Рішення

від 15.09.2020 по справі 927/961/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/961/19

Господарський суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Федоренко Ю.В., секретаря судового засідання Сиворакша Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом:

Керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агромат

Предмет спору: про стягнення 25340,06 грн

Представники сторін:

від позивача: Дмитрук О.І., повноважний представник.

Від відповідача: не прибув.

В розгляді справи приймала участь начальник відділу прокуратури Чернігівської області Рибалко Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бахмацької місцевої прокуратури (далі за текстом - Прокурор) звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі позивача - Державної служби України з безпеки на транспорті (далі за текстом - Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агромат (далі - Відповідач) про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортом в сумі 25 340,06 грн.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2019 відкрито провадження у справі № 927/961/19 за правилами спрощеного позовного провадження, розгдял справи призначено на 24.12.2019, встановлено сторонам строк для подання відзиву на позов, заперечень на відзив.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.12.2019 провадження у справі зупинено до перегляду судовго рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду по справі №912/2385/18, а ухвалою суду від 20.08.2020 провадження у справі поновлено, призначено розгляд справи на 02.09.2020.

Протокольною ухвалою суду від 02.09.2020 розгляд справи відкладено на 15.09.2020, викликано у наступне судове засідання повноважного представника позивача.

У судовому засіданні 15.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 ГПК України.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані перевищенням транспортним засобом Відповідача нормативно вагових параметрів.

Відповідач позов не визнав. Зазначає, що згідно довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю належний йому транспортний засіб позначений як інший , допустимі навантаження на вісі для даного транспортного засобу не прописані у законодавстві і повинні визначатись згідно з технічними характеристиками заводу-виробника, що у даному випадку виключає перевантаження автомобіля.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно -правове обґрунтування.

На підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області у період з 20.08.2018 по 26.08.2018, затвердженим в установленому порядку, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області здійснювався габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

21.08.2018 на 109 км автодороги М-02 Кіпті - Глухів - Бачівськ посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN TGS 41.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 . Автомобіль рухався за маршрутом смт Козелець - с. Хороше Озеро, 109 км.

Перевіркою встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням осьових навантажень: фактичне осьове навантаження становить 7.30, 7.85, 13.0, 12,15 т при нормативно допустимих навантаженнях 11, 11, 8, 8, т, а також з перевищенням повної маси: нормативно допустима маса - 40 т, фактична - 40,30 т.

Результати перевірки оформлені актом від 21.08.2018 №0020882 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Того ж дня, 21.08.2018, посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, що проводила габаритно-ваговий контроль, та оператором вагового комплексу складено довідку №0015392 про результати здійснення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля MAN TGS 41.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 в якому зокрема, визначено тип транспортного засобу - інший та зазначено результати вагового та габаритного контролів.

До акта від 21.08.2018 №0020882 посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, що проводила габаритно-ваговий контроль, доданий розрахунок №0020882 від 21.08.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно з яким визначена сума до сплати 801,15 Євро. Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункту 31-1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування (далі - Порядок № 879).

19.10.2018 Позивачем направлено на адресу Відповідача лист з проханням оплатити вказану у розрахунку суму до 31.10.2018, із зазначенням необхідних для цього реквізитів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор зазначає, що Відповідач як перевізник у добровільному порядку протягом 30 календарних днів не здійснив плату за проїзд у розмірі 801,15 Євро, що стало підставою для звернення прокурора з цим позовом про стягнення з відповідача в судовому порядку на користь держави 25 340,06 грн плати за проїзд, що є гривневим еквівалентом 801,15 Євро.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Аналізуючи зазначені вище положення, слід дійти висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 926/16/19.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про прокуратуру , право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Згідно з п. 1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури , цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2 пункту 2, пунктів 4 - 7, 9, 11 - 15, 17, 18, підпункту 1 пункту 19, пункту 20, пунктів 22 - 27 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня початку роботи відповідно Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.

