Рішення

від 15.09.2020 по справі 540/774/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/774/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Полімер-трейд" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2020 р. № 0000440522, № 0000450522,

встановив:

Приватне підприємство "Полімер-Трейд" (далі - позивач, ПП "Полімер-Трейд") звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому просить:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000440522 від 28.02.2020 року щодо податку на додану вартість у сумі 13 0226 грн. та штрафних санкцій у сумі 32556,50 грн.;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000450522 від 28.02.2020 року щодо податку на прибуток у сумі 40058 грн. та штрафних санкцій у сумі 10264,50 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка ПП "Полімер-Трейд" з питань дотримання вимог законодавства, за результатами якої складені спірні ППР. Позивач вважає їх незаконними, оскільки перевіркою невірно надана оцінка обставинам господарської діяльності ПП "Полімер-Трейд". Стверджує про реальність та дійсність господарських угод позивача з контрагентом ТОВ "Епіцентр-К", оскільки отримання від нього послуг з просування товарів є інтересом позивача.

Вважає, що ППР, прийняті за результатами проведеної перевірки, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.03.2020 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.

07.05.2020 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем, у зв`язку з чим ухвалою суду від 12.05.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 12.05.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 20.05.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ПП "Полімер-Трейд" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

09.06.2020 року до суду надійшов відзив на позов, в якому ГУ ДПС заявлених вимог не визнає, вважає оскаржені податкові повідомлення-рішення правомірними. Зазначає, що згідно з дослідженими договорами, виконавцем надавались послуги з просування товарів (торгової марки), а саме, виробів з дерева, тоді як напрямом діяльності позивача є виготовлення будівельних виробів із пластмас. На підставі наведеного відповідачем сформовано висновок, що отримання маркетингових послуг від ТОВ "Епіцентр-К" є операцією, яка непідтверджена належним чином оформленими первинними документами.

Також, не підтвердженими, на думку відповідача, є витрати підприємства на маркетингові послуги, надані контрагентом ПАТ "Нова лінія".

На підставі зазначеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Під час підготовки справи до розгляду судом встановлено недостатність наявних в ній документів, які підлягали дослідженню судом, у зв`язку з чим ухвалою суду від 07.07.2020 року від сторін запитано додаткові докази.

На виконання вимог ухвали позивачем надано копії документів, згідно переліку, зазначеному в супровідному листі від 30.07.2020 року (т.с. 1 а.с.113-116).

Також, в супровідному листі представниця позивача зазначила, що оскаржує податкові повідомлення-рішення № 0000440522 від 28.02.2020 року та № 0000450522 від 28.02.2020 року лише в частині щодо господарських відносин з ТОВ "Епіцентр К" за відсутності оригіналів первинних документів щодо взаємовідносин з ТОВ "Нова лінія" та ТОВ "Мегаполіс-опт".

Згідно п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З огляду на викладене, суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Щодо строків розгляду справи, суд повідомляє, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" установлено з 12 березня 2020р. до 22 травня 2020р. на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовжено до 31 липня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" дію карантину знову продовжено до 31 серпня 2020 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року розділ VI "Прикінцеві положення"Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3.

Згідно якого, окрім іншого, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.17.07.2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України.

Після змін п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Також наведений пункт кодексу доповнено приміткою, за якою процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX.

Отже, строки, раніше продовжені п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України до кінця дії карантину в новій редакції кодексу обмежені 20 денним строком, який починає перебіг після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX.

Наведені законодавчі зміни визначають кінцевою датою розгляду справи - 06.08.2020 року, проте, через перебування судді у відпустці в період з 03.08.2020 року по 14.09.2020 року включно прийняти рішення раніше зазначеної дати не вбачалось за можливе.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступного.

Приватне підприємство "Полімер-Трейд", код ЄДРПОУ 34907120, зареєстроване 13.03.2007 року № 14997770026014690, розташоване за адресою: 73000, м. Херсон, вул. Чорноморська, буд. 101. Підприємство взято на облік ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, Херсонське управління, Херсонська ДПІ 14.03.2007 року за №5538, є платником податку на додану вартість.

З 27.11.2019 року по 12.12.2019 року ГУ ДПС на підставі наказу про проведення перевірки від 07.11.2019 року № 345 та направлень на проведення перевірки від 26.11.2019 року №№224, 225, 226, проведена планова виїзна документальна перевірка ПП "Полімер-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016р. по 30.09.2019 р., валютного законодавства за період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

19.12.2019 року за результатами перевірки складено акт № 52/21-22-05-01/34907120 (далі - Акт), яким встановлені порушення:

1. п. 44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, ст.1, 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99№996-ХIV, п. 5,6,7,18 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015№897 (із змінами та доповненнями) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1415/2/27860 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств" в результаті чого ПП "Полімер-Трейд" занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 80020 грн. в т.ч. по періодам:

за 2017 рік на суму 10143 грн.;

за 2018 рік на суму 63588 грн.;

за III квартали 2019 року на суму 6289 грн.

2. "г" п. 198.5, ст.187, ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), встановлено заниження податку на додану вартість на загальну 130226 грн., в т.ч. по періодам:

за травень 2018 року на суму 31659 грн.;

за грудень 2018 року на суму 52437 грн.;

за березень 2019 року на суму 46130 грн.

та завищення суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за вересень 2019 року на суму 10215 грн.

Не погодившись з висновками акту, ПП "Полімер-Трейд" звернулось до відповідача з запереченнями на нього.

За результатами розгляду заперечень та на підставі висновків Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 року № 0000440522, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт та послуг на 130226,00 грн, а також визначено грошове зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 32556,50 грн.

Також, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 року №0000450522, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 41058,00 грн та визначено суму грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10264,50 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступних положень законодавства.

Відповідно до ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Так, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За змістом пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, з метою здійснення бухгалтерського обліку дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відноситься до загального доходу Підприємства.

Доходи для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично отриманими і підтвердженими належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб`єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку податкового кредиту у вартості придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

На даному етапі суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд і вирішення адміністративних справ здійснюється відповідно до принципу диспозитивності (статі 9 КАС України), відповідно до якого, суд вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Суд позбавлений можливості ініціювати судове провадження, інакше він перетворився б з органу правосуддя у контролюючий орган.

За загальним правилом, адміністративний суд вирішує тільки ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і він не повинен виходити за межі цих вимог. Інакше кажучи, суд зв`язаний предметом і розміром заявлених вимог.

Так, в даній конкретній справі ПП "Полімер" згідно позовних вимог оскаржує податкові повідомлення-рішення № 0000440522 від 28.02.2020 року та № 0000450522 від 28.02.2020 року, проте, обґрунтування наводить лише щодо господарських відносин з контрагентом ТОВ "Епіцентр К". Правове обґрунтування стосовно доводів податкового органу щодо нереальності взаємовідносин позивача з іншими контрагентами: ПАТ "Нова лінія" та ТОВ "Мегаполіс Опт" ПП "Полімер - Трейд" не наведено. Причини таких дій пояснені позивачем в супровідному листі (т.с.1 а.с.113), згідно якого оригінали первинних документів по взаємовідносинам з ПАТ "Нова лінія" та ТОВ "Мегаполіс Опт" відсутні.

Отже, дослідженню в рамках даної справи підлягають тільки господарські відносини позивача з ТОВ "Епіцентр К".

З огляду на викладене, суд зазначає таке.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно пунктів 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпунктом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України встановлено до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, згідно з висновками Верховного Суду в подібній категорії справ, наведеними, зокрема, в постановах від 10.04.2020 року справа №816/4409/15, від 15.05.2020 року справа № 819/2099/15 аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Як вбачається з Акту, відповідач стверджує, що ПП "Полімер-Трейд" неправомірно включило до складу витрат витрати з надання послуг з просування товарів, які вже є власністю покупця - ТОВ "Епіцентр К" та безпідставно не склало, не зареєструвало та не включило до податкових зобов`язань ПП "Полімер-Трейд" суми ПДВ за згаданими послугами, як за операціями, які не є господарськими операціями позивача.

Зазначене твердження ГУ ДПС ґрунтується на тому, що послуги з просування товарів, витрати по яким поніс ПП "Полімер-Трейд", спрямовані на просування товару, який вже був реалізований ТОВ "Епіцентр К".

Інших доводів на підтвердження аргументів відповідача в акті не наведено.

Стосовно викладеного суд зазначає, що згідно наявних в матеріалах справи документів, зокрема, звітів про надання ПП "Полімер-Трейд" послуг по організації просування товарів (торгової марки), контрагент позивача - ТОВ "Епіцентр К" є юридичною особою, яка може здійснювати надання послуг з просування товарів на торгових майданчиках 41 гіпермаркету, розташованих в Україні.

Відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які розміщено в відкритому доступі за електронним посиланням: https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result, до видів діяльності зазначеної юридичної особи, окрім іншого, належать: 73.11 Рекламні агентства; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 63.91 Діяльність інформаційних агентств; 63.99 Надання інших інформаційних послуг.

З викладеного вбачається безумовна господарська цінність маркетингових послуг ТОВ "Епіцентр К" для виробника продукції, яким, в даному випадку, є позивач по справі та юридична можливість наведеного контрагента надавати такого роду послуги.

На підтвердження господарських відносин між ПП "Полімер-Трейд" та ТОВ "Епіцентр К" позивачем подано договір №67480 надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 18.04.2016 року укладений між ТОВ "Епіцентр К" (далі - виконавець) та ПП "Полімер-Трейд" (далі - замовник) та договір №90270 від 30.06.2015 року (т.с.1 а.с.118-121).

Згідно з п.1.1 договору з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів за асортиментом напрямку Виконавця "Вироби з дерева", що поставляються Замовником за договорами поставки між Замовником та Виконавцем, Виконавець надає замовнику інформаційні, маркетингові та інші послуги.

Відповідно п.1.3 договору послуги щодо просування товару (торгової марки) передбачають надання наступної консультаційної інформації:

- розміщення товару на окремих стелажах та площадках виконавця;

- формування виконавцем споживчого кошику покупцю поденно;

- проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються замовником та цільового опитування клієнтів, як фактичних так і потенційних;

- інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету;

- надання інформації замовнику стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів Виконавця та інформування про зміну попиту на товари, що постачаються Замовником;

- проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції;

- проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків та рекомендацій.

Також, п.1.4 договору зазначено, що вся консультативна інформація надається Виконавцем Замовнику в усній формі, або в іншій формі, погодженій сторонами.

Надання послуг за цим договором підтверджується актом прийому-передачі послуг та звітом, які оформлюються виконавцем та підписуються сторонами протягом 5 робочих днів від дати оформлення (п.1.6 договору).

Порядок оплати послуг Виконавця за договором передбачений Р.4 договору, до якого протягом 2015-2017 років вносились зміни шляхом укладення додаткових угод до договору: від 25.08.2015 року, від 04.12.2015 року, від 02.06.2016 року, від 04.10.2017 року.

Загалом порядок оплати згідно договору та додатків до нього становив відсоткове значення від суми реалізованої ТОВ "Епіцентр К" продукції позивача.

З аналізу викладеного вбачається, що договірні правовідносини між позивачем та ТОВ "Епіцентр К" передбачали оплату послуг з просування товару за результатом його реалізації.

Встановлення такого порядку розрахунків перебуває в межах диспозитивного права учасників господарських взаємовідносин та відповідає принципу свободи договору, закріпленого ст. 627 Цивільного кодексу України.

Водночас, суд зазначає, що розрахунки за результатом здійснених продажів не означає, що позивачем замовлено в контрагента просування вже реалізованого товару, як безпідставно стверджує ГУ ДПС, а лише означає узгодження між сторонами механізму розрахунку розміру винагороди, яка має бути сплачена виконавцю послуг.

Так, з листа ТОВ "Епіцентр К" за вих. №258/12 від 12.03.2020 року вбачається, що ПП "Полімер-Трейд" постачає ТОВ "Епіцентр К", серед іншого, такі товари: кут внутрішній 3000 мм білий, панель з термопереносом (250*3000*7,2 WLG-151 азалія), панель з термопереносом (250*3000*7,2 HC-18 павутиння), підвіконня ламіноване біле 100*1100 мм, тощо.

Згідно договору №0301-Д на виготовлення готової продукції з давальницької сировини від 03.01.2014 року та актів виконаних робіт до нього, зокрема, №192 від 31.10.2016 року, №216 від 30.11.2016 року, №240 від 31.12.2016 року, №23 від 28.02.2017 року, №47 від 31.03.2017 року, №7 від 31.01.2018 року (т.с.1 а.с. 126-133, 143-149, 153-158) продукція за аналогічним переліком найменувань вироблялась з давальницької сировини позивача протягом, щонайменше, 2016-2018 років. Просування цих самих товарів та їх постачання до ТОВ "Епіцентр К" здійснювалось протягом всього цього періоду.

З урахуванням наведеного є неспроможним доводи відповідача стосовно того, що ПП "Полімер-Трейд" сплачував за послуги вже реалізованого ТОВ "Епіцентр К" товару, оскільки постачання товару одного виду здійснювалось позивачем безперервно протягом 2016-2019 років, що об`єктивно зумовлює потребу позивача як виробника в їх просуванні (рекламуванні).

Також, згідно п.п. 16, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) є витратами на збут, які, в свою чергу, не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Отже, без законодавчо закріпленої прив`язки витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) до конкретної партії вироблених товарів необґрунтованим, за умови неодноразового постачання товару одного виду до ТОВ "Епіцентр К", є будь-яке твердження стосовно того, що позивач замовляв послугу щодо просування товару, який вже був власністю ТОВ "Епіцентр К".

Згідно наданим документам бухгалтерського обліку, витрати на просування товарів контрагентом ТОВ "Епіцентр К" проведені позивачем в періоді, в якому вони були понесені, або в періоді отримання первинних документів, щодо наданих контрагентом послуг. Понесені витрати не включались позивачем до витрат попередніх періодів, що також свідчить про необґрунтованість тверджень ГУ ДПС стосовно замовлення послуги щодо просування товару, який вже був власністю ТОВ "Епіцентр К".

Також, суд звертає особливу увагу сторін на те, що згідно з п.86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Отже, підстави для прийнятті оскаржених рішень мають бути вичерпно викладені в акті перевірки. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що в Акті перевірки відповідач не ставить під сумнів реальність господарських операцій між ПП "Полімер-Трейд" та ТОВ "Епіцентр К", зазначаючи лише про неправомірність включення таких витрат до витрат ПП "Полімер-Трейд", тоді як в відповіді на заперечення позивача за №2285/10/21-22-05-01-12 від 25.02.2020 року ГУ ДПС наводить додаткові, не вказані в Акті, аргументи та спирається вже на нереальність господарських операцій між ПП "Полімер-Трейд" та ТОВ "Епіцентр К".

Суд наголошує, що такі дії відповідача є протиправними та свідчать про непослідовність дій та висновків податкового органу при прийнятті оскаржених рішень.

Так, Акт перевірки не містив жодного доводу стосовно недоліків форми або змісту в первинних документах, які надані позивачем для підтвердження господарських відносин між ним та ТОВ "Епіцентр К", проте, в відповіді на заперечення відповідач зазначає, що в актах, складених ТОВ "Епіцентр К" відсутня інформація щодо номенклатури товару, виду товару, його кількості. Також, відповідач зазначає, що в ПП "Полімер-Трейд" відсутня торгова марка, а в звітах зазначена ідентична інформація щодо рекомендацій клієнтів, висновків щодо необхідності погодити декілька акційних позицій на наступний період та часткове повернення товару. Окрім наведеного відповідач зазначає, що предметом договору позивача з ТОВ "Епіцентр К" є просування та збільшення обсягів продажу товарів за асортиментом напрямку Виконавця "Вироби з дерева", тоді як позивач виробів з дерева не виробляв.

Суд вважає такі аргументи позивача безпідставними з огляду на їх відсутність в Акті перевірки, а також враховуючи наступне.

Так, згідно раніше наведених судом в тексті даного рішення умов договору, надання послуг за цим договором підтверджується актом прийому-передачі послуг та звітом, які оформлюються виконавцем та підписуються сторонами протягом 5 робочих днів від дати оформлення (п.1.6 договору). Тобто, документальним підтвердженням наданих ТОВ "Епіцентр К" послуг є акт прийому-передачі послуг та звіт в сукупності, а не тільки акт прийому-передачі послуг.

В свою чергу, акти містять вартість послуг, обраховану згідно умов договору, тобто у відсотковому співвідношенні до вартості реалізованої продукції. Зазначення в акті виконаних робіт інформації щодо номенклатури товару, виду товару, його кількості не передбачено ані умовами договору, ані нормами чинного законодавства.

Стосовно відсутності в позивача торгової марки, суд вважає доречним аргумент ПП "Полімер-Трейд" стосовно того, що предметом договору було просування й товару, а не тільки торгової марки. Метою ж договору згідно п.1.4 визначено подальше просування та збільшення обсягів продажу саме товарів.

Щодо ідентичності рекомендацій в звітах до договору про надання послуг по організації просування товарів суд зазначає, що окрім рекомендацій, схожість або ідентичність яких сама по собі не може свідчити про нереальність господарської операції, звіти містять перелік інших послуг наданих замовнику: проведення оптимального розміщення товарів на площах гіпермаркетів ТОВ "Епіцентр К", при якому максимальна кількість покупців змогла б побачити товар і ознайомитись з ним, повідомлено інформацію щодо динаміки змін в обсягах реалізації в розрізі помісячних продажів, проведення інформування покупців про переваги товару замовника, інформування замовника стосовно залишків та реалізації асортиментних позицій на торгівельних (складських) площах ТОВ "Епіцентр К" для здійснення оптимального розподілу товару. Також, кожен звіт містить різну інформацію стосовно залишків товару станом на визначену в звіті дату, залишки товарів в розрізі гіпермаркетів, обсяг продажів за певний період. Деякі звіти містять графіки структури товарообігу.

Окрім наведеного варто враховувати, що п.1.4 договору передбачено, що вся консультативна інформація надається Виконавцем Замовнику в усній формі, або в іншій формі, погодженій сторонами. Про надання такої інформації також йдеться в звітах до договору.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено правомірність включення до складу витрат підприємства витрат на придбання послуг з просування товарів на ринку. Надано належним чином оформлені первинні документи, а також документи, що підтверджують фактичне надання послуг контрагентом позивача. Доведено наявність у контрагента необхідних умов для надання послуг з просування товарів, що, в сукупності з викладеним вищ, свідчить про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій позивачем.

В свою чергу, відповідачем в Акті перевірки не наведено жодного аргументу на користь тверджень про нереальність господарських операцій між ПП "Полімер-Трейд" та ТОВ "Епіцентр К" (доводи з цього приводу з`явились при розгляді заперечень позивача), доводи ж наведені в листі про розгляд заперечень за результатом розгляду даної справи визнані судом необґрунтованими.

Окрім викладеного, суд звертає увагу на те, що стверджуючи про нереальність господарський операцій між позивачем та ТОВ "Епіцентр К" відповідач діє не послідовно. Так, він зазначає про безпідставність включення витрат на просування товарів до складу витрат підприємства за відповідний період, але при цьому ГУ ДПС не зазначає іншого наслідку нереальності господарських операцій про які він стверджує - визнання непідтвердженими податкового кредиту підприємства за відповідними операціями.

Такі дії ГУ ДПС додатково свідчать про недотримання суб`єктом владних повноважень принципів добросовісності та розсудливості, передбачених ч.2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, висновок ГУ ДПС щодо завищення ПП "Полімер-Трейд" витрат з надання послуг по організації просування товарів, які вже є власністю ТОВ "Епіцентр К", а не ПП "Полімер-Трейд" на загальну суму 618693,00 грн, в тому числі по періодам: 4 квартал 2016 року - 135440 грн; 2017 рік - 255175 грн; 2018 рік - 193134 грн; три квартали 2019 року - 34944 грн, є необґрунтованим, а податкове повідомлення рішення від 28.02.2020 року №0000450522, прийняте на підставі наведених висновків, підлягає скасуванню в частині сум, обрахованих по взаємовідносинам з ТОВ "Епіцентр К".

Так, згідно з розрахунком податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за актом перевірки ПП "Полімер-Трейд" від 19.12.2019 року №52/21-22-14-01/34907120, який є додатком до податкового повідомлення рішення сума нарахованого за податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2020 року №0000450522 грошового зобов`язання з податку на прибуток складається з виявленого органом державної податкової служби заниженого податкового зобов`язання за 2018 рік у сумі 34769 грн та за три квартали 2019 року в сумі 6289 грн, суми штрафної санкції в розмірі 10264,50 грн з розрахунку 25% від загальної суми рішення.

