Постанова

від 12.01.2021 по справі 918/907/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року Справа № 918/907/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2020 у справі №918/907/20 (суддя Церковна Н.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро"

про стягнення заборгованості в сумі 568 231, 36 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Третьяк Г.О., посвідчення №001616 від 24.05.2019

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.10.2020 у справі №918/907/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" про стягнення заборгованості в сумі 568 231, 36 грн - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" 568 231,36 грн в т.ч. 471 288,1 грн - основного боргу; 73 380,86 грн - пені; 23 564,40 грн - 5% штрафу та 8523,47 грн - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням від 13.10.2020 у справі №918/907/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2020 у справі №918/907/20 в частині стягнення 73 380,86 грн. пені.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано подвійної відповідальності боржника за одне і те саме порушення, так відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Окрім того, скаржник зазначає, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір неустойки як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Тому, враховуючи, що прострочення мало місце під час карантинного періоду, та відповідач має намір розрахуватися з позивачем найближчим часом просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір неустойки.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 у справі №918/907/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2020 у справі №918/907/20 - залишено без руху. Зобов`язано скаржника протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме подати докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

25.11.2020 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 13.11.2020 до якої долучено квитанцію №N1EJL4626M від 24.11.2020 про сплату судового збору в розмірі 3153,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі №918/907/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2020 у справі №918/907/20; розгляд апеляційної скарги призначено на "12" січня 2021 року об 15:00 год. Також, запропоновано позивачу - у строк до 23.12.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Матеріалами справи стверджується, що ухвала суду від 30.11.2020 у справі №918/907/20 була отримана учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

На виконання вимог суду 15.12.2020 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від позивача відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2020 у справі №918/907/20 без змін.

Представник позивача в судовому засіданні 12.01.2021 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав усні пояснення щодо суті спору.

Відповідач в судове засідання 12.01.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві, стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

11.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" укладено договір № 11/10/19-ЗВ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору ТОВ "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" зобов`язалося надати ТОВ "Альпіна Агро" послуги зі збирання врожаю сільгоспкультур, а саме - сої, на земельних ділянках ТОВ "Альпіна Агро", розташованих на території Вінницької області, в свою чергу відповідач зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи. Пунктами 1.2, 1.3 вищевказаного договору сторони узгодили об`єми та вартість робіт.

Відповідно до п. 3.4 вищезазначеного Договору сторони домовилися, що загальна остаточна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи з актів передачі-приймання виконаних робіт, що підписані сторонами та скріплені печатками, відповідно до п. 3.2 Договору.

Пунктом 3.6 Договору сторони узгодили порядок та строки проведення оплати за виконані роботи відповідно до проміжних актів приймання передачі робіт, а саме: оплата здійснюється Відповідачем з 01 числа по 03 число поточного місяця за період з 15 по 31 число минулого місяця; з 15 по 18 число поточного місяця за період з 01 по 14 число (включно) поточного місяця.

Відповідно до п. 3.7 Договору, сторони домовилися, що під час виконання робіт за цим договором може здійснюватися щоденний облік обсягу виконаної роботи шляхом підписання проміжних актів виконаних робіт за участю уповноважених представників сторін. Дані по об`єму та якості виконаних робіт, що вказані в проміжних актах виконаних робіт, є обов`язковими і враховуються при складанні сторонами фінального акту передачі-приймання виконаних робіт при закінченні обсягів виконаної роботи.

29.10.2019 року сторонами складений та підписаний проміжний акт прийому-передачі виконаних робіт, за яким ТОВ "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" обробило 570,4 га, загальна сума виконаних робіт склала 659 502,19 грн.

13.11.2019 року сторонами складений та підписаний проміжний акт прийому-передачі виконаних робіт, за яким ТОВ "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" обробило 182,90 га, загальна сума виконаних робіт склала 205 624,22 грн.

Згідно з п. 3.5. Договору по закінченні всього об`єму робіт сторонами 13.11.2019 року підписаний фінальний акт прийому-передачі виконаних робіт за яким ТОВ "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" обробило 753,3 га на загальну суму 865 126,41 грн.

До позивача від відповідача будь-які зауваження щодо неналежного виконання позивачем умов Договору не надходили.

TOB "Альпіна Агро" здійснило часткову оплату виконаних робіт за договором №11/10/19-ЗВ від 11.10.2019 року на суму 659 502,19 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 5 від 30.10.2019 року та № 7 від 01.11.2019 року.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2019-03.12.2019 за Договором № 11/10/19-ЗВ від 11.10.2019, підписаним сторонами, станом на 29.10.2020 борг ТОВ "Альпіна Агро" перед ТОВ "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" становить 205 624,22 (двісті п`ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн 22 коп.