Згідно з п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури , до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За таких обставин, суд доходить висновку, що в даному випадку Керівник Бахмацької місцевої прокуратури правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення.

Щодо розгляду спору по суті суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29 Закону № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 п. 2 Порядку № 879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила №1306). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В-відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Матеріалами справи підтверджується, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом - автомобілем MAN TGS 41.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за Відповідачем.

Матеріали справи містять усі передбачені Порядком № 879 документи, зокрема довідку № 0015392, акт № 0020882 та розрахунок № 0020882 плати за проїзд до цих актів, які були складені працівниками Укртрансбезпеки у Чернігівській області 21.08.2018 у зв`язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.

Суд зазначає, що розмір плати за проїзд визначено відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку №879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.

Крім того, п. 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Оскільки відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування, прокурором здійснено її розрахунок в гривнях за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення (станом на 21.08.2018 курс гривні до євро складав 3162,9609 грн).

Згідно з частиною третьою статті 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України).

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Відповідачем не надано доказів оскарження в установленому порядку дій Позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

Заперечуючи позов Відповідач посилається на п.22.1 Правил №1306 якими встановлено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу. Зазначає, що тип його транспортного засобу позначений як інший і допустимі навантаження на вісі для даного автомобіля не визначені і не повинні прирівнюватися до інших транспортних засобів. Автомобіль перевозив вантаж відповідно до технічних характеристик заводу - виробника, що виключає превантаження його вцілому та на кожну вісь окремо.

На підтвердження вказаного Відповідачем до клопотання від 11.09.2020 додано копії документів, зокрема, копії сторінок посібника з експлуатації автомобіля МFN TGS, фото заводської таблички з технічними характеристиками, якими підтверджується, що маса вантажу, який перевозив автомобіль Відповідача та розподіл навантаження на вісі не перевищували технічних характеристик цього автомобіля.

Судом враховується, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху; забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб (пункти 3, 25 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 №30).

Пунктом 22.5 Правил №1306 встановлені спеціальні правила здійснення дорожніх перевезень вантажу які розповсюджуються на всі типи транспортних засобів незалежно від їх технічних характеристик. Цим же пунктом Правил №1306 встановлено, що осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 м.

Актом №0020882 встановлено перевищення нормативно допустимого осьового навантаження автомобіля Відповідача (22.5 Правил №1306 ) на 9,15 т та перевищення нормативно допустимої маси: 40 т. нормативно допустима, 40,30 т - фактична.

Актом №0020882 встановлено, що відстань між осями автомобіля Відповідача становить 1,8/2,9/1,4 м., тобто осі відповідно до п.22.5 Правил №1306 є здвоєними, що спростовує доводи Відповідача про те, що автомобіль є чотиривісним.

Оскільки Відповідачем порушено спеціальні правила здійснення дорожніх перевезень вантажу, які встановлені 22.5 Правил №1306, підстави заперечення позову судом до уваги не приймаються.

Отже, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових та габаритних параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог, у зв`язку з чим заявлені до Відповідача позовні вимоги є обґрунтованими.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, позовні вимоги керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ТОВ Агромат про стягнення 25 340,06 грн є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 921 грн.

Керуючись ст.129, 232 - 233, 236-238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агромат , вул. Ворошилова, 6, смт Талалаївка Чернігівської області, код ЄДРПОУ 33314597, на користь Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Чернігові/ м. Чернігів, призначення платежу - 22160100, р/р 31217216025002, МФО 899998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 38054398) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 25 340,06 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агромат , вул. Ворошилова, 6, смт Талалаївка Чернігівської області, код ЄДРПОУ 33314597, на користь прокуратури Чернігівської області судовий збір у розмірі 1 921 грн (одержувач: прокуратура Чернігівської області, р/р 35215093006008, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910114, Державна казначейська служба України м. Київ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 16.09.2020.

Суддя Ю.В.Федоренко