Рішення

від 09.09.2020 по справі 920/496/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.09.2020 Справа № 920/496/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/496/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства Космед (04078, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 49 Г, ідентифікаційний код 31841350),

до відповідача: Приватної фірми Астра (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, буд. 61, ідентифікаційний код 30133959),

про стягнення 4 373,04 грн та витребування майна.

ВСТАНОВИВ:

25.05.2020 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Приватної фірми Астра , відповідно до якого просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 4 393,04 грн, з яких: 2 761,89 грн - основна заборгованість, 1 284,80 грн - пеня, 118,36 грн - 3 % річних, 227,99 грн - інфляційні втрати, а також витребувати у відповідача на користь позивача, належне останньому на праві приватної власності майно (косметичну продукцію) загальною вартістю 7 579,85 грн, а саме:

1. зволожуючий живильний лосьйон, 400 мл;

2. відбілюючий активний концентрат 5 % вітаміну С АІbucin - С, 30 мл;

3. лікувальна нічна сиворотка для депігментації шкіри Асірееl Зх, 30 мл;

4. тональний крем Пісок, 30 мл;

5. захисний коригуючий тональний крем SPF50+ Слонова кістка, 30 мл;

6. захисний коригуючий тональний крем SPF 50+ Пісок, 30 мл;

7. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

8. емолентний крем для обл. та тіла, що запобігає шорсткості шкіри і зменшує подразнення;

9. крем з ретинолом;

10. А Corneo-Sensilium - відновлюючий заспокійливий крем, 75 мл;

11. A Hyaluro-Sensilium Гіалуронова кислота в кремі на водній основі, 40 мл;

12. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

13. Вугрова шкіра Інтенсивний зволожуючий крем Sebomatt - Moistatic, 50 мл;

14. зволожуючий крем для обличчя з укріплюючим ефкектом Vita-Capilaril, 50 мл;

15. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

16. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

17. нічний інтенсивний крем з освітлюючим комплексом Albucin-Intensive, 30 мл;

18. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

19.Prebio Sensilique Міцелярна вода, 200 мл;

20. зволожуючий живильний лосьйон, 190 мл;

21. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) Н-Pu rin, 250 мл;

22. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

23. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

24. спеціальний шампунь стимулюючий ріст волосся H-Stimupurin, 250 мл.

Судові витрати (судовий збір за подання позовної заяви та витрати на правову допомогу) позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 21.11.2017 № 32/17/Р-00033 щодо оплати поставленого товару.

У позовній заяві позивачем наведено орієнтовний розмір судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, який складає 2102,00 грн судовий збір та витрати на правову допомогу, розрахунок та розмір яких, а також належні докази таких витрат, позивач зобов`язується надати суду в порядку положень статті 129 ГПК України - до початку судових дебатів у справі.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01 .0 6.2020 у справі № 920/496/20 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/496/20; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд справи по суті призначити в судове засідання на 30.07.2020, 10:00; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 01.07.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 15.07.2020; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 30.07.2020 .

06.07.2020 від представника позивача електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 30.07.2020 у справі № 920/496/20 постановлено позовну заяву від 23.05.2020 вх. № б/н за позовом Приватного акціонерного товариства Космед (04078, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 49 Г, ідентифікаційний код 31841350) до відповідача Приватної фірми Астра (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, буд. 61, ідентифікаційний код 30133959) про стягнення 4 373,04 грн та витребування майна залишити без руху; встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної не пізніше п`яти днів з дня отримання повного тексту ухвали суду про залишення позовної заяви без руху; встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви - шляхом подання до суду доказів доплати судового збору в сумі 2 102,00 грн.

11.08.2020 на виконання вимог зазначеної ухвали суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків від 11.08.2020 № б/н, у якій повідомлено про доплату судового збору в сумі 2 102,00 грн та надано суду платіжне доручення від 31.07.2020 № 2721, яке свідчить про доплату позивачем судового збору в сумі 2 102,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17 . 08.2020 у справі № 920/496/20 постановлено призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 09.09.2020, 10:30 без виклику сторін.

Копії вищезазначених ухвал надіслано судом на адресу відповідача - Приватної фірми Астра (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, буд. 61), що зазначена позивачем у позовній заяві та вказана сторонами у договорі, а також на адресу державної реєстрації відповідача - Приватної фірми Астра (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, буд. 16) відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006969281 від 30.07.2020, повернуті відділенням поштового зв`язку на адресу Господарського суду Сумської області з відмітками адресат відсутній за вказаною адресою , організація вибула .

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 09.09.2020 від відповідача на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги продовження відповідно до положень п. 4 Прикінцевих положень ГПК України строку розгляду справи на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

21.11.2017 між сторонами укладено договір поставки № 32/17/Р-00033 (далі - договір), відповідно до якого позивач взяв зобов`язання постачати косметичну продукцію у власність відповідача, який, натомість, прийняв зобов`язання оплачувати поставлену продукцію.

Договір, укладений сторонами, за своєю правовою природою та характером взаємних зобов`язань сторін є змішаним договором, що має в собі ознаки договору комісії та договору поставки, і є широко розповсюдженим в сфері оптово-роздрібної торгівлі видом правовідносин постачальника та покупця.

Пунктом 3.12 договору встановлено, що у разі відсутності письмових претензій з боку відповідача протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання ним товару, товар вважається таким, що поставлений належним чином на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 4.3 договору не пізніше 7-го числа кожного місяця відповідач зобов`язується надавати позивачу інформацію про кількість та асортимент товару, проданого за попередні 30 (тридцять) календарних днів, та товару, який залишається у відповідача.

Відповідно до пункту 4.4 договору оплата вартості проданого протягом 30 (тридцяти) днів товару, здійснюється відповідачем протягом 2 (двох) робочих днів від дати надання позивачу інформації про кількість та асортимент проданого та залишкового товару.

Пунктом 4.8 договору встановлено, що право власності на товар зберігається за позивачем до моменту реалізації товару.

Пунктом 4.10 договору встановлено, що товар передається відповідачу для продажу кінцевому споживачу на строк, що відповідає строку дії цього договору, встановленого пунктом 8.2 договору. Після закінчення строку для продажу товару, сторони проводять обов`язкову кінцеву звірку взаєморозрахунків, за наслідками якої, відповідач зобов`язується повернути позивачу залишки не проданого товару та/або провести оплату вартості товару.

Згідно з пунктами 8.1, 8.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Термін дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору, та закінчується 31.12.2018. Але в будь-якому випадку договір діє до моменту повного виконання сторонами зобов`язань, визначеними цим договором.

Відповідно до пункту 8.6 договору позивач має право відмовитись від договору в односторонньому порядку в разі порушення відповідачем вимог, встановлених цим договором. У такому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання відповідачем письмового повідомлення позивача про відмову від договору.

Сторони погодили, що документи, відправлені факсом або електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися стороною, від імені якої вони були відправлені (пункт 9.13 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач за період з 25.09.2019 по 16.12.2019 поставив відповідачеві товар у відповідності до наступних видаткових накладних: № 19048497 від 25.09.2019 на загальну суму 8 291,23 грн, № 19054038 від 22.10.2019 на загальну суму 1 552,98 грн, № 19055394 від 28.10.2019 на загальну суму 1 746,26 грн, № 19059802 від 18.11.2019 на загальну суму 1 515,85 грн, № 19063583 від 02.12.2019 на загальну суму 1 446,95 грн, № 19065835 від 11.12.2019 на загальну суму 12 545,21 грн та № 19065845 від 11.12.2019 на загальну суму 2 632,50 грн, а відповідач прийняв зазначений товар без зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача та відтиск його печатки на вищезазначених видаткових накладних.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний був надавати позивачу звітність про реалізований товар за попередні 30 (тридцять) календарних днів та товар, що залишається на реалізації щомісячно у строк до 7 (сьомого) числа кожного календарного місяця. Відповідно, оплата вартості товару, реалізованого за попередні 30 (тридцять) календарних днів мала бути здійснена відповідачем у строк до 9 (дев`ятого) числа кожного календарного місяця.

Як повідомляє позивач, звітність надавалась відповідачем у електронному вигляді, шляхом направлення відповідної інформації із корпоративної поштової адреси відповідача на поштову адресу позивача.

За період дії договору відповідач несвоєчасно здійснював оплату за реалізований товар, чим порушував грошові зобов`язання перед позивачем, зокрема:

- оплата за звітами про реалізований товар за березень-квітень 2018 року здійснена відповідачем у травні 2018 року,

- оплата за звітом про реалізований товар у травні 2018 року здійснена відповідачем із простроченням на 24 дні,

- оплата за звітом про реалізований товар у вересні 2018 року здійснена відповідачем із простроченням на 7 днів,

- оплата за звітами про реалізований товар за лютий-травень 2019 року здійснена відповідачем із простроченням від 23 до 31 дня,

- оплата за звітами про реалізований товар за лютий-березень 2020 року взагалі не здійснена відповідачем.