З урахуванням наслідків розгляду справи, від суми наведених зобов`язань необхідно вирахувати суми по взаємовідносинам позивача з контрагентом ТОВ "Епіцентр К" за визначені в оскарженому рішенні періоди - 2018, 3 квартали 2019 року.

Так, в 2018 році згідно Акту перевірки відповідач визначив суми, на його думку, необґрунтовано включених позивачем до складу витрат підприємства витрати на придбання послуг з просування товарів на ринку, придбаних у ТОВ "Епіцентр К" в розмірі 193134 грн за 2018 рік, 34944 грн за три квартали 2019 року. Тобто, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 року №0000450522 є протиправним в частині наступних сум, визначених ним грошових зобов`язань:

- за 2018 рік -34764,12 грн (193134 грн*0,18 =34764,12 грн);

- за три квартали 2019 року - 6289 грн (34944 грн*0,18 =6289,92 грн).

- за штрафними санкціями - 10263,28 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 року №0000450522 підлягає скасуванню в частині збільшених ним податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 41053,12 грн та визначених штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10263,28 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.02.2020 року №0000460522 суд зазначає наступне.

Так, за результатом розгляду даної справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено не реальність господарських операцій між ПП "Полімер-Трейд" та ТОВ "Епіцентр К", а також визнано необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи висновок стосовно того, що позивач придбавав послуги з просування товару, який належить ТОВ "Епіцентр К".

Тому, безпідставними слід вважати й доводи відповідача стосовно існування обов`язку ПП "Полімер-Трейд" нарахувати податкові зобов`язання, скласти та зареєструвати в ЄРПН зведені податкові накладні по отриманню послуг з організації просування товарів, які на момент надання послуг вже реалізовані ТОВ "Епіцентр К".

Так, згідно з розрахунком податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за актом перевірки ПП "Полімер-Трейд" від 19.12.2019 року №52/21-22-14-01/34907120, який є додатком до податкового повідомлення рішення сума нарахованого за податковим повідомленням - рішення від 28.02.2020 року №0000440522 грошового зобов`язання з податку на прибуток складається з виявленого органом державної податкової служби заниженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму в 130226 грн та суми штрафної санкції в розмірі 32556,50 грн, яка обрахована з розрахунку 25 % від загальної суми визначеного у рішенні грошового зобов`язання.

З урахуванням наслідків розгляду справи, від суми наведених зобов`язань необхідно вирахувати суми по взаємовідносинам позивача з контрагентом ТОВ "Епіцентр К" за визначені в оскарженому рішенні періоди.

Так, в 2018 році згідно Акту перевірки відповідач визначив суму, на його думку, безпідставно не нарахованих податкових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Епіцентр К" на рівні 126705,43 грн. (згідно таблиці на стор. 10 Акту перевірки).

Тобто, податкове повідомлення - рішення від 28.02.2020 року №0000440522 є протиправним в частині наступних сум, визначених ним грошових зобов`язань:

- з податку на додану вартість 126705,43 грн;

- за штрафними санкціями - 31676,36 грн (126705,43 грн*0,25= 31676,36 грн).

Отже, податкове повідомлення - рішення від 28.02.2020 року №0000440522 підлягає скасуванню в частині збільшених ним податкових зобов`язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 126705,43 грн. та визначених штрафних (фінансових) санкцій в частині суми в 31676,36 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 28.02.2020 року №№0000440522 та №0000450522 в частині щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Епіцентр К", з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ПП "Полімер-Трейд" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (ч.8 ст.139 КАС України)

Таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 4543,74 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань в повному розмірі, оскільки спір виник внаслідок рішення зазначеного органу, визнаного за результатом розгляду даної справи протиправним.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Код ЄДРПОУ: 43143201, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) від 28.02.2020 року №0000450522 в частині збільшених ним податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 41053,12 грн та визначених штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10263,28 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Код ЄДРПОУ: 43143201, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) від 28.02.2020 року №0000440522 підлягає скасуванню в частині збільшених ним податкових зобов`язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 126705,43 грн. та визначених штрафних (фінансових) санкцій в частині суми в 31676,36 грн.

В інший частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 111030300