Ухвала

від 15.09.2020 по справі 923/665/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

15 вересня 2020 року Справа № 923/665/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. , розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Генічеськ Плюс", код ЄДРПОУ 36290967, вул. Центральна, 220-А, м. Генічеськ Херсонської області,

до: Комунального підприємства "Генічеське державне бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради, код ЄДРПОУ 03355494, вул. Соборна, 17, м. Генічеськ Херсонської області,

про зобов`язання виконати вимоги ст. 216 ЦК України, застосувавши правила реституції, та повернути сторони в попереднє становище шляхом скасування запису в оціночному акті,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Генічеськ Плюс" 07.07.2020 звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Генічеське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради, у якій просить суд зобов`язати виконати вимоги ст. 216 ЦК України, застосувавши правила реституції, та повернути сторони в попереднє становище шляхом скасування запису в оціночному акті від 16.12.2002 Форма № 4 у справі № 5141 із протяжності у 1858,55 м.п. та повернення запису щодо протяжності на 797 м.п.

Ухвалою від 09.07.2020 у відповідності до ст. 174 ГПК України, суд залишив позовну заяву без руху, надано строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору у сумі 2102,00 грн.

Ухвалою від 15.07.2020, після сплати судового збору, Господарським судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснюється по суті без виклику сторін.

Суд надав стонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та інших заяв та клопотань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 21.07.2020, у встановлений судом строк (п`ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі) відзив на позов не надав.

Позивачем 05.08.2020 надано до суду пояснення з додатками щодо суті спору між ТОВ "Генічеськ Плюс" та ТОВ "Южний термінал".

Позивач у своїй заяві стверджує, що Генічеським Бюро технічної інвентаризації повна назва установи на момент подачі позову (Комунальне підприємство Генічеське бюро технічної інвентаризації Херсонської обласної ради) в оціночному акті від 16.12.2002 року Форма № 4 у інвентарній справі № 5141 на нерухоме майно, що належить ТОВ Южний термінал та знаходиться за адресою вул. Леніна, 222, м. Генічеськ, 07.02.2003 внесено зміни стосовно протяжності споруди № 6 (залізнична колія) збільшивши фактичну протяжність належної останньому на правах власності 797 м/п. шляхом закреслення ззаначеної цифри "797" та здійснення нового запису до Акту цифри "1858.55", чим було збільшено протяжність залізничної колії, що є у власності ТОВ Южний термінал до 1858.55 м/п.

Позивач вважає, що дії Відповідача, щодо внесення в оціночний акт від 16.12.2002 Форма № 4 у справі № 5141 запис, щодо зміни протяжності споруди № 6 (залізнична колія) протяжністю з 797 м/п, на 1858,55 м/п. шляхом закреслення попередньої протяжності є незаконним та такими, що підлягає скасуванню в судовому порядку з наступних підстав:

Позивач зазначає, що Залізнична колія протяжністю 797 м/п раніше перебувала у власності ВАТ Мотор Січ , отриманої на підставі договору купівлі-продажу з УПТК № Х/01-008 від 22.01.2003 р. та оформлено Актом прийому-передачі від 31.01.2003 р.

Підставою для внесення змін в оціночний акт від 16.12.2002 став лист від 05.02.2003 № 822/10/24 заступника начальника Генічеського МДПІ ОСОБА_1 до Генічеського БТІ про корегування технічної документації, тобто в інтересах ВАТ Мотор Січ незаконно, без проведення відповідних торгів, приписано 1061.55 п/м залізничної колії.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Таким чином для здійснення вище зазначеного запису в реєстраційну справу до Відповідача повинен був звернутися власник майна ВАТ Мотор Січ (на момент внесення запису) надати документи, які підтверджують право власності та вище зазначену протяжність залізничної колії, при цьому заповнивши відповідну заяву та сплативши відповідний збір, чого зроблено не було.

А отже дії Відповідача, які були вчиненні на підставі листа третьої особи, яка не є власником цього майна є нікчемними.

Надалі ВАТ Мотор Січ придбане майно передало до статутного капіталу новоствореного підприємства ТОВ Южний термінал .

ОСОБА_1 надіславши лист до БТІ вчинила корупційний злочин, що встановлено постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 25.07.2003 р.

ТОВ Генічеськ Плюс (надалі Позивач) є власником 320 погонних метрів залізничної колії, що безпідставно включені працівників БТІ Генічеського району до складу 1858,55 м/п залізничної колії ТОВ Южний термінал про що відобразили в оціночному акті від 16.12.2002 р. Ф № 4 (Додаток № 1) у справі № 5141.

Позивач стверджує, що право власності його, ТОВ "Генічеськ Плюс" як Позивача, на вказані 320 м/п залізничної колії належить ТОВ "Генічеськ Плюс", що підтверджується витягом з ЄДР про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.04.2013 року індексний № 2288033, серія ЕАА №104872 (Додаток № 6) та технічною документацією БТІ Генічеського району (Додаток № 7), Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер інформаційної довідки 204606310 від 18.03.2020 р.

Майно Позивача, 320 погонних метрів залізничної колії знаходиться за адресою вул. Центральна (Леніна), 220, м. Генічеськ, що підтверджується наведеними вище документами.

Майно ТОВ Южний термінал зареєстровано за іншою адресою: по вул. Центральна (Леніна). 222. м. Генічеськ, що підтверджується свідоцтвом про право власності ТОВ Южний термінал на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 345048 від 28.12.2005 р. (Додаток № 9), Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер витягу 9467753 від 28.12.2005 року серії СВХ № 372135 та технічною документацією БТІ Генічеського району - Оціночним актом від 16.12.2002 р. Ф № 4.

За своєю правовою природою лист ОСОБА_1 від 05.02.2003 про корегування не є правовстановлюючим документом.

Відповідно до ч. 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальним правовим наслідком недійсності правочину (cm. 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Неправомірними діями Відповідача, щодо безпідставного проведення корегування технічної документації за адресою вул. Леніна (Центральна), 222, було порушено права та інтереси Позивача, у зв`язку з тим, що протяжність під`їзної залізничної колії за цією адресою збільшено за рахунок включення протяжності під`їзної залізничної колії 320 метрів погонних, яка є власністю Позивача та знаходиться за адресою м. Генічеськ, вул. Леніна (Центральна), 220.

Основним правовстановлюючим документом, який підтверджує наявність права власності у ТОВ Южний термінал є рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради від 15.12.2005 № 400. (Додаток № 11)

ТОВ Южний термінал в 2013 році звернулося до Генічеської міської ради з вимогою доповнити це рішення пунктом про протяжність залізничної колії в розмірі 1858.55 м.п.

Генічеська міська рада листом від 05.09.2013 р. за № 02-02-17-09/1537 надала відповідь про те, що оформлення права власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельних ділянках, які мають різну юридичну адресу та на яких розташоване майно інших власників, суперечить діючому законодавству України

Тобто така протяжність залізничної колії може бути оформлена тільки шляхом об`єднання залізничних колій, які проходять за трьома адресами: м. Генічеськ, вул. Леніна (Центральна), 222, 220 та 220-А та створюють єдину систему залізничних колій.

Проведене корегування було вчинено шляхом привласнення залізничних колій за адресою: м. Генічеськ, вул. Леніна (Центральна), 220 та 220-А.

Оскільки постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 25.07.2003 встановлено факт корупційних дій (Додаток № 5), у зв`язку з чим лист від 05.02.2003 № 822/10/24 про корегування протяжності залізничної колії є нікчемним правочином, на підставі статті 67 З.У. Про запобігання корупції та статі 216 ЦК України - сторони повинні бути повернені в попереднє становище до вчинення корупційного діяння.

Про безпідставність правочину свідчить лист № 31-012/2608/10 від 03.08.2003 р. Державної податкової адміністрації у Херсонській області (Додаток № 15).

Оскільки незаконним записом Відповідача в оціночний акт Форма № 4 щодо зміни протяжності залізничної колії з 797 м/п на 1858,55 м/п. було включено 320 м.п. залізничної колії які належить Позивачу.

ТОВ Генічеськ Плюс з метою усунення порушень свого права 05.06.2019 звернувся до Відповідача з вимогою № 11 в якій просив Виконати вимоги статті 216 ЦК України, застосувавши правила реституції, та повернути сторони в попереднє становище (що собою включає скасування запису в розмірі 1858, 55 м.п та повернення запису щодо протяжності 797 м.п.). (Додаток № 13), дана вимога була направлена на адресу Відповідача цінним листом з описом вкладеного 07 червня 2020 р. (копія поштової квитанції та опису вкладеного в цінний лист надається).

Надалі Позивачем було направлено на адресу Відповідача доповнення до вимоги № 15 від 27.06.2019 р. (Додаток № 15), яке також було направлено на адресу Відповідача цінним листом з описом вкладеного 27 червня 2020.

Позивач зазначає, що вказана вимога та доповнення до вимоги Відповідачем до сьогодні не виконана.

Позивач повторно звернувся до Відповідача з вимогою № 72 від 19 грудня 2019 р. про усунення порушень закону та здійснення двохсторонньої реституції, яка була отримана Відповідачем 20 грудня 2019 року, що підтверджується відповідною печаткою Відповідача із зазначенням дати отримання.

Позивач зазначає, що справа є підсудною господарському суду, оскільки неправомірними діями Відповідача внесено в оціночний акт Форми №4 безпідставно неправильна протяжність залізничної колії яка, за його твердженням, є його власністю Позивача, а не іншої особи - ТОВ Южний термінал .

До господарського суду 14.09.2020 надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю Южний термінал про залучення його до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача. Заява мотивується тим, що між ТОВ Южний термінал та ТОВ "Генічеськ Плюс" існують судові справи (спори) про право користування залізничними коліями протяжністю 320 погонних метрів, але позивачем не вказано у позовній заяві про те, що рішення у справі за цим позовом може зачепити права ТОВ Южний термінал .

ТОВ Южний термінал вказує, що власником вказаної залізничної колії є він, що підтверджено належними доказами та судовими рішеннями, що відбулися у спорах між ТОВ Южний термінал та ТОВ "Генічеськ Плюс".

Аналіз позовних вимог судом.

1. За змістом позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що між позивачем ТОВ "Генічеськ Плюс" та іншою юридичною особою, яка не є учасником цієї справи - ТОВ Южний термінал існує спір про право цивільне на певну протяжність підї`зних залізних колій, що з`єднують належну позивачеві земельну ділянку та об`єкти нерухомого майна із загальною мережею залізниць.

2. На думку позивача причиною вибуття із його власності частини залізнияної колії є оціночний Акт Форми №4, що виготовлений відповідачем Комунальним підприємством "Генічеське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради, який має скасувати запису в оціночному акті від 16.12.2002 Форма № 4 у інвентарній справі № 5141 із протяжності у 1858,55 м.п. та повернення запису щодо протяжності на 797 м.п.

3. Предметом спору у цій справі є правомірність (законність) дій Відповідача стосовно внесення в оціночний Акт від 16.12.2002 Форма № 4 у інвентарній справі № 5141 запису щодо зміни протяжності споруди № 6 (залізнична колія) протяжністю з 797 м/п, на 1858,55 м/п. шляхом закреслення попередньої протяжності (797 м/п) та внесення запису про нову протяжність залізничної колії - 1858,55 м/п.

Вимога позивача полягає у зобов`язанні Відповідача здійснити реституцію (повернути сторони у попереднє становище), яка зводиться до скасування запису про нову протяжність залізничної колії у 1858,55 м/п. в оціночному Акті від 16.12.2002 Форма № 4, інвентарна справа № 5141, та відновлення попереднього запису про протяжність споруди № 6 (залізнична колія) у розмірі 797 м/п.

4. Вирішуючи цей спір по суті суд зазначає про таке.

4.1. Питання технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна на час виникнення спірних відносин (внесення виправлень до інвентаризаційних документів) регулювалися Інструкцією "Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна", затвердженого Наказом ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ БУДІВНИЦТВА, АРХІТЕКТУРИ ТА ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ від 24.05.2001 № 127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 за № 582/5773.

Згідно пункту 1, ця Інструкція визначає механізм проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна всіх форм власності, що здійснюють суб`єкти господарювання, і діє на всій території України.

Пункт 4. Дія цієї Інструкції не поширюється на проведення інвентаризації земельних ділянок, зелених насаджень, інженерних мереж, специфічних лінійних об`єктів (залізниці, шляхи та мости (шляхопроводи), гідротехнічні споруди, лінії електропередач, злітно-посадкові смуги, шахтні поля та стволи (гірничі виробки тощо), геліопарків та вітропарків (якщо немає будівель), технологічного устаткування та обладнання.

Пункт 5. Ця Інструкція визначає механізм проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, господарських будівель та споруд з метою:

1) встановлення їх наявності; 2) визначення їх фактичної площі та об`єму; 3) огляду та опису наявних конструктивних елементів об`єктів; 4) встановлення наявності змін у їх плануванні та складі; 5) визначення фізичного зносу конструктивних елементів об`єктів.

Пункт 10. За результатами проведення технічної інвентаризації складаються інвентаризаційна справа, у тому числі матеріали технічної інвентаризації, технічні паспорти та обов`язково вносяться відомості про об`єкт нерухомого майна до Реєстру об`єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру).

Пункт 11. Складовими частинами інвентаризаційної справи (додаток 1) є:

1) опис інвентаризаційної справи;

2) матеріали технічної інвентаризації;

3) інші документи, що характеризують об`єкт нерухомості.

Пункт 12. Складовими частинами матеріалів технічної інвентаризації (додаток № 2) є:

1) опис матеріалів технічної інвентаризації;

2) схема розташування будівель та споруд;

3) експлікація до схеми розташування будівель та споруд;

4) план будинку;

5) журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень будинку садибного типу, садового (дачного) будинку, гаража (машино-місця), громадського будинку, виробничого будинку, багатофункціонального будинку для тримання засуджених та осіб, узятих під варту (блочного, казарменого та камерного типу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів);

6) журнал підрахунку площі будинку квартирного типу (гуртожитку);

7) журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень захисної споруди цивільного захисту;

8) журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень багатофункціональних будинків для тримання засуджених та осіб, узятих під варту (блочного, казарменого та камерного типу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів);

9) журнал зовнішніх обмірів;

10) журнал розрахунку площі території;

11) оцінювальний акт про будинок (спрощений метод);

12) оцінювальний акт про будинок (загальний метод);

13) опис конструктивних елементів;

14) оцінювальний акт господарських будівель та споруд;

15) опис об`єкта незавершеного будівництва;

16) ескіз;

17) технічний опис;

18) технічний опис прибудов, надбудов та підвалів;

19) абрис території;

20) технічний опис господарських будівель (споруд);

21) акт польового та камерального контролю;

22) інші документи.

13. Складовими частинами технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (додаток 3) є:

1) схема розташування будівель та споруд;

2) експлікація до схеми розташування будівель та споруд;

3) план будинку садибного типу;

4) експлікація приміщень будинку садибного типу;

5) характеристика будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

4.2. Отже, оціночний Акт від 16.12.2002 є технічним документом, який складається при проведенні технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, господарських будівель та споруд. Оціночний акт відноситься до категорії "інші документи, що характеризують об`єкт нерухомості" відповідано до Інструкції "Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна".

4.3. Таким чином, оціночний Акт від 16.12.2002 як складова технічного опису об`єкта, щодо якого здійснюється технична інвентаризація та описуються його складові чатини і надається їх характеристика.

Оцінювальний акт не має юридичного значення, ним не набуваються, не змінюються та не припиняються цивільні права та обов`язки учасників цивільних відносин, отже оціночний Акт не є правочином, який може бути визнано судом недійсним.

Відповідно до приписів статті 202 ЦК України визначено поняття та види правочинів. Зокрема, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.4. Вимога Позивача про застосування реституції до дії з внесення запису в другорядні документи, що характеризують (описують) об`єкт права власності не є способом захисту права.

4.5. Зокрема реституція, як спосіб відновлення права і зобов`язання повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання правочину, застосовується як насідок визнання судом недійсним, наприклад, двостороннього правочину або у разі встановлення недійсності нікчемного правочину.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Одностороння реституція - у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

4.6. Згідно статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

4.7. За таких обставин суд приходить до висновку, що провадження у цій справі має бути закритим виходячи з такого.

4.8. Вирішуючи питання предмету позову та способів захисту права власності суд звертається до правових виснвоків Верховного Суду.

Важливо, що БТІ як Відповідач не знаходиться з Позивачем у договірних відносинах та взагалі не оспорює право користування чи право власності Позивача на залізничні колії.

Вимога позивача про зобов`язання виправити записи в документації з інвентаризації об`єктів, а саме в Оціночному акті, не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

4.9. Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

4.10. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

4.11. Згідно положень ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

4.12. Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В контексті зазначеної норми, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

4.13. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу та грунтуватися на законі. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

При цьому, суд зазначає, що цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

4.14. Виокремлюють також матеріальний і процесуальний аспекти захисту цивільних прав та інтересів.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому, слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або не настання певної події.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).

4.15. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

4.16. З урахуванням наведеного надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з`ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

4.17. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

4.18. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

4.19. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

В силу приписів ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема за переліком визначеним у вказаній статті.

4.20. Як зазначалося вище, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, в даному випадку позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив суд зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, м. Херсон направити на адресу Приватного підприємства "Космополія", м. Херсон два примірники проекту додаткової угоди до договору оренди землі від 25 жовтня 2005 року, який зареєстрований у Новотроїцькому районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК 02 лютого 2006 року за №4АА002154-040672700001, які підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою.

4.21. Заявлена позивачем у цій справі вимога про здійснення виправлень в оціночному акті з опису об`єкта, що складний у паперовому вигляді і є додатком (складовою частиною) матеріалів технічної інвентаризації, виконаний понад 18 років тому, не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, навіть при здійсненні виправлень, не може призвести до захисту права. Отже, обраний позивачем спосіб є не лише неефективним способом захисту, а взагалі не є таким.

4.22. З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що вимога позивача у цій справі не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення порушеного права позивача.

Тобто, вказані позовні вимоги не можуть бути розглянуті у господарському суді.

Суд зазначає, що вимога позивача не може бути розглянута також й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.

Суд звертається до висновку, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16.

4.23. Отже, провадження у справі підлягає закриттю, оскільки при її розгляді встановлена непідвідомчість справи господарському суду (ст. 12 ГПК України).

4.24. При цьому, суд зазначає, що правова конструкція ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає підстави для закриття провадження у справі, свідчить про те, що непідсудність спору господарському суду, у порівняні з іншими підставами для закриття провадження у справі, має пріоритетне значення, в зв`язку з чим, суд вважає, що у разі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, суд зобов`язаний закрити провадження у справі саме за цією підставою, незважаючи на існування інших, визначених у цій статті, підстав для закриття провадження у справі.

За наведених обставин та правових висновків, справа не підвідомча господарському суду, а позовні вимоги не можуть бути розглянуті у жлдному суді України.

4.25. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно частин 3-5 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Розподіл судових витрат

Сплачений позивачем до державного бюджету України судовий збір у сумі 2102,00 грн., перерахований згідно квитанції № 0.0.1763359408.1 від 10.07.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 923/665/20, підлягає поверненню.

Керуючись ст. 231 ГПК України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Провадження у справі закрити.

2. Повернути з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Генічеськ Плюс", (код ЄДРПОУ 36290967, вул. Центральна, 220-А, м. Генічеськ Херсонської області) - 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору, сплаченого згідно квитанції № 0.0.1763359408.1 від 10.07.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 923/665/20.

3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 235, ст. 255 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена . Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення її повного тексту.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя П.Д. Пригуза