Постанова

від 09.09.2020 по справі 826/11421/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11421/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

за участю секретаря: Вовк І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа - ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", у якому просив:

- визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у тому, що Кабінетом Міністрів України не визначено та не введено у дію Порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, як то передбачено ст. 6 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", а також не встановлено Перелік груп вкладників і порядок проведення виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат згідно із статтею 8 цього Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, протиправною;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України визначити та ввести у дію Порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, як то передбачено ст. 6 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", а також встановити Перелік груп вкладників і порядок проведення виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат згідно із статтею 8 цього Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2020 року та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у 1988 році між позивачем та Укрдержстархом (Інспекція Укрдержстраху по Вижницькому району) укладено договір страхування додаткової пенсії (страхове свідоцтво серії 00003 №356007 від 27.11.2988 року). Ним виконано усі умови договору страхування, а саме сплачено 3432 крб., водночас, належні по договору суми додаткової пенсії до сих пір не повернуто позивачеві, тобто, не переведені у гривневий еквівалент або кошти у гривневому еквіваленті у розмірі, який відповідає 3432 крб.

Інфляційні процеси та проведені в Україні дві грошові реформи знецінили грошові заощадження, вкладені громадянами України у договори довгострокового страхування.

Законом України від 21.11.1996 року №537/96-ВР "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" встановлено обов`язок Держави забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.01.2008 року №1 "Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 02.01.1992 в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР та пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1993 року №709 "Про створення Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", правонаступником майнових прав та зобов`язань перед страхувальниками колишнього Укрдержстраху, установ державного страхування СРСР є Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та її структурні підрозділи.

Відповідно до абзацу 4 статті 6 цього Закону порядок перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху визначається Кабінетом Міністрів України.

Вважаючи, що не встановлення такого порядку є протиправною бездіяльністю Кабінету Міністрів України, позивач, заощадження якого перебували в Укрдержстраху та не повернуті останньому, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 21.11.1996 року №537/96-ВР (надалі по тексту - Закон №537 ) на підставі цього Закону встановлюються зобов`язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов`язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.

Компенсації підлягають також грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років і які знаходилися на рахунках зазначених установ не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років.

Дія цього Закону поширюється на іноземних громадян та осіб без громадянства, які станом на 2 січня 1992 року мали заощадження в установах Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України.

Згідно з статтею 4 Закону №537 компенсація зазначених у частині першій статті 1 цього Закону заощаджень громадян проводиться в порядку, встановленому статтями 6 і 7 цього Закону, та гарантується державою в сумі, яка на 1 жовтня 1996 року становить 131,96 млрд. гривень, у тому числі: грошові заощадження - 121,90; страхові внески - 7,77; облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року - 0,61; облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року - 1,05; державні казначейські зобов`язання СРСР - 0,21; сертифікати Ощадного банку СРСР - 0,42.

Відповідно до абзаців 1-4 статті 6 Закону №537 компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться починаючи з 1997 року в грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України та інших формах відповідно до законодавства.

Компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень, поміщених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в таких установах, проводиться їх власникам у готівковій чи безготівковій формі через установи Ощадного банку України після внесення в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян" відомостей про них, необхідних для ідентифікації вкладника під час відкриття рахунку. Обслуговування громадян, пов`язане із внесенням зазначених відомостей, здійснюється безоплатно.

Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.

Порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, першочерговим у процедурі проведення компенсації, перерахуванні коштів до прийняття Порядку проведення такої компенсації Кабінетом Міністрів України, є визначення відповідних коштів для компенсації заощаджень у Державному бюджеті України.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 2 БК України закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

Згідно з частиною першою статті 39 БК України розгляд та затвердження Державного бюджету України відбувається у Верховній Раді України за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.

Згідно з частиною першою статті 42 БК України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Так, черговість і обсяги виплат проіндексованих грошових заощаджень на відповідний рік встановлювалися постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2000 року №817, якою затверджено Порядок перерахування коштів з державного бюджету установам відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та колишнього Укрдержстраху для компенсації в 2000 році грошових заощаджень та страхових внесків громадян України; постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2001 року №275, якою затверджено Порядок перерахування коштів з державного бюджету відкритому акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" та Національній акціонерній страховій компанії "Оранта" для компенсації в 2001 році грошових заощаджень та страхових внесків громадян України; постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2002 року №471 якою затверджено Порядок перерахування коштів з державного бюджету відкритому акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" для компенсацій у 2002 році грошових заощаджень громадян України; постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2003 року №382 "Про виплату в 2003 році громадянам України грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України"; постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 року №306 "Про виплату в 2004 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, і установи колишнього Укрдержстраху та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року; постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2005 року №409 "Про виплату у 2005 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, і установи колишнього Укрдержстраху, та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року; постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1091 "Про виплату у 2006 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року і державних казначейських зобов`язань СРСР"; постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №336 "Про виплату у 2007 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, сертифікатів Ощадного банку СРСР і державних казначейських зобов`язань СРСР, придбаних на території Української РСР"; постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2008 року №1 "Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР"; постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №481 "Про виплату в 2009 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР"; постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року №346 "Про виплату в 2012 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР".

Із змісту зазначених постанов Кабінету Міністрів України встановлено, що кожна з них приймалася, а відповідні порядки виплати компенсації від знецінення грошових заощаджень затверджувалися на підставі, зокрема, закону про державний бюджет на відповідний рік.

Водночас, здійснивши аналіз законів про державний бюджет на 2013-2018 роки, встановлено, що у відповідних законах у розділі Розподіл видатків Державного бюджету України витрат на заходи щодо поступової компенсації громадянам витрат від знецінення грошових заощаджень не передбачено.

Отже, не визначення законами про державний бюджет у період з 2013-2018 роки відповідних коштів для компенсації заощаджень унеможливлює розробку Кабінетом Міністрів України Порядку проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, у відповідності до Закону №537.

Як встановлено судом першої інстанції, з 2000 року по 2013 рік відповідачем здійснювалося регулювання порядку та граничних сум коштів, які виділялися з Державного бюджету України, що також не може свідчити про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що можливість прямого повернення державного боргу, визначена Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", залежить від стану розвитку економіки України, обсягу внутрішнього валового продукту, спроможності державного бюджету України, інших фінансових та економічних показників.

Відповідно до абзацу 1 статті 7 Закону № 537 заощадження повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

10.10.2001 року Конституційним Судом України прийнято рішення №13рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 7, 8 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", за конституційним зверненням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших громадян щодо офіційного тлумачення положень статей 22, 41, 64 Конституції України (справа про заощадження громадян).

У абзацах 1-4 пункту 5.4 рішення Конституційним Судом України зазначено: "Відповідно до Конституції України власники, здійснюючи право власності, повинні додержуватися конституційних положень про те, що "власність зобов`язує", і вона "не повинна використовуватись на шкоду людині і суспільству" (частина третя статті 13), а також, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (частина сьома статті 41).

Отже, із системного аналізу положень Конституції України випливає, що право власності може бути обмежено.

Право держави обмежити володіння, користування та розпорядження майном визначено і Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року ( 995_004). Кожна фізична або юридична особа, зазначається в цьому документі, має право мирно володіти своїм майном. Проте держава має право "вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..." (стаття 1).

З огляду на це Конституційний Суд України вважає, що положення статті 7 Закону, відповідно до яких заощадження повертаються "поетапно", "залежно від суми вкладу", "у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік", хоча і обмежують конституційне право власності громадян, але не суперечать статтям 13, 41, 64 та іншим статтям Конституції України.".

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 826/12503/16 та від 14 травня 2020 року у справі № 814/1690/17.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволенню не підлягає.

Жодного спростування даної мотивації суду першої інстанції позивачем в апеляційній скарзі не наведено.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.

Повний текст постанови виготовлено - 14 вересня 2020 року.