Постанова

від 16.09.2020 по справі 540/1082/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1082/20 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства с обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И Л А :

27 квітня 2020 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Україна" адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 235 697,82 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 636,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Україна" у 2019 році не виконано нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, за що передбачені адміністративно - господарські санкції.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що ним направлялись до центру зайнятості звіти про наявність вакансій та інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН та листи з проханням видати направлення особам з інвалідністю для працевлаштування в ТОВ "Торговий Дім "Україна", на які від центру зайнятості отримано лише дві відповіді та не направлено жодної особи з інвалідністю для працевлаштування. Відповідач зазначив, що у звіті 10-ПІ він самостійно нарахував санкції (рядок 6) в розмірі 235 697,82 грн у зв`язку з дотримання вимог наказу Мінпраці 10.02.2007 № 42, яким встановлюється порядок його заповнення, зокрема, не передбачено право підприємства у разі не згоди на власний розсуд відступати від встановленого порядку та визначати розмір санкцій іншим чином, ніж згідно із затвердженою формулою у формі звіту. Але поданий товариством звіт форми 10-ПІ не може бути підставою та доказом вчинення правопорушення та не вважається згодою, визнання чи підтвердженням відповідачем факту його вчинення.

На підставі викладеного, відповідач стверджує про відсутність вини у невиконанні нормативу створення робочих місць для осіб з інвалідністю за 2019 рік та про вжиття всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення за невиконання вказаного нормативу робочих місць. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року Херсонському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ст.22 Закону України "Про зайнятість населення" основним завданням державної служби зайнятості є право, а не обов`язок, направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян,які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки. Не можна вважати звернення до органів влади, надання звітності про наявність вакансій для осіб з інвалідністю виконанням нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Україна" (код ЄДРПОУ 32267295) з 23.01.2003 року здійснює свою господарську діяльність та перебуває на обліку Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

25 лютого 2020 ТОВ "Торговий Дім "Україна" подало до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, за яким середньооблікова чисельність його штатних працівників складає 138 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 3 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, спеціально створених - 6 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 10842,10 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника 78565,94 грн.

13 березня 2020 року, за результатами розгляду наданого відповідачем звіту, позивачем встановлено, що в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" ТОВ "ТД Україна" мало бути працевлаштоване 6 осіб з інвалідністю, проте відповідачем працевлаштовано лише трьох осіб з інвалідністю у 2019 році. Внаслідок невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 235 697,82 грн, за три не працевлаштовані посади. У зв`язку із самостійною несплатою адміністративно - господарських санкцій відповідачем утворилася пеня у розмірі 639,39 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Торговий Дім "Україна" виконано норматив щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю у 2019 році, а обов`язок щодо пошуку працівників на такі вакансії законодавчо покладено саме на позивача, а не на товариство.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до абз.3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше через три робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-ХІІ.

Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах по справі № 817/1188/18 від 24 квітня 2019 року та по справі № 812/1164/18 від 31 липня 2019 року, по справі № 440/2008/19 від 24 червня 2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Торговий Дім "Україна" протягом 2019 року щомісячно створювалися робочі місця для осіб з інвалідністю, шляхом виділення з вакантних існуючих посад, а саме наказами від: 28.01.2019 № 18-г - 4 посади охоронника, 26.02.2019 № 24-га - 2 охоронники, 2 слюсарі, 27.03.2019 № 28- г - 2 охоронники, 2 слюсарі, 24.04.201- ; 35- г 2 охоронники, 2 слюсарі, 27.05.2019 № 38-г 2 охоронники, 2 слюсарі, 24.06.2019 № 44-г - 2 охоронники, 2 підсобні робітники, 29.07.2019 № 51-г - 2 охоронники, 2 підсобні робітники, 02.09.2019 № 54 - 2 охоронники, 2 підсобні робітники, 25.09.2019 № 59-г 2 охоронники, 2 підсобні робітники, 27.10.2019 № 61-г - 2 охоронники, 2 підсобні робітники, 26.11.2019 №69-г 2 охоронники, 2 підсобні робітники, 26.12.2019 № 72-г - 2 охоронники, 2 підсобні робітники.

Якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 806/1368/17 та від 28 травня 2019 року по справі № 820/2287/17

На підставі зазначених наказів ТОВ "Торговий Дім "Україна" подано до Горностаївського районного центру зайнятості звітність - Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за Формою № 3-ПН: від 28.01.2019, від 27.02.2019, від 28.03.2019, від 25.04.2019, від 28.05.2019, від 25.06.2019, від 29.07.2019, від 02.09.2019, від 27.09.2019, від 28.10.2019, від 28.11.2019, 27.12.2019, про прийняття яких на звітах містяться відмітки уповноважених осіб (а.с.39-61).

Крім того, ТОВ "Торговий Дім "Україна" надсилало до Горностаївського районного центру зайнятості листи від 28.01.2019 № 42, від 28.02.2019 № 84, від 28.03.2019 № 129, від 25.04.2019 № 191 від 28.05.2019 № 221, від 25.06.2019 № 283, від 29.07.2019 № 334, від 04.09.2019 № 386, від 27.09.2019 № 407, від 28.10.2019 № 428, від 28.11.2019 № 456, від 27.12.2019 № 513, якими повідомляло, що на виконання вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" повинно працевлаштувати 7 осіб з інвалідністю(а.с.62-73) .

Горностаївський районний центр зайнятості надавав відповідачу відповіді від 17.05.2019 № 21/09/02/225/19 та 25.06.2019 № 21/09/02/274/19, якими повідомляв про відсутність впродовж 2018 року та станом на 25.06.2019 на обліку осіб, для яких робота у ТОВ "Торговий Дім "Україна" була б транспортно доступною та підходящою згідно з рекомендаціями МСЕК та індивідуальних програм реабілітації (а.с.74-75).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що ТОВ "Торговий Дім "Україна" постійно вживаються заходи самостійного пошуку вказаної категорії осіб для працевлаштування.

Єдиним доводом апелянта є те, що ТОВ "Торговий Дім "Україна" повинно самостійно здійснювати працевлаштування осіб з інвалідністю, а звернення до органів влади, надання звітності про наявність вакансій для осіб з інвалідністю не є виконанням нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, судова колегія вважає помилковими.

Судова колегія вважає вірним висновок суду, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, Закон № 875-ХІІ не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 440/2008/19.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 30 квітня 2020 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко