Постанова

від 03.09.2020 по справі 910/18566/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/18566/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання : Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання 03.09.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.03.2020

у справі №910/18566/19 (суддя Ващенко Т.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартбілдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс"

про стягнення 734 326,82 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смартбілдінг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" про стягнення 734 326,82 грн. попередньої оплати за товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого товару на суму 734 326,82 грн., як і не було повернуто спірні грошові кошти, внаслідок чого позивач пред`явив в судовому порядку вимоги до відповідача про стягнення 734 326,82 грн. попередньої оплати за товар, на яку товар поставлено не було. Нормативно в обґрунтування позову позивач посилався на приписи ст. ст. 526, 530 ч. 2, 662, 663, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2020 у справі №910/18566/19 позов задоволено повністю, а саме: ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартбілдінг" 734 326,82 грн. попередньої оплати за товар, 11014,90 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що:

- відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним погодженого сторонами товару на суму 734.326,82 грн. згідно з умовами укладеного між ними правочину поставки та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює зобов`язальні відносини та доказів повернення грошових коштів на вказану суму;

- відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов`язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів;

- судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого вказане зобов`язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати в розмірі 734 326,82 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, відповідач (ТОВ "Електротехсервіс") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2020 у справі №910/18566/19 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Смартбілдінг" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем заявлено про відшкодування за рахунок позивача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи що привело до неправильного вирішення спору.

Відповідач в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що:

- в порушення приписів процесуального закону, відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції (зокрема, не вчинено дій, обумовлених ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України), внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді справи судом першої інстанції та подати свої заперечення проти позову, а також подати докази в обгрунтування заперечень, зокрема докази поставки товару на заявлену до стягнення суму;

- відповідачем було виконано свої зобов`язання з поставки товару позивачу, зокрема і на спірну суму, що підтверджується наступними доказами: довіреністю № 2 від 11.04.2017, виданою позивачем, видатковою накладною № 115/16 від 11.04.2017, якою підтверджується отримання товару уповноваженою особою позивача на суму 734 326,82 грн.;

- поданий позивачем до матеріалів справи рахунок - фактура № 115/16 від 23.12.2016 - відповідачем не формувався та позивачу - не виставлявся;

- оскільки факт підписання позивачем та відповідачем видаткової накладної № 115/16 від 11.04.2017 підтверджує отримання позивачем товару (кабеля АПвЭгаПу 1х120(г)/35-15, кількістю 3311 метрів за довіреністю № 2від 11.04.2017 на загальну суму 734 326,82 грн., а тому обов`язок позивача щодо оплати товару, які і обов`язок відповідача щодо поставки товару відповідачу - є виконаним належним чином.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

24.06.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом до розгляду, і в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач вказував на те, що:

- подані відповідачем докази, а саме: видаткова накладна № 115/16 від 11.04.2017 та довіреність № 2від 11.04.2017 - є недостовірними доказами, оскільки генеральним директором ТОВ Смартбілдінг Атрачевою І.П. заперечується підписання як видаткової накладної, так і довіреності на отримання товару;

- відповідачем не подано доказів перевезення товару, а саме: товаро-транспортної накладної на кабель АПвЭгаПу 1х120(г)/35-15, кількістю 3311 метрів, що також підтверджує відсутність отримання товару позивачем;

- суд першої інстанції належним чином та у відповідності до норм, передбачених ст. ст. 176, 120 Господарського процесуального кодексу України повідомляв відповідача про розгляд справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2020 у справі №910/18566/19, відкрито апеляційне провадження у справі №910/18566/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2020, розгляд справи призначено на 25.06.2020 в судовому засіданні з викликом учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 09.07.2020.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020, у зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/18566/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.07.2020 для розгляду справи №910/18566/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 справу №910/18566/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" прийнято до провадження колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А., розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 09.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.2020.

Розпорядженням Ккерівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020, у зв`язку з перебуванням судді Кравчук Г.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/18566/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 для розгляду справи №910/18566/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 справу №910/18566/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" прийнято до провадження колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Дикунської С.Я., розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 03.09.2020.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 03.09.2020 з`явились представники скаржника (відповідача) та позивача.

Представник скаржника в судовому засіданні 03.09.2020 підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2020 у справі №910/18566/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку за період з 23.12.2016 по 23.12.2016, позивачем 23.12.2016 було перераховано на користь відповідача 734 326,82 грн. з призначенням платежу: оплата за тмц зг.рах № 115/16 від 23.12.2016 у сумі 611 939,02 грн., пдв20% - 122 387,80 грн. .

В свою чергу, позивачем до матеріалів позову подано:

- копію рахунку - фактури № 115/16 від 23.12.2016 на суму 734 326,82 грн. щодо оплати товару - кабель АПвЭгаПу 1х120(г)/35-15, кількістю 3311 метрів, за яким постачальником визначено ТОВ Електротехсервіс (тобто, відповідача), а позивача - ТОВ Смартбілдінг , як одержувача. Позивач стверджував, що вказаний рахунок було йому виставлено відповідачем, і саме вказаний рахунок оплачено позивачем.

- копію податкової накладної від 23.12.2016, підписану за допомогою ЕЦП, щодо оформування податкового кредиту стосовно поставки товару: кабель АПвЭгаПу 1х120(г)/35-15, кількістю 3311 метрів, база оподаткування без пдв - 611 939,02 грн.;

- вимогу № 5596 від 16.12.2019, підписану генеральним директором ТОВ Смартбілдінг Атрачевою І.П., адресовану відповідачу, в якій позивач вимагав або здійснити поставку або повернути сплачені грошові кошти в сумі 734 326,82 грн. у строк до 23.12.2019, і яка надіслана позивачем відповідачу листом з описом вкладеного, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи від 16.12.2016 та описом вкладеного.

Позивач вказував, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого товару на суму 734 326,82 грн., як і не було повернуто спірні грошові кошти, внаслідок чого позивач пред`явив в судовому порядку вимоги до відповідача про стягнення 734 326,82 грн. попередньої оплати за товар, на яку товар поставлено не було.

В свою чергу, відповідачем разом з апеляційною скаргою було подано наступні документи (належним чином засвідчені копії):

- видаткову накладну № 115/16 від 11.04.2017 на суму 734 326,82 грн., за якою постачальником визначено ТОВ Електротехсервіс (тобто, відповідача), а позивача - ТОВ Смартбілдінг , як одержувача, товару: кабель АПвЭгаПу 1х120(г)/35-15, кількістю 3311 метрів, і в якій підставою замовлення зазначено рахунок - фактуру № 115/16 від 15.1.2016, а в графі від постачальника : міститься підпис, з зазначенням про його вчинення директором Войцеховським В.В. , який посвідчено печаткою ТОВ Електротехсервіс , а в графі отримав міститься підпис, з зазначенням про його вчинення генеральним директором Атрачевою І.П. за довіреністю № 2 від 11.04.2017;

- довіреність № 2 від 11.04.2017, виданою ТОВ Смартбілдінг генеральному директору Атрачевій І.П. на отримання від ТОВ Електротехсервіс цінностей за рахунком - фактурою № 115/16 від 15.12.2016, а саме: кабель АПвЭгаПу 1х120(г)/35-15, кількістю 3311 метрів (зворот), і яка посвідчена печаткою ТОВ Смартбілдінг ;

- рахунок - фактуру № 115/16 від 15.12.2016 на суму 734 326,82 грн., щодо оплати товару - кабель АПвЭгаПу 1х120(г)/35-15, кількістю 3311 метрів, за яким постачальником визначено ТОВ Електротехсервіс (тобто, відповідача), а позивача - ТОВ Смартбілдінг , як одержувача.

Подані відповідачем документи були досліджені судом апеляційної інстанції в оригіналах, а також надані представнику позивача для огляду на виконання заявленого останнім клопотання про надання оригіналів документів для огляду та дослідження.

Відповідач вказував, що надані ним докази в сукупності підтверджують отримання позивачем товару на суму 734 326,82 грн., у зв`язку з чим відповідачем виконано належним чином та у повному обсязі своє зобов`язання з поставки товару позивачу, у зв`язку з чим підстави для стягнення спірної суми коштів - відсутні.

При цьому, ТОВ Смартбілдінг через канцелярію Північного апеляційного господарського суду було подано клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої позивач просив поставити питання: чи виконано підпис від імені Атрачевої Ірини Петрівни у видатковій накладній № 115/16 від 11.04.2017, довіреності № 2 від 11.04.2017, Атрачевою І.П., від імені якої він зазначений, чи іншою особою.

Клопотання мотивовано тим, що в ході розгляду справи, виходячи з пояснень представника позивача Атрачевої І.П., було встановлено, що виник сумнів в тому, що підписи у видаткові накладній № 115/16 від 11.04.2017 та довіреності № 2 від 11.04.2017 виконані саме генеральним директором ТОВ Смартбілдінг Атрачевою І.П.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2020 у справі №910/18566/19 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартбілдінг" 734 326,82 грн попередньої оплати за товар, 11014,90 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що:

- відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним погодженого сторонами товару на суму 734.326,82 грн. згідно з умовами укладеного між ними правочину поставки та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює зобов`язальні відносини та доказів повернення грошових коштів на вказану суму;

- відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов`язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів;

- судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого вказане зобов`язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати в розмірі 734 326,82 грн.

Проте, з вказаними висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає їх такими, що зроблені з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині оцінки доказів та неправильно застосовано норми матеріального права щодо кваліфікації правовідносин сторін спору, з огляду на наступне.

Стосовно долучених скаржником до матеріалів справи додаткових документів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.12.2019 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 734 326,82 грн., посилаючись на те, що спір між сторонами виник внаслідок не поставки відповідачем оплаченого позивачем товару.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (які перевірені судом апеляційної інстанції за допомогою сайту Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result ), юридичним місцезнаходженням відповідача є : 03057 м.Київ, вул. Довженка, буд. 10.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 про відкриття провадження у справі була надіслана за юридичним місцезнаходженням відповідача: 03057 м.Київ, вул.. Довженка, буд. 10, проте не вручена поштовою установою з зазначенням причин невручення: не знайдено/немає договору .

Статтею 120 ГПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приписи ГПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення ухвали суду першої інстанції з вказівкою причини повернення: "не знайдено/немає договору", є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Повернення із вказаної причини не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду, а зазначення на конверті не знайдено/немає договору не вказує саме на відсутність за місцезнаходженням. Таким чином, надані скаржником докази на стадії апеляційного розгляду справи приймаються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Також, враховуючи приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що обома сторонами були надані документи в підтвердження своїх вимог та заперечень, а отже суд апеляційної інстанції з метою повного та всебічного розгляду справи, керуючись правами, наданими вищенаведеними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України, здійснює оцінку наданих сторонами доказів в сукупності з усіма обставинами справи та іншими наявними у справі доказами з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених в ст.ст. 124, 129 Конституції України та ст.ст. 2, 3, 4, 5, 7, 8, 11, 13, 14, 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, а також ст.ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених в ст.ст. 124, 129 Конституції України та вищенаведених нормах процесуального закону, приймає надані скаржником докази стосовно суті спірних правовідносин, які стосуються предмету спору, проте, їх оцінка здійснюється судом апеляційної інстанції в процесі розгляду справи в сукупності з усіма наявними у справі документами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Статтею 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 ст. 570 Цивільного кодексу України визначено, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком, вона вважається авансом.

Ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні у справі докази в сукупності, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини поставки шляхом укладення відповідного договору у спрощений спосіб, оскільки позивач, як покупець, перерахував на користь відповідача, як продавця, грошові кошти в сумі 734 326,82 грн. за товар (кабель АПвЭгаПу 1х120(г)/35-15, кількістю 3311 метрів), що підтверджується відомостями банківської виписки, а відповідачем було здійснено поставку вказаного товару, що підтверджується в сукупності наступними первинними бухгалтерськими документами, а саме: наданими відповідачем видатковою накладною № 115/16 від 11.04.2017 на суму 734 326,82 грн. та довіреністю № 2 від 11.04.2017, якими в сукупності зафіксовано господарську операцію: поставку відповідачем оплаченого попередньо позивачем товару (кабель АПвЭгаПу 1х120(г)/35-15, кількістю 3311 метрів) та його прийняття позивачем.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши оцінку поданих учасниками справи доказів в обгрунтування своїх вимог та заперечень, дійшов висновку, що надані відповідачем видаткова накладна № 115/16 від 11.04.2017 на суму 734 326,82 грн. та довіреність № 2 від 11.04.2017, з відомостями банківської виписки по особовому рахунку позивача, в сукупності є більш вірогідними доказами в підтвердження виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару та отримання позивачем товару після здійснення його попередньої оплати в сумі 734 326,82 грн., ніж відомості наданих обома учасниками спору рахунків - фактур, які не є належними доказами фіксації саме здійснення господарських операцій між позивачем та відповідачем. Крім того, надана позивачем податкова накладна, також фіксує певне бюджетне зобов`язання з формування податкового навантаження внаслідок вчинення сторонами господарської операції на спірну суму.

При цьому, суд апеляційної інстанції також зазначає, що саме надані відповідачем докази, а саме: видаткова накладна № 115/16 від 11.04.2017 на суму 734 326,82 грн. та довіреність № 2 від 11.04.2017, в сукупності з відомостями банківської виписки по особовому рахунку позивача по сплату грошових коштів в сумі 734 326,82 грн., є первинними документами в розумінні вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які підтверджують факт господарської операції з поставки товару відповідачем позивачу, і є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження виконання відповідачем свого зобов`язання перед позивачем з поставки обумовленого товару на суму 734 326,82 грн..

Суд апеляційної інстанції враховує також і те, що матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що позивач здійснював на користь відповідача будь-які інші перерахування грошових коштів саме в сумі 734 326,82 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перерахована позивачем відповідачу за своєю правовою природою грошова сума у розмірі 734 326,82 грн. в силу 2 ст. 570 Цивільного кодексу України - є авансом, і з моменту передання відповідачем позивачу товару згідно з видатковою накладною № 115/16 від 11.04.2017 на суму 734 326,82 грн. та довіреністю № 2 від 11.04.2017, змінила свою правову природу на оплату отриманого товару, і відповідна оплата є здійсненою у повному обсязі внаслідок виконання відповідачем свого зобов`язання з поставки товару на вказану суму. Таким чином, зазначення позивачем у прохальній частині позову про необхідність стягнення з відповідача саме збитків у розмірі 734 326,82 грн. - не впливає на оцінку судом спірних правовідносин, оскільки встановлення правової природи спірної суми та застосування відповідної норми права, яка регулює спірні правовідносини - є обов`язком суду, що і було здійснено судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного вище, за наслідками апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені ст. 610, 670, 712 Цивільного кодексу України підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 734 326,82 грн. перерахованих коштів в якості авансового платежу за товар - відсутні, оскільки відповідачем належним чином та у відповідності до ст. 526, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, виконано зобов`язання з поставки товару позивачу на вказану суму, докази чого надані скаржником на стадії апеляційного розгляду справи та прийнято судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки причини їх неподання відповідачем суду першої інстанції - є поважними.

Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що відповідачем не подано доказів перевезення товару, а саме: товаро-транспортної накладної на кабель АПвЭгаПу 1х120(г)/35-15, кількістю 3311 метрів, що також підтверджує відсутність отримання товару позивачем - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки не спростовують встановлених судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи обставин виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару на спірну суму. Крім того, матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження того, що по-перше, між сторонами спору узгоджено двосторонньо виконання відповідачем обов`язку з транспортування товару, а по-друге, обставини транспортування товару не впливають на оцінку судом апеляційної інстанції обставин отримання товару позивачем згідно з видатковою накладною № 115/16 від 11.04.2017 на суму 734 326,82 грн. та довіреністю № 2 від 11.04.2017.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем належним чином та у відповідності до ст. 526, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, виконано зобов`язання з поставки товару позивачу на спірну суму - 734 326,82 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 734 326,82 грн. перерахованих коштів в якості авансового платежу за товар - не є законною та обґрунтованою, не була доведена позивачем належними та допустимими доказами, спростована відповідачем в силу приписів ст. ст. 76-79, 269 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, розглянувши в судовому засіданні 03.09.2020 заявлене ТОВ Смартбілдінг клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої позивач просив поставити питання: чи виконано підпис від імені Атрачевої Ірини Петрівни у видатковій накладній № 115/16 від 11.04.2017, довіреності № 2 від 11.04.2017, Атрачевою І.П., від імені якої він зазначений, чи іншою особою, заслухавши думки присутніх представників учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню з огляду на наступне.

Клопотання мотивовано тим, що в ході розгляду справи, виходячи з пояснень представника позивача Атрачевої І.П., було встановлено, що виник сумнів в тому, що підписи у видаткові накладній № 115/16 від 11.04.2017 та довіреності № 2 від 11.04.2017 виконані саме генеральним директором ТОВ Смартбілдінг Атрачевою І.П.

Частиною 1 статті 99 Господарского процесуального кодексу України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, не є необхідними спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, оскільки відповідні обставини справи, зокрема і щодо виконання сторонами своїх зобов`язань в контексті спірних правовідносин учасників спору, встановлені судом апеляційної інстанції за допомогою наявних у матеріалах справи доказів, які подані учасниками справи та оцінені судом апеляційної інстанції з урахуванням приписів ст. ст. 76-79, 269 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує і те, що відповідну довіреність № 2 від 11.04.2017, на підставі якої отримувався товар, посвідчено печаткою ТОВ Смартбілдінг , а тому, юридична особа, проставляючи печатку на виданих нею документах, уповноважила від свого імені прийняти товар уповноваженою особою, тобто у даному випадку - генеральним директором Атрачевої І.П.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що затягування судового процесу призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Таким чином, об`єктивна неможливість розгляду даного господарського спору в контексті спірних правовідносин сторін - відсутня, оцінка спірних правовідносин сторін з огляду на заявлені предмет та підстави позову у справі № 910/18566/19 - здійснена судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду ґрунтуються на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові та позивачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що обумовлені ст. ст. ст. ст. 526, 530 ч. 2, 662, 663, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 734 326,82 грн. коштів за наведених позивачем доводів та обгрунтувань - відсутні, у зв`язку з чим заявлений позов задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи (зокрема. щодо наявності у відповідача обов`язку перед позивачем щодо повернення суми передоплати за товар), за недоведеності обставин, що мають значення для справи, як суд першої інстанції визнав встановленими (щодо наявності у відповідача обов`язку перед позивачем щодо повернення заявленої до стягнення суми коштів та невиконання цього обов`язку), висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права (ст. 526, 610, 670, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України) щодо встановлення обов`язку відповідача відповідати за цивільними зобов`язаннями, за наявності доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем на заявлену до стягнення суму, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю за наведених у даній постанові підстав.

У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартбілдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" про стягнення 734 326 (сімсот тридцять чотири тисячі триста двадцять шість) грн 82 коп. попередньої оплати за товар - слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову в розмірі 11 014,90 грн. покладається судом апеляційної інстанції на позивача, а за подачу апеляційної скарги в розмірі 16 522,35 грн. - підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Крім того, скаржником в апеляційній скарзі заявлено про відшкодування за рахунок позивача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн., понесених в суді апеляційної інстанції, на підтвердження понесення яких на стадії апеляційного розгляду справи відповідачем долучено (в копіях, засвідчених належним чином адвокатом):

- договір № 23/2020 про надання професійної правничої допомоги від 12.05.2020, укладений між АО Остін , як виконавцем, та ТОВ Електротехсервіс , я замовником, за умовами якого замовник замовив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання з виконання професійних правничих послуг, обумовлених договором;

- розпорядження АО Остін від 13.05.2020 № 01-13/05/20 щодо призначення адвоката Дутковського Богдана Васильовича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5169 від 29.08.2012, видане на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.08.2012 № 28-27-28) за ведення господарської справи № 910/18566/19;

- додаткову угоду № 1 від 25.05.2020, якою обумовлено зокрема, надання виконавцем замовнику послуг щодо представництва інтересів замовника 3у судовій господарській справі № 910/18566/19 (п. 1), обумовлено розмір винагороди в сумі 20 000,00 грн. (п. 2), яка сплачується протягом 3 календарних днів з дня підписання додаткової угоди;

- додаткову угоду № 2 від 25.05.2020, якою визначено вид робіт та їх вартість, а також час, який необхідний для надання послуги, а саме: складення клопотання про ознайомлення з матеріалами справи - 2500,00 грн. (1 година), консультування щодо сплати судового збору, складення апеляційної скарги, належне формування додатків до неї - 15 000,00 грн. (6 годин), направлення апеляційної скарги - 1250,00 грн. (0,5 год), направлення апеляційної скарги з додатками на адресу суду апеляційної інстанції - 1250,00 грн.(0,5 год).

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5169 від 29.08.2012, видане адвокату Дутковському Богдану Васильовичу на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.08.2012 № 28-27-28;

- ордер серії КВ № 771084, виданий адвокату Дутковському Богдану Васильовичу на представництво відповідача у Північному апеляційному господарському суді (оригінал), без встановлення обмежень;

- акт приймання наданих послуг від 25.05.2020, підписаний представниками замовника та виконавця і посвідчений печатками обох сторін, відповідно до якого виконавець виконав, а замовник прийняв професійні правничі послуги у травні 2020 року відповідно до договору та додаткових угод до нього в судовій справі № 910/18566/19 (складення клопотання про ознайомлення з матеріалами справи - 2500,00 грн. (1 година), консультування щодо сплати судового збору, складення апеляційної скарги, належне формування додатків до неї - 15 000,00 грн. (6 годин), направлення апеляційної скарги - 1250,00 грн. (0,5 год), направлення апеляційної скарги з додатками на адресу суду апеляційної інстанції - 1250,00 грн.(0,5 год)), вартість послуг - 20000,00 грн.;

- платіжне доручення № 234 від 25.05.2020 на суму 20 000,00 грн., згідно якого замовником перераховано виконавцю оплату за надання професійної правничої допомоги у справі № 910/18566/19, згідно договору № 23/2020 від 12.05.2020, додаткової угоди № 2 та акту наданих послуг від 25.05.2020.

Також, в матеріалах справи наявні докази надання відповідачу адвокатом Дутковським Б.В. професійних правничих послуг у справі № 910/18566/19, обумовлених укладеним договором, зокрема ознайомлення з матеріалами справи, складання та подання апеляційної скарги, представництво скаржника в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, що зафіксовано у протоколах від 25.06.2020, 09.07.2020, 03.09.2020.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції розглянувши заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, викладену в апеляційній скарзі, дійшов висновку про співмірність, обґрунтованість та доведеність вимог скаржника щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн., у зв`язку з чим дійшов висновку про обгрунтованість вимог відповідача в частині здійснення покладення таких витрат на позивача в розмірі 20 000,00 грн. за наслідками апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2020 у справі №910/18566/19 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2020 у справі №910/18566/19 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартбілдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" про стягнення 734 326 (сімсот тридцять чотири тисячі триста двадцять шість) грн 82 коп. попередньої оплати за товар - відмовити повністю.

4. Судовий збір за подачу позову залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Смартбілдінг".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартбілдінг" (03061, м. Київ, проспект Відрадний, 95А; ідентифікаційний код 38514291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехсервіс" (03057, м. Київ, вул. Довженка, б. 10; ідентифікаційний код 24078343) 16 522 (шістнадцять тисяч п`ятсот двадцять дві) грн. 36 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги та 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

6. Матеріали справи №910/18566/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання постанови: 14.09.2020.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.Я. Дикунська