Рішення

від 19.08.2020 по справі 910/8521/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2020Справа № 910/8521/20

Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В. , при секретарі судового засідання Бордуновій К.Е. , розглянувши матеріали в порядку загального позовного провадження

за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гастроном Лисогорський (03028, м. Київ, пр. Науки, 35)

про стягнення заборгованості

Представники сторін:

від позивача - Темченко М. Г.;

від відповідача - Шевченко В. І., адвокат;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 червня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (позивач) надійшла позовна заява № 30/1/1/6694 від 15.06.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Гастроном Лисогорський (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку стягнути заборгованість на суму в розмірі 603 592, 22 грн. за спожиту теплову енергію до 01.05.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань, зокрема, відповідач не здійснив оплату позивачу за отриману теплову енергію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з грудня 2015 року по травень 2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/8521/20 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.07.2020 року.

В підготовчому засіданні 01.07.2020 року було оголошено перерву на 15.07.2020 року.

В підготовчому засіданні 15.07.2020 року було оголошено перерву на 05.08.2020 року.

В підготовчому засіданні 05.08.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2020 року.

В судове засідання 19.08.2020 року з`явились представників сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.10.2018 року між ПАТ КИЇВЕНЕРГО (далі - Кредитор/Постачальник) та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КИЇВЕНЕРГО відступило, а КП КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 року теплової енергії.

Згідно з п. 3.4.2 Договору цесії Позивач має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.

Відповідно до пункту 2214 Додатку № 1 Договору цесії Позивач набув право вимоги заборгованості за спожиту до 01.05.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю ГАСТРОНОМ ЛИСОГОРСЬКИЙ теплову енергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 548 249,10 грн., що підтверджується довідками про стан розрахунків за спожиту теплоенергію до 01.05.2018 року.

Крім того, відповідно до п. 1.3 Договору цесії Кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня, 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень).

Таким чином, Позивач прийняв право вимоги з Відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 548 246,10 грн. та прийняв право вимоги до Відповідача будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії.

Повідомлення про заміну кредитора і наявну заборгованість, та угоду щодо заміни кредитора у зобов`язанні було вручено представнику Відповідача у квітні 2019 року. Таким чином Відповідач обізнаний про зміну постачальника теплової енергії та про наявну заборгованість.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку 29.04.2020 Позивачем на адресу Відповідача було направлено листа щодо наявної заборгованості.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.03.2020 станом на березень 2020 року ТОВ ГАСТРОНОМ ЛИСОГОРСЬКИЙ з 22 березня 2013 року є власником приміщення громадського призначення (Літ. А) загальною площею 1 142,5 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Науки, будинок 35.

Відповідно до ст.ст. 319, 322. Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Постачальник належним чином здійснював постачання теплової енергії до житлового будинку адресою: м. Київ, проспект Науки, будинок 35, що підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та наданими КП ЖЕО-110 Голосіївського району відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання за вказаною адресою.

Згідно зі статтею 20 Закону України Про теплопостачання тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Отже, за період постачання Постачальником теплової енергії (з грудня 2015 року по травень 2018 року включно) при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до Договору.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Ч. 6 ст. 19 Закону "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідач в свою чергу, проти позову категорично заперечував з таких підстав.

На думку відповідача позивачем не надано належних та допустимих документів, складених ПАТ Київенерго , які б підтверджували обсяг поставленої відповідачу у спірний період (з грудня 2015 року по травень 2018 року) теплової енергії суму 548 249,10 грн.

У справі що розглядається, позивачем до суду надано частину сторінок Договору цесії та витяг із Додатку № 1 без зазначення дати його підписання.

ПАТ Київенерго не укладав договір на постачання теплової енергії з ТОВ Гастроном Лисогорський і документу, який би засвідчував права, що передаються новому кредитору (КП Київтеплоенерго ) матеріали справи не містять.

Відповідач вказує, що матеріали справи не містять належних документів, складених ПАТ Київенерго , які б підтверджували обсяг поставленої відповідачу у спірний період (з грудня 2015 року по травень 2018 року) теплової енергії, а також її вартість, оскільки корінці нарядів ПАТ Київенерго на включення та відключення опалення у 2017-2018 рр., такими документами не є.

Також відповідач не погоджувався з вимогами позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних також, оскільки вони є похідними від основного зобов`язання, яке позивачем, на думку відповідача, не доведене.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача з огляду на таке.

На підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем останній надав:

Довідку про стан розрахунків за спожиту від АТ К.ЕНЕРГО теплоенергію до 01.05.2018, Деталізована інформація по нарахуванням за період діяльності AT К.ЕНЕРГО по о/р №3090016-01, Акт звіряння розрахунків за теплову енергію за період грудень 2015 р. - травень 2018 р., Облікові картки за період грудень 2015 р. - травень 2018 р. Копії корінців нарядів на включення/відключення будинку, актів про готовність вузла інерційного обліку споживача до роботи, Акті №8-08/1041 від 09.08.2017 (комплексне обстеження житлового будинку та нежилих приміщень), відомостей обліку споживання теплової енергії за період з лютого 2017 року по жовтень 2018 року. Вказані документи суд вважає належними та допустимим доказами у справі, оскільки з них можна детально побачити яким саме чином було здійснено нарахування за споживу теплову енергію.

Письмовий договір між Постачальником та Відповідачем дійсно не укладений.

Однак відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 серпня 2019 року у справі №922/4239/16.

Доводи відповідача про те, що Додаток 1 до Договору цесії не містить дату суд не бере уваги, оскільки позивач надав саме витяг з додатку №1, який підтверджує наявність відповідача в переліку боржників.

Також суд зазначає, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що ним була здійснена оплата за теплову енергію первісному кредитору, а саме ПАТ КИЇВЕНЕРГО .

Відповідно до ст. ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення Зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, н (а вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично правильним, таким, що відповідає умовам договору на вимогам чинного законодавства.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen.), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 року Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування, викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 216, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 4, 5, 19, 56, 73, 74, 76, 86, 80, 162, 164, 171, 231, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гастроном Лисогорський (03028, м. Київ, пр. Науки, 35, код ЄДРПОУ 31304304) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) суму заборгованості за спожиту від теплову енергію у розмірі 548 249,10 грн. (п`ятсот сорок вісім тисяч двісті сорок дев`ять гривен 10 копійок), інфляційну складову боргу у розмірі_33 443,20 грн. (тридцять три тисячі чотириста сорок гри гривні 20 копійок), три проценти річних у

розмірі 21 899,92 грн. (двадцять одну тисячу вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 92 копійки), суму судового збору у розмірі 9 053,88 грн. (дев`ять тисяч п`ятдесят три гривні 88 копійок).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.09.2020 р. (у зв`язку з відпусткою судді Данилової М.В.)

Суддя М.В. Данилова