Відповідно до Договору відповідач перераховує кошти за виконані роботи на розрахунковий рахунок позивача зазначений у пункті 10 Договору.

Таким чином, сума заборгованості ТОВ "Альпіна Агро" за Договором № 11/10/19-ЗВ від 11.10.2019 року становить 205 624,22 грн. 22 коп.

30.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" укладено договір № 30/10/19-ЗВ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору ТОВ "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" зобов`язалося надати ТОВ "Альпіна Агро" послуги зі збирання врожаю сільгоспкультур, а саме - кукурудзи, на земельних ділянках ТОВ "Альпіна Агро", розташованих на території Вінницької області, в свою чергу відповідач зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи. Пунктами 1.2., 1.3 вищевказаного Договору сторони узгодили об`єми та вартість робіт.

Відповідно до п. 3.4 вищезазначеного Договору сторони домовилися, що загальна остаточна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи з актів передачі-приймання виконаних робіт, що підписані сторонами та скріплені печатками, відповідно до п. 3.2. Договору.

Пунктом 3.6 Договору сторони узгодили порядок та строки проведення оплати за виконані роботи відповідно до проміжних актів приймання передачі робіт, а саме: оплата здійснюється Відповідачем з 01 числа по 03 число поточного місяця за період з 15 по 31 число минулого місяця; з 15 по 18 число поточного місяця за період з 01 по 14 число (включно) поточного місяця.

Відповідно до п. 3.7 Договору, сторони домовилися, що під час виконання робіт за цим договором може здійснюватися щоденний облік обсягу виконаної роботи шляхом підписання проміжних актів виконаних робіт за участю уповноважених представників сторін. Дані по об`єму та якості виконаних робіт, що вказані в проміжних актах виконаних робіт, є обов`язковими і враховуються при складанні сторонами фінального акту передачі-приймання виконаних робіт при закінченні обсягів виконаної роботи.

29.10.2019 року сторонами складений та підписаний проміжний акт прийому- передачі виконаних робіт, за яким ТОВ "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" обробило 271,75 га, загальна сума виконаних робіт склала 265 663,88 грн.

Згідно з п. 3.5. Договору по закінченні всього об`єму робіт сторонами 15.11.2019 року підписаний фінальний акт прийому-передачі виконаних робіт, за яким ТОВ "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" обробило 271,75 га на загальну суму 265 663,88 грн.

Відповідно до Договору відповідач перераховує кошти за виконані роботи на розрахунковий рахунок позивача зазначений у пункті 10 Договору.

ТОВ "Альпіна Агро" не здійснило оплату виконаних робіт за договором № 30/10/19-ЗВ від 30.10.2019 року на суму 265 663,88 грн.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2019-03.12.2019 за Договором № 30/10/19-ЗВ від 30.10.2019, підписаним сторонами, станом на 29.10.2020 борг ТОВ "Альпіна Агро" перед ТОВ "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" становить 265 663,88 (двісті шістдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят три) грн 88 коп.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду із даним позовом заборгованість по договорах про надання послуг із збирання врожаю сільськогосподарських культур становить 471 288,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вказану суму заборгованості відповідачем не було сплачено, що й стало підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості в сумі 568 231, 36 грн, з яких 471 288,10 грн - основний борг; 73 380,86 грн - пеня; 23 564,40 грн - 5% штраф.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається із доводів та вимог апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині стягнення судом першої інстанції суми пені, в іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому згідно з ч.1 ст.269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заперечень викладених у відзиві, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, а за відсутності таких вказівок - у відповідності до звичайно пред`явлених вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено апеляційним судом та не заперечується сторонами у справі ТОВ "Альпіна Агро" не здійснило оплату виконаних робіт за договором № 30/10/19-ЗВ від 30.10.2019 року на суму 265 663,88 грн. та за договором № 11/10/19-ЗВ від 11.10.2019 року на суму 205 624,22 грн. 22 коп. Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань на час розгляду апеляційної скарги матеріали справи не містять, сторонами не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За умовами ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно пункту 5.1. Договору №11/10/19-ЗВ від 11.10.2019 та пункту 5.1 Договору №30/10/19-3В від 30.10.2019 сторони домовилися, що у разі прострочення виконання зобов`язань за цим договором, винна сторона зобов`язується сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов`язань за кожен день існування прострочення, а також штраф у розмірі 5% від вартості невиконаних зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач, керуючись пунктом 5.1. Договору №11/10/19-ЗВ від 11.10.2019 нарахував відповідачу пеню за період з 19.11.2019 по 08.09.2020 в сумі 32 015 грн. 39 коп. та керуючись пунктом 5.1. Договору №30/10/19-3В від 30.10.2019 нарахував відповідачу пеню за період з 19.11.2019 по 08.09.2020 в сумі 41 363 грн. 47 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши правильність здійснення нарахування пені, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем дотриманий порядок нарахування пені, визначений умовами договорів, однак порушено період їх нарахування, унормований законом.

Так, частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з пункту 5.1. Договору №11/10/19-ЗВ від 11.10.2019 та пункту 5.1 Договору №30/10/19-3В від 30.10.2019 сторони домовилися, що у разі прострочення виконання зобов`язань за цим договором, винна сторона зобов`язується сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов`язань за кожен день існування прострочення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що пункт 5.1. Договору №11/10/19-ЗВ від 11.10.2019 та пункт 5.1 Договору №30/10/19-3В від 30.10.2019 не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 19.11.2019 по 08.09.2020 суд першої інстанції вказаного не врахував, чим порушив норми матеріального права.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19, у якій висловлено позицію про те, що "умова договору про нарахування штрафних санкцій за весь час прострочення виконання зобов`язань не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Тобто, умови договорів про нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов`язань за кожен день існування прострочення свідчать про узгодження сторонами договорів лише порядку нарахування пені, а не зміну періоду її нарахування.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що нарахована позивачем пеня на підставі пункту 5.1. Договору №11/10/19-ЗВ від 11.10.2019 та пункту 5.1. Договору №30/10/19-3В від 30.10.2019 підлягає до задоволення за період, передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, а саме з 19.11.2019 по 19.05.2020 в сумі 54 839,23 грн. В іншій частині позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Окрім того, як вбачається з апеляційної скарги, скаржник, просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір неустойки, а саме: в повному обсязі скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2020 у справі №918/907/20 в частині стягнення з відповідача 73 380,86 грн. пені, мотивуючи тим, що прострочення мало місце під час карантинного періоду, а також те, що відповідач має намір розрахуватися з позивачем найближчим часом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема розміру збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства також мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно приписів ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

Сума пені, що стягується судом, а саме: 54839,23 грн. не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер по відношенню до суми основного боргу 471288,10 грн.

Колегія суддів, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо зменшення розміру пені, врахувавши інтереси не лише відповідача, але й позивача, приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідач протягом тривалого часу не виконує своїх зобов`язань за спірними договорами, не вживає заходи направлені на виконання основного зобов`язання, відповідач не надав суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження винятковості даної ситуації, а також інших доказів, що дають змогу суду застосувати право на її зменшення.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження скаржника про неможливість одночасного стягнення штрафу та пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, з огляду на таке.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачена частиною другою статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені також не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Близькі за змістом правові позиції викладені в постановах Верховного Суду, зокрема: у постанові від 27 вересня 2019 року у справі №923/760/16, у постанові від 12 грудня 2019 року у справі №910/10939/18.

Окрім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

За змістом ч.1, 2 ст.277 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, допустився неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2020 у справі №918/907/20 зміні в резолютивній частині.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, згідно вимог ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2020 у справі №918/907/20 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2020 у справі №918/907/20 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" (55553, Миколаївська область, Єланецький район, с. Калинівка, пров. Янтарний, 8 код ЄДРПОУ 41489868) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" (3450, Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Суворова буд 2 кв. 62, код ЄДРПОУ 43213526) про стягнення заборгованості в сумі 568 231, 36 грн - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" (3450, Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Суворова буд 2 кв. 62, код ЄДРПОУ 43213526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" (55553, Миколаївська область, Єланецький район, с. Калинівка, пров. Янтарний, 8 код ЄДРПОУ 41489868) 471 288,10 грн - основного боргу; 54839,23 грн - пені; 23 564,40 грн - 5% штрафу та 8523,47 грн - судового збору."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Снігурівське" (55553, Миколаївська область, Єланецький район, с. Калинівка, пров. Янтарний, 8 код ЄДРПОУ 41489868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" (3450, Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Суворова буд 2 кв. 62, код ЄДРПОУ 43213526) 796,76 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати судові накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "14" січня 2021 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.