Постанова

від 15.09.2020 по справі 920/974/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа№ 920/974/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад"

на рішення Господарського суду Сумської області від 13.05.2020 (повний текст складено 22.05.2020)

у справі №920/974/19 (головуючий суддя Джепа Ю.А., судді Яковенко В.В., Котельницька В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Авто"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад"

про стягнення 61 819,91 грн,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Асканія Авто" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" (далі - відповідач) та просило стягнути 291503,98 грн., у тому числі: 229684,07 грн основного боргу за поставлений товар, 37625,10 грн пені та 24194,81 грн - 23% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки від 16.03.2017 № 01-16032017 та не в повному обсязі оплатив отриманий товар.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що позовні вимоги позивача є передчасними та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем сплачено заборгованість за договором поставки в повному обсязі.

У процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу - 229 684,07 грн, які були сплачені відповідачем після подання позову.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04 березня 2020 року було, зокрема, закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 229 684,07 грн, а в іншій частині позовних вимог розгляд справи продовжено.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13 травня 2020 року позов задоволено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Авто" пеню в сумі 37625,10 грн, 23% річних в сумі 24194,81 грн та відшкодування судового збору в сумі 927,30 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки на момент розгляду справи заборгованість була відсутня, відповідач своєчасно здійснював оплату поставленого товару, а позивачем не направлялись акти звірки розрахунків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 20 серпня 2020 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

01 вересня 2020 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 31.08.2020), у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що товар поставлявся відповідачу у період листопада 2018 року - квітня 2019 року, згідно умов договору відповідач зобов`язаний оплатити товар не пізніше семи календарних днів, однак відповідач товар оплатив частково і станом на час подання позову (вересень 2019 року) заборгованість становила 229684,07 грн, у зв`язку із чим були нараховані пеня та проценти річні. Вже після подання позову і відкриття провадження у справі відповідачем була сплачена сума основного боргу, тому суд закрив провадження у цій частині та стягнув пеню і річні. Також просить поновити строк подання відзиву, посилаючись на значну занятість представника, спричинену карантином.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи суд вважає за можливе поновити строк подання відзиву на апеляційну скаргу та долучити його до матеріалів справи.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16 березня 2017 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір поставки №01-16032017 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити його в асортименті відповідно до специфікації постачальника та накладних, на умовах та в порядку, визначених договором (а.с. 15-17).

Відповідно до пункту 2.1 договору асортимент та кількість товару у кожній конкретній партії визначається сторонами у замовленні та вказується у накладних. Ціни на товар зазначаються у накладних.

Згідно з пунктом 5.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Пунктом 4.1 договору визначено, що загальна сума договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями.

Згідно з п.4.3 договору покупець зобов`язаний здійснювати оплату товару не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказано в накладній.

Відповідно до пункту 10.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2018, а в частині зобов`язань, що залишились не виконаними на вказану дату - до повного виконання таких зобов`язань сторонами. Якщо сторони у строк не менше ніж 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії даного договору не повідомлять одна одну про бажання розірвати договір, то договір вважається автоматично пролонгованим на один календарний рік на ти же умовах.

У період з 21 березня 2017 року по 18 квітня 2019 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 120 656,25 грн, а відповідачем у цей же період було сплачено 1 890 972,18 грн, що підтверджується актом звірки заборгованості, який складений позивачем (а.с.24-26) та таблицями розрахунків по договору, які додані складені відповідачем і додані до відзиву на позов (а.с.79-82).

Зокрема, у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 247 576,11 грн, що підтверджується видатковими накладними №0811646 від 08.11.2018 на суму 180668,94 грн, №С_8840 від 15.11.2018 на суму 150236,76 грн, №363 від 10.01.2019 на суму 13482,03 грн, №372 від 11.01.2019 на суму 17318,38 грн, №2390 від 15.02.2019 на суму 14670,00 грн та №9342 від 10.04.2019 на суму 6200,00 грн, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 18-22). Відповідач факт отримання товару за вказаними накладними не заперечує.

Однак, в порушення умов договору, відповідач товар, отриманий за вказаними накладними, оплатив частково, в сумі 17 892,04 грн, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в сумі 229 684,07 грн.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач у вересні 2019 року звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 229684,07 грн основного боргу за поставлений товар, а також 37625,10 грн пені та 24194,81 грн - 23% річних.

У процесі розгляду справи відповідачем було сплачено 229 684,07 грн основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями від 16.10.2019 №10745 на суму 50 000 грн, №10746 на суму 50 000 грн, №10747 на суму 50 000 грн та №10748 на суму 79 684,07 грн (а.с.83-86).

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції своєю ухвалою закрив провадження у справі в частині стягнення 229684,07 грн основного боргу за відсутності предмету спору, а оскаржуваним рішенням задовольнив позовні вимоги про стягнення 37625,10 грн пені та 24194,81 грн 23% річних, визнавши їх доведеними та обґрунтованими.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки від 16.03.2017 № 01-16032017, який за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що здача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості і ціні здійснюється на підставі товарної накладної і відповідно до погодженого сторонами замовлення.

Доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, видатковими накладними та товарно-транспортною накладеною, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року товар на суму 247576,11 грн. Відповідач у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі факт отримання товару не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Умовами п.4.3 договору встановлено, що покупець зобов`язаний здійснювати оплату товару не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

З огляду на встановлені договором строки оплати та враховуючи положення ст. 264 ЦК України, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату за отриманий товар у наступні строки: за накладною від 08.11.2018 до 16.11.2018, від 15.11.2018 - до 23.11.2018, від 10.01.2019 - до 18.01.2019, від 11.01.2019 - до 19.01.2019, від 15.02.2019 - до 23.02.2019, від 10.04.2019 - 18.04.2019.

Отже, настав погоджений сторонами порядок оплати строк оплати за поставлену продукцію.

Відповідач, заперечуючи проти позову, як у відзиві на позовну заяву, так і у апеляційній скарзі, посилається на те, що він своєчасно та в повному обсязі оплатив вартість отриманого товару.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, товар по вказаним накладними відповідачем був оплачений частково, в сумі 17892,04 грн, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в сумі 229 684,07 грн, яка була наявна на час подання позову (вересень 2019 року) і лише після подання позову та відкриття провадження у справі відповідачем 16 жовтня 2019 року сума основного боргу була сплачена позивачу, у зв`язку із чим суд закрив провадження в цій частині.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частини 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У пункті 7.2 договору сторони домовились, що у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 23% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості за кожний день прострочення платежу. При цьому черговість погашення вимог за грошовими зобов`язаннями буде встановлена відповідно до статті 534 ЦК України.

Позивачем, на підставі вказаних умов договору, були нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 37625,10 грн пені та 24194,81 грн 23% річних.

Перевіривши розрахунок пені, який наведений у позовній заяві, апеляційним господарським судом встановлено, що пеня нарахована позивачем по кожній накладній окремо, з врахуванням здійснених відповідачем платежів, з обмеженням періоду нарахування шістьма місяцями та з врахуванням зміни розміру облікової ставки Національного банку України. Розрахунок є арифметично та методологічно вірним, а тому ці позовні вимоги обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Розрахунок 23% річних позивачем здійснено по кожній накладній окремо, він є арифметично та методологічно вірним, а тому ці позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Сумської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 13 травня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.09.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук