Постанова

від 22.08.2007 по справі 20-5/325

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

22 серпня 2007 р.                                                                                  

№ 20-5/325 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

судді:

Ткаченко Н.Г.  Катеринчук Л.Й. (доповідач) Заріцької А.О.

розглянувши касаційну скаргу

Дочірньої компанії «Газ

України»НАК «Нафтогаз України»

на ухвалу

господарського суду міста

Севастополя від 24.05.2007

у справі

господарського суду

№ 20-5/325 міста

Севастополя

за заявою

Відкритого акціонерного

товариства «Енергетична компанія «Севастопольобленерго»

до

Товариства з обмеженою

відповідальністю «СГС «Плюс»

про

визнання банкрутом

ліквідатор

ОСОБА_1

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скарги

Мицько Н.М. (дов. №32/10 від

09.02.2007)

від заявника

не з'явились

від боржника

не з'явились

В С Т А Н О В

И В  :

ВАТ 

«Енергетична компанія Севастопольенерго»звернулася до господарського

суду міста Севастополя із заявою про порушення справи про банкрутство

товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»(далі -боржника).

Ухвалою від 06.11.2006 порушено

провадження у справі, призначено дату проведення підготовчого засідання,

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 27.11.2006 введено

процедуру розпорядження майном боржника, визнані грошові вимоги ініціюючого

кредитора в розмірі 264462,90 грн., призначений розпорядник майна ОСОБА_1,

зобов'язано розпорядника майна скласти реєстр вимог кредиторів і направити його

в суд на затвердження.

05.04.2007 на адресу суду від

розпорядника майна надійшов реєстр вимог кредиторів, а також клопотання про

його затвердження.

Ухвалою суду від 05.04.2007 суд

затвердив реєстр вимог кредиторів.

          Постановою суду від 24.05.2007

боржника було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором

призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1         

Ухвалою суду від 24.05.2007 було

затверджено щомісячну оплату послуг розпорядника майна боржника в розмірі двох

мінімальних заробітних плат за рахунок кредиторів, пропорційно кредиторських

вимог, включених до реєстру вимог кредиторів.

Не погоджуючись з винесено ухвалою,

дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(далі -скаржник) звернулась

до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила

скасувати ухвалу суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм

матеріального права, зокрема, статті 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закону).

Розглянувши касаційну скаргу,

перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального

та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна

скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

За приписами статті 4-1

Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають

справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з

урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого

превалюють в застосуванні над нормами господарсько-процесуального кодексу, як

спеціальні норми права.

Відповідно до  частини 10 статті 3-1 Закону оплата

послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна,

керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх

обов'язків здійснюється в порядку, встановленому цим законом, за рахунок

коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів

чи коштів, одержаних в результаті виробничої діяльності боржника; оплата

послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією,

ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про

порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання

комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та

відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або

боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі,

визначеному цією статтею.

За приписами частин 12 та 14 статті

3-1 Закону оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого

санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень

встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і

затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не

менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної

плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед

порушенням провадження у справі про банкрутство. Звіт про оплату послуг,

відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету

кредиторів та ухвалою господарського суду.

Отже, за період з моменту

призначення і до дня першого засідання комітету кредиторів, розпорядник майна

вправі отримати оплату наданих ним послуг за рахунок ініціюючого кредитора, а

наступні періоди надання послуг арбітражного керуючого оплачуються за рахунок

реалізованого майна боржника або відповідно до прийнятого кредиторами рішення

про створення фонду оплати послуг та витрат арбітражного керуючого. Чинним

законодавством регламентовано порядок розгляду вимог арбітражного керуючого про

оплату наданих ним послуг та відшкодування понесених ним витрат нормами

спеціального права -законодавства про банкрутство та в рамках провадження у

справі про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи,

ухвалою суду від 24.05.2007 було затверджено щомісячну оплату послуг

розпорядника майна боржника в розмірі двох мінімальних заробітних плат за

рахунок кредиторів, пропорційно кредиторських вимог, включених до реєстру вимог

кредиторів.

Ухвала суду була мотивована заявою

комітету кредиторів, яка надійшла на адресу суду 24.05.2007 та протоколом

зборів комітету кредиторів №2 від 22.05.2007.

Матеріалами справи підтверджується,

що відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів №2 від 22.05.2007 (т.5

а.с. 58-59) рішення про встановлення розміру оплати послуг розпорядника майна

не приймалося.

Відповідно до протоколу засідання

комітету кредиторів №1 від 12.04.2007 було розглянуто питання щодо встановлення

розміру оплати послуг розпорядника майна, та покладено обов'язок оплати послуг

на приватне підприємство «Крим-Марина-Сервіс»(т.5 а.с.8), проте підтвердження

статусу зазначеного підприємства в процедурі банкрутства боржника, а також

згоди зазначеного підприємства на здійснення оплати послуг розпорядника майна

матеріали справи не містять.

Відтак, оплату послуг розпорядника

майна ОСОБА_1 в період з 27.11.2006 по 12.04.2007 повинен здійснювати

ініціюючий кредитор, відповідно до вимог частини 10 статті 3-1 Закону, в

подальшому розмір та порядок оплати послуг розпорядника майна боржника повинен

встановити комітет кредиторів відповідно до частин12, 14 Закону .

Колегія суддів Вищого

господарського суду України зазначає, що в матеріалах справи відсутній звіт

арбітражного керуючого з розрахунком оплати послуг відповідно до зазначених

періодів та відсутнє рішення комітету кредиторів про затвердження оплати послуг

розпорядника майна (ліквідатора) відповідно до наведених норм права. Також

судом не встановлено правового статусу та дійсності волевиявлення на оплату

послуг арбітражного керуючого юридичною особою приватним підприємством «Крим-Марина-Сервіс»відповідно

до протоколу засідання комітету кредиторів боржника №1 від 12.04.2007.

За таких обставин судом першої

інстанції не дотримано визначеної законом процедури затвердження розміру та

порядку оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі.

Відповідно до Постанови Пленуму

Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 

в судовому рішенні необхідно повно відобразити обставини, що мають

значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові

наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися

достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвала суду про затвердження витрат

та оплату послуг розпорядника майна (ліквідатора) у справі про банкрутство є за

своєю природою судовим рішенням, яке вирішує по суті спір про оплату послуг та

відшкодування витрат арбітражного керуючого між учасниками провадження у

справах про банкрутство.

Відтак, колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає, що ухвала суду першої інстанції не

відповідає нормам матеріального та процесуального права, які ставляться до

судового рішення, в частині визначення розміру та порядку оплати послуг

розпорядника майна боржника, а тому ухвала суду від 24.05.2007 підлягає

скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд в цій частині.

При новому розгляді справи суду

першої інстанції необхідно врахувати викладене, зобов'язати учасників

провадження дотриматися визначеної законом процедури затвердження розміру та

порядку оплати послуг арбітражного керуючого та вирішити спір відповідно до

приписів законодавства.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 1115,,1117,1119,11111,11112

ГПК України Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О

В И В :

1.          Касаційну скаргу дочірньої компанії

«Газ України»НАК «Нафтогаз України»задовольнити частково.

2.          Ухвалу господарського суду міста

Севастополя від 24.05.2007 скасувати, справу №20-5/325 направити на новий

судовий розгляд до господарського суду міста Севастополя в частині затвердження

оплати послуг та відшкодування витрат розпорядника майна (ліквідатора)

товариства з обмеженою відповідальністю «СГС «Плюс»ОСОБА_1

Головуючий                                                                                      

Н. Ткаченко

Судді                                                                                                Л.

Катеринчук

                                   А. Заріцька