Постанова
від 16.12.2020 по справі 360/2651/20
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року справа №360/2651/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Кобець О.А., за участі представника позивача Кочеткової А.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року (повне судове рішення складено 15 вересня 2020 року м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/2651/20 (суддя в І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЛЕВ про стягнення коштів з рахунків у банках та накладення арешту на кошти та інші цінності,

УСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Головне управління ДПС у Луганській області (далі - ГУ ДПС у Луганській області, податковий орган) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтлев (далі - ТОВ Інтлев , платник податків), в якому просило суд:

- стягнути з ТОВ Інтлев кошти за податковим боргом у загальній сумі 274 372,74 грн., а саме: з податку на додану вартість в загальній сумі 274 903,74 грн., з яких 199 436,00 грн. - основного платежу, 69 802,66 грн. - штрафних санкцій та 5665,08 грн. - пені з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника та рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ на користь Державного бюджету України та з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 469,00 грн. - основного платежу з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника на користь Державного бюджету України;

- накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках ТОВ Інтлев на загальну суму 274 372,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач перебуває за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Луганській області, Сєвєродонецьке управління, ДПІ у м. Сєвєродонецьку, як платник податків та зборів з 09.06.2017.

Відповідачем не сплачено до бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань, що призвело до виникнення у підприємства податкового боргу на загальну суму 274 372,74 грн., в тому числі з податку на додану вартість на суму 274 903,74 грн. та податку на прибуток приватних підприємств на суму 469,00 грн.

Податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 274 903,74 грн. виник на підставі прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення (форма Р) від 16.03.2020 за № 0008635204, яким за результатом камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (акт від 19.02.2020 № 437/112-32-52- 04/41387848) донараховано суми основного платежу в розмірі - 199 436,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі - 49 859,00 грн., та податкового повідомлення-рішення (форма Н) від 23.03.2020 за № 0009195204, яким за результатом камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН за грудень 2019 року нараховано штрафні санкції в розмірі 19 943,66 грн.

Крім того, у платника існує заборгованість з пені в розмірі 5665,08 грн., нарахована підприємству відповідно до статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств виник на підставі самостійно поданої відповідачем податкової декларації від 25.02.2020 № 9334716247 за 2019 року на суму 469,00 грн.

Позивачем надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю від 07 квітня 2020 року № 58710-52, яка відповідно до поштового повідомлення, вручена платнику 10 квітня 2020 року.

Незважаючи на вжиті заходи, податковий борг відповідача залишається несплаченим.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта наявності у підприємства нерухомого майна відсутня.

Разом з цим, відповідно до інформаційних даних податкового органу, відповідач має відкриті банківські рахунки.

Таким чином, грошові кошти, наявні на відкритих рахунках у банку, є єдиним можливим джерелом погашення податкового боргу в загальній сумі 274 372,74 грн.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Інтлев кошти за податковим боргом у загальній сумі 274 372,74 грн., а саме:

з податку на додану вартість в загальній сумі 274 903,74 грн., з яких 199 436,00 грн. - основного платежу, 69 802,66 грн. - штрафних санкцій та 5665,08 грн - пені з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника та рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ на користь Державного бюджету України (р/р № UA468999980313030029000012080, код платежу 14060100, отримувач УК у м. м.Сєвєродон./М.СЄВЄРОД./14060100, ОКПО 37944909, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);

з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 469,00 грн. - основного платежу з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих боржника на користь місцевого бюджету міста Сєвєродонецька (р/р № UA058999980333129318000012080, код платежу 11021000, отримувач: УК у м. м.Сєвєродон./М.СЕВЕРОД./11021000, ОКПО 37944909, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках ТОВ Інтлев на загальну суму 274 372,74 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що з огляду на наявність у відповідача податкового боргу, який не сплачується останнім, накладення арешту на кошти є обґрунтованим. Апелянт вважає помилковим висновок місцевого суду, що наявність у платника податку податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, який не є виключним та єдиним способом його погашення. Натомість, судом не враховано те, що норми п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 та п.94.2 ст.94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на зазначене, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року переглядається судом апеляційної інстанції саме в межах доводів апеляційної скарги в частині відмови у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

ТОВ Інтлев , ідентифікаційний код 41387848, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22, офіс 106/11, зареєстровано як юридичну особу, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецького управління ГУ ДПС у Луганській області (а.с.4-5).

07.04.2020 позивачем сформовано та направлено податкову вимогу форми «Ю» № 58710-52 на загальну суму 275 372,74 грн. на адресу відповідача, яку отримав представник відповідача, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.6).

За даними інтегрованої картки платника податків (далі - ІКП) ТОВ Інтлев (а.с.69, 70) за відповідачем утворився податковий борг: з податку на додану вартість на загальну суму 274 903,74 грн., з яких 199 436,00 грн. - основного платежу, 69 802,66 грн. - штрафних санкцій та 5665,08 грн. - пені станом на 31.08.2020, а також податку на прибуток підприємства в сумі 469,00 грн. станом на 31.03.2020.

Відповідно до акту камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.02.2020 № 437/112-32-52-04/41387848 (а.с.16-18) виявлено порушення пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Акт вручено представнику відповідача 26.02.2020, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.15).

На підставі вказаного акта винесено податкове повідомлення - рішенням (форма Р) від 16.03.2020 за № 0008635204, яким відповідачу збільшено податкові зобов`язання з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, донараховано суми основного платежу в розмірі 199 436,00 грн., та нараховано штрафні санкції в розмірі 49 859,00 грн. (а.с. 12-13), яке вручено представнику відповідача 23.03.2020, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.14).

Під час камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ (акт перевірки від 24.02.2020 № 506/112-32-52-04/41387848), податковим органом виявлено факт несвоєчасності реєстрації відповідачем податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН за грудень 2019 року (а.с.23-24).

Акт вручено представнику відповідача 05.03.2020, що підтверджено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.25).

Податковим повідомленням-рішенням (форма Н) від 23.03.2020 за № 0009195204, прийнятим на підставі вищевказаного акта камеральної перевірки, відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 19 943,66 грн. (а.с.19-20).

Відповідачем до податкового органу подано податкові розрахунки з податку на прибуток та відповідно узгоджені податкові зобов`язання з підприємств та фінустанов комунальної власності, самостійно визначені у податкових деклараціях з податку на прибуток, а саме податкову декларацію № 9334716247 від 25.02.2020 за 2019 рік на суму 469,00 грн (а.с.28-29).

Вказане податкове повідомлення-рішення надсилалось податковим органом за місцезнаходженням відповідача, однак, не було вручено з незалежних від податкового органу причин (а.с.21-22).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, суд першої інстанції вказав, що наявність у платника податку податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, який не є виключним та єдиним способом його погашення.

Колегія суддів в цілому погоджується з такими висновками та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходить з такого.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України .

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є:

1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;

2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;

3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 802/2067/15-а.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16.

За наведеного правового регулювання колегія суддів дішла висновку, що підставою для звернення податкового органу до суду є саме вчинення цим органом усіх передбачених заходів по розшуку майна платника податку, які повинні підтверджуватись належними доказами (запитами до відповідних установ, доказами відсутності коштів на рахунках в банках, виходами за фактичним місцем знаходження боржника та за місцем державної реєстрації тощо).

Відповідні обставини повинні бути підтверджені податковим органом під час судового розгляду.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 825/2243/18.

Отже, ПК України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Наведені законодавчі норми встановлюють як право контролюючого органу на звернення до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти платника, так і підстави для реалізації такого повноваження.

Суд зазначає, що підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Враховуючи наведене, за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно положенням підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.

Позивачем надано суду докази щодо відсутності у відповідача майна (а.с.32-33,36,39,42-43,44), проте, колегія суддів вважає, що надані докази не можуть бути достатніми доказами відсутності у відповідача іншого рухомого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, або наявності майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, або наявності майна, яке не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В цьому випадку, також слід зазначити, що відповідно до стаття 89 ПК України право податкової застави виникає:

89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

89.2. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Крім того, п. 89.5 ст. 89 ПК України визначає, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов`язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно. У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом.

Доказів вжиття таких заходів позивачем також до суду не надано, хоча право податкової застави на майно, як джерело погашення податкового боргу, виникло з дня виникнення податкового боргу. Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем здійснювалась перевірка платника податків з питань наявності активів, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.

Звернення в даному випадку податкового органу з таким позовними вимогами є передчасним, оскільки надані докази не можуть бути належними та достатніми доказами відсутності у відповідача іншого рухомого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, або наявності майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, або наявності майна, яке не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Також, суд зауважує, що накладення арешту на кошти на банківських рахунках відповідача без дотримання процедури погашення податкового боргу суттєво обмежить права платника податків як власника таких коштів та унеможливить здійснення відповідачем його діяльності.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.

У апеляційній скарзі не наведено інших доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 360/2651/20 - залишити без змін.

Повне судове рішення - 16 грудня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук

СудПерший апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення16.12.2020
Оприлюднено18.12.2020
Номер документу93562508
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —360/2651/20

Ухвала від 15.03.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 01.02.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Постанова від 16.12.2020

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Сіваченко Ігор Вікторович

Постанова від 16.12.2020

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Сіваченко Ігор Вікторович

Ухвала від 07.12.2020

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Сіваченко Ігор Вікторович

Ухвала від 17.11.2020

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Сіваченко Ігор Вікторович

Ухвала від 17.11.2020

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Сіваченко Ігор Вікторович

Ухвала від 19.10.2020

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Сіваченко Ігор Вікторович

Рішення від 15.09.2020

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

Т.В. Смішлива

Ухвала від 30.07.2020

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

Т.В. Смішлива

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні