Постанова

від 16.09.2020 по справі 200/4869/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року справа №200/4869/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 р. (у повному обсязі складено 20 липня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/4869/20-а (головуючий І інстанції суддя Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15.05.2020 року звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила зобов`язати відповідача перерахувати їй пенсію з урахуванням заробітної плати за 60 календарних місяців стажу підряд, а саме з 01.09.1985 року по 31.08.1990 року, відповідно до пред`явлених довідок: довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, яка була надана ПАТ Турбогаз від 10.01.2020 року № 05/01 за період з 01.08.1984 року по 31.07.1986 року та довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, яка була надана Макіївським промислово-економічним коледжем від 20.12.2019 року № 139/04 за період з 01.09.1986 року по 31.08.1990 року та зобов`язати відповідача виплатити різницю в пенсії за минулий час, починаючи з 11 лютого 2020 року; вирішити питання судових витрат (а.с. 1-5).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 200/4869/20-а у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 59-60).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення відповідачем законодавства при прийнятті її заяви та документів для перерахунку пенсії, а саме: відповідач не заявляв позивачу про необхідність перевірки достовірності відомостей, наданих у довідці, не називав причини, з яких необхідно було проводити перевірку, не вимагав додаткові документи. Також посилається на постанову Верховного Суду від 22.10.2018 року у справі № 235/2357/17.

У відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є отримувачем пенсії за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 11).

11 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по заробітній платі за нормами ст. 40, 43 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , додавши довідку про заробітну плату № 139/04 від 20 грудня 2019 року за період з 1 вересня 1986 року по 31 липня 1986 року та №05/01 від 10 січня 2020 року за період з 1 серпня 1984 року по 31 липня 1986 року.

Рішенням Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №8 від 17 лютого 2020 року відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по заробітній платі. Відмова в перерахунку пенсії мотивована тим, що довідка № 139/04 від 20 грудня 2019 року видана Макіївським промислово-економічним коледжем, який зареєстрований в м. Макіївка, що належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, провести перевірку достовірності документів не має можливості, тому такі документи є недійсними і не створюють правових наслідків, відповідно, не можуть бути враховані при призначенні пенсії (а.с. 22-23).

Спірним у даній справі є правомірність відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивачу по заробітній платі з урахуванням довідок № 139/04 від 20 грудня 2019 року та № 05/01 від 10 січня 2020 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Приписами ст. 26 Закону № 1058 передбачено право на призначення пенсії за віком особи після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Частина 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійною фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

За унормуванням ст. 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1 ).

За приписами Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

За змістом п.2.10 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07 липня 2014 року) вбачається, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Таким чином, єдиною підставою для проведення розрахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справі № 12-11а-15.

Диспозицією підпункту 3 пункту 2.1 № 22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року та, за бажанням пенсіонера, може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року із зазначенням у ній первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якими можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що орган, який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З матеріалів справи вбачається, що довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 05/01 від 10.01.2020 року видана ПАТ Турбогаз на підставі особових рахунків позивача за 1984-1986 роки, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 139/04 від 20.12.2019 року видана Макіївським промислово-економічним коледжем на підставі особових рахунків за 1986, 1987, 1988, 1989, 1990 роки (а.с. 18-19).

Стосовно доводів відповідача, що Макіївський промислово-економічний коледж на час видання спірної довідки знаходиться на території, яка непідконтрольна українській владі, тому врахувати при призначенні пенсії довідку неможливо, оскільки зазначені довідки є недійсними та не створюють жодних правових наслідків, суд виходить з наступного.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Абзацом 2 статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" м. Макіївка є територією проведення антитерористичної операції.

Суд звертає увагу на те, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади. На теперішній час на законодавчому рівні відсутня така обов`язкова умова як перереєстрація підприємств на територію підконтрольну українській владі.

Суд апеляційної інстанції враховує при цьому і п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595 (із змінами та доповненнями) Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства , яким обумовлено:

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити:

до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності .

Суд також зазначає, що діючим законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не встановлено, що необхідною умовою для прийняття та врахування пенсійними органами документів для призначення/розрахунку пенсії є можливість перевірити оригінали документів на підставі яких видавалася довідка.

З огляду на викладене, через те, що відповідач позбавлений можливості провести перевірку відповідності записів довідки первинним документам, не можна покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неврахування довідки № 139/04 при перерахунку позивачу пенсії.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать .

При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контр,олем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14 та у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 і враховуються судом при розгляді даної справи.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилання відповідача на норми Закону України № 1207 Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , оскільки статтею 3 встановлено:

1. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями .

Тобто, до спірних правовідносин вказаний вище закон не може бути застосований взагалі.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що дані, які містяться в довідках про заробітну плату містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку вказані довідки недійсними також не визнавались, підприємством не відкликані.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з аргументом суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову з мотиву ненадання позивачем первинних документів про нарахування та виплату заробітної плати позивачеві, оскільки жодним нормативним документом не передбачено додавати до довідки про заробітну плату такі документи безпосередньо позивачем.

Таким чином, спірні довідки, які видані ПАТ Турбогаз та Макіївським промислово-економічним коледжем про нараховану заробітну плату, відповідають вищезазначеним вимогам ст. 40 Закону № 1058-IV.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За унормуванням ч. 4 ст. 45 Закону України № 1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Зважаючи на обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної відмови відповідача у перерахунку пенсії позивачу з 1 лютого 2020 року з урахуванням довідок про заробітну плату № 05/01 від 10.01.2020 року з ПАТ Турбогаз за період з 01.08.1984 року по 31.07.1986 та довідки Макіївського промислово-економічного коледжу від 20.12.2019 року № 139/04 за період з 01.09.1986 року по 31.08.1990 року.

Таким чином, ефективним способом порушеного права у даному випадку є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 1 лютого 2020 року з урахуванням довідок про заробітну плату № 05/01 від 10.01.2020 року з ПАТ Турбогаз за період з 01.08.1984 року по 31.07.1986 та довідки Макіївського промислово-економічного коледжу від 20.12.2019 року № 139/04 за період з 01.09.1986 року по 31.08.1990.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що він діяв правомірно, не зарахувавши для розрахунку пенсії довідки про заробітну плату № 05/01 від 10.01.2020 року та № 139/04 від 20.12.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розподіл судових витрат здійснено з урахуванням ст. 139 КАС України.

Керуючись статями 272, 287, 308, 311, 315, п. 2, 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 р. - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 р. у справі № 200/4869/20-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 лютого 2020 року з урахуванням довідок про заробітну плату № 05/01 від 10.01.2020 року з ПАТ Турбогаз за період з 01.08.1984 року по 31.07.1986 та довідки Макіївського промислово-економічного коледжу від 20.12.2019 року № 139/04 за період з 01.09.1986 року по 31.08.1990.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспортні дані: НОМЕР_3 , виданий Кіровським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області від 26 березня 1998 року) за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька обл., 84500, код ЄДРПОУ 3786879) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна грн.) 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2020 року.

Колегія суддів Г.М. Міронова

І.В. Сіваченко

Е.Г. Казначеєв