ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/4/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Клименко О. В.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури - Коломійчук І.О. за посвідченням від 27.09.2017 року № 048039;
від Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ - не з`явився;
від Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон - не з`явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий - не з`явився
від Державного підприємства Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області - не з`явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг
на рішення Господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 року, м. Херсон, суддя Немченко Л.М., повний текст складено та підписано 09.06.2020 року
у справі № 923/4/20
за позовом Керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, м.Берислав Херсонської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ та Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державного підприємства Великоолександрівське ЛМГ , с.Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області
про розірвання договору та припинення права користування, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
В січні 2020 року Керівник Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, м.Берислав Херсонської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ та Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг, в якій просив суд розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісами від 19.03.2018 року № 11, укладений між Державним підприємством "Великоолександрівське лісомисливське господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг; припинити Товариству з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг право користування лісовою ділянкою загальною площею 24,6 га вартістю 3 510 936 грн. 60 коп., а також відшкодувати прокуратурі за рахунок відповідача судові витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умовам укладеного між державою в особі Херсонської обласної державної адміністрації (власника) і Державного підприємства Великоолександрівське лісомисливське господарство та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг договору довгострокового тимчасового користування лісами від 19.03.2018 року № 11, відповідач належним чином не виконує покладені на нього вищевказаним договором обов`язки з розробки нормативної грошової оцінки, що, в свою чергу, унеможливлює надходження до бюджету коштів за користування земельними ділянками лісового фонду у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі лісових ділянок.
Крім того, позивач зазначив, що, незважаючи на відсутність погодження з Державним підприємством "Великоолександрівське лісомисливське господарство" на зведення тимчасових споруд, парканів та інших споруд лінійного типу, на лісовій ділянці, в кварталі 54, виділ 14, відповідачем здійснюється будівництво літньої тераси, ведеться випас великої рогатої худоби та засмічення території, що також є суттєвим порушенням умов укладеного договору.
Керівник Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, м. Берислав Херсонської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ та Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон, посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду, у позовній заяві також зазначив, що оскільки уповноваженими органами за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам, своєчасних заходів щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами не вжито, маються підстави для звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.02.2020 року було залучено до участі у справі № 923/4/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Великоолександрівське ЛМГ", с.Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 року у справі №923/4/20 (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги Керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, м. Берислав Херсонської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ та Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон задоволено в повному обсязі, розірвано договір довгострокового тимчасового користування лісами від 19.03.2018 року № 11, укладений між Державним підприємством "Великоолександрівське лісомисливське господарство", с.Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг; припинено Товариству з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг право користування лісовою ділянкою загальною площею 24,6 га вартістю 3 510 936 грн. 60 коп.; стягнуто з відповідача на користь Херсонської обласної прокуратури 4 204 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що невиконання відповідачем умов спірного договору, передбачених у п. 18-19, а саме, обов`язку з розробки технічної документації з нормативної грошової оцінки лісової ділянки площею 24,6 га мало наслідком несплату відповідачем визначених договором коштів за користування земельними ділянками лісового фонду у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі лісових ділянок, чим останній завдав істотних збитків державі та Державному підприємству "Великоолександрівське лісомисливське господарство", оскільки з 19.03.2018 року не сплачує до бюджету збору за спеціальне користування лісовими ресурсами, тобто, більше двох років.
Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що окрім вищевказаного, встановлені інші порушення умов договору та чинного законодавства щодо використання лісової ділянки, переданої у користування, які також є істотними, оскільки наносять шкоду навколишньому середовищу та суспільним інтересам громади, що в свою чергу, є підставою для розірвання договору за рішенням суду на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 року у справі № 923/4/20 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, м. Берислав Херсонської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ та Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон залишити без задоволення, а також вирішити питання про стягнення з позивача судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема скаржник зазначає, що Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.09.2012 року № 551 затверджено Примірний договір довгострокового тимчасового користування лісами, який використовується державними лісогосподарськими підприємствами та їх філіями, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державного агентства лісових ресурсів України.
Відповідно до п. 18, п. 19 Примірного договору за користування лісовою ділянкою сплачується збір за спеціальне використання лісових ресурсів, розмір якого визначається рішенням відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської рада або Верховної Ради АРК, та зазначається його розмір - грошовий вимір у національній валюті. Збір вноситься у строки та в порядку, визначені чинним законодавством незалежно від фактичного користування лісовою ділянкою.
Однак Розділ ХVІІ "Збір за спеціальне використання лісових ресурсів" Податкового кодексу України було виключено на підставі Закону України про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VІІІ від 28.12.2014 року. Разом з тим, на платність використання лісових ділянок вказують норми Податкового кодексу України, зокрема ст. 256 Податкового кодексу України, яка регулює відносини щодо внесення рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів.
З огляду на вказане, скаржник зазначає, що ним за використання корисних властивостей лісу згідно договору за весь час дії договору була сплачена саме рентна плата на рахунок Новоолександрівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області в повному обсязі відповідно до вимог діючого законодавства.
Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо встановлення факту будівництва літньої тераси без згоди постійного землекористувача, випасу великої рогатої худоби та засмічення території на підставі листа Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства від 04.10.2019 року № 01-03/139, оскільки судом незаконно та безпідставно було наділено Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області, депутатів Новоолександрівської сільської ради та інших осіб повноваженнями, що належать до системи органів державної виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.
Поряд з вищевказаним, скаржник звернув увагу суду апеляційної інстанції на помилковість висновку суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні щодо встановлення розпорядником лісових ділянок Херсонську обласну державну адміністрацію, до обов`язків якої належить прийняття рішень про виділення для довгострокового тимчасового користування лісами, лісовими ділянками, що перебувають у державній власності. На думку відповідача, у Херсонської обласної державної адміністрації відсутні повноваження щодо розпорядження лісовими ділянками, які вже перебувають у користуванні Державного підприємства Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області, окрім як погодження питання довгострокового тимчасового користування, без вилучення у постійних користувачів, лісами.
Також, на думку скаржника, висновок суду щодо завдання відповідачем істотних збитків державі та Державному підприємству Великоолександрівське ЛМГ , с.Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області у зв`язку з несплатою з 19.03.2018 року до бюджету збору за спеціальне користування лісовими ресурсами, також прийнятий із неправильним встановленням обставин по справі, оскільки в жодних процесуальних заявах інших учасників справи, не порушувалося питання щодо відсутності плати за користування лісами Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг. Відтак, нанесення відповідачем істотних збитків державі та третій особі в процесі розгляду справи не підтверджено жодним чином.
Крім цього, у апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на позицію Конституційного Суду України у справі № 3-234/2018, зауважує про можливість прокурора звернутися до суду з позовом лише у випадку відсутності відповідного компетентного органу або нездійснення чи неналежного здійснення останнім чи іншим суб`єктом відповідних владних повноважень. Натомість, як зазначив відповідач, керівником Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, м. Берислав Херсонської області не зазначено причин неможливості позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку.
З урахуванням зазначеного, вищенаведені обставини, на думку скаржника, є підставами для скасування рішення Господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 року у справі № 923/4/20.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг на рішення Господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 року у справі № 923/4/20, справу призначено до судового розгляду.
28.07.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач-2 просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 року у справі № 923/4/20 - без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.
Відзив обґрунтовано тим, що Херсонська обласна державна адміністрація, м. Херсон вважає доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, а оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.
А саме, позивач-2 у відзиві вказує, що скаржником в апеляційній скарзі не заперечується те, що він мав вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів та стверджує, що ним сплачено за користування лісовою ділянкою у грошовій формі у вигляді рентної плати на загальну суму 6 712 грн. 54 коп. Проте вказане не забезпечено належними доказами по справі, адже долучена до справи ксерокопія дублікату квитанції не може бути підтвердженням вищезазначеного, оскільки наданий дублікат первинного бухгалтерського документу не містить усіх необхідних реквізитів та чіткої дати валютування та суми платежу. Крім того, на думку позивача-2, надана картка Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м.Кривий Ріг по рахунку № 6418, також не є належним доказом оплати, оскільки у графі операції відсутні відомості щодо посилання на умови договору, відповідно до якого здійснена оплата.
Також, позивач-2 зауважує, що згідно із абз. 3 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, серед іншого, на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст, з огляду на що твердження скаржника щодо незгоди із деякими пунктами укладеного договору є безпідставними.
Крім того, вимогами чинного законодавства передбачено обов`язкове проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону підставою для проведення нормативної грошової оцінки земель є договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.
При цьому, за твердженням позивача-2, з матеріалів справи вбачається та не заперечується скаржником, що ним не дотримано умов п. 19 Договору - не замовлено проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки протягом 6 місяців з дати підписання договору та на момент винесення оскаржуваного рішення не надано витягу із затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Твердження скаржника про суперечність п. 19 та 8 Договору є безпідставним та неактуальним з огляду на те, що апелянтом жодного разу не порушувалося питання спірності умов Договору.
Поряд з цим, Херсонська обласна державна адміністрація, м. Херсон у відзиві зазначає, що факт порушення відповідачем п. 13 Договору, а саме, зведення на лісовій ділянці, наданій йому у довгострокове користування, без дозволу постійного лісокористувача - третьої особи по справі, споруд та будівель, засмічення лісів відходами, випасання худоби, що призвело до пошкодження лісових насаджень, рослинного покрову та ґрунтів, належним чином підтверджено матеріалами справи.
Щодо думки скаржника про відсутність у Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон повноважень із розпорядження лісовими ділянками, які вже перебувають у користуванні Державного підприємства Великоолександрівське ЛМГ , с.Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області, позивач-2, посилаючись на п. 6 ст. 31 Лісового кодексу України, зауважив, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного значення.
В частині доводів скаржника щодо безпідставності звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ, Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон, позивач-2, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі № 924/1237/17, зазначив, що у даному випаду, підставою для представництва прокурором інтересів держави є об`єктивна обставина порушення інтересів держави у зв`язку з невиконанням та порушенням зі сторони відповідача умов договору довгострокового тимчасового користування лісами від 19.03.2018 року № 11.
01.09.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника прокурора Херсонської області також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просив суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 року у справі № 923/4/20 - без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.
У відзиві прокурор зазначає, що скаржник посилається на невідповідність спірного договору Примірному договору довгострокового тимчасового користування лісами, який затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.09.2012 року № 551, а саме, доповнення його пунктом п. 19 (щодо зобов`язання відповідача за власний рахунок замовити нормативну грошову оцінку земельної ділянки лісогосподарського призначення), який суперечить п. 8 спірного договору. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з приписами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При цьому, ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Прокурор відзначає, що з огляду на умови договору, суд прийшов до правильного висновку, що за своєю природою договір від 19.03.2018 року є договором оренди, при цьому в ході розгляду справи знайшли підтвердження обставини, що взяті на себе зобов`язання відповідачем з розробки нормативної оцінки не виконуються, очікуване належне виконання договірних умов при укладенні Договору державою в особі Державного підприємства Великоолександрівське ЛМГ в ході його виконання не відбулось, а також розмір надходження до бюджету коштів за користування земельними ділянками лісового фонду у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі лісових ділянок, не погоджено, з огляду на що суд прийшов до правильного висновку, що зазначена обставина є підставою для дострокового розірвання договору на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України.
Також прокурор зазначив, що твердження відповідача щодо належного виконання умов договору спростовується належними доказами по справі, а саме, листом Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства від 04.10.2019 року № 01-03/139, довідкою за результатами перевірки, проведеної працівниками Державного підприємства Великоолександрівське ЛМГ від 05.09.2019 року № 02-27/274, листом Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства від 25.10.2019 року № 01-03/148, листом Новоолександрівського сільського голови від 03.10.2019 року № 02-27 /310 та інше. При цьому, з вказаних доказів вбачається, що відповідачем без дозволу постійного землекористувача Державного підприємства "Великоолександрівського ЛМГ на отриманій земельній ділянці було зведено споруди і будівлі, здійснено засмічення лісів відходами, здійснено самовільного випасання худоби в лісах, що призвело до пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділення лісової ділянки та прилеглої території, що, в свою чергу, призводить до порушення інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації в Україні принципів регулювання земельних відносин, є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання.
Щодо думки скаржника про відсутність у Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон повноважень із розпорядження лісовими ділянками, які вже перебувають у користуванні Державного підприємства Великоолександрівське ЛМГ , с.Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області, прокурор, як і позивач-2, посилаючись на п. 6 ст. 31 Лісового кодексу України, зауважив, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного значення.
Також з відзиву вбачається, що прокурором не визнаються доводи апелянта про відсутність права на представництво прокурором інтересів держави в особі Державного агентства лісових ресурсів та Херсонської обласної державної адміністрації, оскільки, як зазначає прокурор, компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлення, намірів самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявили, водночас не спростували й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність. Враховуючи, що вказаними уповноваженими органами за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам, своєчасних заходів щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами не вжито, вказане стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави. Прокурор, вважаючи, що унаслідок невиконання умов договору довгострокового тимчасового користування лісами порушуються державні інтереси за споглядацької позиції уповноважених органів державної влади, мав не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів.
Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
15.09.2020 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника, яке судовою колегією було розглянуто та задоволено.
В судовому засіданні, в якому оголошувалась перерва, представник прокуратури підтримав доводи та вимоги відзиву на апеляційну скаргу, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи розписка про оголошення перерви в судовому засіданні та телефонограми, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали (окрім Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон, клопотання якої про проведення судового засідання без участі її представника судовою колегією задоволено).
Крім того, з метою належного повідомлення учасників справи 04.09.2020 року на офіційному сайті Південно-західного апеляційного господарського суду було розміщено відповідне повідомлення.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення присутнього учасника судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 року у справі № 923/4/20 відповідає вимогам чинного законодавства України, і відсутні підстави для його скасування, виходячи з наступного.
Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 28.12.2017 року № 1000 Про виділення ТОВ Таврія Груп лісової ділянки для довгострокового тимчасового користування Товариству з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м.Кривий Ріг для довгострокового тимчасового платного користування, терміном на 49 років, виділено лісову ділянку площею 24,6 га, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області на території Гаврилівського лісництва та розташована у кварталах 51 (виділи 1, 2, 4-9, 11, 12, 14, 16, 17, 19-22, 26, 27) і 52 (виділ 14) на території села Новоолександрівка Нововоронцовського району без вилучення зі складу земель постійного користувача для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (п. 1 розпорядження).
Підпунктом 2.1. п. 2 вищевказаного розпорядження зобов`язано Державне підприємство Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області забезпечити укладання з відповідачем договору про довгострокове тимчасове користування лісами в установленому порядку.
Підпунктом 2.2. п. 2 розпорядження визначено, що при укладанні договору на дострокове тимчасове користування лісами Державним підприємством Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області обумовити можливість дострокового розірвання договору з відповідачем у випадках, коли користування Відповідачем лісової ділянки негативно впливає на стан і відтворення лісів або призводить до погіршення стану навколишнього природного середовища.
Відповідно до п.п. 3.2. розпорядження забороняється зводити капітальні будівлі на лісовій ділянці, переданій у довгострокове тимчасове користування; відповідно до п.п. 3.3. розпорядження використання корисних властивостей лісів здійснювати з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог; відповідно до п.п. 3.4. розпорядження відповідач повинен неухильно дотримуватись вимог Лісового кодексу України, норм і вимог Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14 серпня 2012 року №502, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за №1536/21848, та інших нормативно-правових актів у сфері охорони навколишнього природного середовища.
На підставі вищевказаного розпорядження між Державним підприємством Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м.Кривий Ріг 19.03.2018 року було укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами № 11.
Згідно з п. 1-2 договору Державне підприємство Великоолександрівське ЛМГ , с.Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області виділяє, а Товариство з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку загальною площею 24,6 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Нововоронцовського району на землях, що віднесені до земель державної власності на території Гаврилівського лісництва у кварталах 51 (виділи 1, 2, 4-9, 11, 12, 14, 16, 17, 19-22, 26, 27) і 52 (виділ 14).
Пунктом 3 Договору зазначено, що на момент передачі користування, на лісовій ділянці об`єкти відсутні.
За користування лісовою ділянкою Відповідач сплачує збір за спеціальне використання лісових ресурсів, розмір якого встановлено відповідно до рішення Херсонської обласної ради Про встановлення ставок збору за заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів в області від 29.02.2012 року № 420 в порядку та у спосіб, передбачені ст. 256, 273, 277 Податкового кодексу України та становить 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі лісових ділянок на 1 рік (п. 18 Договору).
Згідно з п. 19 Договору відповідач протягом 6 місяців з дати підписання сторонами Договору, зобов`язаний замовити за власний рахунок проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки лісогосподарського призначення та протягом одного року з дати підписання сторонами Договору подати Державному підприємству Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району витяг із затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки лісогосподарського призначення разом із проектом Додаткової угоди щодо внесення змін до Договору довгострокового тимчасового користування лісами в частині зазначення нормативної грошової оцінки лісової ділянки, проведеної відповідно до Закону України Про оцінку земель .
Відповідно до п. 20 договору збір вноситься у строки та в порядку, визначеному чинним законодавством, незалежно від користування лісовою ділянкою.
Пунктом 21 договору передбачено, що Державне підприємство Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до Договору або його розірвання у разі погіршення стану лісової ділянки, внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору та вимог закону Відповідачем, зупиняти користування лісовою ділянкою у випадках, передбачених законом та договором.
Обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг, визначені п. 23 Договору, зокрема: проводити використання лісової ділянки у порядку, визначеному цим Договором та законодавством; при використанні лісової ділянки додержуватись зобов`язань та виконувати заходи щодо забезпечення охорони, захисту лісових насаджень, посилення корисних властивостей лісів, що передбачені бізнес-планом; виконувати встановлені обмеження (обтяження) на земельну ділянку, на якій розташована лісова ділянка, в обсязі, передбаченому законодавством та цим Договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, на яких розташована лісова ділянка; своєчасно вносити плату за користування лісовою ділянкою; підтримувати належний санітарний стан лісової ділянки; не допускати засмічення та забруднення лісової ділянки відходами, забезпечувати підтримання належного санітарного стану ділянки, а також прилеглої до неї території в радіусі 50 метрів тощо.
Договір укладено строком на 49 років, що діє з 19.03.2018 року до 19.03.2066 року включно (п. 25 договору).
Дія договору припиняється у випадку, зокрема, систематичного невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг обов`язків, що передбачені цим договором та законом, використання лісової ділянки способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів або призводять до погіршення навколишнього природного середовища, проведення будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди Державного підприємства Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області.
Вищевказаний договір підписаний та скріплений печтаками сторін та зареєстрований у Херсонському обласному управління лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 23.03.2018 року за № 1.
19.03.2018 року між сторонами складено акт прийому-передачі лісової ділянки.
Також з матеріалів справи вбачається, що на запит прокуратури Херсонської області від 10.04.2019 року № 05/2-2168-18, Державне підприємство Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області надало відповідь від 03.05.2019 року № 111, відповідно до якої прокуратуру було повідомлено про відсутність технічної документації з нормативної грошової оцінки лісової ділянки площею 24,6 га від Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м.Кривий Ріг.
Аналогічну відповідь було отримано від голови Нововоронцовської районної ради від 17.05.2019 року № 01-26/108 на запит прокурора від 10.05.2019 року № 05/2-2168-18.
У відповіді на запит прокуратури Херсонської області від 12.04.2019 року № 05/2-2168-18, Херсонська обласна державна адміністрація повідомила в.о. прокурора Херсонської області С.Циганка про відсутність з боку Державного підприємства Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області нарікань щодо порушень Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг умов використання корисних властивостей лісів, а також повідомила про відсутність підстав для прийняття рішення про припинення права використання лісових ресурсів зазначеним товариством.
Згідно листа Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства від 04.10.2019 року № 01-03/139 на лісовій ділянці (в кварталі 52 виділ 14) здійснюється будівництво літньої тераси без згоди постійного лісокористувача, ведеться випас великої рогатої худоби та засмічення території, тобто земельної ділянки переданої у користування відповідачу на умовах договору від 19.03.2018 року.
17.03.2020 року Державним підприємством Великоолександрівське ЛМГ , с.Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області за вих. № 145, Державну екологічну інспекцію у Херсонській області повідомлено, що погодження на зведення будівель, парканів і споруд на лісових ділянках, в кварталі 52 виділ 27, кварталі 53, виділи 25, 23, 18, 19 не надавались.
Листом голови Новоолександрівської сільської ради від 27.03.2018 року № 2-17/74 підтверджено про неодноразові звернення до Херсонської обласної державної адміністрації депутатів Новоолександрівської сільської ради, громади села Новоолександрівка Нововоронцовського району та колективу Гаврилівського мисливського лісництва ДП Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області щодо незаконної забудови лісових ділянок на території Нововоронцовського району посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю Таврія Груп , м. Кривий Ріг.
