Постанова

від 15.09.2020 по справі 826/11703/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11703/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів та товариства з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" про стягнення коштів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Також товариство з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, яким вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" про стягнення з Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів витрат на правничу допомогу на суму 56 200 грн. задовольнити повністю (за текстом апеляційної скарги).

16 квітня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна", в якому останній просить в задоволенні апеляційної скарги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити повністю, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову - залишити без змін.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що в лютому 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" (код ЄДРПОУ 35534912) подало до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік (поштова-річна) за формою №10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики №42 від 10.02.2007 року. Відповідно до Звіт, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) позивача складала 46 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - становила 2 особи.

Київським міським відділенням Фонду за результатами дослідження даних зазначеного звіту форми №10-ПІ, з урахуванням отриманої Київського міського центру зайнятості інформації про подання ТОВ "Ойшо Україна" 30.01.2017 року, 01.03.2017 року, 31.03.2017 року, 28.04.2017 року, 31.05.2017 року, 30.06.2017 року, 31.07.2017 року, 31.08.2017 року, 28.09.2017 року, 31.10.2017 року, 30.11.2017 року звітності форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", зроблено висновок, що відповідач не забезпечив у встановленому законом порядку можливість для працевлаштування 2 осіб з інвалідністю на вакантні посади. А саме, на переконання позивача, відповідач мав вжити заходи щодо пошуку відповідних працівників для зайняття 2 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, самостійно, в т.ч. через за посередництвом інших суб`єктів господарювання.

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів розрахувало суму адміністративно-господарської санкції за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів та звернулося до суду із позовом про стягнення такої санкції (штрафу) разом із нарахованою пенею за прострочення сплати штрафу за період з 17.04.2018 року по 24.07.2018 року.

За наданим позивачем розрахунком розмір адміністративно-господарських санкцій (штрафу), що підлягає стягненню з відповідача становить 259 969,14 грн., а сума пені, що також підлягає стягненню у судовому порядку, - 15 442,02 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні відносини регулюються Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ), який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з ч. 9 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Пунктом 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 затверджено Форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи державної служби зайнятості.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Аналогічна правова позиція наведена в текстах постанов Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі №823/1821/18, від 07.02.2018 року у справі №П/811/693/17, від 14.02.2018 року у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 року у справі №807/612/16, від 11.09.2018 року у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 року у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 року у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 року у справі №812/1164/18.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що відповідачем був своєчасно поданий до Фонду звіт форми №10-ПІ за 2017 рік, де зафіксовані, зокрема, наступні показники: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 46 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність, - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 2 особи.

Згідно тексту листа Київського міського центру зайнятості від 25.05.2018 року №05-6748/10-21/18, адресованим в.о. директора Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Усольцевій В.В., ТОВ "Ойшо Україна" протягом 2017 року подавало звіти форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". Копії таких звітів Товариства форми №3-ПН, поданих ним до Київського міського центру зайнятості упродовж 2017 року, наявні у матеріалах цієї справи. За даними всіх цих звітів ТОВ "Ойшо Україна" регулярно повідомляло орган Державної служби зайнятості про наявність на товаристві 2 вакансій, на які можуть бути працевлаштовані особи з інвалідністю.

В цьому ж листі Київського міського центру зайнятості від 25.05.2018 року зафіксовано, що протягом 2017 року особам з інвалідністю, які перебували на обліку в районних центрах зайнятості міста Києва, видавались 2 направлення на працевлаштування на ТОВ "Ойшо Україна", з них: 1 безробітний відмовився від працевлаштування, а іншу особу з інвалідністю було працевлаштовано за виданим направленням.

Наявність обставин фактичних відмов роботодавця (відповідача) у працевлаштуванні осіб з інвалідністю позивачем документально не підтверджено та про існування таких суд не повідомлено.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки роботодавцем було вжито всі необхідні заходи для створення робочих місць та працевлаштування інвалідів, то підстави для застосування щодо нього адміністративно-господарських санкцій, а також стягнення пені за невиконання нормативу щодо створення робочих місць для інвалідів, передбачених ст.20 Закону № 875-ХІІ, відсутні.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 2 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не підтверджено обставини узгодження сторонами (ТОВ "Ойшо Україна" та адвокатським об`єднанням) обсягу фактично наданих послуг правничої допомоги, а також не підтверджено факт понесення відповідачем витрат на правову допомогу за договором №39/05-18 від 18.05.2018 року у розмірі 56 200 грн.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів та товариства з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.