Ухвала

від 03.09.2020 по справі 909/520/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/520/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

03.09.2020 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Сегін І. В., за участю представника позивача Шпитального Р. Р., відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача адвоката Онофришина В. О., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу за позовом Калуської міської ради до фізичної особи-підприємця Федоляка Романа Тарасовича про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення тимчасової споруди,

в с т а н о в и в:

Калуська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про зобов`язання фізичної особи-підприємця Федоляка Р. Т. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0084 га, що знаходиться в провулку Шкільному в м. Калуші, шляхом знесення тимчасової споруди та приведення земельної ділянки в первинний придатний для використання стан. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно користується зазначеною земельною ділянкою після припинення відповідного договору оренди від 10 лютого 2005 р. № 040529600036.

20 серпня 2020 р., до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до завершення розгляду Верховним Судом касаційного провадження у справі № 909/139/19, предметом якої є, зокрема, спір між цими самими сторонами щодо визнання договору поновленим договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2005 р. № 040529600036.

До початку судового засідання позивач подав суду письмові заперечення на згадане клопотання відповідача, в яких зазначено, що рішення суду першої інстанції від 16 квітня 2019 р. у справі № 909/139/19, що було залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03 липня 2020 р., набрало законної сили, хоч і оскаржене у касаційному порядку. Крім того, дана справа, предметом спору у якій є звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення тимчасової споруди та справа № 909/139/19 не мають між собою ніякого взаємозв`язку та не є подібними.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив, що як на одну із підстав своїх позовних вимог Калуська міська рада посилається на обставини, що встановлені судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 909/139/19 за позовом фізичної особи-підприємця Федоляка Р. Т. до Калуської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2005 р. поновленим та скасування рішення Калуської міської ради від 30 серпня 2018 р. № 1772.

Водночас, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 09 серпня 2019 р. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Федоляка Р. Т. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03 липня 2019 р. та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2019 р. у справі № 909/139/19 (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/83567390), а 05 вересня 2020 р. - провадження у цій справі зупинив до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи 378/596/16-ц (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/84063778).

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

З наведених у зазначеній нормі підстав вбачається, що провадження у справі може бути зупинено лише до закінчення її розгляду по суті і для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Як видно із змісту позовної заяви, позивач в межах даного провадження ставить питання про звільнення земельної ділянки площею 0,0084 га, що знаходиться в провулку Шкільному в м. Калуші, шляхом знесення тимчасової споруди та приведення земельної ділянки в первинний придатний для використання стан, оскільки вважає, що відповідач неправомірно користується зазначеною земельною ділянкою після припинення відповідного договору оренди від 10 лютого 2005 р. № 040529600036.

Натомість предметом позову у справі № 909/139/19 є правомірність прийнятого Калуською міською радою рішення від 30 серпня 2018 р. № 1772 про відмову фізичній особі-підприємцю Федоляку Р. Т. в продовженні (поновленні) договору оренди землі, а також вимога про визнання договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2005 р. поновленим.

Враховуючи, що в межах справи № 909/139/19, в якій беруть участь ті самі особи, що і в цій справі, підлягають встановленню обставини, які мають преюдиційне значення для даної справи, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 909/126/20 до ухвалення судового рішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 909/139/19.

Керуючись статтями 182, 226, 227, 234, 235 ГПК України, суд

у х в а л и в:

провадження у справі № 909/520/20 зупинити до ухвалення судового рішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 909/139/19 за позовом фізичної особи-підприємця Федоляка Романа Тарасовича до Калуської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2005 р. поновленим та скасування рішення Калуської міської ради від 30 серпня 2018 р. № 1772.

Ухвала набирає законної сили моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.

Суддя І. В. Ткаченко

Повний текст ухвали складено 14 вересня 2020 р.