Перевіркою території, яку відповідно до договору № 11 тимчасового користування лісами виділено в довгострокове тимчасове користування Товариству з обмеженою відповідальністю Таврія Груп , м. Кривий ріг, проведеною працівниками Державного підприємства Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області від 05.09.2019 року № 02-27/274, встановлено самовільне будівництво будинку, виявлено засмічення лісів відходами, самовільне випасання худоби в лісах, що призвело до пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділення лісової ділянки та прилеглої території.
Крім того, листом Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства від 25.10.2019 року № 01-03/148, прокуратуру Херсонської області повідомлено про факти порушення вимоги законодавства та Договору відповідачем, до якого додано відповідні фото.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
При цьому судова колегія зазначає, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України). Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).
Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 916/1684/18.
Так, предметом позовних вимог в даному випадку є вимога про розірвання вищезазначеного договору довгострокового тимчасового користування лісами від 19.03.2018 року № 11, укладеного між Державним підприємством "Великоолександрівське лісомисливське господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг.
При цьому, підставами для розірвання такого договору прокурором фактично визначено дві обставини:
- порушення відповідачем обов`язків з розробки нормативної грошової оцінки земельної ділянки та як наслідок ненадходження до бюджету визначених п. 18, 19 укладеного договору коштів за користування лісовою ділянкою;
- порушення умов договору та закону щодо наявних обмежень у використанні земельної ділянки лісового фонду.
Отже, предметом доказування у даному спорі є наявність чи відсутність передбачених законодавством підстав для розірвання договору оренди землі. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання договору, має довести наявність таких порушень договору, з якими сам договір або чинне законодавство пов`язує можливість його розірвання в судовому порядку.
Правовідносини з використання земель лісогосподарського призначення регулюються нормами земельного та цивільного законодавства, Лісовим кодексом України.
До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 55 Земельного кодексу України).
Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Відповідно до п. 1.5. Правил використання корисних властивостей лісів, які затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 502 від 14.08.2012 (далі - Правила) використання корисних властивостей лісів на умовах довгострокового тимчасового користування здійснюється на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами, який укладається між постійним лісокористувачем або власником лісів, з одного боку, та тимчасовим лісокористувачем, з іншого боку, після прийняття рішення відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 28.12.2017 року № 1000 між Державним підприємством Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг 19.03.2018 року було укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами № 11.
При цьому, відповідно до п. 18 договору за користування лісовою ділянкою Відповідач сплачує збір за спеціальне використання лісових ресурсів, розмір якого встановлено відповідно до рішення Херсонської обласної ради Про встановлення ставок збору за заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів в області від 29.02.2012 року №420 в порядку та у спосіб, передбачені ст. 256, 273, 277 Податкового кодексу України та становить 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі лісових ділянок на 1 рік .
Згідно з п. 19 договору відповідач протягом 6 місяців з дати підписання сторонами Договору, зобов`язаний замовити за власний рахунок проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки лісогосподарського призначення та протягом одного року з дати підписання сторонами Договору подати Державному підприємству Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району витяг із затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки лісогосподарського призначення разом із проектом Додаткової угоди щодо внесення змін до Договору довгострокового тимчасового користування лісами в частині зазначення нормативної грошової оцінки лісової ділянки, проведеної відповідно до Закону України Про оцінку земель .
Відповідно до п. 20 договору збір вноситься у строки та в порядку, визначеному чинним законодавством, незалежно від користування лісовою ділянкою.
Вказані пункти укладеного між сторонами договору фактично визначають таку істотну умову договору, як його ціна.
З аналізу зазначених пунктів договору, який сторони підписали у добровільному порядку, випливає, що розмір плати за користування лісовою ділянкою (збір за спеціальне використання лісових ресурсів) не визначено в певному грошову розмірі, а прив`язано до нормативно-грошової оцінки (5 % від оцінки), якої на день укладення договору не існувало.
Тобто, за умовами договору відповідач прийняв на себе зобов`язання замовити за власний рахунок проведення такої оцінки, після чого подати Державному підприємству Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району витяг із затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки лісогосподарського призначення разом із проектом Додаткової угоди щодо внесення змін до Договору довгострокового тимчасового користування лісами в частині зазначення нормативної грошової оцінки лісової ділянки, проведеної відповідно до Закону України Про оцінку земель
При цьому, з п. 19 Договору також випливає, що такі дії відповідач мав вчинити протягом шести місяців з дати підписання договору, тобто як вірно зазначив суд першої інстанції, строк виконання відповідачем обов`язкової умови Договору сплив 20.03.2019 року, однак відповідачем умови п. 19 договору не виконано, що підтверджено листом Нововоронцовської районної ради № 01-26/108 від 17.05.2019 року, відповідно до якого звернення Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки лісової ділянки площею 24,6 га у 2018-2019 роках до районної ради не надходили та відповідні рішення не приймались.
Відсутність технічної документації з нормативної грошової оцінки лісової ділянки площею 24,6 га підтверджується також листом Державного підприємства "Великоолександрівське лісомисливське господарство" № 111 від 03.05.2019 року.
Зазначені обставини фактично відповідачем також не заперечуються.
Отже, як вірно зауважено судом першої інстанції, в ході розгляду справи знайшли підтвердження обставини, що взяті на себе зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП з розробки нормативної грошової оцінки ним не виконуються, при цьому судова колегія звертає увагу, що невиконання вказаного обов`язку фактично виключає можливість визначення обумовленої договором плати за землю, яка відповідно до п. 18 договору складає 5% від нормативної грошової оцінки та як наслідок неотримання бюджетом відповідних коштів, як плати за користування земельними ділянками лісового фонду.
При цьому необхідно зауважити, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України - ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.
Згідно ст. 77 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 20 Лісового кодексу України тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів.
Згідно із пп. 1 .1.135 п. 14 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент укладення Договору) оподаткування для цілей розділу ІХ цього Кодексу - оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів.
Відповідно до пп. 14.1.217. п. 14 ст.14 Податкового кодексу України рентна плата загальнодержавний податок, який справляється за спеціальне використання лісових ресурсів.
Підпунктом 251.1.5. п 251.1. статті 251 Податкового кодексу України визначено, що рентна плата складається з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів.
Згідно з до пп. у 256.2.5. п. 256.2. статті 256 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів, серед іншого, є використання корисних властивостей лісів для культурно -оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.
Статтею 277 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
З урахуванням вказаних норм права, а також із наведених обставин щодо невиконання відповідачем умов спірного договору, передбачених у п. 18-19, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач завдав істотних збитків державі та Державному підприємству "Великоолександрівське лісомисливське господарство", оскільки з 19.03.2018 року не сплачує до бюджету збору (рентної плати) за спеціальне користування лісовими ресурсами, тобто більше двох років, саме в обумовленому договором розмірі.
Вказана обставина, на думку колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, є істотним порушенням укладеного між сторонами договору, оскільки наслідком невиконання відповідачем вищезазначених обов`язків за договором є порушення законодавчо визначеного основоположного принципу відплатності використання земель в Україні, що в свою чергу є підставою для дострокового розірвання договору на підставі ст.651 Цивільного кодексу України.
При цьому, посилання скаржника на те, що ним за використання корисних властивостей лісу згідно договору за весь час дії договору була сплачена саме рентна плата на рахунок Новоолександрівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області в повному обсязі відповідно до вимог діючого законодавства (оскільки чинним Податковим кодексом України збір за спеціальне використання лісових ресурсів не передбачено), як і посилання на недотримання при укладанні договору умов Примірного договору довгострокового тимчасового користування лісами, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 551 від 07.09.2012 року, судовою колегією не приймається до уваги, оскільки, як вже було вказано раніше за текстом, в Україні діє принцип свободи договору, тобто, підписавши договір без будь-яких зауважень та заперечень, відповідач погодився із його умовами та зобов`язався їх виконувати саме в порядку, передбаченому вказаним договором. При цьому, доказів оскарження та визнання недійсними у судовому порядку вказаних пунктів договору відповідачем надано не було.
Що стосується, другої підстави, з якою прокурором пов`язується необхідність розірвання договору, а саме, порушення відповідачем умов договору та закону щодо наявних обмежень у використанні земельної ділянки лісового фонду, судова колегія зазначає наступне.
Статтею 16 Конституції України встановлено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ.
Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (ст. 57 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно з ч. 4 ст. 1 Лісового кодексу України лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України, об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно оздоровчих цілей, проведення науково дослідних робіт.
Згідно ст. 20 Лісового кодексу України, тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; 3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані: 1)приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3)дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів.
Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 22 Лісового кодексу України, підставою припинення права користування лісами, є, зокрема, використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення.
Зазначена норма також кореспондується з Правилами використання корисних властивостей лісів, які затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 502 від 14.08.2012 року.
Пунктом 5.6 та 6.4. Правил визначено, що при використанні корисних властивостей лісів не допускається пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділеної лісової ділянки та прилеглої до неї території. Спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів).
Відповідно до ст. 74 Лісового кодексу України, використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. У лісах, що використовуються для відпочинку, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою.
Також, пп. 3.2. п. 3 розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації Про виділення ТОВ ТАВРІЯ ГРУП лісової ділянки для довгострокового тимчасового користування від 28.12.2017 року № 1000 передбачена заборона апелянту зведення капітальних будівель на лісовій ділянці, переданій у довгострокове тимчасове користування.
Відповідно до пп. 3.3. п. 3 розпорядження відповідач мав здійснювати використання корисних властивостей лісів з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог.
Обмеження щодо здійснення діяльності на отриманій у користування земельній ділянці також передбачені умовами укладеного між сторонами договору, так, п. 23 договору визначені обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг, зокрема: проводити використання лісової ділянки у порядку, визначеному цим Договором та законодавством; при використанні лісової ділянки додержуватись зобов`язань та виконувати заходи щодо забезпечення охорони, захисту лісових насаджень, посилення корисних властивостей лісів, що передбачені бізнес-планом; виконувати встановлені обмеження (обтяження) на земельну ділянку, на якій розташована лісова ділянка, в обсязі, передбаченому законодавством та цим Договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, на яких розташована лісова ділянка; підтримувати належний санітарний стан лісової ділянки; не допускати засмічення та забруднення лісової ділянки відходами, забезпечувати підтримання належного санітарного стану ділянки, а також прилеглої до неї території в радіусі 50 метрів тощо.
Крім того, відповідно до п. 30 договору дія договору припиняється у випадку, зокрема, систематичного невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ ГРУП , м. Кривий Ріг обов`язків, що передбачені цим договором та законом, використання лісової ділянки способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів або призводять до погіршення навколишнього природного середовища, проведення будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди Державного підприємства Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області.
Отже, враховуючи норми чинного законодавства та положення договору, колегія суддів встановила, що у відповідача наявна низка обов`язків та обмежень щодо використання отриманої земельної ділянки за укладеним ним в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, договорі.
Між тим, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 19.03.2018 року № 11, зокрема, здійснення відповідачем без дозволу постійного лісокористувача забудови спірної лісової ділянки та зведення на ній будівель і споруд, а також засмічення лісів відходами, самовільного випасання худоби в лісах, засмічення та забруднення виділення лісової ділянки та прилеглої території, що також є підставою для розірвання зазначеного Договору.
При цьому, вказані обставини підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, зокрема:
Вказані факти порушення підтверджено:
- листом Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства від 04.10.2019 року № 01-03/139, відповідно до якого на лісовій ділянці (в кварталі 52 виділ 14) здійснюється будівництво літньої тераси без згоди постійного лісокористувача, ведеться випас великої рогатої худоби та засмічення території, тобто земельної ділянки переданої у користування відповідачу на умовах договору від 19.03.2018 року № 11;
- довідкою перевірки, проведеної працівниками Державного підприємства "Великоолександрівське ЛМГ" від 05.09.2019 року № 02-27/274, з якої вбачається, що працівниками Державного підприємства "Великоолександрівське ЛМГ" здійснено натурне (на місцевості) обстеження території, яку відповідно до договору № 11 тимчасового користування лісами виділена в довгострокове тимчасове користування Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ ГРУП", в ході якої встановлено самовільне будівництво будинку, виявлено засмічення лісів відходами, самовільне випасання худоби в лісах, що призвело до пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділення лісової ділянки та прилеглої території.
- листом Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства від 25.10.2019 року № 01-03/148 про факти порушення вимоги законодавства та Договору повідомлено прокуратуру листом Новоолександрівського сільського голови від 03.10.2019 року № 02-27/310, до якого додано відповідні фото;
- листом голови Новоолександрівської сільської ради № 2-17/74 від 27.03.2018 року, з якого вбачається, що до Херсонської обласної державної адміністрації неодноразово звертались депутати Новоолександрівської сільської ради, громада села Новоолександрівка Нововоронцовського району та колектив Гаврилівського мисливського лісництва ДП "Великоолександрівське ЛМГ" щодо незаконної забудови лісових ділянок на території Нововоронцовського району посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ ГРУП";
- наказом Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства від 10.05.2018 року № 38 Про результати перевірки лісогосподарської діяльності ДП Великоолександрівське ЛМГ за 2017 рік та І квартал 2018 року .
Одночасно з цим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту того, що відповідачем було погоджено з постійним лісокористувачем будівництва спірних об`єктів у відповідності до умов Договору від 19.03.2018 року № 11.
До того ж відповідачем не спростовано належними та вірогідними доказами доводи позивачів у справі.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ ГРУП" порушено умови Договору, вимоги ст. 20, 74 Лісового кодексу України, та Правила використання корисних властивостей лісів, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 року за №502, а саме, шляхом зведення відповідачем без дозволу постійного землекористувача Державного підприємства "Великоолександрівського ЛМГ" споруд і будівель, засмічення лісів відходами, самовільного випасання худоби в лісах, що призвело до пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділення лісової ділянки та прилеглої території, що, в свою чергу, призводить до порушення інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації в Україні принципів регулювання земельних відносин, та є підставою для припинення дії договору від 19.03.2018 року № 11 у відповідності до п. 30 вказаного договору.
При цьому, судова колегія зауважує, що твердження скаржника, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач порушив вимоги як договору так і вимоги законодавства України, оскільки, на думку скаржника, Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області, депутати Новоолександрівської сільської ради не наділені повноваженнями, що належать до системи органів державної виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до Положення про Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12.11.2012 року № 411, воно підпорядковується Держлісагентству України та є його територіальним органом. Згідно із п. 3 Положення, завданням Управління є реалізація повноважень Держлісагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства. Відповідно до п. 4.3. Положення - Управління здійснює державний контроль за додержанням норм, прав та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства. Відповідно до п. 4.11 Положення Управління організовує розгляд скарг та звернень з питань лісового та мисливського господарства. Згідно із п. 4.1. Положення Управління розглядає згідно із законодавством справи про адміністративні правопорушення і в межах своїх повноважень приймає відповідні рішення
Що стосується повноважень Новоолександрівської сільської ради та депутатів місцевих рад, то. відповідно до пп. 1 п. б ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження із здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворення лісів.
Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до ч . 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст . 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч . 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, з огляду на наведені приписи процесуального права, а також на наявні у матеріалах справи докази, судова колегія, на підставі свого внутрішнього переконання, зазначає, що вказані докази в їх сукупності вказують на порушення зі сторони відповідача взятих на себе зобов`язань за договором, а також приписів чинного законодавства щодо наявних обмежень у використанні земельних ділянок лісового фонду.
Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на порушення відповідачем умов договору в частині, яка визначає умови оплатності використання лісової ділянки, переданої у користування за умовами договору від 18.03.2018 року № 11, а також з огляду на встановлені порушення умов договору та чинного законодавства щодо використання цієї ділянки, суд першої інтонації дійшов вірного висновку, що вказані обставини є істотними, оскільки непроведення відповідачем нормативної грошової оцінки призводять до недоотримання бюджетом коштів за користування лісовою ділянкою у обумовленому договором порядку, а також наносять шкоду навколишньому середовищу та суспільним інтересам громади, та відповідно є підставою для розірвання договору за рішенням суду на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Щодо твердження скаржника, що у Херсонської обласної державної адміністрації відсутні повноваження щодо розпорядження лісовими ділянками, які вже перебувають у користуванні Державного підприємства Великоолександрівське ЛМГ , с.Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області, окрім як погодження питання довгострокового тимчасового користування, без вилучення у постійних користувачів, лісами, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 Лісового кодексу України).
Відповідно до абз. 4 ст. 18 Лісового кодексу України довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Крім того, п. 6 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України визначає, що обласні державні адміністрації приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Відповідно до п. 1.5. Правил використання корисних властивостей лісів, які затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 502 від 14.08.2012 року використання корисних властивостей лісів на умовах довгострокового тимчасового користування здійснюється на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами, який укладається між постійним лісокористувачем або власником лісів, з одного боку, та тимчасовим лісокористувачем, з іншого боку, після прийняття рішення відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Тобто, чинним законодавством України передбачена можливість отримати у довгострокове тимчасове користування лісами лісову ділянку лише після прийняття відповідною обласною державною адміністрацією рішення про виділення такої земельної ділянки без вилучення її у постійного користувача, з огляду на що посилання скаржника на наявність у Херсонської обласної державної адміністрації повноважень лише щодо погодження питання довгострокового тимчасового користування є хибним.
Стосовно твердження скаржника, із посиланням на позицію Конституційного Суду України у справі № 3-234/2018, щодо того, що прокурор може звернутися до суду з позовом лише у випадку відсутності відповідного компетентного органу або нездійснення чи неналежного здійснення останнім чи іншим суб`єктом відповідних владних повноважень, натомість, керівником Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, м.Берислав Херсонської області при зверненні до суду із відповідним позовом не було зазначено причин неможливості позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено ст. 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
При цьому, судова колегія звертає увагу, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 при вирішенні справ за позовами прокурора, який звертається до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, необхідно враховувати таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст . 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
В даному випадку скаржник стверджує, що при зверненні до суду з відповідним позовом прокурором не було зазначено причини неможливості здійснення позивачами захисту своїх прав самостійно, разом з тим, як зазначено вище, прокурор повинен вказати причини такого незвернення лише у випадку обізнаності прокурора про такі причини.
Так, з позовної заяви, а також доданих до неї доказів вбачається, що прокурор, обґрунтовуючи необхідність звернення із відповідним позовом, зазначив, що прокуратурою Херсонської області листом від 12.04.2019 року № 05/2-2168-18 повідомлено Херсонську обласну районну адміністрацію про невиконання відповідачем умов спірного договору, разом з тим облдержадміністрацією питання щодо розірвання спірного договору ініційовано не було, заходів про припинення права відповідача на користування лісами не вжито, на підтвердження чого до позовної заяви додано відповідні листи (т. 1, а.с. 38-39, 42-43).
Крім того, в позовній заяві також зазначено, що листом № 01-03/139 від 04.10.2019 року Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства звернулося до прокуратури з проханням здійснити встановлені Конституцією України функції з метою захисту загальних інтересів суспільства та держави шляхом представництва в судді, в зв`язку з відсутністю відповідних коштів у вказаної особи на оплату судового збору, на підтвердження чого до позовної заяви додано відповідний лист (т.1 а.с. 70).
Крім того, щодо визначення прокурором одним з позивачів у справі Державне агентство лісових ресурсів України, м. Київ судова колегія зазначає таке.
Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Тобто, Державне підприємство Великоолександрівське ЛМГ , с.Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області, як сторона спірного договору та особа, права та інтереси якої порушено, фактично в даному випадку не може бути визначена прокурором в якості позивача, оскільки така особа є державною компанією.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-678цс17 та постанові Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі №915/955/16.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме, зі Статуту Державного підприємства Великоолександрівське ЛМГ , с. Великоолександрівка Великоолександрівського району Херсонської області, його засновником є Державний комітет лісового господарства України, правонаступником якого (як центрального органу виконавчої влади у спірних правовідносинах) є Державне агентство лісових ресурсів України, м. Київ, яке відповідно до п. 1, 4 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року № 521, є центральним органом виконавчої влади, яке реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, а також здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства; організовує ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь.
З огляду на що, колегія суддів вважає обґрунтованим визначення прокурором в якості позивачів вищезазначені установи.
З урахуванням викладеного , твердження скаржника не знайшли свого підтвердження, тому доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ ГРУП", м. Кривий Ріг не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 року у справі № 923/4/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ ГРУП", м.Кривий Ріг на рішення Господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 року у справі № 923/4/20 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 року у справі № 923/4/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України .
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 15.09.2020 року.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2020 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 15.09.2020 |
Оприлюднено | 17.09.2020 |
Номер документу | 91556081 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Діброва Г.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні