Постанова

від 15.09.2020 по справі 911/726/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа№ 911/726/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Розглянувши у письмовому проваджені без виклику сторін апеляційну скаргу Редакції Рокитнянської районної газети "Вісник Рокитнянщини" на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2020 у справі № 911/726/20 (суддя Чонгова С.І., м. Київ, повний текст рішення складено 27.05.2020)

за позовом Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа", смт Рокитне, Київська обл.

до Редакції Рокитнянської районної газети "Вісник Рокитнянщини", смт Рокитне, Київська обл.

про стягнення 50 234,48 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа" (далі-позивач/підприємство) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Редакції Рокитнянської районної газети "Вісник Рокитнянщини" (надалі-позивач/редакція) про стягнення 50 234,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору про постачання теплової енергії № 18 від 03.01.2012 в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг (поставленої теплової енергії), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином у період з 01.11.2017 року по 01.01.2020 року.

Короткий зміст заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву

Відповідач в обґрунтування заперечень на позов посилався на те, що:

- позивачем не вірно визначено опалювальну площу, в результаті чого завищено розрахунки за теплопостачання;

- сторонами договору не визначено тарифи та обсяги постачання теплової енергії;

- редакції не вручались акти та рахунки;

- інформація щодо показників лічильника надавалась власником приміщень без участі та відома відповідача;

- розмір тарифів не доводився до відома редакції.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2020 у справі № 911/726/20 позовні вимоги задоволено. За рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача 50 234,48 грн заборгованості, а також 2 102,00 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення місцевого господарського суду із посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 610, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України мотивовано тим, що відповідно до договору про постачання теплової енергії № 18 від 03.01.2012 позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії у період з 01.01.2017 року по 01.01.2020 року, однак відповідачем зобов`язання по оплаті наданих йому послуг не були виконанні, у результаті чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 50 234,48 грн. Оскільки доказів погашення суми заборгованості відповідачем надано не було, суд визнав за правомірне стягнути зазначену суму боргу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, редакція (надалі-скаржник) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги Редакції Рокитнянської районної газети "Вісник Рокитнянщини" обґрунтовані неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права.

Узагальнені аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд:

- безпідставно відмовив у поданому відповідачем клопотанні про залучення Рокитнянської районної ради Київської області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору;

- залишив поза увагою той факт, що договори щодо постачання теплової енергії повинні укладатися саме з власником приміщення (у даному випадку з Рокитнянською районною радою), у той час, як відповідач не є власником приміщення, чим порушив положення абз 5 п. 5, п. 23 Правил Про затвердження Правил користування тепловою енергією , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198;

- не надав належну оцінку наведених редакцією доводам та наданим відповідачем доказам, а саме: листу відповідача № 16 від 14.04.2020, листу Рокитнянської районної ради № 01-09/138 від 21.04.2020 з додатками до нього, акта відповідача від 22.04.2020 щодо заміру площі приміщень та інвентаризаційних описів за 2016, 2017, 2018, 2019 роки редакції, чим порушив приписи ч. 5 ст. 236, ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України;

- не враховано те, що позивачем не вірно визначено опалювальну площу, в результаті чого завищено розрахунки за теплопостачання;

- дійшов передчасного висновку про вручення позивачем актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків на оплату, а також вручення надісланої позивачем відповідачу претензії № 11 від 24.01.2019;

- залишено поза увагою той факт, що надані позивачем додатки до договору про постачання теплової енергії № 18 від 03.01.2012 не містять підпису споживача (відповідача);

- не враховано те, що розмір тарифів не доводився до відома редакції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

13.07.2020 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2020 у справі № 911/726/20 - без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Зокрема, заперечення позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зводяться до того, що:

- місцевим господарським судом було вірно встановлено, що рішення суду не вплине на права та обов`язки Рокитнянсьокї районної ради Київської області, і, відповідно, правомірно відмовлено у поданому відповідачем клопотанні про залучення Рокитнянської районної ради у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору;

- листи Рокитнянської районної ради Київської області вих. № 01-09/32 від 22.01.2020 та вих. № 01-09/395 від 09.10.2020 щодо споживання відповідачем теплової енергії згідно з показами лічильника № МВТ - 2М- НК та відповідно займаної площі 97,8 кв. м за період з 01.11.2017 року по 02.01.2020 року підтверджує факт спожитої теплової енергії відповідно до займаної площі відповідачем є належними та допустимими доказами по справі щодо фактичного отримання редакцією послуг з постачання теплової енергії;

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2020 апеляційну скаргу Редакції Рокитнянської районної газети "Вісник Рокитнянщини" у справі № 911/726/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/726/20. Розгляд апеляційної скарги Редакції Рокитнянської районної газети "Вісник Рокитнянщини" на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2020 у справі № 911/726/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається з матеріалів справи, 03.01.2012 між Комунальним підприємством Рокитнянською районною радою "Рокитнетепломережа" (теплопостачальна організація) та Редакцією Рокитнянської районної газети "Вісник Рокитнянщини" (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 18 (далі - Договір).

У п. 1.1. Договору сторони визначили, за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержувану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором та у відповідності до "Правил користування тепловою енергією" (ПКТЕ) та "Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України" (ПТЕСТКЕУ).

Сторони погодили умови Договору, зокрема, домовилися про таке:

п. 2.1 - теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на такі потреби /максимальне годинне навантаження/: в період опалювального сезону - 0,0044 Гкал/год;

п. 4.2.2. - виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором;

п. 5.2.1. - забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором;

п.7.1. - розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів (розрахунків);

п. 7.3. - розрахунковим періодом є календарний місяць;

п. 7.4. - споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість, зазначеної в договорі, якості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця;

п. 7.5. - якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленим та сплаченим до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця, а у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку;

п. 7.7.- споживач щомісячно, до 5-го числа місяця, що настає за звітним, надає Теплопостачальній організації акт про обсяги використаної теплової енергії;

п. 11.1. - цей договір набирає чинності з дня його підписання.

п.11.5. - договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що строк дії вказаного Договору сторонами не погоджений.

Також позивачем були надані додаток № 1 та додаток № 1 до Договору, у яких (додатках) визначалися обсяги постачання теплової енергії та орієнтована вартість теплової енергії на періоди з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року та 01.01.2019 року по 31.12.2019 року.

Пунктом 3 додатку 1 до Договору сторони погодили, що дата закінчення розрахункового періоду - 20 число поточного місяця. Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється до 25 числа поточного місяця згідно з актом виконаних робіт.

Відповідно до п. 4 додатку 1 до Договору у разі не підписання протягом 10 днів після надання послуг у розрахунковому періоді, акту виконаних робіт без пояснення обґрунтованих причин таких дій зі сторони споживача, акт виконаних робіт вважається дійсним.

Місцевим господарським судом встановлено та убачається з матеріалів справи, що тарифи на послуги з теплопостачання для споживачів II та III груп відповідно до рішень Рокитнянської районної ради Київської області становлять: відповідно до рішення Рокитнянської районної ради Київської області від 10 листопада 2017 року № 251-21 становить - 2 581,68 грн за 1 Гкал; відповідно до рішення Рокитнянської районної ради від 09 листопада 2018 року № 352-29-УП становить - 3 268,00 грн за 1 Гкал; відповідно до рішення Рокитнянської районної ради від 12 грудня 2018 року № 371- 30-УП становить - 3 190,00 грн за 1 Гкал.

Позивач зазначає, що ним було надано відповідачу рахунки-фактури та акти приймання - передачі теплової енергії.

Однак, акти приймання-передачі відповідачем не підписані.

Крім того, на підтвердження фактичного отримання послуг відповідачем, позивачем були надані листи Рокитнянської районної ради Київської області вих. № 01-09/32 від 22.01.2020 року та вих. № 01-09/395 від 09.10.2019 року щодо споживання теплової енергії Редакцією газети "Вісник Рокитнянщини" згідно лічильника № МВТ- 2М-НК та відповідно займаної площі 97,8 кв. м за період з 01.11.2016 року по 02.01.2020 року.

24.01.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 11 від 24 січня 2019 року з проханням погасити заборгованість за поставлену позивачем теплову енергію в сумі 50 234,48 грн за період з 01 листопада 2017 року по 01 січня 2020 року.

Відповідач відповіді на претензію позивача не надав. За надані позивачем послуги не розрахувався.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2020 у справі № 911/726/20 підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Так, за своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини у сфері постачання теплової енергії.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Умовами п. п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору про постачання теплової енергії № 18.

Крім того, вказаний договір є договором про надання житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Так, Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Статтею 19 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Тому, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 221/515/15-а та від 05.10.2016 у справі №753/2526/16-ц.

В той же час, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт поставки/споживання такої теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд апеляційної інстанції відзначає, що в силу принципу змагальності саме позивач має довести наявність підстав для стягнення з відповідача за надані позивачем послуги.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18.

При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17.

Північний апеляційний господарський суд враховує, що на момент ухвалення даної постанови чинною є норма статті 79 ГПК України щодо вірогідності доказів, згідно з якою наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За загальним правилом норми процесуального права застосовуються в редакції чинній, на момент ухвалення рішення.

Система доказування у господарському процесі, засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту, чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини відповідними належними та допустимими доказами. При чому, ключовим фактором у тому, як сторона користується стандартами доказування виступає, її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь.

Якщо існує певний юридичний факт, який входить до предмету доказування по справі, то мають бути наявні відповідні докази на підтвердження цього факту або об`єктивні причини та розумне пояснення їх відсутності. Однак, якщо сторона з тих чи інших причин не доводить певну важливу для розгляду справи обставину, то суд, оцінюючи докази за внутрішнім переконанням вирішує, чи мав місце певний факт, що підлягаю доказуванню, чи він є просто надуманим.

Позивач у якості підтвердження надання послуг з постачання теплової енергії відповідачу у період з 01.11.2017 по 01.01.2020 посилається на:

- рахунок- фактуру № 25 за січень 2019 року на суму 5 768,57 грн та акт приймання-передачі теплової енергії за січень 2019 року на суму 5 768,57 грн;

- рахунок - фактуру № 51 за лютий 2019 року на суму 4 989,16 грн та акт приймання-передачі теплової енергії за лютий 2019 року на 4 989,16 грн;

- рахунок - фактуру № 77 за березень 2019 року на суму 4 481,27 грн та акт приймання-передачі теплової енергії за березень 2019 року на 4 481,27 грн;

- рахунок - фактуру № 77 за листопад 2019 року на суму 1 816,78 грн та акт приймання-передачі теплової енергії за листопад 2019 року на 1 816,78 грн;

- рахунок - фактуру № 129 за грудень 2019 року на суму 5 998,46 грн та акт приймання-передачі теплової енергії за грудень 2019 року на 5 998,46 грн;

- рахунок - фактуру № 24 за січень 2018 року на суму 2 152,86 грн та акт приймання-передачі теплової енергії за січень 2018 року на 2 152,86 грн;

- рахунок - фактуру № 49 за лютий 2018 року на суму 4 087,06 грн та акт приймання-передачі теплової енергії за лютий 2018 року на 4 087,06 грн;

- рахунок - фактуру № 74 за березень 2018 року на суму 4 342,13 грн та акт приймання-передачі теплової енергії за березень 2018 року на 4 342,13 грн;

- рахунок - фактуру № 24 за листопад 2018 року на суму 3 462,96 грн та акт приймання-передачі теплової енергії за листопад 2018 року на 3 462,96 грн;

- рахунок - фактуру № 50 за грудень 2018 року на суму 6 916,20 грн та акт приймання-передачі теплової енергії за грудень 2018 року на 6 916,20 грн;

- рахунок - фактуру № 141 за грудень 2017 року на суму 4 662,65 грн та акт приймання-передачі теплової енергії за грудень 2017 року на 4 662,13 грн;

- рахунок - фактуру № 116 за листопад 2017 року на суму 3 299,93 грн та акт приймання-передачі теплової енергії за листопад 2017 року на 3 229,93 грн.

Однак, дані рахунки - фактури та акти приймання-передачі теплової енергії підписані з боку відповідача та не містять підпису споживача (відповідача).

Крім того, відповідач заперечував надання послуг позивачем щодо кількості та вартості, які були визначені позивачем у таких рахунках - фактурах та актах приймання-передачі теплової енергії.

03.01.2012 між Комунальним підприємством Рокитнянською районною радою "Рокитнетепломережа" (теплопостачальна організація) та Редакцією Рокитнянської районної газети "Вісник Рокитнянщини" (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 18.

Разом з тим, дослідивши умови вищезазначеного Договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що останній (договір) не містить посилання на обсяги постачання теплової енергії споживачу та вартість теплової енергії на відповідний рік.

Так, у п. 2.1. Договору сторони погодили, що теплова енергія постачається споживачу згідно з додатком 1 до цього договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води та такі потреби/максимальне годинне навантаження/: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону- 0,0044 Гкал/год.

Проте, підприємством не було надано до матеріалів справи примірника додатку № 1 до Договору, у розумінні п.п. 2.1., 2.2. Договору.

Позивачем було надано додатки № 1 до Договору про обсяги постачання теплової енергії споживачу на 2018 та 2019 роки ( а.с. 21-22).

З аналізу наданих додатків до Договору суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у даних додатках визначався обсяг постачання теплової енергії споживачу (відповідачу), орієнтовна вартість теплової енергії на певний поточний рік, порядок та строки розрахунків споживача (відповідача) за надані позивачем послуги.

Однак, дані додатки № 1 до Договору не містять підпису відповідача та не скріплені печаткою з боку відповідача.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ч. 1 - 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вже зазначалось вище, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Тобто з наведеного полягає, що чинним законодавством України визначено істотні умови договору про надання послуг, до яких віднесено, зокрема, предмет, ціну та строки, які сторони повинні погодити в будь-якому разі.

Таким чином, представлені позивачем до матеріалів справи примірники додатків № 1 до Договору не можна вважати додатковими угодами до Договору, оскільки вони не підписані та не скріплені підписом та печаткою з боку відповідача, тобто є неукладеними та не можуть породжувати для обох сторін права та обов`язки.

Крім того, Договір не містить ані адреси місцезнаходження споживача, ані площі займаної відповідачем, а тому неможливо встановити ймовірну кількість та обсяг теплової енергії яку б міг спожити відповідач.

Також, надані позивачем до позовної заяви докази на підтвердження спожитих споживачем об`ємів теплової енергії звіти показників вузла теплопостачання та відомості використання тепла установами відповідно до показника лічильника за період з 01.01.2017 по 01.01.2020 є неналежними доказами, оскільки складені не споживачем та надавачем послуг (підприємством), а іншими особами (а.с. 66-89).

Таким чином, враховуючи те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження обсягу постачання теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача, не довів обсяг теплової енергії та її вартість споживання споживачем, які зазначені в рахунках - фактурах та актах приймання-передачі теплової енергії за період з 01.01.2017 по 01.01.2020, а відтак не довів наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію в сумі 50 234,48 грн.

Тому враховуючи вищевикладену позицію наведену у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 221/515/15-а та від 05.10.2016 у справі № 753/2526/16-ц, а також враховуючи недоведення обставин надання послуг, у заявленому позивачем розмірі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав про задоволення позову.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем у апеляційній скарзі та позивачем у відзиві на апеляційну скаргу

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача викладеними в апеляційній скарзі щодо недоведеності позовних вимог.

Не приймаються аргументи наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу відповідача щодо наявності підстав для стягнення заборгованості, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність підстав для задоволення позову, з підстав наведених у цій постанові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 86 ГПК України).

Згідно з п.п. 1, 2 , 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. (або) резолютивної частини; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності та наявні у справі матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа" належними чином недоведені та необґрунтовані.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково визнав встановленими недоведені обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, що згідно з п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю та ухвалення в апеляційному порядку нового рішення про відмову у позові.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Редакції Рокитнянської районної газети "Вісник Рокитнянщини" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2020 у справі № 911/726/20 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа" до Редакції Рокитнянської районної газети "Вісник Рокитнянщини" про стягнення 50 234,48 грн - відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа" (09600, Київська обл., Рокитнянський район, смт Рокитне, вул. Смоляна, буд. 9; ідентифікаційний код 24885304) на користь Редакції Рокитнянської районної газети "Вісник Рокитнянщини" 09600, Київська область, смт Рокитне, вул. Леніна (вул. Незалежності), буд. 1; ідентифікаційний код 02473323) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Справу № 911/726/20 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Доручити Господарському суду Київської області у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідний наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова