Рішення

від 09.09.2020 по справі 191/1582/20

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1582/20

Провадження № 2/191/477/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.09.2020

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бондаренко Г.В.

за участю секретаря - Лободи Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що позивач 14 червня 2017 року уклав у письмовій формі договір позики з ОСОБА_2 та передав йому 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) доларів США. Зазначені обставини підтверджуються договором позики (розпискою), який складено та підписано відповідачем власноруч 14 червня 2017 року.

Відповідно до договору позики, відповідач був зобов`язаний повернути грошові кошти у строк до 24 червня 2017 року. Але у зазначений строк, що визначений у договорі і погоджений сторонами договору до теперішнього часу відповідачем борг не повернуто, чим взяті на себе зобов`язання не виконано.

Також договором позики передбачено, що у випадку прострочення основного богу понад десять календарних днів позичальник зобов`язується оплатити додатково штраф у розмірі 2600 доларів США.

Відповідно до договору позики, відповідач був зобов`язаний поверну грошові кошти до 24 червня 2017 року. Але в строк, що визначений у договорі до теперішнього часу відповідач борг не повернув, чим взяті на себе зобов`язані не виконав.

Таким чином, сума основного боргу становить 15000,00 доларів США. Розмір штрафу за прострочення виконання зобов`язань відповідно до договору позики складає 2600 доларів США. Сума 3% річних від простроченої суми становить 1274.00 доларів США на підставі розрахунку: 15000,00 доларів США х 3 х1047/100/365=1291,00 доларів США .

Позивач вважає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачена положенням ЦК України, та вони підлягають стягненню з відповідача, так як, інший розмір процентів не встановлений договором, стягненню підлягає саме три проценти річних від простроченої суми.

Неодноразові звернення позивача з проханням дотримуватися взятого зобов`язання щодо повернення грошових коштів відповідачем постійно ігноруються. В результаті такої поведінки відповідача, позивач змушений звернутися до суду.

У зв`язку з вищенаведеним просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму основного борг у розмірі 15000,00 (п`ятнадцяті, тисяч) доларів США; суму 3% річних від простроченої суми у розмірі 1291,00 (тисяча двісті дев`яносто один) долар США; штраф у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) доларів США, а також судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але надав заяву в якій просить розглядати справу без його присутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином. Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ст. 187 ЦПК України виклик відповідача, також здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

В зв`язку з тим, що суд не має відомостей про причину неявки відповідача, який був повідомлений належним чином, і який про причини своєї неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв`язку з тим, що позивач не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд з його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи судом було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів підтверджений розпискою (а.с.7), за яким відповідач взяв в борг у позивача грошові кошти у розмірі 15000 доларів США, та зобов`язався повернути борг не пізніше 24.06.2017 року, а також у випадку прострочення основного боргу понад десять календарних днів зобов`язується сплатити додатково штраф у розмірі 2600 доларів США. Вищевказаний договір позики (розписка) підписаний відповідачем, отже між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики, що свідчать про укладення такого договору відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України.

Як слідує зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 527 ЦК України, передбачено зобов`язання боржника виконати свій обов`язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов`язанні вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Крім того, відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргових документів у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Отже факт знаходження боргового документу - оригіналу розписки у ОСОБА_1 , свідчить про невиконання із сторони ОСОБА_2 своїх боргових зобов`язань.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі №6-1967цс15. В цій постанові зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми та дату отримання коштів.

Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14, договір позики є укладеним з моменту передання грошей; складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про доведений факт щодо наявності заборгованості по договору позики (розписки) від 14 червня 2017 року із сторони ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 . Відповідач грошові кошти вчасно не повернув, а тому суд прийшов до висновку, що основний борг за договором позики (розпискою) складає 15000 доларів США та штраф у розмірі 2600 доларів США за прострочення основного боргу понад десять календарних днів, який також зазначений в розписці, які необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Відповідно наданого позивачем розрахунку три відсотків річних, здійсненому у відповідності вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, становить : 15000, 00 доларів США (борг за договором позики від 14.06.2017 року) х3 х1047 /100/365=1291,00 доларів США.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII Про зовнішньоекономічну діяльність , Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Висновку про можливість стягнення грошової суми та 3% річних за договором позики у іноземній валюті прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц, провадження №14-446цс18.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за Договором позики (розпискою) від 14 червня 2017 року у суму основного боргу 15000 доларів США; штраф у розмірі 2600 доларів США, 3% річних у розмірі 1291 доларів США.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача повинно бути стягнено судовий збір в сумі 5094 грн. 90 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 527, 545, 1046, 1049 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) суму основного борг у розмірі 15000,00 (п`ятнадцяті, тисяч) доларів США; суму 3% річних від простроченої суми у розмірі 1291,00 (тисяча двісті дев`яносто один) долар США; штраф у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адресою: АДРЕСА_1 .) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) , судові витрати по справі в розмірі 5094 (п`ять тисяч дев`яносто чотири) грн.90 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г. В. Бондаренко