Рішення

від 15.09.2020 по справі 360/2651/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2651/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтлев про стягнення коштів з рахунків у банках та накладення арешту на коштів та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Луганській області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтлев (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтлев кошти за податковим боргом у загальній сумі 274372,74 грн, а саме: з податку на додану вартість в загальній сумі 274903,74 грн, з яких 199436,00 грн - основного платежу, 69802,66 грн - штрафних санкцій та 5665,08 грн - пені з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника та рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ на користь Державного бюджету України та з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 469,00 грн. - основного платежу з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника на користь Державного бюджету України;

- накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках Товариства з обмеженою відповідальністю Інтлев на загальну суму 274372,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач перебуває за основним місцем обліку в Головному управлінні ДПС у Луганській області, Сєвєродонецьке управління, ДПІ у м. Сєвєродонецьку, як платник податків та зборів з 09.06.2017.

Відповідачем не сплачено до бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань, що призвело до виникнення у підприємства податкового боргу на загальну суму 274372,74 грн, в тому числі з податку на додану вартість на суму 274903,74 грн та податку на прибуток приватних підприємств на суму 469,00 грн.

Податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 274903,74 грн, виник на підставі прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення - рішення (форма Р) від 16.03.2020 за № 0008635204, яким за результатом камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (акт від 19.02.2020 № 437/112-32-52- 04/41387848) донараховано суми основного платежу в розмірі - 199436,00 грн та штрафних санкцій в розмірі - 49859,00 грн та податкового повідомлення-рішення (форма Н) від 23.03.2020 за № 0009195204, яким за результатом камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН за грудень 2019 року нараховано штрафні санкції в розмірі 19943,66 грн.

Крім того, у платника існує заборгованість з пені в розмірі 5665,08 грн, нарахована підприємству відповідно до статті 129 Податкового кодексу України.

Податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств виник на підставі самостійно поданої відповідачем податкової декларації від 25.02.2020 №9334716247 за 2019 року на суму 469,00 грн.

Позивачем надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю від 07 квітня 2020 року № 58710-52, яка відповідно до поштового повідомлення, вручена платнику 10 квітня 2020 року. Незважаючи на вжиті заходи, податковий борг відповідача залишається несплаченим.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта наявності у підприємства нерухомого майна відсутня.

Разом з цим, відповідно до інформаційних даних податкового органу, відповідач має відкриті банківські рахунки.

Таким чином, грошові кошти наявні на відкритих рахунках у банку є єдиним можливим джерелом погашення податкового боргу в загальній сумі 274372,74 грн.

Ухвалою суду від 13.07.2020 позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 52-53)

Ухвалою суду від 30.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 63-64).

Поштове відправлення із ухвалою суду від 30.07.2020 про відкриття провадження в адміністративній справі, направлене на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтлев , яку відповідач не отримав у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджено рекомендованим повідомлення.

Відповідно до частини першої статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судовими рішеннями є, зокрема ухвали.

За приписами статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини шостої зазначеної статті).

Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтлев , ідентифікаційний код 41387848, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22, офіс 106/11, зареєстровано як юридичну особу, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецького управління ГУ ДПС у Луганській області (арк. спр. 4-5).

07.04.2020 позивачем сформовано та направлено податкову вимоги форми «Ю» № 58710-52 на загальну суму 275372,74 грн на адресу відповідача, яку отримав представник відповідача, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. спр. 6).

За даними інтегрованої картки платника податків (далі - ІКП) Товариство з обмеженою відповідальністю Інтлев (арк. спр. 69, 70) за відповідачем утворився податковий борг: з податку на додану вартість на загальну суму 274903,74 грн, з яких 199436,00 грн - основного платежу, 69802,66 грн - штрафних санкцій та 5665,08 грн - пені станом на 31.08.2020, а також податку на прибуток підприємства в сумі 469,00 грн станом на 31.03.2020.

Відповідно до акту камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.02.2020 № 437/112-32-52- 04/41387848 (арк. спр. 16-18) виявлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Акт вручено представнику відповідача 26.02.2020, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 15).

На підставі вказаного акта винесено податкове повідомлення - рішенням (форма Р) від 16.03.2020 за № 0008635204, яким відповідачу збільшено податкові зобов`язання з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, донараховано суми основного платежу в розмірі 199436,00 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 49859,00 грн (арк. спр. 12-13), яке вручено представнику відповідача 23.03.2020, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 14).

Під час камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ (акт перевірки від 24.02.2020 № 506/112-32-52-04/41387848), податковим органом виявлено факт несвоєчасності реєстрації відповідачем податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН за грудень 2019 року (арк. спр. 23-24).

Акт вручено представнику відповідача 05.03.2020, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 25).

Податковим повідомленням - рішенням (форма Н) від 23.03.2020 за № 0009195204, прийнятим на підставі вищевказаного акта камеральної перевірки, відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 19943,66 грн (арк. спр. 19-20).

Відповідачем до контролюючого органу подано податкові розрахунки з податку на прибуток та відповідно узгоджені податкові зобов`язання з підприємств та фінустанов комунальної власності, самостійно визначені у податкових деклараціях з податку на прибуток, а саме податкову декларацію № 9334716247 від 25.02.2020 за 2019 рік на суму 469,00 грн (арк. спр. 28-29).

Вказане податкове повідомлення-рішення надсилалось податковим органом за місцезнаходженням відповідача, однак, не було вручено з незалежних від податкового органу причин (арк. спр. 21-22).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. п. 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п. п. 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (п. п. 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.5).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України);

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (підпункт 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Статтею 120 Податкового кодексу України встановлено відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується (пункт 129.2 статті 129 Податкового кодексу України).

Нараховану відповідно до статті 129 Податкового кодексу України пеню з податку на додану вартість відповідач самостійно не сплатив.

Згідно з підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств визначений статті 137 ПК України, зокрема:

- податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (пункт 137.1);

- податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому пунктом 141.1 статті 141 цього Кодексу (пункту 137.2).

- податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду (пункт 137.4);

- річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку: платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (підпункт «а» пункту 137.5).

З вищеописаних доказів судом встановлено, що за відповідачем станом на 31.08.2020 обліковується податковий борг у загальній сумі 274372,74 грн, а саме: з податку на додану вартість в загальній сумі 274903,74 грн, з яких 199436,00 грн - основного платежу, 69802,66 грн - штрафних санкцій та 5665,08 грн - пені, з податку на прибуток підприємств у розмірі 469,00 грн основного платежу станом на 31.03.2020, який виник через несплату у встановлений статтею 57 Податкового кодексу України строк узгоджених податкових зобов`язань та самостійно визначених платником податків у податковій декларації.

Відповідачем доказів сплати вказаного податкового боргу суду не надано.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Пунктами 95-1-95.3 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Оскільки відповідачу вручено податкову вимогу, яка є чинною, суд дійшов висновку, що позивач дотримав визначених статтею 95 Податкового кодексу України вимог та має всі підстави для вжиття заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів.

Щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю Інтлев , суд зазначає.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Незважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Крім того, частиною четвертою статті 5 КАС України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, суд вважає, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2, а також п. 94.6 статті 94 Податкового кодексу України та розділом ІІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 14 липня 2017 року № 632 (далі - Порядок № 632), відповідно до яких арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

3) платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

5) відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

8) платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

За наявності однієї з наведених обставин керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Виходячи із приписів пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України та Порядку № 632, суд дійшов висновку, що наявність у платника податку податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, який не є виключним та єдиним способом його погашення.

Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, лише за умови дотримання цих норм можливе погашення податкового боргу шляхом реалізації положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктом 3 Розділу VII Порядку № 632 передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Підставою для звернення податкового органу до суду є саме вчинення цим органом усіх передбачених заходів по розшуку майна платника податку, які повинні підтверджуватись належними доказами (запитами до відповідних установ, виходами за фактичним місцем знаходження боржника та за місцем державної реєстрації тощо).

Відповідні обставини повинні бути підтверджені податковим органом під час судового розгляду.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 825/2243/18.

Отже, Податковим кодексом України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Наведені законодавчі норми встановлюють як право контролюючого органу на звернення до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти платника, так і підстави для реалізації такого повноваження.

Суд зазначає, що підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Враховуючи наведене, за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно положенням підпункту 20.1.33, пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.

Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №820/5660/16.

Позивачем надано суду докази щодо відсутності у відповідача майна (арк. спр. 32-33, 36, 39, 42-43, 44), проте звертаючись до суду, позивачем не дотримано умов пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Крім того, суд наголошує, що надані докази не можуть бути належними доказами відсутності у відповідача іншого рухомого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, або наявності майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, або наявності майна, яке не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Також суд зауважує, що накладення арешту на кошти на банківських рахунках відповідача без дотримання процедури погашення податкового боргу суттєво обмежить права платника податків як власника таких коштів та унеможливить здійснення відповідачем його діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

Оскільки Головне управління ДПС у Луганській області у вказаній справі є суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 43143746) до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтлев (ідентифікаційний код 41387848, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22, офіс 106/11) про стягнення коштів з рахунків у банках та накладення арешту на коштів та інші цінності задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтлев (ідентифікаційний код 41387848, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22, офіс 106/11) кошти за податковим боргом у загальній сумі 274372,74 грн (двісті сімдесят чотири тисячі триста сімдесят дві грн 74 коп.), а саме:

з податку на додану вартість в загальній сумі 274903,74 грн (двісті сімдесят чотири тисячі дев`ятсот три грн 74 коп.), з яких 199436,00 грн (сто дев`яносто дев`ять тисяч чоіириста тридцять шість грн 00 коп.) - основного платежу, 69802,66 грн (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот дві грн. 66 коп.) - штрафних санкцій та 5665,08 грн (п`ять тисяч шістсот шістдесят п`ять грн 08 коп.) - пені з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника та рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ на користь Державного бюджету України (р/р № UA468999980313030029000012080, код платежу 14060100, отримувач УК у м. м.Сєвєродон./М.СЄВЄРОД./14060100, ОКПО 37944909, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);

з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 469,00 грн (чотириста шістдесят дев`ять грн 00 коп.) - основного платежу з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника на користь місцевого бюджету міста Сєвєродонецька (р/р № UA058999980333129318000012080, код платежу 11021000, отримувач: УК у м. м.Сєвєродон./М.СЕВЕРОД./11021000, ОКПО 37944909, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива