Постанова

від 18.11.2020 по справі 916/894/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 916/894/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020, проголошене о 19:37:19 суддею Бездолею Ю.С. у м. Одесі, повний текст якого складено 14.09.2020

у справі № 916/894/20

за позовом скаржника

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домодин»

про стягнення 9 207,51 грн., -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2020 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ( далі - ОСББ) «Домодин» про стягнення 9 207,51 грн., з яких: 6 866,21 грн. пені, 665,54 грн. 3% річних та 1 675,76 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати, а саме 2 102 грн. сплаченого судового збору та інші витрати пов`язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про переведення боргу №3993/16-23/ТЕ від 28.10.2016, договором постачання природного газу №3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 (укладеним між позивачем та первісним боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю /далі-ТОВ/ «ПЛАНКЕН» , борг якого переведений тристороннім договором на відповідача) в частині строків оплати за природний газ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 відмовлено у задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз України" у зв`язку з тим, що відповідачем був здійснений розрахунок за поставлений в період з січня по квітень 2016 року газ до набрання законної сили Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а тому в силу ч.3 ст.7 вказаного Закону нараховані позивачем пеня, 3% річних, інфляційні втрати не підлягають нарахуванню та є списаними.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник вважає, що застосування в даному випадку місцевим господарським судом Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних правовідносин є неправомірним, оскільки теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців в опаленні приміщень та гарячій воді, у зв`язку з чим можна зробити висновок, що ОСББ Домобин не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону України Про теплопостачання .

При цьому апелянт зазначає, що його позиція узгоджується із судовою практикою, яка викладена в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2019 у справі №916/358/19 та в постанові Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі №905/86/19.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апелянта та з посиланням на правову позицію щодо застосування норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", викладену у постанові Верховного суду від 17.12.2019 у справі 925/83/19, а також у рішенні Господарського суду Одеської області від 27.04.2020 та постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 у справі №916/889/19 за участю тих самих сторін, зазначає, що він має у власності теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію, а тому є теплогенеруючою організацією у розумінні ст.1 Закону України Про теплопостачання .

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2015 між АТ "НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ТОВ «ПЛАНКЕН» (споживач) укладено договір №3194/16-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), а у разі його нестачі, імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України).

У відповідності до п.2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) природний газ обсягом до 85 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис.куб.м): у січні 2016 року - 35; у лютому 2016 року - 30; у березні 2016 року - 20; у І кварталі 2016 року - 85.

За умовами п.3.1 договору постачальник передає споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

У відповідності до п.3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Відповідно до п.3.5 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику:

-завірену копію акту про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу, споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом;

-підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість;

-постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У випадку відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.

У відповідності до п.4.1 договору кількість газу, яка постачається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу.

Відповідно до п.5.1 договору регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

У відповідності до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 грн., крім того: збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 806,15 грн., крім того ПДВ - 20% - 361,23 грн., всього з ПДВ - 2 167,38 грн.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.7.2 договору споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно оплачувати поставлений природний газу в розмірі та порядку, передбаченому цим договором.

У відповідності до п.п. 8.1, 8.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Розділом 10 договору передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю 5 років.

За умовами розділу 12 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016 та 31.03.2016, складених, підписаних та скріплених печатками уповноваженими представниками постачальника та споживача, відповідно до договору №3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 постачальником передано споживачу природний газ на загальну суму 335 505,15 грн., яка була сплачена споживачем частково.

28.10.2016 між АТ "НАК «Нафтогаз України» (Кредитор), ТОВ«Планкен» (Первісний боржник) та ОСББ«Домодин» (Новий боржник) укладено договір №3993/16-23/ТЕ про переведення боргу, відповідно до умов якого за згодою Кредитора Первісний боржник перевів на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором за договором постачання природного газу від 21.12.2015 №3194/16-ТЕ-23 (зобов`язання), укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник прийняв на себе борг Первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінив Первісного боржника у зобов`язанні.

Згідно з п.1.2 договору Кредитор дійсним дає згоду на заміну Первісного боржника у зобов`язанні Новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах.

У відповідності до п.2.1 договору сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладання даного договору виникла у березні 2016 року і дорівнює 40 598,26 грн.

За п.3.1 договору за ним до Нового боржника переходять обов`язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 21.12.2015 №3194/16-ТЕ-23.

Відповідно до п.4.1 договору Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах, передбачених договором постачання природного газу від 21.12.2015 №3197/16-ТЕ-23.

За п.6.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

З наявних матеріалів справи вбачається, що Новим боржником 01.11.2016 сплачено позивачу наявний борг у сумі 40 598,26 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, п. 8.2 договору постачання природного газу №3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015, п.3.1,4.1 договору про переведення боргу №3993/16-23/ТЕ від 28.10.2016, відповідач також несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання (несвоєчасну оплату) у вигляді пені, річних та інфляційних відсотків.

Проте, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII /далі-Закон/, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 вищевказаного Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. (ч.1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII).

Водночас ч. 3 ст. 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 ст. 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу ч. 1 ст. 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що виникла до 30.11.2016.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 3 ст. 7 Закону викладена у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 02.05.2018 у справі №914/102/17, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17, від 14.01.2019 у справі №904/1615/18.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи погашення відповідачем заборгованості за зобов`язаннями, які виникли в період з січня по квітень 2016 року, до 30.11.2016 (набрання чинності Законом), судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає вірним висновок місцевого господарського суду щодо відмови у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму боргу за поставлений газ за вищезазначений період.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи позивача стосовно того, що ОСББ Домодин не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії, у зв`язку з чим на відповідача не поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з огляду на наступне.

Так, доводи апеляційної скарги стосуються відповідача ОСББ Домодин , разом з цим, оскільки правовідносини з нарахування пені та 3% річних виникли на підставі договору від 21.12.2015, укладеному між позивачем та ТОВ Планкен , встановленню підлягають обставини, які стосуються виконання зобов`язань саме ТОВ Планкен .

З Договору постачання природного газу №3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 вбачається, що газ, який поставляється за цим договором використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

В даному випадку заборгованість за договором виникла саме у ТОВ Планкен , була погашена до 30.11.2016р., тож нараховані на неї санкції підлягали списанню на підставі ч.3 ст.7 Закону обставина проведення чи не проведення ОСББ Домодин (Нового боржника у частині зобов`язань за договором від 21.12.2015) господарської діяльності з виробництва теплової енергії не впливає на застосування норм вищезазначеного закону, оскільки газ за договором споживало саме ТОВ Планкен та безпосередньо для виробництва теплової енергії, а тому відповідні доводи колегією суддів відхиляються.

Також не приймаються до уваги і посилання скаржника на правову позицію апеляційних господарських судів у наведених ним постановах , оскільки відповідно до п.6 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів та ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судом при застосуванні таких норм права; закон не визначає правові позиції місцевих та апеляційних господарських судів як такі, що є обов`язковими для врахування господарськими судами.

Відтак, норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга АТ "НАК «Нафтогаз України» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 у справі слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 у справі №916/894/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»- без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 18.11.2020 о 09.55 .

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький