Постанова

від 15.09.2020 по справі 420/1222/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 р. Категорія 102020000 м.ОдесаСправа № 420/1222/20 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

при секретаріВишневській А.В.

за участю сторін: Державної екологічної інспекціїЛех А.О. (витяг, посвідчення) Представник позивачаБрильов О.С. (адвокат, ордер)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року по справі за позовом громадської організації Спілка Юристів Одеської області до Державної екологічної інспекції в Одеській області про визнання бездіяльності щодо не направлення запитів на отримання публічної інформації належному розпоряднику та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції в Одеській області про визнання бездіяльності щодо не направлення запитів на отримання публічної інформації належному розпоряднику та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року позов задоволено. Визнано бездіяльність Державної екологічної інспекції в Одеській області щодо не направлення запитів на отримання публічної інформації за вих. №318/01/20 від 20.01.2020 року та вих. №319/01/20 від 20.01.2020 року належному розпоряднику протиправною. Зобов`язано Державну екологічну інспекцію в Одеській області направити запити на отримання публічної інформації за вих. №318/01/20 від 20.01.2020 року та вих. №319/01/20 від 20.01.2020 року належному розпоряднику. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції в Одеській області на користь громадської організації Спілка юристів Одеської області суму сплаченого судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції в Одеській області на користь громадської організації Спілка юристів Одеської області витрати на правову допомогу у розмірі 3 500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень нуль копійок).

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року заяву представника громадської організації Спілка юристів Одеської області про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Прийнято по справі №420/1222/20 додаткове рішення, яким стягнуто з Державної екологічної інспекції в Одеській області на користь громадської організації Спілка юристів Одеської області витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Державна екологічна інспекція в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції не врахував, що гонорар адвоката є неспівмірним та явно непропорційним предмету спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 16 квітня 2020 року від представника громадської організації Спілка Юристів Одеської області , адвоката Брильова Олександра Сергійовича надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення по справі №420/1222/20 про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень Державної екологічної інспекції в Одеській області протиправною щодо не направлення запитів на отримання публічної інформації за вих. №318/01/20 від 20.01.2020 року та вих. №319/01/20 від 20.01.2020 року належному розпоряднику, про стягнення на користь громадської організації Спілка Юристів Одеської області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Відповідно до п.3 ч.1, ч.2 ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд першої інстанції задовольняючи частково заяву про прийняття додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати зазначив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу, є підтвердженими стороною, а також враховуючи те, що питання щодо стягнення судових витрат у розмірі 3 500,00 грн. було вирішено в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року, наявні підстави для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин 4 та 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року справа №826/856/18.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У відповідних рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах Баришевський проти України від 26.02.2015, заява № 71660/11 (п.95), Гімайдуліна та інші проти України від 10.12.2009 року ( п.п.34-36) , Двойних проти України від 12.10.2006 року, заява 72277/01 (п.80), Меріт проти України від 30.03.2004 року (п.88), Суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим .

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Таким чином, за результатами аналізу наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України та Закону 5076-VI, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначалось вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року судом вирішено питання щодо стягнення судових витрат, а саме стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції в Одеській області на користь громадської організації Спілка юристів Одеської області суму сплаченого судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Представником позивача до заяви надано Акт наданих послуг від 13 квітня 2020 року, відповідно до якого Адвокат передав, а Клієнт прийняв наступні послуги:

- складання відповіді на відзив, друкування документів, направлення до суду (2 години) 1000,00 грн.;

- представництво інтересів позивача у суді першої інстанції (1 засідання) 1000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг складає 2 000 тисячі гривень.

На підтвердження оплати послуг адвоката за договором №09/06/19 від 25 червня 2019 року у розмірі 2 000,00 грн. позивачем надано рахунок на оплату №1 від 14 квітня 2020 року та квитанцію №26263180 від 14 квітня 2020 року про сплату 2 000,00 грн.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі вказав, на співмірність розміру виплат на оплату послуг адвоката та зазначає, що витрати є явно не пропорційними предмету спору. Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції позбавив його можливості реалізувати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Враховуючи вище викладене та те, що стягнення судових витрат у розмірі 3 500,00 грн. було вирішено в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року, колегія суддів не погоджується з доцільністю та обґрунтованістю стягнення з апелянта 2000 грн. витрат на правову допомогу, оскільки дана сума не співмірна з складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що представник відповідача приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, однак під час розгляду справи не заявляв клопотання щодо зменшення розміру судових витрат, відповідно не довів їх не співмірність, оскільки заява про ухвалення додаткового рішення з детальним розрахунком витрат на правничу допомогу на суму 2000 грн. надійшла до суду першої інстанції та до Інспекції 16.04.2020 року, а додаткове рішення було ухвалено вже 17.04.2020 року.

Отже, враховуючи надані до суду докази, з урахуванням того, що стягнення судових витрат у розмірі 3 500,00 грн. було вирішено в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява громадської організації Спілка Юристів Одеської області про ухвалення додаткового судового рішення по справі щодо вирішення питання про судові витрати, зокрема стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішенням було порушено норми процесуального права, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Одеській області, - задовольнити.

Додаткове рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року по справі № 420/1222/20, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені заяви громадської організації Спілка Юристів Одеської області про ухвалення додаткового судового рішення по справі № 420/1222/20, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складено - 16 вересня 2020 року.

Судді-доповідача Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.