Рішення

від 15.06.2020 по справі 925/209/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Черкаси справа № 925/209/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - адвоката Поліщука Д.О., відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - Моісеєнка Є.А., Школьної І.П. за самопредставництвом, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ставангер до товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Експрес Черкаси про стягнення 453747 грн. 84 коп. і за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Експрес Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю Ставангер про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Ставангер , звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Експрес Черкаси (далі - відповідач) про стягнення 453747 грн. 84 коп. збитків за втрату вантажу, відшкодування судових витрат у виді сплачених 6806,23 грн. судового збору і 30000 грн. витрат на правову допомогу.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем договору перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року і заявки на перевезення вантажу № 21122017 від 21.12.2017 року, у зв`язку з чим позивач зазнав збитків на суму вартості втраченого товару та суму штрафних санкцій, які просив відшкодувати на підставі ст.ст. 173, 193, 307 ч.ч. 1, 2, 314 ч.ч. 1, 3, 4, 308, 314 ГК України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 623, 908, 920, 924, 929, 930, 932, 934, 1166, 1191 ЦК України, ст. 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/209/19, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, за клопотанням позивача (т. 1 а.с. 53-54) витребувано у ГУ ДФС у Херсонській області докази перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем, запропоновано сторонам подати усі наявні у них докази обґрунтування позову і заперечень проти нього.

09.04.2019 року відповідач подав відзив на позов (т. 1 а.с. 118-123), за змістом якого проти позову заперечував повністю з мотивів відсутності у нього спірного зобов`язання та вказав, що він договір перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року і заявку на перевезення вантажу № 21122017 від 21.12.2017 року не укладав, не підписував, печаткою товариства не посвідчував, третіх осіб на їх укладення, підписання від його імені і посвідчення печаткою товариства не уповноважував, ці документи є підробленими, а підпис директора та відтиск печатки відповідача є сфальшованими.

Крім того, обгрунтовуючи заперечення проти позову позивач 29.05.2019 року подав клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документа (т. 1 а.с. 205-207), а за результатами експертизи 25.02.2020 року зустрічний позов про визнання договору перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року недійсним з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України, а саме - суперечність цього правочину законодавству, відсутність волевиявлення сторони відповідача на його укладення, відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків, які обумовлені цим правочином (т. 2 а.с. 97-99).

Ухвалами господарського суду Черкаської області:

від 07.06.2019 року за клопотанням відповідача призначено у справі судову комплексну почеркознавчу та технічну експертизу документа, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено (т. 1 а.с. 264-267);

від 07.04.2020 року - зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом і об`єднано в одне провадження з первісним позовом (т. 2 а.с. 118-120).

Позивач за первісним позовом подав 22.04.2019 року відповідь на відзив на первісний позов (т. 1 а.с. 130-132) і 15.05.2020 року - відзив на зустрічний позов (т. 2 а.с. 123-124), за змістом яких спростовував доводи відповідача, наведені у відзиві на первісний позов, заперечував проти зустрічного позову з мотивів безпідставності його вимог, спірний договір вважав дійсним та схваленим іншою стороною.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом первісний позов з підстав, викладених у позовній заяві і відповіді на відзив, підтримав і просив суд задовольнити повністю, зустрічний позов не визнав і просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов. Представники відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом первісний позов не визнали і просили суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позов, зустрічний позов підтримали і просили задовольнити повністю з підстав, викладених у ньому.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними заяви по суті справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні первісного і зустрічного позовів повністю з таких підстав.

Обґрунтовуючи первісний позов позивач зазначив, що 22.11.2016 року між ним - товариством з обмеженою відповідальністю Ставангер , як експедитором, та приватним підприємством Логістик-Агро , як замовником, було укладено договір доручення № 22112016 на організацію перевезень автомобільним транспортом, відповідно до умов п. 1.2. якого, за умовами цього договору, замовник доручає експедитору за винагороду здійснювати пошук і добір транспортних засобів (перевізників чи їх уповноважених осіб) з ціллю організації доставки вантажів замовника, а експедитор бере на себе обов`язок надати послуги з пошуку і добору транспортних засобів (перевізників чи їх уповноважених осіб), тобто організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом (власним, орендованим чи залученим) (т. 1 а.с. 16-18).

17.05.2017 року позивач за первісним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю Ставангер , як замовник, уклав з відповідачем за первісним позовом - товариством з обмеженою відповідальністю Транс-Експрес Черкаси в особі директора ОСОБА_7, як виконавцем, договір № 1705 перевезення вантажу та транспортного експедирування (т. 1 а.с. 20-23, т. 2 а.с. 83-84). У розділі 1 договору сторони визначили умови щодо визначення термінів та предмету договору. Зокрема, замовником є суб`єкт господарювання - юридична особа, що є споживачем послуг виконавця. Виконавцем є суб`єкт господарювання - юридична особа або фізична особа-підприємець, яка надає транспортно-експедиційні послуги замовникові як в якості безпосереднього перевізника, так і в якості експедитора.

Відповідно до умов цього договору сторони домовились, що:

п. 1.1. - за цим договором замовник доручає перевезення вантажу, а виконавець зобов`язується доставити наданий замовником вантаж (організувати доставку вантажу) до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а замовник зобов`язується вчасно оплатити послуги перевезення (організацію перевезень);

п. 1.2. - разом з безпосереднім здійсненням перевезення, виконавець має право надавати замовникові послуги із здійснення транспортного експедирування вантажів (організація перевезення вантажів);

п. 1.3. - сторони домовились, що якщо виконавець при виконання умов цього договору виконує обов`язки безпосереднього перевізника, то сторони керуються загальними умовами перевезення вантажів. А при виконанні виконавцем умов цього договору обов`язків експедитора, то сторони керуються загальними умовами транспортного експедирування;

п. 2.1. - на кожне перевезення оформляється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою замовника і передається виконавцю за допомогою факсимільного зв`язку, електронним переказом (за допомогою мережі Інтернет ) та є невід`ємною частиною договору;

п.п. 3.3.1. п. 3.3. - заявки, передані замовником факсом або електронною поштою виконавцю, мають повну юридичну силу, породжують права і обов`язки для сторін, можуть бути використані в судових інстанціях в якості належних доказів і не можуть оскаржуватися виконавцем. Належним підтвердженням направлення заявки і її отримання виконавцем є звичайне технічне підтвердження відповідного устаткування замовника про відправлення заявки: звіт факсу або звіт серверу про відправлення електронного повідомлення.

У розділі 5 договору № 1705 від 17.05.2017 року його сторони погодили умови своєї відповідальності. Згідно з п. 5.2. розділу 5 цього договору, виконавець несе повну майнову відповідальність за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоодержувачу. У разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу виконавець компенсує замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу.

Відповідно до п. 9.2 розділу 9 договору № 1705 від 17.05.2017 року, даний договір, заявки, доповнення, акти, протоколи, які є невід`ємною частиною договору, що отримані факсом чи електронною поштою з печатками та підписами сторін, мають юридичну силу оригіналу до моменту обміну сторонами його оригінальними примірниками.

На виконання договору доручення від 22.11.2016 року № 22112016 на організацію перевезень автомобільним транспортом, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю Ставангер , як експедитором, та приватним підприємством Логістик-Агро , як замовником, його сторони 21.12.2017 року уклали контракт-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до якої погодили умови перевезення вантажу за маршрутом Одеса-Красиловка-Димитрова, дата завантаження - 21.12.2017 р., отримувач вантажу, адреса розвантаження - згідно з ТТН, дата доставки - 22-23.12.2017, автомобіль перевізника: ДАФ № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 19).

Того ж дня, 21.12.2017 року, товариство з обмеженою відповідальністю Ставангер , як замовник, та товариство з обмеженою відповідальністю Транс-Експрес Черкаси , як перевізник, погодили заявку на перевезення вантажу № 21122017 на таких умовах: маршрут перевезення: Одеса-Красиловка-Димитрова, дата та час завантаження: 21.12.2017, адреса розвантаження дата та час розвантаження згідно ТТН. Перевізник для здійснення перевезення використовує автомобіль марки ДАФ, державний № тягача - НОМЕР_1 , державний № напівпричепа - НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 . Згідно з умовами пунктів 4, 5, 12 заявки № 21122017, сторони домовились, що перевізник гарантує, що перевезення здійснюватиметься транспортним засобом, яким він користується на законних підставах. У разі, якщо особа перевізника та водій перевізника за заявкою не співпадають - водій транспортного засобу перевізника є повноважним представником останнього з питань прийняття вантажу до перевезення, здійснення перевезення та передачі вантажу вантажоодержувачу. Перевізник несе повну майнову відповідальність незалежно від його вини за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоодержувачу. У разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу перевізник компенсує замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу (т. 1 а.с. 24-25).

Відповідно до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв № -Ф-000003875 від 21.12.2017 року, замовник перевезення, він же і відправник вантажу - ТОВ Фрателлі Консорціум , 21.12.2017 року, в пункті навантаження Одеська обл., Овідіопольський район, смт Великодолинське, вул. Станційна, буд. 57 передав перевізнику - ПП Логістик Агро для перевезення автомобілем - вантажний сідловий тягач DAF НОМЕР_1 з напівпричіпом Burg НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 вантаж в кількості 6432 одиниці на загальну суму 222791 грн. 04 коп., у т.ч. ПДВ - 37131 грн. 84 коп. Одержувачем вантажу значиться ТОВ АТБ-Маркет , пункт розвантаження Київська область, Броварський район, с. Красилівка, пров. Димерський, 4. Вантаж до перевезення здав відповідальна особа відправника ТОВ Фрателлі Консорціум ОСОБА_3 (комірник), прийняв водій-експедитор ОСОБА_2 , про що свідчать їх підписи у відповідних графах товарно-транспортної накладної, відмітка на товарно-транспортній накладній про прийняття вантажу відповідальною особою одержувача відсутня (т. 1 а.с. 26-27).

Відповідно до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв № -Ф-000003867 від 21.12.2017 року, замовник перевезення, він же і відправник вантажу - ТОВ Фрателлі Консорціум , 21.12.2017 року, в пункті навантаження Одеська обл., Овідіопольський район, смт Великодолинське, вул. Станційна, буд. 57 передав перевізнику - ПП Логістик Агро для перевезення автомобілем - вантажний сідловий тягач DAF НОМЕР_1 з напівпричіпом Burg НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 вантаж в кількості 4452 одиниці на загальну суму 170956 грн. 80 коп., у т.ч. ПДВ - 28492 грн. 80 коп. Одержувачем вантажу значиться ТОВ Сільпо-Фуд , пункт розвантаження Київська область, Броварський район, с. Димитрово, вул. Гоголівська, 1а. Вантаж до перевезення здав відповідальна особа відправника ТОВ Фрателлі Консорціум ОСОБА_3 (комірник), прийняв водій-експедитор ОСОБА_2 , про що свідчать їх підписи у відповідних графах товарно-транспортної накладної, відмітка на товарно-транспортній накладній про прийняття вантажу відповідальною особою одержувача відсутня (т. 1 а.с. 28-29).

22.12.2017 року за вих. № 22/12/17 ТОВ Фрателлі Консорціум звернувся до ПП Логістик-Агро з письмовою претензією, у якій зазначило, що 01.12.2015 року ними був укладений договір перевезення № 0112, відповідно до умов якого ПП Логістик-Агро зобов`язався забезпечувати перевезення вантажів ТОВ Фрателлі Консорціум у порядку та на умовах, передбачених цим договором. 21.12.2017 року ПП Логістик-Агро прийняло від ТОВ Фрателлі Консорціум вантаж для перевезення вантажоотримувачам ТОВ АТБ-Маркет і ТОВ Сільпо Фуд згідно з договором перевезення № 0112 від 22.12.2017 року і товарно-транспортними накладними № -Ф-000003875 і № -Ф-000003867 від 21.12.2017 року. Товар вантажоодержувачам не доставлено, внаслідок чого вантажовідправнику ТОВ Фрателлі Консорціум заподіяні збитки на загальну суму 593747,84 коп., яка складається із 393747,84 грн. вартості втраченого вантажу і 200000 грн. штрафних санкцій за не поставку вантажу. Понесені збитки ТОВ Фрателлі Консорціум просив негайно відшкодувати на підставі п. 3.8. договору, ст.ст. 222, 314 ГК України (т. 1 а.с. 30).

Того ж дня, 22.12.2017 року, ПП Логістик-Агро звернулось до ТОВ Ставангер з письмовою вимогою за вих. № 105, в якій, у зв`язку з втратою вантажу, що перевозився за товарно-транспортними накладними від 21.12.2017 року № Ф-000003867, № Ф-000003875, просило негайно, на підставі п. 5.6. договору доручення на організацію перевезень автомобільним транспортом № 22112016 від 22.11.2016 року, відшкодувати ПП Логістик-Агро завдані збитки у розмірі 593747,84 коп. (т. 1 а.с. 31).

Платіжним дорученням № 4061 від 27.12.2017 року ПП Логістик-Агро перерахувало ТОВ Фрателлі Консорціум 593747,84 грн. з призначенням платежу: оплата по претензії № 22/12/17 від 22.12.2017, без ПДВ (т. 1 а.с. 34).

20.02.2018 року ПП Логістик Агро та ТОВ Ставангер уклали додаткову угоду до договору на організацію перевезень автомобільним транспортом № 22112016 від 22.11.2016 року про наступне:

п. 1 - виконавець визнав претензію замовника № 105 від 22.12.2017 року за фактом втрати вантажу відправника ТОВ Фрателлі Консорціум , переданого згідно товарно-транспортних накладних № Ф-000003867 і № Ф-000003875 від 21.12.2017 року, в частині оплати спричинених ПП Логістик Агро матеріальних збитків на суму 393747,84 грн., штрафних санкцій в розмірі 60000 грн.;

п. 2 - виконавець зобов`язався відшкодувати замовнику в повному об`ємі збитки, завдані невиконанням зобов`язань за договором (втрата вантажу) і відшкодувати застосовані вантажоотримувачами до відправника вантажу штрафні санкції, загальна сума відшкодування складає 453747,84 коп., шляхом підписання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог;

п. 3 - сторони погодили, що після підписання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 453747,84 грн. замовник не має ніяких претензій до виконавця за фактом втрати вантажу відправника ТОВ Фрателлі Консорціум , переданого відповідно до товарно-транспортних накладних № Ф-000003867 і № Ф-000003875 від 21.12.2017 року, водій ОСОБА_2 , автомобіль грузовий сідловий тягач DAF НОМЕР_3 , напівпричіп Burg AX 2236 XO (видаткові накладні № Ф-000003031 від 21.12.2017 року і № Ф-000003042 від 21.12.2017 року) (т. 1 а.с. 39).

20.02.2018 року між ПП Логістик Агро - стороною 1 та ТОВ Ставангер - стороною-2 укладено договір про зарахування однорідних вимог, відповідно до п. 1 якого сторони прийшли до згоди про наступне: здійснити залік зустрічних однорідних вимог і вважати заборгованість по договору доручення на організацію перевезень автомобільним транспортом № 22112016 від 22.11.2016 року в сумі 453747,84 грн. погашеною заборгованістю за Додатковою угодою № б/н від 20.02.2018 року до договору доручення на організацію перевезень автомобільним транспортом № 22112016 від 22.11.2016 року - в сумі 453747,84 грн. (т. 1 а.с. 40).

На запит представника позивача Черкаським відділом поліції ГУ НП в Черкаській області надано письмове повідомлення від 07.08.2018 № 10901/46-2018, в якому зазначалось, що 22.12.2017 року зі служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_4 про те, що водій автомобіля ДАФ д.н.з. НОМЕР_1 не виходить на зв`язок після завантаження товаром в Одеській області. До заявниці було направлено екіпаж патрульної поліції, яким ОСОБА_4 писати заяву про злочин відмовилась (т. 1 а.с. 49).

На вимогу суду за клопотанням представника позивача Головним управлінням ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, і з яких вбачається, що ОСОБА_4 в період з 01.10.2017 по 31.12.2017 року отримувала заробітну плату в ТОВ Транс-Експрес Черкаси (т. 1 а.с. 67-68).

Із наданого представником позивача за первісним позовом витягу із листування у Skype вбачається, що представник позивача 18 і 21.12.2017 року спілкувався із ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 133-135).

За зверненням представника товариства з обмеженою відповідальністю Ставангер про заволодіння його майном шляхом обману 23.12.2017 року зареєстроване кримінальне провадження 12017250250002140, що вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 1 а.с. 32).

Із протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 28.12.2017 року у кримінальному провадженні 12017250250002140 вбачається, що він працює водієм у ФОП Іванко , у нього в користуванні знаходяться автомобіль DAF AX 2242 EX і напівпричіп Burg НОМЕР_4 , які на праві власності належать ОСОБА_6 . 21.12.2017 року він на ввіреному йому автомобілі з напівпричепом виконував перевезення вантажу з м. Великодолинськ до м. Умань, завантаження і розвантаження вантажу здійснював за вказівкою осіб, які замовили перевезення, інформація про будь-які господарські відносини між ним, його працедавцем ФОП Іванко і сторонами у цій справі в протоколі допиту свідка відсутня (т. 1 а.с. 35-38).

Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.06.2018 року у справі № 705/5398/17 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ Ставангер про зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_6 і ОСОБА_2 , накладеного у кримінальному провадженні 12017250250002140 (т. 1 а.с. 164).

На вимогу суду, викладену в ухвалі від 28.03.2019 року, позивачем за первісним позовом за його клопотанням від 22.04.2019 року надано суду для приєднання до матеріалів справи оригінальні примірники документів, поданих разом із позовною заявою, серед них оригінальний примірник договору перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року. Оригінальний примірник заявки на перевезення вантажу № 21122017 від 21.12.2017 року не надано у зв`язку з відсутністю такого (т. 1 а.с. 98-100, 110-112, 139).

Заперечуючи проти первісного позову та підтримуючи зустрічний позов представники відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним стверджують, що між ТОВ Ставангер і ТОВ Транс-Експрес Черкаси був укладений один єдиний договір № 28.12.2016 від 28.12.2016 року, спір щодо виконання якого вирішений рішенням господарського суду Херсонської області від 16.10.2018 року і постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 року у справі № 923/569/18. Зі своєї сторони ТОВ Транс-Експрес Черкаси договір перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року з ТОВ Ставангер ніколи не підписував, заявку на перевезення вантажу № 21122017 від 21.12.2017 року ніколи жодним засобом зв`язку йому не направляв, з власником автомобіля DAF AX2242EX, напівпричіпа Burg AX2236XO ФОП Іванко і з водієм ОСОБА_2 ніколи господарських відносин не мав, подані ТОВ Ставангер договір і заявка є підробленими, підпис директора ТОВ Транс-Експрес Черкаси і відтиск печатки товариства на них є сфальшованими.

За клопотанням відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним - ТОВ Транс-Експрес Черкаси ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.06.2019 року у справі призначено судову комплексну почеркознавчу та технічну експертизу документа, на вирішення експертів поставлено питання, запропоновані ТОВ Транс-Експрес Черкаси , своїм правом поставити питання експертам ТОВ Ставангер не скористався. Проведення експертизи доручено судовим експертам Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертів поставлені питання:

1. Чи виконано підпис директора ТОВ Транс-Експрес Черкаси на договорі перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року від імені ОСОБА_7 самим ОСОБА_7 або іншою особою?

2. Чи нанесено відтиски печатки від імені ТОВ Транс-Експрес Черкаси в договорі перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

При проведенні експертиз судовими експертами також вирішувалось питання: Яким способом виконано підпис від імені ОСОБА_7 в графі Директор договору перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року та чи не виконаний даний підпис з будь-якою попередньою підготовкою, або за допомогою технічних засобів?

За результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи судовими експертами Черкаського відділення Київського НДІСЕ надано суду висновок від 10.01.2020 року № 1454-1456/19-23 (т. 2 а.с. 74-82).

За висновками експертів:

1. Підпис від імені ОСОБА_7 в графі Директор договору № 1705 перевезення вантажу та транспортного експедирування від 17.05.2017 виконаний рукописно кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки та технічних засобів.

2. Підпис директора ТОВ Транс-Експрес Черкаси на договорі перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 від імені ОСОБА_7 виконаний не ОСОБА_7 .

3. Відтиск печатки від мені ТОВ Транс-Експрес Черкаси в договорі перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року нанесені печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Висновки експертів сумніву щодо їх достовірності у суду не викликають.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 року у справі № 923/569/18 за апеляційною скаргою ТОВ Транс-Експрес Черкаси скасовано рішення господарського суду Херсонської області від 16.10.2018 року, прийнято нове рішення, яким повністю задоволено позов ТОВ Транс-Експрес Черкаси до ТОВ Ставангер , стягнено з ТОВ Ставангер на користь ТОВ Транс-Експрес Черкаси 33250 грн. заборгованості за послуги перевезення, 4251,45 грн. пені, 1452,48 грн. інфляційних втрат, 391 грн. 3% річних, відшкодовано понесені судові витрати. Із судового рішення вбачається, що спірні правовідносини сторін, які були предметом розгляду у справі № 923/569/18, виникли із укладеного ними договору перевезення вантажу від 28.12.2016 року № 28.12.2016 (т. 1 а.с. 170-181).

За заявою директора ТОВ Транс-Експрес Черкаси ОСОБА_7 про вчинення посадовими особами ТОВ Ставангер шахрайських дій Черкаським відділом поліції ГУ НП в Черкаській області відкрито кримінальне провадження 12019251010001547 (т. 1 а.с. 169).

Отже, предметом первісного позову у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення 453747 грн. 84 коп. збитків за втрату вантажу при перевезенні, яке останнім виконувалось на підставі договору перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року і заявки на перевезення вантажу № 21122017 від 21.12.2017 року, за зустрічним позовом - вимога про визнання цього договору недійсним.

При цьому позивач зазначає, що оскільки відповідач несе повну матеріальну відповідальність за втрату вантажу, згідно з договором перевезення вантажу та транспортного експедирування, проте свого обов`язку щодо збереження схоронності та цілісності вантажу належним чином не виконав, в результаті чого виникла втрата вантажу, то позивач в силу статті 1191 Цивільного кодексу України після відшкодування замовнику перевезення збитків, завданих втратою вантажу, отримав право зворотної вимоги до відповідача, як особи відповідальної за завдану шкоду.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань перевезення вантажів, транспортного експедирування і послуг, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про договір - розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - розділом IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері регулювання Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , Статуту автомобільного транспорту, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 N 401, та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, які з урахуванням предмету спору є спеціальними.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 2, 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України визначені вимоги до форми правочину, способів волевиявлення. Згідно з частинами 1, 2 цієї статті ЦК, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Законом України від 15.04.2014 року № 1206 в абзаці 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України виключено слова та скріплюється печаткою , доповнено абзацем 3 такого змісту: обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін .

Законом України від 23.03.2017 року № 1982-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями , який набрав чинності 19.07.2017 року, виключено абзац третій частини другої статті 207 Цивільного кодексу України. У частині третій статті 28 Господарського процесуального кодексу України виключені слова "ним" і "та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності)". Текст статті 58 1 Господарського кодексу України викладено в такій редакції: 1. Суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. 2. Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом. 3. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. 4. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру .

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За приписами норми статті 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У п.п. 1- 3 ст. 314 ГК України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 932, 934 ЦК України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України, абз. 6 ч. 2 ст. 20, ч. 1 ст. 224 ГК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно частин 1, 2, 3 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 618 цього Кодексу встановлено правило, що боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Отже, обов`язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов`язання. Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов`язання.

За викладених обставин справи вбачається, що власником вантажу, вантажовідправником і замовником перевезення є ТОВ Фрателлі Консорціум , яким 01.12.2015 року був укладений з ПП Логістик-Агро договір перевезення № 0112. Спірний вантаж прийнято до перевезення 21.12.2017 року на підставі товарно-транспортних накладних № -Ф-000003875 і № -Ф-000003867, вантажоотримувачами є ТОВ АТБ-Маркет і ТОВ Сільпо Фуд . Перевезення вантажу здійснювалось автомобілем DAF AX 2242 EX і напівпричіпом Burg AX 2236 XO, які на праві власності належать ОСОБА_6 , водієм і експедитором був ОСОБА_2 , який працює водієм у ФОП ОСОБА_8 .

22.11.2016 року приватним підприємством Логістик-Агро укладено з ТОВ Ставангер договір доручення № 22112016 на організацію перевезень автомобільним транспортом, в якому перший є замовником, а другий - експедитором.

В межах договору доручення від 22.11.2016 року № 22112016 його сторонами 21.12.2017 року була укладена контракт-заявка на перевезення спірного вантажу автомобільним транспортом.

Для виконання цього перевезення, за твердженням позивача за первісним позовом - ТОВ Ставангер , ним укладено заявку на перевезення вантажу № 21122017 від 21.12.2017 року з ТОВ Транс-Експрес Черкаси , з яким уже існували господарські відносини на підставі договору перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року.

Вантаж за призначенням не доставлено, під час перевезення втрачено, збитки від втрати вантажу відшкодовані товариству з обмеженою відповідальністю Фрателлі Консорціум приватним підприємством Логістик-Агро , а йому - позивачем за первісним позовом - ТОВ Ставангер , вимога останнього до ТОВ Транс-Експрес Черкаси є предметом первісного позову у справі, що розглядається.

З системного аналізу вказаних норм права, договору перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року, заявки на перевезення вантажу № 21122017 від 21.12.2017 року вбачається, що ними встановлена відповідальність експедитора за незбереження вантажу, а також і за дії третіх осіб, які залучені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за свої дії.

Проте, відповідно до викладених обставин справи суд вбачає, що представник позивача за первісним позовом, відповідаючи на заяву відповідача про письмове опитування, повідомив, що договір № 1705 від 17.05.2017 року підписав директор ТОВ Транс-Експрес Черкаси Моісеєнко Є.А. 17.05.2017 року, оригінальний примірник і копію цього договору надав суду. Також, представник позивача за первісним позовом повідомив, що обмін інформацією стосовно оформлення та акцептування Заявки на перевезення вантажу № 21122017 від 21.12.2017 року відбувався між працівником ТОВ Ставангер та працівником ТОВ Транс-Експрес Черкаси Корнієвською О.І. шляхом використання служби Mikrosoft, за допомогою програмного забезпечення Skype. Наслідком їх спілкування було укладення Заявки, разом з позовною заявою представником позивача за первісним позовом подано суду копію Заявки, її оригінальний примірник у сторін відсутній.

Представники відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним стверджують, що зі своєї сторони договір перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року, заявку на перевезення вантажу № 21122017 від 21.12.2017 року з ТОВ Ставангер не укладали, договір і заявка є підробленими, підпис директора ТОВ Транс-Експрес Черкаси і відтиск печатки товариства на них є сфальшованими.

За висновком судових експертів підпис директора ТОВ Транс-Експрес Черкаси на договорі від імені ОСОБА_7 виконаний не ОСОБА_7 , але відтиски печатки від імені цього товариства нанесені печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження представниками цього товариства.

Відповідно до інформації про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та даних про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, що міститься в Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на юридичну особу ТОВ Транс-Експрес Черкаси , ОСОБА_7 є керівником, Глущенко Наталія Олександрівна - підписантом, обмеження щодо їх представництва від імені юридичної особи відсутні (т. 1 а.с. 73-77).

Згідно з п. 2.1., п.п. 3.3.1. п. 3.3. договору перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року, на кожне перевезення оформляється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою замовника і передається виконавцю за допомогою факсимільного зв`язку, електронним переказом (за допомогою мережі Інтернет ) та є невід`ємною частиною договору. Заявки, передані замовником факсом або електронною поштою виконавцю, мають повну юридичну силу, породжують права і обов`язки для сторін, можуть бути використані в судових інстанціях в якості належних доказів і не можуть оскаржуватися виконавцем. Належним підтвердженням направлення заявки і її отримання виконавцем є звичайне технічне підтвердження відповідного устаткування замовника про відправлення заявки: звіт факсу або звіт серверу про відправлення електронного повідомлення.

Доказів підтвердження направлення заявки і її отримання виконавцем позивачем суду не надано.

Договір перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 за твердженням позивача за первісним позовом сторонами укладено 17.05.2017 року, заявка № 21122017 - на підставі якої здійснювалось спірне перевезення вантажу - 21.12.2017 року, інших доказів їх спільної господарської діяльності на підставі цього договору також не надано.

Статтею 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Відсутність доказів вчинення відповідачем конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання договору перевезення вантажу та транспортного експедирування № 1705 від 17.05.2017 року, не свідчить про схвалення цього договору керівником відповідача та про чинність цього договору з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на відповідача усіх прав та обов`язків як сторони за договором з цього моменту.

Докази перебування у штаті ТОВ Транс-Експрес Черкаси працівника ОСОБА_4 і її спілкування з працівником ТОВ Ставангер шляхом використання програмного забезпечення Skype не є прямими і належними доказами укладення сторонами Заявки на перевезення вантажу № 21122017 від 21.12.2017 року.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладені обставини справи та наведені норми законодавства суд за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позивачами за первісним і зустрічним позовами не доведені обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, тому в задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовляє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, судові витрати позивачів за первісним і зустрічним позовами покладається на них.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.09.2020 року.

Суддя В.М. Грачов