу та п.4.3 договору №3993/16-23/ТЕ від 28.10.2016 про переведення боргу передбачають обов`язок сторін під час виникнення спору - вирішувати його шляхом переговорів, та лише у випадку неможливості вирішити спір шляхом переговорів - звертатись до відповідного суду. Жодних претензій або ж інших документів стосовно наявності у позивача до відповідача будь-який розбіжностей або ж претензій - ОСББ Домодин не отримувало та жодних переговорів з цього приводу не проводило;

- відповідач погасив заборгованість за отриманий на підставі договору №3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 природний газ 01.11.2016, тобто до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (набрав чинності 30.11.2016), тому на думку відповідача, до спірних правовідносин застосовуються приписи ч.3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ;

- відповідач просить суд стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7200 грн.

21.07.2020 за вх.№19239/20 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач посилається на наступне:

- відповідно до п.3.1 договору №23993/16-23/ТЕ про переведення боргу до Нового боржника переходять обов`язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п.2.1 статті 2, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків , пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015.

- для застосування положень даного Закону необхідна наявність кількох умов, зокрема, відносини повинні бути між постачальником природного газу та підприємством, яке здійснює виробництво теплової або електричної енергії, централізоване водопостачання та водовідведення населенню, використовуючи природний газ, а сума основного боргу має бути сплачена підприємством постачальнику до набрання чинності вказаним Законом. Для набуття статусу теплогенеруючої організації особа повинна відповідати щонайменше трьом обов`язковим умовам: мати у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання; здійснювати діяльність з виробництва теплової енергії; отримати ліцензію на право ведення господарської діяльності з виробництва теплової енергії. ОСББ Домодин відповідає лише першому з перелічених критеріїв.

У підготовчому засіданні 21.07.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 177, 185 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.09.2020 о 16:45.

Справа №916/894/20 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під час якого законодавцем змінювався порядок обчислення процесуальних строків при розгляді господарської справи.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України від 18.06.2020 №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом . Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У визначений Законом України від 18.06.2020 №731-IX строк (до 06.08.2020 включно) сторони не звернулись до місцевого господарського суду з іншими заявами/клопотаннями, окрім тих, що наявні в матеріалах справи, не повідомили суд про намір вчиняти якісь інші процесуальні дії у даній справі та/або про неможливість вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином.

У судове засідання 03.09.2019 представник позивача не з`явився, 28.08.2020 за вх.№22615/20 надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, яке задоволено судом у протокольній формі у судовому засіданні 03.09.2019.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.09.2020 просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд встановив:

21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПЛАНКЕН (споживач) укладено договір №3194/16-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), а у разі його нестачі, імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України).

У відповідності до п.2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) природний газ обсягом до 85 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис.куб.м): у січні 2016 року - 35; у лютому 2016 року - 30; у березні 2016 року - 20; у І кварталі 2016 року - 85.

За п.2.2 договору обсяги газу, що планується передати за цим договором (планований обсяг) повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, викладених в п.1.2 цього договору.

За умовами п.3.1 договору постачальник передає споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

У відповідності до п.3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Відповідно до п.3.5 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику:

- завірену копію акту про фактичний обсяг розподіленого/про-транспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/про-транспортованого природного газу, споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом;

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість;

- постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У випадку відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.

У відповідності до п.4.1 договору кількість газу, яка постачається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу.

Відповідно до п.5.1 договору регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

У відповідності до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн., крім того: збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20% . До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1806,15 грн., крім того ПДВ - 20% - 361,23 грн., всього з ПДВ - 2167,38 грн.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За п.6.3 договору сторони погодили, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином:

6.3.1. У разі, якщо споживач підпадає під дію статті 19-1 Закону України Про теплопостачання , оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений постачальником споживачу в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, споживач в будь-якому випадку зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору.

6.3.2. У разі, якщо споживач не підпадає під дію статті 19-1 Закону України „Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання оплата за газ здійснюється з поточного рахунку споживача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховується як оплата за газ, поставлений постачальником споживачу в порядку, визначеному нормами чинного законодавства України.

6.3.3. За наявності заборгованості у споживача за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

6.3.4. Оплата інших платежів (пені, штрафи, судові збори, інфляційні витрати тощо), крім суми основного боргу, сплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума заборгованості.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного газу споживачем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Згідно з п.7.2 договору споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно оплачувати поставлений природний газу в розмірі та порядку, передбаченому цим договором.

У відповідності до п.п. 8.1, 8.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.8.5 договору збитки, завдані одній із сторін договору внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.

Розділом 10 договору передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю 5 років.

За умовами розділу 12 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016 та 31.03.2016, складених, підписаних та скріплених печатками уповноваженими представниками постачальника та споживача, відповідно до договору №3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 постачальником передано споживачу природний газ на загальну суму 335505,15 грн., яка була сплачена споживачем частково.

28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Планкен (Первісний боржник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Домодин (Новий боржник) укладено договір №3993/16-23/ТЕ про переведення боргу, відповідно до умов якого за згодою Кредитора Первісний боржник перевів на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором за договором постачання природного газу від 21.12.2015 №3194/16-ТЕ-23 (зобов`язання), укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник прийняв на себе борг Первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінив Первісного боржника у зобов`язанні.

Згідно з п.1.2 договору Кредитор дійсним дає згоду на заміну Первісного боржника у зобов`язанні Новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах.

У відповідності до п.2.1 договору сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 40598,26 грн., в тому числі по місяцях, у яких використовувався природний газ: місяць використання природного газу - березень 2016 року; сума заборгованості, що переводиться - 40598,26 грн.

За п.3.1 договору за ним до Нового боржника переходять обов`язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 21.12.2015 №3194/16-ТЕ-23.

Відповідно до п.4.1 договору Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах, передбачених договором постачання природного газу від 21.12.2015 №3197/16-ТЕ-23.

За п.6.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

З наявних матеріалів справи вбачається, що Новим боржником 01.11.2016 сплачено позивачу наявний борг у сумі 40598,26 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення з Нового боржника нарахованих позивачем на основний борг сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

У пунктах 4, 5, 9, 10, 12 ч.1 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» визначено таке:

- заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

- процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

- реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

- учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

У відповідності до ч.1 ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.

За ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості. На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем сплачено основний борг 01.11.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №105 від 01.11.2016.

Застосування частини 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом.

Аналогічні висновки щодо застосування норм ч.3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16 та від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 21.03.2018 у справі №905/403/17.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу за поставлений природний газ, який було погашено на момент набрання чинності 30.11.2016 Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» .

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , виходячи з того, що до спірних правовідносин сторін суд застосовує вимоги Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» .

Аналогічна правова позиція в аналогічних правовідносинах була застосована судом при розгляді господарської справи №916/3654/19 та підтримана судом апеляційної інстанції у постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 у справі №916/3654/19.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст складено 14 вересня 2020 р.

Суддя Ю.С. Бездоля