Рішення

від 15.09.2020 по справі 428/4471/20

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №428/4471/20

Провадження №2/428/1750/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Чумак Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн , третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн , третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що працював у відповідача водієм автотранспортних засобів з 05.06.2019 року. Проте 12.04.2020 року він був звільнений з роботи на підставі п. 5 ст.40 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки йому не була запропонована інша легша робота на підприємстві і він не відмовлявся від переведення на легшу роботу.

Просив суд поновити його на роботі водієм автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн з 12.04.2020 року.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, жодних заяв, відзиву чи пояснень до суду від них не надходило.

15.09.2020 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

05.06.2019 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн , що підтверджується даними трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

В період з 12.12.2019 року по 15.05.2020 року позивач був непрацездатний, що підтверджується копіями листків непрацездатності серії АДР №000983, серії АДР в„–012178 , серії АДР №012348, серії АДР №004291, серії АДР №012522, серії АДР №012642, серії АДР №005762.

12.04.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п. 5 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з нез`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання 12.12.2019 року і по цей час, що підтверджується даними трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

18.05.2020 року ОСОБА_1 пройшов первинний огляд Сєвєродонецькою м/р МСЕК та йому було встановлено третю групу інвалідності на період до 01.06.2021 року, про що відповідачу було направлено відповідне повідомлення №400.

Згідно з копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №141843 ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця, тривале перебування на ногах та у вимушеному положенні.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 5 ч.1, ч.2 ст.40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Судом встановлено, що позивач був непрацезданим в період з 12.12.2019 року по по 15.05.2020 року.

Наказ про його звільнення з роботи був виданий 12.04.2020 року, тобто на 1 день раніше чотирьохмісячного строку, передбаченого п.5 ч.1 ст. 40 КЗпП України, після спливу якого, у відповідача виникало право на розірвання за власною ініціативою трудового договору з ОСОБА_1 .

Суд дійшов висновку про передчасність видання наказу про звільнення позивача з роботи від 12.04.2020 року №2/1-к, виходячи з того, що чотиримісячний безперервний термін тимчасової непрацездатності позивача обліковується з 12.12.2019 року, а тому 12.04.2020 року є останнім днем цього строку. Тому наказ про звільнення позивача з роботи міг бути виданий відповідачем не раніше 13.04.2020 року.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з положеннями ст.43 Конституції України, ст.ст. 40, 235 КЗпП України, суд приходить до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи мало місце з порушенням порядку, встановленого законом, тобто було незаконним, таким, що порушує його права та інтереси.

Таким чином, з урахуванням наведеного та відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України ОСОБА_1 має бути поновлений на роботі на посаді водієм автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн , а наказ відповідача від 12.04.2020 року №2/1-к є протиправним та таким, що не відповідає вимогам закону.

Щодо строків звернення позивача до суду з позовною заявою суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (стаття 234 КЗпП України)

Даною статтею не визначається перелік поважних причин, які можуть бути підставою для поновлення строку, що свідчить про те, що їх поважність оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо, залежно від фактичних обставин. Під поважними причинами пропуску строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, варто розуміти такі причини, що об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду і підтверджуються належними доказами.

Системний аналіз наведеного свідчить про те, що у разі пропуску строків, установлених статтею 233 КЗпП України, перевірити такі причини є обов`язком суду без відповідної заяви позивача.

Наказ про звільнення позивача з роботи був виданий 12.04.2020 року.

Відомості про дату вручення позивачу трудової книжки чи наказу про звільнення відсутні. Таким чином, ОСОБА_1 мав звернутись до суду з цим позовом не пізніше 13.05.2020 року.

Суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин, оскільки він є людиною з інвалідністю 3 групи та в травні 2020 року знаходився на лікуванні, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АДР в„–005762 .

Зазначене, на думку суду, свідчить про існування поважних причин для поновлення позивачу пропущеного строку для звернення до суду, а вказаний строк підлягає поновленню.

Щодо решти доводів позивача суд відзначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн., оскільки позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 4-5, 7-13, 76-81, 89, 223, 258- 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді водієм автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн з 12.04.2020 року.

Допустити негайне виконання рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Сервісне підприємство Хімконцерн , місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, б. 6а, офіс 212, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 31476920.

Третя особа: ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя Ж.І. Кордюкова