Постанова

від 08.09.2020 по справі 910/22513/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

(додаткова)

08 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/22513/17

Провадження № 12-5гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі :

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Власова Ю. Л.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

за участю:

секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

представника позивача - Бабака В. С.,

представника відповідача - Заплішної О. Д .,

розглянула в судовому засіданні заяви Відкритого недержавного пенсійного фонду Причетність та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/22513/17

за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду Причетність

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Український бізнес банк ,

про стягнення безпідставно набутих коштів, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 851 480,29 грн, та

ВСТАНОВИЛА:

1. У грудні 2017 року Відкритий недержавний пенсійний фонд Причетність (далі - ВНПФ Причетність , позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач), у якому просив стягнути 851 480,29 грн, з яких: 458 695,90 грн - заборгованість з повернення основної суми вкладу за договором; 349 526,28 грн - інфляційні втрати, нараховані за період неповернення основної суми вкладу; 34 044,03 грн - 3 відсотки річних, нараховані за період неповернення; 5 017,96 грн - заборгованість з повернення нарахованих відсотків на суму вкладу за договором; 3 823,43 грн - інфляційні втрати, нараховані за період неповернення відсотків; 372,43 грн - 3 відсотки річних, нараховані за період неповернення відсотків.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 27 березня 2018 року в задоволені позову відмовив.

3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу позивача задовольнив: рішення суду першої інстанції скасував; прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив; стягнув з Фонду на користь ВНПФ Причетність суму коштів у розмірі 851 480,29 грн, 12 943,33 грн судового збору, а також 19 158,30 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

4. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року, а ухвалою від 16 січня 2020 року передав цю справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 січня 2020 року прийняла та призначила справу № 910/22513/17 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

6. 16 червня 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою касаційну скаргу Фонду задовольнила частково: постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року скасувала; рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року змінила, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року залишила в силі.

7. 22 червня 2020 року до Великої Палата Верховного Суду надійшла заява ВНПФ Причетність про стягнення з Фонду на його користь 35 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката за ведення справи в суді касаційної інстанції.

8. На обґрунтування заяви ВНПФ Причетність , посилаючись на частину дев`яту статті 129 ГПК України, зазначив, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки Фонд не задовольнив вимогу позивача повернути йому пенсійні активи. У зв`язку із цим позивач був вимушений звернутись до суду за захистом порушених прав та поніс витрати на професійну правничу допомогу, яку адвокат Олійник О. С. надав в обсязі, встановленому договором про надання правової допомоги. Також у заяві міститься опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 червня 2020 року призначила зазначену заяву позивача до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 07 липня 2020 року. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у судовому засіданні оголошено перерву до 12 години 08 вересня 2020 року.

10. 06 липня 2020 року на заяву позивача від Фонду надійшло заперечення, у якому останній указує на відсутність підстав для покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу, оскільки постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року його касаційну скаргу було задоволено.

11. Також 06 липня 2020 року надійшла заява Фонду про ухвалення додаткового рішення відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України. На обґрунтування цієї заяви Фонд зазначає, що оскільки Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу Фонду задовольнила, то витрати, понесені на оплату судового збору за подання касаційної скарги, мають бути покладені на позивача.

12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 07 липня 2020 року прийняла та призначила заяву Фонду до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 08 вересня 2020 року о 12 годині.

13. 11 серпня 2020 року від позивача надійшло заперечення на заяву Фонду про ухвалення додаткового рішення. ВНПФ Причетність зазначив про те, що всі судові витрати, понесені сторонами в результаті розгляду справи, необхідно покласти на відповідача як на особу, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

14. 28 серпня 2020 року від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких останній зазначив, що постановою Великої Палата Верховного Суду від 16 червня 2020 року встановлено обов`язок банку щодо повернення позивачу пенсійних активів, у тому числі під час проведення ліквідаційної процедури. Законність відмови у задоволені позову в цій постанові обґрунтована неправильністю обрання позивачем способу захисту та визначення відповідача у справі, що жодним чином не спростовує посилання позивача на неправильність дій відповідача та його уповноваженої особи на ліквідацію банку. При цьому у позивача були наявні обґрунтовані підстави обрати саме такий спосіб захисту та звернутись із позовом саме до Фонду, оскільки відповідач розцінив відмову Фонду та його уповноваженої особи у поверненні пенсійних активів як завдання шкоди позивачу. Крім того, обрання позивачем відповідного способу захисту та визначення відповідача обґрунтоване тим, що станом на дату звернення до суду були відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування правових норм у спірних правовідносинах. При цьому у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2019 року (справа № 910/100801/18) зазначено, що на предмет відповідності визначеним частиною п`ятою статті 129 ГПК України критеріям суд має оцінювати поведінку обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. У цьому випадку суд має покласти всі судові витрати, у тому числі витрати позивача на професійну правничу допомогу та судовий збір, на відповідача, внаслідок неправомірних дій якого і виник спір.

15. У судовому засіданні 08 вересня 2020 року позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення судом його заяви про перегляд постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року за нововиявленими обставинами, оскільки до такого перегляду зазначена постанова Великої Палати Верховного Суду не є остаточною.

16. Велика Палата Верховного Суду зазначене клопотання залишила без задоволення з підстав його необґрунтованості, оскільки згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року вона набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає, а провадження за нововиявленими обставинами за заявою позивача на цей час не відкрито.

17. У судовому засіданні 08 вересня 2020 року представник ВНПФ Причетність підтримав свою заяву про стягнення з Фонду витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідача заперечив проти зазначеної заяви позивача та підтримав свою заяву про покладення на позивача витрат, понесених ним на оплату судового збору за подання касаційної скарги, проти чого позивач заперечив.

18. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в заявах доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку.

19. Згідно із частинами першою, третьою статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

20. Відповідно до частини другої статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

21. Згідно із частиною четвертою статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

22. Відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

23. Приймаючи постанову від 16 червня 2020 року у справі № 910/22513/17 та частково задовольняючи касаційну скаргу відповідача, Велика Палата Верховного Суду виходила з таких міркувань.

24. На час прийняття судами попередніх інстанцій рішень у цій справі процедура ліквідації банку завершена не була, юридична особа банку припинена не була. До моменту завершення ліквідації та припинення юридичної особи банку грошові договірні зобов`язання такого банку з повернення пенсійних активів продовжують існувати. Кредитори такого банку мають право вимагати від банку виконання ним зазначених договірних обов`язків у порядку, визначеному законами України від 09 липня 2003 року № 1057-IV Про недержавне пенсійне забезпечення та від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI). Обставина невиконання банком грошового договірного зобов`язання з повернення пенсійних активів не перетворює таке договірне зобов`язання банку в деліктне зобов`язання його органу управління (повноваження якого виконує відповідач в особі уповноваженої особи) з відшкодування шкоди в розмірі цього грошового зобов`язання.

25. Для відшкодування шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 16 Закону № 4452-VI необхідна наявність у потерпілого відповідних майнових втрат. Оскільки на час прийняття судами попередніх інстанції судових рішень у цій справі договірні зобов`язання третьої особи перед позивачем з повернення депозитних коштів (пенсійних активів) продовжували існувати, не можна говорити про наявність у позивача майнових втрат у розмірі цих зобов`язань унаслідок дій відповідача, що унеможливлює застосування статті 1166 ЦК України.

26. Норми статті 1212 ЦК України підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна. У цій справі депозитні кошти були передані позивачем третій особі на підставі договору, отже, набуті нею на правовій підставі. У третьої особи виникло не виконане нею договірне зобов`язання повернути зазначені вище кошти, до того ж обставин заволодіння цими коштами відповідачем суди не встановили, що унеможливлює застосування до спірних відносин норм статті 1212 ЦК України.

27. Із цих же підстав Велика Палата Верховного Суду відхилила аргумент позивача щодо порушення відповідачем його права на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки на час прийняття рішень судами попередніх інстанцій невиконані договірні зобов`язання третьої особи перед позивачем з повернення депозитних коштів (пенсійних активів) продовжували існувати, при цьому у справі відсутні докази звернення позивача до суду щодо примусового виконання третьою особою цього зобов`язання. У свою чергу уповноважена особа відповідача у право на мирне володіння позивачем своїм майном не втручалась, а відповідно до норм Закону № 4452-VI виконувала функції органу управління третьої особи, діючи від її імені.

28. З указаного вбачається, що спір у цій справі виник через необґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідача спірних коштів, а не внаслідок неправильних дій останнього. Отже, немає підстав для задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача понесених ВНПФ Причетність витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

29. Згідно із частиною першою статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

30. Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

31. Як убачається з матеріалів справи, у касаційній скарзі Фонд просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року у справі № 910/22513/17 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року. За подання касаційної скарги Фонд сплатив судовий збір у сумі 25 544, 41 грн.

32. Постановою від 16 червня 2020 року Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу Фонду задовольнила частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року скасувала, рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року змінила у мотивувальній частині, а в іншій частині (в тому числі резолютивній) вказане рішення, яким відмовлено позивачу в позові, залишила в силі.

33. Ураховуючи задоволення касаційної скарги Фонду в частині скасування постанови Північного апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення Господарського суду міста Києва, крім зміни його мотивувальної частини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про задоволення заяви Фонду про стягнення з позивача судового збору за подання до суду касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 244, 301 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Відмовити в задоволенні заяви Відкритого недержавного пенсійного фонду Причетність про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 35 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката за ведення справи № 910/22513/17 у суді касаційної інстанції.

2. Заявлені Відкритим недержавним пенсійним фондом Причетність витрати в розмірі 35 000 грн на професійну правничу допомогу адвоката за ведення справи № 910/22513/17 у суді касаційної інстанції покласти на Відкритий недержавний пенсійний фонд Причетність .

3. Задовольнити заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення з Відкритого недержавного пенсійного фонду Причетність 25 544,41 грн судового збору за подання до суду касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року в справі № 910/22513/17.

4. Стягнути з Відкритого недержавного пенсійного фонду Причетність (вул. Олекси Тихого, 10, м. Краматорськ, Донецька область, 84313, ідентифікаційний код 33320710) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 21708016) 25 544,41 грн (двадцять п`ять тисяч п`ятсот сорок чотири гривні 41 коп.) судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук В. В. Пророк М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков О. Г. Яновська