Постанова

від 27.08.2020 по справі 761/17416/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 761/17416/17

провадження № 61-2053св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі : Головне територіальне управління юстиції у м. Києві в особі Управління державної реєстрації Головного територіального Управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шпитковська (Мартинюк) Сабіна Валеріївна, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4 ,

представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Желепи О. В., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві в особі Управління державної реєстрації Головного територіального Управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шпитковська (Мартинюк) С. В., Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4 , про визнання протиправним і скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що 17 серпня 2012 року між ОСОБА_4 і нею було укладено договір позики, за умовами якого вона отримала у позику грошові кошти у розмірі 2 412 980,00 грн, які зобов`язувалася повернути не пізніше 01 лютого 2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики, 17 серпня 2012 року між ОСОБА_4 і нею було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2311, згідно з яким вона передала ОСОБА_4 в іпотеку домоволодіння і земельну ділянку загальною площею 0,10 га, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Вказувала, що реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 15 травня 2014 року на підставі договору іпотеки від 17 серпня 2012 року за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на домоволодіння і земельну ділянку загальною площею 0,10 га, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, у порушення вимог пунктів 5.2, 5.4.1 договору іпотеки вона жодного документу від іпотекодержателя не отримувала, що свідчить про порушення процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, у порушення положень частини третьої статті 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержателем не проводилася оцінка предмету іпотеки.

Вважала, що іпотекодержателем порушений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений Законом України Про іпотеку .

На підставі вказаного ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07 листопада 2018 року, просила суд: визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером: 13219513 від 21 травня 2014 року; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: домоволодіння і земельну ділянку загальною площею 0,10 га, які розташовані по АДРЕСА_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 вказане нерухоме майно.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачу направлялася вимога про усунення порушень за всіма відомими адресами та для реєстрації права власності були надані усі необхідні документи, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора. Також відсутні підстави для витребування майна, оскільки наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача, оскільки відповідачі набули право власності на спірне майно на підставі правочинів, які є чинними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 28 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував, що іпотекодержатель не надав суду доказів на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки, хоча у силу положень Закону України Про іпотеку і Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2013 року № 868, іпотекодержатель зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію. Разом з тим, рекомендований лист з повідомленням про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки, направлений ОСОБА_1 , повернувся з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 серпня 2012 року між ОСОБА_1 (позичальник) і ОСОБА_4 (позикодавець) було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С. В. і зареєстрований у реєстрі за № 2309, за умовами якого позикодавець при укладенні цього договору передав у власність позичальнику строком до 01 лютого 2013 року грошові кошти у розмірі 2 412 980,00 грн, що еквівалентно 302 000,00 дол. США, договір є безпроцентним.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики 17 серпня 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С. В. і зареєстрований у реєстрі за № 2310, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку: земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер: 8000000000:91:122:0044, цільове призначення - обслуговування жилого будинку і господарських будівель та домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 799,80 кв. м, житлова площа 317,80 кв. м.

На виконання умов договору позики від 17 серпня 2012 року ОСОБА_1 22 березня 2014 року повернула 1 850,00 євро, а 08 січня 2014 року - 4 620,00 дол. США, про що складено відповідні розписки.

07 лютого 2013 року ОСОБА_4 у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором позики від 17 серпня 2012 року щодо своєчасного і у повному обсязі повернення суми позики звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шпитковської С. В. з заявою, в якій просила передати ОСОБА_1 заяву про наявність заборгованості у розмірі 2 591 956,00 грн, що складає 324 400,00 дол. США, і пені за несвоєчасну сплату грошових коштів у розмірі 3 887 934,00 грн і запропонувала ОСОБА_1 добровільно повернути вказану суму протягом 30 днів з дня отримання повідомлення, а у разі неповернення цих коштів або ухилення від отримання цього документа, ОСОБА_4 попередила, що зареєструє право власності на предмет іпотеки.

Приватним нотаріусом Шпитковською С. В. вказану заяву ОСОБА_4 направлено ОСОБА_1 листом з рекомендованим повідомленням, проте рекомендований лист з повідомленням повернувся на адресу нотаріуса за закінченням встановленого строку зберігання .

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики від 17 серпня 2012 року реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 15 травня 2014 року на підставі договору іпотеки від 17 серпня 2012 року за ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) було зареєстровано право власності на домоволодіння і земельну ділянку загальною площею 0,10 га, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку, складеного 14 травня 2014 року, який знаходиться в реєстраційній справі № 6615081 по АДРЕСА_1, наданої Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ринкова вартість домоволодіння, загальною площею 799,80 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , складає 2 086 000,00 грн, а згідно з висновком експерта про ринкову вартість земельної ділянки, складеного 14 травня 2014 року, ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 становить 418 680,00 грн.

На підставі договору купівлі-продажу від 30 січня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черкасовою Н. Б. і зареєстрованого у реєстрі за № 205, ОСОБА_4 домоволодіння і земельну ділянку загальною площею 0,10 га, які розташовані по АДРЕСА_1 , продала ОСОБА_3 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до вимог статті 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим нотаріально посвідченим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог останнього, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України Про іпотеку . Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає останньому застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку .

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України Про іпотеку правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав на час виникнення спірних правовідносин визначав Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

З метою встановлення правомірності переходу права власності на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, суд повинен встановити обставини такого переходу, здійсненого шляхом реєстрації цього права за іпотекодержателем .

У пунктах 5.2, 5.4 договору іпотеки від 17 серпня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , сторонами погоджено, що у разі порушення основного зобов`язання або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення.

У такій вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань/умов, вимога про виконання порушених зобов`язань/умов у не менш ніж 30 денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога про усунення порушення залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Передача іпотекодавцем іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки вважається такою, що відбулася, і Іпотекодержатель вважається таким, що став власником предмету іпотеки, з моменту надання (направлення) іпотекодержателем письмового повідомлення іпотекодавцю про набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки та державної реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. Форма повідомлення про набуття встановлюється іпотекодержателем самостійно.

Сторони встановили, що договір іпотеки від 17 серпня 2012 року є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Статтею 35 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з пунктом 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

За положеннями приписами статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (уредакції, чинній на момент прийняття реєстратором оскаржуваного рішення) державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Вказаними нормами визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

З урахуванням вказаного, встановивши, що позивачу (іпотекодавцю) направлялася вимога про усунення порушень за всіма відомими адресами і для реєстрації права власності були надані усі необхідні документи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення про державну реєстрацію. Крім того, судом установлено, що зобов`язання за договором позики позивачем не виконані та вона вчиняє усі можливі дії для уникнення відповідальності за невиконання цього зобов`язання.

Твердження заявника, що вимогу про усунення порушень договору позики вона не отримувала, оскільки, як встановлено судом, поштове відправлення, яким направлялася ця вимога, повернулося за закінченням встановленого строку зберігання , є безпідставним та на правильність висновків судів не впливає, оскільки відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, провадження № 14-706цс19, процедура повідомлення іпотекодавця спрямована на те щоб надати йому можливість усунути порушення і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, направлене на вказану ним у договору іпотеки адресу, але не одержав його з власної вини.

Крім того, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для витребування спірного майна, оскільки витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених ч.1 ст.388 ЦК, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача (постанова Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі №6-2161цс16).

Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 придбали спірне майно на підставі правочинів, які в установленому законом порядку не визнані судом недійсними, що відповідно до статті 204 ЦК України свідчить про правомірність цих правочинів, то відсутні підстави для витребування цього майна на користь позивача.

Таким чином, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович