Ухвала

від 15.09.2020 по справі 946/1997/20

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 946/1997/20

Провадження № 1-кп/946/421/20

У К Р А Ї Н А

УХВАЛА

про продовження строку дії запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

15 вересня 2020 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160150000052 від 10.01.2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, українця за національністю, не працюючого, із середньою освітою, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 27.02.2007року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на 1 рік;

- 04.08.2010року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ст. 15 ч.2, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 186, ч.1 ст. 263, 70 КК України до позбавлення волі строком на 5 років;

- 01.12.2016року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, 70 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців

- в провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за №12020160150000052 від 10.01.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15- ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_5 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, українця за національністю, не працюючого, із середньою освітою, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше притягувався до кримінальної відповідальності:

-07.07.2000року Ізмаїльським міським судом Одеської області за ст. 145 ч. 1, 17, 140 ч. 1, 42 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки; на підставі ст. 45 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 1 рік

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України

встановив:

В провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 липня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 17 вересня 2020 року.

Прокурором подано до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на шістдесят днів, в якому прокурор посилається на те, що ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли, а саме є всі підстави вважати що при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, останній може продовжити злочинну діяльність і продовжити вчиняти нові злочини, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносять до категорії злочинів середньої тяжкості, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15- ч. 2 ст. 185 КК України, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, окрім того відносно ОСОБА_4 застосовувався запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, але обвинувачений належних висновків для себе не зробив, продовживши свою злочинну діяльність та вчинив новий злочин саме у нічний час доби, у зв`язку з викладеним вважає не доцільним застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав своє клопотання в повному обсязі на наполягає на його задоволенні.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечують не проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні залишив вирішення зазначеного клопотання на розсуд суду.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини (далі Суд), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження. Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).

Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Так, у рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а тому хоча тяжкість обвинувачення і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність чітких ознак того, що справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_4 на свободу, а тому строк дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

При цьому суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працює, відсутність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, та те, що запобіжний захід ОСОБА_4 обирався на досудовому розслідуванні, наявність судимостей, не допитувались всі потерпілі та свідки. Крім того, суд враховує відомості про особу обвинуваченого, стан його здоров`я.

Виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою, що не перевищує шістдесят днів.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 314, 331 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_6 відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу обраного відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком до 13 листопада 2020 року.

Ухвала щодопродовження строкудії запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно ОСОБА_4 припиняє своюдію 13 листопада 2020 року.

Копію ухвали направити до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» для виконання, прокурору Ізмаїльської місцевої прокуратури, обвинуваченому ОСОБА_4 та його захиснику до відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1