Рішення

від 15.09.2020 по справі 629/2500/20

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/2500/20

Номер провадження 2/629/862/20

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лозівської міської ради Харківської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до Територіальної громади в особі Лозівської міської ради Харківської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що її мати - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки, площею 1,6031 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області та надана для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 048821, виданого Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області 26.08.2005 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010567700016. За життя спадкодавець розпорядилася своїм майном, залишивши заповіт на ім`я позивача. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, оскільки спадкодавець на час смерті в шлюбі не перебувала, інших спадкоємців, передбачених чинним законодавством, у спадкодавця не має. Після смерті матері позивач не мала змогу звернутися з заявою до нотаріуса про прийняття спадку, оскільки її син ОСОБА_3 з березня 2009 року захворів на тяжку хворобу Гострий лейкоз , в зв`язку з чим потребував постійного стаціонарного лікування, вона доглядала за ним, весь час перебувала з ним в лікарнях. ІНФОРМАЦІЯ_2 її син помер. Після смерті сина позивач перебувала в пригніченому стані, проходила курс лікування, а потім перебувала в декретній відпустці. На даний час вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, але їй було відмовлено в зв`язку з пропуском строку звернення з даною заявою. Вона помилково вважала, що раз вона з часу народження і до дня смерті проживала разом з матір`ю в будинку, то вона автоматично прийняла спадщину, але не звернула уваги на те, що за рік до смерті матері була знята з реєстрації у будинку. В зв`язку з цим просить визначити їй додатковий строк - три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача Територіальної громади в особі Лозівської міської ради Харківської області Курасова О.К. в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, просила вирішити справу на розсуд суду.

Оскільки матеріали містять всі необхідні для вирішення справи відомості, а тому суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення заявлених вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Катеринівською сільською радою Лозівського району Харківської області 02 січня 2009 року, актовий запис № 01.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 1,6031 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 6323981500:04:000:0525, розташованої на території Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 14 листопада 2008 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області Полішко Н.А. та зареєстрований в реєстрі за № 697, який на даний час є чинним та не зміненим.

Про існування заповіту позивачу стало відомо лише у лютому 2020 року, коли вона перебирала старі материні документи.

Позивач звернулась з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно, але нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, що підтверджується постановою в.о. державного нотаріуса Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мірошниченко О.М. від 17 березня 2020 року за № 247/02-31.

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 13 березня 2020 року за № 59806093 вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Статтями 1216, 1218 ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. ст.1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Згідно із ст. ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Натомість судом встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотрималася та після відкриття спадщини не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

Позивач пропустила встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутися в суд з позовом для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

В той же час, відповідно до ст.ст. 1273-1275 ЦК України - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Відповідно до ст. ст. 1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

У зв`язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, не зверталася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна.

Таким чином, жодних доказів того, що в межах строку, наданого цивільним законом, позивач вчинила дії, які б свідчили про прийняття нею спадщини за законом, вона не надала, що, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1272 ЦК України слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за заповітом.

Причиною пропуску строку на прийняття спадщини ОСОБА_1 вказує те, що після смерті матері вона не мала змогу звернутися з заявою до нотаріуса про прийняття спадку, оскільки її син ОСОБА_3 з березня 2009 року захворів на тяжку хворобу Гострий лейкоз , в зв`язку з чим потребував постійного стаціонарного лікування, вона доглядала за ним, весь час перебувала з ним в лікарнях. ІНФОРМАЦІЯ_2 син помер. Після смерті сина вона перебувала в пригніченому стані, проходила курс лікування, а потім перебувала в декретній відпустці.

На підтвердження поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини, зокрема, позивачем подано виписку з медичної картки амбулаторного хворого, виданої лікарем Державного закладу Вузлова лікарня станції Лозова Кирилком О.О. 17 грудня 2016 року, з якої вбачається, діагноз ОСОБА_1 - виражений астено-депресивний синдром ситуаційно обумовлений, церебральна вазопатія, ліквідовенозна дистонія.

Крім того вказала, що постійно мешкала з матір`ю, доглядала її, оскільки через стан здоров`я та похилий вік вона потребувала постійного догляду, поховала її, справила роковини, встановила надгробну плиту, доглядає за могилою.

Позивач вважає, що причини її пропуску для подачі заяви про прийняття спадщини є вагомими, та підлягають поновленню.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст.ст. 76,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 681/203/17-ц, зазначив, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд мас враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій .

Приймаючи до уваги той факт, що позивачем ОСОБА_1 надано суду безперечні докази у відповідності до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, які б свідчили про поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, тому суд приходить до висновку, що її позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 200, 206, 207, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1222, 1223, 1268-1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лозівської міської ради Харківської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк - три місяці для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаний строк обчислювати з дня, наступного після того, як рішення набере законну силу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Катеринівка, Лозівського району, Харківської області, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 05.02.2019 року, орган, що видав 6346, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Відповідач: Територіальна громада в особі Лозівської міської ради Харківської області, місцезнаходження за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Ярослава Мудрого, 1.

Суддя Н.А. Смірнова