Ухвала

від 15.09.2020 по справі 918/907/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

м. Рівне

"15" вересня 2020 р. Справа № 918/907/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову в межах справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" про стягнення заборгованості в сумі 568 231, 36 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Снігурівське" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" про стягнення заборгованості в сумі 568 231, 36 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно укладених договорів № 11/10/19-3В від 11.10.2019 року та 30/10/19-3В від 30.10.2019 року.

До відкриття провадження у справі, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" (34500, Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Суворова буд.2 кв.62, код ЄДРПОУ 43213526), що знаходяться у банківських установах на рахунках, які будуть виявленні в процесі виконання ухвали про забезпечення позову , в межах ціни позову, а саме 568 231, 36 грн.

В обґрунтування поданої заяви, зазначає що у позивача є підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання зобов`язання після пред`явлення позову та у випадку примусового виконання рішення суду про задоволення позову, таке виконання може бути утруднене або взагалі неможливе у зв`язку з відсутністю зареєстрованого за відповідачем нерухомого майна.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (іншого речового права) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 вказаної постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем або іншими особами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76 -79 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналогічні приписи викладені у ч. 3 ст. 13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Із заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів не вбачається, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Разом з тим, зі змісту заяви реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи представника позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.

Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Відтак, у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Альпіна Агро" суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 15.09.2020 та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду України в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Церковна Н.Ф.