Ухвала

від 08.09.2020 по справі 757/20199/20-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область прокуратури Київської області ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року,

за участі: прокурора представника ТОВ «Дніпровські піски» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область прокуратури Київської області ОСОБА_5 про арешт майна.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання скрапленого газу та заправлення ним автотранспорту, а саме: несамохідний земснаряд з реєстраційним номером НОМЕР_1 (гідропіскопогрузчик), земснаряд з реєстраційним номером НОМЕР_2 , та баржу «Рудовіз» НОМЕР_3 , які є знаряддями кримінального правопорушення, та виявлений на останній пісок - предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що слідчим суддею залишено поза увагою доводи прокурора про те, що 22 травня 2020 року директору ТОВ «Дніпровські піски» повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України у кримінальному провадженні № 12020110190000127 від 25 березня 2020 року.

Окрім того, не надано належної оцінки письмовим доказам постановам слідчого від 27 березня 2020 року про визнання несамохідного земснаряду з реєстраційним номером НОМЕР_4 (гідропіскопогрузчик), земснаряду з реєстраційним номером НОМЕР_5 речовими доказами, баржі «Рудовіз» БТ3019 як знаряддя кримінального правопорушення, а виявленого на ній піску - предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи представника ТОВ «Дніпровські піски», який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залиши ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів удового провадження, Територіальним управління ДБР, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 25 березня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020110190000127, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи ТОВ «Дніпровські піски» (код ЄДРПОУ 39755966) всупереч Наказу Держрибагенства (Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області) № НОД-Ю5/6 від 13 березня 2020 року здійснюють видобування піску під час нерестової заборони за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стайки, акваторія Канівського водосховища.

26 березня 2020 року проведено огляд плавучого причалу, розташованого на р. Дніпро в північній частині акваторії Канівського водосховища, розташованого в с. Стайки Кагарлицького району Київської області. В ході огляду було виявлено два несамохідні земснаряди з реєстраційними номерами SRU007939 та SRU000276, обидва 1978 років випуску. Поруч із плавучим причалом знаходилася баржа «Рудовіз» БТ3019, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

При огляді вказаної баржі виявлено, що на ній знаходиться пісок в кількості близько 2000 тонн (1226 метрів кубічних). Вказаний плавучий причал та баржа «Рудовіз» належать ТОВ «Дніпровські піски» та ТОВ «Позитив». В ході проведення огляду місця події вищевказаний плавучий причал та баржа «Рудовіз» разом із піском вилучено та визнано речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні.

23 квітня 2020 року заступником Генерального прокурора України у зв`язку з неефективним здійсненням досудового розслідування його здійснення у кримінальному провадженні №12020110190000127 від 25 березня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України доручено Територіальному управлінню ДБР, розташованому у м. Києві.

29 квітня 2020 року заступником прокурора Київської області визначено групу прокурорів зі складу прокурорів другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область прокуратури Київської області.

20 травня 2020 року прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на виявлене та вилучене 26 березня 2020 року під час проведення огляду працівниками Кагарлицького відділення поліції Обухівського ВП ГУ НП в Київській області майно, із забороною користуватися та розпоряджатися ним належного ТОВ «Дніпровські піски» (код ЄДРПОУ 39755966) та ТОВ «Позитив», а саме:

- несамохідні земснаряди з реєстраційними номерами SRU007939 та НОМЕР_5 , обидва 1978 років випуску, належних ТОВ «Дніпровські піски» та ТОВ «Позитив», баржу «Рудовіз» БТ3019, реєстраційний номер якої НОМЕР_6 , належних ТОВ «Дніпровські піски» та ТОВ «Позитив», а також пісок в кількості 2000 тонн, які були вилучені, з метою збереження речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року у задоволенні клопотання відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, внесеного в межах кримінального провадження №12020110190000127, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав доводи прокурора ОСОБА_5 , пояснення адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , дослідив матеріали, додані до клопотання, та прийшов до висновку, що прокурором не доведено необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для досягнення визначеної ним в клопотанні мети, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в трав числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України,зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів, пославшись на те, що постановою таке майно визнано речовим доказам.

Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався слідчий.

Доводи прокурора про відповідність вилученого майна, критеріям передбаченим ст. 98 КПК України, - неє безумовною підставою для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів. Слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям зазначеної статті, при цьому його висновки не залежать лише від наявності чи відсутності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

З наявної в матеріалах провадження постанови начальника СВ Кагарлицького ВП Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_9 від 27 березня 2020 року незрозуміло, яке доказове значення має вилучене майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України.

Згідно з вимогами ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отриманні у передбаченому КПК України порядку.

Разом з тим, за положенням ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи зазначене, а також те, що в матеріалах, які додані до клопотання слідчого, відсутні докази, що майно, яке вилучене 26 березня 2020 року під час огляду причалу на р. Дніпро в північній частині акваторії Київського водосховища, розташованого в с. Стайки Кагарлицького району Київської області, набуто кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, то існування правової підстави для арешту вказаного майна з метою забезпечення збереження речових доказів взагалі спростовується та свідчить про формальність постанови слідчого про визнання зазначеного майна речовими доказами.

Окрім того, як правильно зазначив слідчий суддя, в уповноважених осіб ТОВ «Дніпровські піски» та ТОВ «Позитив» відсутній процесуальний статус, з яким закон пов`язує можливість накладення арешту на її майно.

Згідно документів, які знаходяться в матеріалах провадження, майно набуте вказаними суб`єктами господарювання законним шляхом, та будь-яких належних доказів участі у ТОВ «Дніпровські піски» та ТОВ «Позитив» в набутті майна, на яке прокурор просить накласти арешт, прокурором не надано.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область прокуратури Київської області ОСОБА_5 про арешт майна, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область прокуратури Київської області ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 757/20199/20-к

Провадження № 11сс/824/3408/2020 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_10

Категорія ст.170 КПК України Доповідач ОСОБА_1