Позивачем 28.04.2020 направлено на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору, про повернення нереалізованого товару та про сплату заборгованості, яке одержано відповідачем 05.05.2020, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що пунктом 4.10 договору встановлено, що товар передається відповідачу на строк реалізації, що відповідає строку дії самого договору, у зв`язку із його розірванням із 05.05.2020 закінчився строк реалізації товару, а також те, що після закінчення строку для продажу товару, сторони проводять кінцеву звірку взаєморозрахунків, і відповідач повертає позивачу залишки непроданого товару та/або проводить оплату вартості товару.

Як встановлено судом заборгованість відповідача за реалізований ним товар на підставі договору поставки від 21.11.2019 № 32/17/Р-00033 станом на 15.05.2020 складає 2 761,89 грн. Зазначений факт відповідачем не спростовано, письмових заперечень по суті позовних вимог позивача до суду не надано.

Проте відповідач свою заборгованість не погасив, товарні залишки, належні позивачу не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів шляхом стягнення боргу та витребування майна у відповідача у примусовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

За правилами частини шостої статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України).

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару за період з 25.09.2019 по 16.12.2019 підтверджується видатковими накладними за вищевказаний період (а.с. 17-26), підписаними уповноваженими представниками сторін, а також звіти відповідача за реалізований товар за договором за вищезазначений період (а.с. 27-49).

Щодо належного оформлення господарських операцій у даній справі, суд зазначає наступне.

Копії вищезазначених первинних документів долучено судом до матеріалів даної справи. Зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін.

За статті 1, частин першої, другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що при оформленні накладних на отримання товару відповідачем не зазначено посади, прізвища, ім`я по-батькові представника відповідача який отримав товар, відповідальних за здійснення господарської операції з прийняття спірного товару та реквізитів довіреності на підставі яких ці особи діяли від імені відповідача. Разом з тим такі накладні містять такі обов`язкові реквізити як дату її складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис уповноважених осіб сторін (підписи яких були засвідчені відтиском печатки товариств).

Відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі відповідача, як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договору поставки, укладеного між сторонами, та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за реалізований ним товар в сумі 2 761,89 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 227,99 грн інфляційних нарахувань, 118,36 грн. - 3 % річних та 1 284,80 грн пені, нарахованих станом на 18.05.2020, суд зазначає наступне.

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог та виправлення представником позивача арифметичних помилок у цих заявах, суд вважає арифметично вірним.

Судом було встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на суму 2 761,89 грн за загальний період з 24.03.2020 по 18.05.2020, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 227,99 грн інфляційних нарахувань та 118,36 грн - 3 % річних за вказаний вище період.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 284,80 грн пені (загальний період з 24.03.2020 по 18.05.2020) суд зазначає наступне.

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4 договору поставки передбачено обов`язок відповідача сплатити пеню за прострочення оплати із розрахунку подвійної облікової ставки від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання до дня зарахування оплати на банківський рахунок позивача.

Відповідно до здійснених позивачем розрахунків, загальна сума пені за прострочення строку виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки становить 1 284,80 грн.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже було встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем. Оскільки пеня передбачена сторонами у договорі і розрахована позивачем вірно, то суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 284,80 грн пені за вищезазначений період є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог стосовно повернення майна суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина перша статті 317 ЦК України визначає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої, другої статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до положень статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Пунктом 4.8 договору встановлено, що право власності на товар зберігається за позивачем до моменту реалізації товару.

Окрім того, враховуючи, що пунктом 4.10 договору встановлено, що товар передається відповідачу на строк реалізації, що відповідає строку дії самого договору, у зв`язку із його розірванням із 05.05.2020 року закінчився строк реалізації товару.

Відповідно до того ж пункту 4.10 договору, після закінчення строку для продажу товару, відповідач повертає позивачу залишки непроданого товару та/або проводить оплату вартості товару.

Враховуючи, що поставлений позивачем відповідачеві товар, на підставі вищезазначених видаткових накладних, для реалізації кінцевому споживачу не був реалізований, оплачений чи повернутий останньому, як законному власнику такого майна, підлягає витребуванню у відповідача на користь позивача.

Перелік зазначеного товару складається із найменувань одиниць товару, що не був реалізований згідно звітів відповідача та не був повернутий позивачу за відповідними товаросупровідними документами, а відтак перебуває із дати закінчення строку реалізації у володінні відповідача незаконно. Так, витребуванню підлягає наступне майно, загальною вартістю 7 579,85 грн, а саме:

1. зволожуючий живильний лосьйон, 400 мл;

2. відбілюючий активний концентрат 5 % вітаміну С АІbucin - С, 30 мл;

3. лікувальна нічна сиворотка для депігментації шкіри Асірееl Зх, 30 мл;

4. тональний крем Пісок, 30 мл;

5. захисний коригуючий тональний крем SPF50+ Слонова кістка, 30 мл;

6. захисний коригуючий тональний крем SPF 50+ Пісок, 30 мл;

7. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

8. емолентний крем для обл. та тіла, що запобігає шорсткості шкіри і зменшує подразнення;

9. крем з ретинолом;

10. А Corneo-Sensilium - відновлюючий заспокійливий крем, 75 мл;

11. A Hyaluro-Sensilium Гіалуронова кислота в кремі на водній основі, 40 мл;

12. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

13. Вугрова шкіра Інтенсивний зволожуючий крем Sebomatt - Moistatic, 50 мл;

14. зволожуючий крем для обличчя з укріплюючим ефкектом Vita-Capilaril, 50 мл;

15. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

16. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

17. нічний інтенсивний крем з освітлюючим комплексом Albucin-Intensive, 30 мл;

18. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

19.Prebio Sensilique Міцелярна вода, 200 мл;

20. зволожуючий живильний лосьйон, 190 мл;

21. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) Н-Pu rin, 250 мл;

22. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

23. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

24. спеціальний шампунь стимулюючий ріст волосся H-Stimupurin, 250 мл.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 4 204,00 грн покладається на відповідача.

Щодо покладання на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

За приписами статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 ГПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві позивачем зазначено, що витрати на правову допомогу, розрахунок та розмір яких, а також належні докази таких витрат, позивач зобов`язується надати суду в порядку положень статті 129 ГПК України - до початку судових дебатів у справі.

Однак, позивачем на підтвердження факту понесення ним витрат на оплату правничої допомоги надано суду лише копію договору про надання правової допомоги від 19.05.2020 № ПД-03/05, копію ордеру серії АІ № 1035177 від 20.05.2020 та копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6712/10 від 14.06.2018.

Належних доказів у розумінні статей 76-78 ГПК України на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу, її розміру, доказів сплати та акту приймання-передачі наданих юридичних послуг з детальним описом наданих позивачу послуг правового характеру позивачем до суду не надано.

Враховуючи вищенаведене витрати позивача на професійну правничу допомогу відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача не підлягають за їх необгрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватної фірми Астра (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, буд. 61, ідентифікаційний код 30133959) на користь Приватного акціонерного товариства Космед (04078, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 49 Г, ідентифікаційний код 31841350) заборгованість в сумі 2761,89 грн, пеню в сумі 1284,80 грн, 3 % річних в сумі 118,36 грн, інфляційні втрати в сумі 227,99 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 204,00 грн.

3. Зобов`язати Приватну фірму Астра (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, буд. 61, ідентифікаційний код 30133959) повернути на користь Приватного акціонерного товариства Космед (04078, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 49 Г, ідентифікаційний код 31841350) належне йому на праві власності майно (косметичну продукцію) загальною вартістю 7 579,85 грн, а саме:

1. зволожуючий живильний лосьйон, 400 мл;

2. відбілюючий активний концентрат 5 % вітаміну С АІbucin - С, 30 мл;

3. лікувальна нічна сиворотка для депігментації шкіри Асірееl Зх, 30 мл;

4. тональний крем Пісок, 30 мл;

5. захисний коригуючий тональний крем SPF50+ Слонова кістка, 30 мл;

6. захисний коригуючий тональний крем SPF 50+ Пісок, 30 мл;

7. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

8. емолентний крем для обл. та тіла, що запобігає шорсткості шкіри і зменшує подразнення;

9. крем з ретинолом;

10. А Corneo-Sensilium - відновлюючий заспокійливий крем, 75 мл;

11. A Hyaluro-Sensilium Гіалуронова кислота в кремі на водній основі, 40 мл;

12. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

13. Вугрова шкіра Інтенсивний зволожуючий крем Sebomatt - Moistatic, 50 мл;

14. зволожуючий крем для обличчя з укріплюючим ефкектом Vita-Capilaril, 50 мл;

15. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

16. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

17. нічний інтенсивний крем з освітлюючим комплексом Albucin-Intensive, 30 мл;

18. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

19.Prebio Sensilique Міцелярна вода, 200 мл;

20. зволожуючий живильний лосьйон, 190 мл;

21. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) Н-Pu rin, 250 мл;

22. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

23. спеціалізов. шампунь від лупи для себорейної шкіри голови (жирна лупа) H-Purin, 250 мл;

24. спеціальний шампунь стимулюючий ріст волосся H-Stimupurin, 250 мл.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано суддею 14 вересня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа