Рішення

від 10.09.2020 по справі 588/746/20

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/746/20

№ провадження 2/588/265/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2020 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М. В., за участю секретаря судових засідань Безкоровайної А.С., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні у м.Тростянці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

Позивач у травні 2020 року звернулася до суду з указаним позовом, який мотивувала тим, що у січні 2000 року переїхала з дітьми з міста Тростянець у село Скрягівка Тростянецького району у будинок АДРЕСА_1 . У цьому ж селі проживав відповідач, з яким позивач була знайома раніше. З лютого 2000 року позивач та відповідач почали зустрічатись. 19 жовтня 2001 року позивач розірвала шлюб з ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 був розлучений з 15.04.1999 року. З листопада 2001 року сторони почали проживати сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, жили разом по АДРЕСА_1 . Позивач працювала постійно у сільськогосподарських товариствах з 1998 по 2014 року, офіційно була працевлаштована, отримувала заробітну плату. За рахунок спільної праці з ОСОБА_2 з власного господарства реалізовували сільськогосподарську продукцію.

У 2013 році за спільні кошти сторони вирішили купити житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами та земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, що знаходяться в АДРЕСА_2 . Продавцем будинку та земельних ділянок виступав власник ОСОБА_6 . За будинок та земельні ділянки ОСОБА_6 сплатили гривень 7500 гривень. ОСОБА_6 після отримання коштів за нерухоме майно дав згоду на реєстрацію ОСОБА_1 в житловому будинку, в якому остання зареєстрована з 19 жовтня 2013 року. З жовтня 2013 року по цей час сторони проживають у вказаному будинку.

Оскільки ОСОБА_6 проживав в місті Алчевську Луганської області, він не мав можливості надовго приїздити в село Буймер та не бажав займатися збиранням необхідних документів для оформлення договорів купівлі - продажу то запропонував дати довіреність для оформлення договорів купівлі-продажу нерухомого майна від його імені. Договори купівлю - продаж нерухомості були оформлені на ім`я ОСОБА_8 лише 02.03.2015 року. Від імені продавця ОСОБА_6 виступала представник ОСОБА_9 . Зокрема, за були придбані на ім`я ОСОБА_2 житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельні ділянки за указаною адресою 5925081200:01:001:0144, 5925081200:01:001:0145 для ведення особистого селянського господарства, обслуговування та будівництва житлового будинку.

Позивач, вважає, що викладене свідчить про те, що з листопада 2001 року по березень 2020 року між нею та ОСОБА_8 склалися усталені відносини, що притаманні подружжю: вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, проживали за однією адресою, а тому Ѕ частини придбаного у вказаний період майна належить їй.

З березня 2020 року відносини між сторонами змінилися, почалися сварки, під час яких ОСОБА_2 заявив, що вона не має права на будинок та земельні ділянки, що він є власником. Донька відповідача, коли приїздить до батька постійно її принижує, у грубій формі вимагає, щоб вона виселилася з будинку, забороняє заходити до будинку її дітям та онукам. Добровільно відповідач поділити будинок та земельні ділянки не бажає.

Посилаючись на указані обставини, позивач просить суд: 1) встановити факт, що має юридичне значення про те, вона та ОСОБА_2 проживали як жінка та чоловік однією сім`єю без шлюбу в період з листопада 2001 року по березень 2020 року; 2) визнати спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як жінки та чоловіка, що проживали однією сім`єю без шлюбу: житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку АДРЕСА_2 , площею 0,1020 га, кадастровий номер земельної ділянки 5925081200:0:001:0144, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку під АДРЕСА_2 , площею 0,3290 га., кадастровий номер земельної ділянки 5925081200:01:001:0145, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; 3) визнати за позивачем право спільної часткової власності на Ѕ частини указаного нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив, за змістом якого вказав, що заперечує проти позову. Проте, під час підготовчого судового засідання вказав, що визнає позовні вимоги повністю.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою суду від 10.06.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

Ухвалою суду від 26.06.2020 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Протокольними ухвала суду від 24.07.2020 та від 06.08.2020 року підготовче судове засідання відкладалось за клопотанням відповідача та через неявку останнього.

Відповідач 10 вересня 2020 року під час підготовчого судового заявив, що визнає позов у повному обсязі, що ураховуючи не установлення судом підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову, на підставі статей 200, 206 ЦПК України стало підставою для ухвалення рішення суду у підготовчому судовому засіданні.

Фактичні обставини, установлені судом та зміст спірних правовідносин

Сторонами визнано і не заперечується, а також вбачається з матеріалів справи, що позивач 19 жовтня 2001 року розірвала шлюб з ОСОБА_5 , а відповідач 15.04.1999 року розірвав шлюб з ОСОБА_10 (а.с.7, 97). Відтак станом на початок спірного періоду (листопад 2001 року) сторони не перебували у шлюбі ні між собою, ні з іншими особами.

Відповідно до довідки Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області сторони з 2000 року і по квітень 2020 року проживали разом та вели спільне господарство (а.с.21). Відносини, які притаманні подружжю у спірний період, крім визнання їх сторонами, також підтверджуються світлинами із зображенням позивача та відповідача під час святкування сімейних свят у колі друзів, близьких осіб (а.с.39-42).

На підставі договорів купівлі-продажу від 02.03.2015 року, які посвідчено приватним нотаріусом Гузенко О.О. відповідач набув у власність житловий будинок з сінями, з господарськими будівлями і спорудами (сарай, літня кухня, гараж, погріб, огорожі) та земельні ділянки 5925081200:01:001:0144, 5925081200:01:001:0145 для ведення особистого селянського господарства, обслуговування та будівництва житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.24-29, 30-31, 32, 33-34, 35, 36-37).

Право власності ОСОБА_2 на указане спірне нерухоме майно зареєстровано 02.03.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.

с.38). АДРЕСА_2 перейменована на АДРЕСА_2 на підставі розпорядження №90 від 30.12.2015 року Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Позивач ОСОБА_1 до набуття у власність відповідачем указаного житлового будинку, зокрема, з 19 жовтня 2013 року була зареєстрована в ньому (а.с.7).

Відповідно до довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 23.06.2020 № 95, яка складена Комунальним підприємством Тростянецької міської ради Бюро технічної інвентаризації за даними технічної інвентаризації домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 складається з житлового будинку А , сіни "а", ганок з козирком "а2", сарай "Б", літня кухня "В", "в" сарай-прибудова, "Г" гараж, п/г погріб, огорожа №1,2,3. Без дозвільних документів побудована господарська будівля а1 (а.с.64-70).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Предметом спору у цій справі є вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2001 року по березень 2020 року та поділ майна подружжя, а, отже, до спірних правовідносин, за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України), підлягають застосуванню норми Кодексу про шлюб та сім`ю України у період до 01.01.2004 року, а з 01.01.2004 - положення Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 2 Кодексу про шлюб та сім`ю України цей Кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює особисті і майнові відносини, які виникають в сім`ї між подружжям, між батьками і дітьми, між іншими членами сім`ї, відносини, які виникають у зв`язку з усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану.

Отже, нормами вказаного Кодексу, зокрема, було врегульовано майнові відносини, які виникають в сім`ї між подружжям, тобто тільки між особами, які перебували в офіційно зареєстрованому шлюбі.

Питання ж щодо поділу майна набутого до 01.01.2004 року осіб, які не перебували в офіційному шлюбі, вирішувалось положеннями Закону України Про власність , зокрема статтею 17, 18 цього Закону.

Із прийняттям Сімейного кодексу України (далі - СК) законодавець закріпив рівні права чоловіка та жінки, які проживають у незареєстрованому шлюбі, в тому числі на придбане майно в період цього шлюбу, та закріпив встановлення факту проживання чоловіка та жінки у незареєстрованому шлюбі.

Тобто, фактично встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу до 01.01.2004 року чинним законодавством на той час не було передбачено.

Таким чином, і вимоги позову про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2001 року по 01.01.2004 року не підлягають задоволенню і докази такого факту подані позивачем за період до 2004 року судом не беруться до уваги.

Вирішуючи вимоги про встановлення вказаного факту в подальшому, тобто з 01.01.2004 року то слід зазначити таке.

За приписами частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Зокрема, за правилами статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

При застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз`яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Оцінивши подані сторонами докази та визнані судом обставини, суд дійшов висновку, що у період з 01.01.2004 року по березень 2020 року сторони проживали однією сім`єю, мали відносно один до одного взаємні права та обов`язки, між ними склались усталені відносини притаманні подружжю, а тому, ураховуючи, що сторони в указаний період не перебували у шлюбі, є підстави для установлення судом факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року по березень 2020 року.

Відповідно до статті 74 СК України на майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

За змістом наведеної вище норми, правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Отже, до майна, що було набуте під час проживання осіб однією сім`єю, застосовуються положення сімейного законодавства, які регулюють правові відносини з приводу права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Як установлено судом відповідач набув спірне нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 у власність у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . Позивач посилалась на те, що за рахунок спільних коштів та спільної праці у власному господарстві вона з відповідач придбала спірні житловий будинок та земельні ділянки, які вони придбали для спільного проживання, ведення спільного господарства.

Указана обставина визнана відповідачем, а тому з огляду на відсутність сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання відповідачем, вона в силу вимог частини першої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Про наявність у позивача власних доходів у період спільного проживання із ОСОБА_2 , свідчать Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків з 2007 по 2015 роки (а.с.19-20).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що є підстави для визнанням спірного нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю сторін, з визнанням у порядку поділу спільного майна за позивачем та відповідачем права спільної часткової власності на це майно по Ѕ частині.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно - задовольнити частково.

Установити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.01.2004 року по березень 2020 року.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) право спільної часткової власності по 1/2 частині за кожним на:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (сіни "а", ганок з козирком "а2", сарай "Б", літня кухня "В", "в" сарай-прибудова, "Г" гараж, п/г погріб, огорожа № 1,2,3), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку площею 0,102 га, кадастровий номер 5925081200:01:001:0144, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку площею 0,3290 га, кадастровий номер 5925081200:01:001:0145, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 16.09.2020 року.

Суддя М.В. Щербаченко