Постанова

від 15.09.2020 по справі 906/878/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року Справа № 906/878/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: Бодрягов В.С.

відповідачів: представник не з`явився

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю" Арсенал Агро" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.07.20р. (ухваленого суддею Шніт А.В. повний текст складено 23.07.20р.) у справі № 906/878/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Арсенал Агро"

до ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення 486256,76 грн

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Арсенал Агро звернулось в Господарський суд Житомирської області з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.07.20 р. у справі № 906/878/20 в задоволенні заяви ТОВ Арсенал Агро відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не довів існування реальної загрози невиконання чи можливого утруднення виконання рішення суду про задоволення позову, розумності, обґрунтованості і адекватності заходів забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін. Суд зазначив, що заходи забезпечення позову не співвідностяться з предметом спору, оскільки стягнення грошових коштів. У той же час, предметом заяви про забезпечення позову є накладення арешту на нерухоме майно відповідача 2.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ Арсенал Агро звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задоволити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в заяві про забезпечення позову апелянт зазначив, що має намір звернутися до суду із позовом, предметом якого буде вимога про стягнення солідарно із поручителя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в сумі 1410743,26 грн. по договору поставки № 42-190218/мкд від 19.02.18 р. Однак, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції обгрунтовував інші обставини та інший договір, які не мають відношення до забезпечення позову.

Стверджує, що внаслідок помилковості встановлених судом обставин та невстановлення ним дійсних обставин, які мають значення для справи, не можна вважати доведеними обставини, які суд визнав встановленими і які послугували для зробленого судом висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

В судове засідання представники відповідачів не з`явились.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника сторін, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Арсенал Агро звернулось в Господарський суд Житомирської області з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме: - земельної ділянки кадастровий номер: 1820383200:05:000:0148 ,площа (га): 2, дата державної реєстрації земельної ділянки: 29.03.2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1382847018203;

- квартири загальною площею (кв.м): 119.2, житлова площа (кв.м): 65.8 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1354757218101;

- квартири в житловому будинку, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 , загальна площа (кв.м): 35,7, Житлова площа (кв.м): 17,1, реєстраційний номер майна 20186553.

Заява про забезпечення позову мотивована невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором поруки № 2 від 19.03.19, що укладений на забезпечення зобов`язань за договором поставки № 42-190218 мкд від 19.02.19, укладеним між ТОВ "арсенал Агро" та ТОВ "Івниця" у зв`язку з чим утворилася заборгованість на суму 1410743,26 грн. Враховуючи, що ОСОБА_1 , як власником майна, укладено договір іпотекм від 21.10.19, згідно якого в іпотеку передано нерухоме майно, квартиру пощею 119,2 кв.м. у м. Житомирі (іпотекодержатель ОСОБА_3 ), заявник вважає, що є підстави стверджувати про вжиття поручителем дій на відчудження майна, що призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду.

Дана заява зареєстрована в Господарському суді Житомирської області 22.07.20 № 947.

До заяви про вжиття заходів забезпечення позову долучено:

- вимогу № 36 від 09.08.19 про сплату заборгованості по договору № 41-190218ззр від 19.02.18 та договору № 42-190218мкд від 19.02.18 на суму відповідно 1410743,26 грн. та 479070,70 грн.(ас. 5-6), - фіскальні чеки укрпошти від 09.08.19 (а.с. 7), - витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно з параметрами пошуку - фізична особа ОСОБА_1 (а.с.8-9).

22.07.20 ТОВ "Арсенал-Агро" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою № 37 від 20.07.20 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором поставки № 41-190218 ззр від 19.02.18, виконання за яким забезпечено порукою за договорами № 1 від 19.03.19 з ОСОБА_1 та № 1/1 від 19.03.19 з ОСОБА_2 . Заява зареєстрована судом 22.07.20 № 952. До позовної заяви долучено: вимогу № 36 від 09.08.19 про сплату заборгованості по договору № 41-190218ззр від 19.02.18 та договору № 42-190218мкд від 19.02.18 на суму відповідно 1410743,26 грн. та 479070,70 грн.(а.с 25); - фіскальні чеки укрпошти від 09.08.19(а.с. 25-26); - договір поруки № 1 від 19.03.19 (а.с. 23-24), - договір поруки № 1/1 від 19.03.19; вимогу № 35/1 від 09.08.19 про сплату заборгованості по договору № 41-190218ззр від 19.02.18 та договору № 42-190218мкд від 19.02.18 на суму відповідно 1410743,26 грн. та 479070,70 грн.(ас. 30); договір поставки № 41-190218 ззр з додаатками (а.с.31-36); - копія рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/770/19 від 19.09.19 про стягнення з ТОВ "Івниця" на користь ТОВ "Арсенал Агро" 47907070 грн. (а.с.37-38); довідка товариства про стан забогованості.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку, що заява ТОВ Арсенал Агро про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до ст. 74 ГПК України позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів оскарження, заява про забезпечення позову обгрунтована невиконанням боржником зобов`язань по договору поставки № 42-190218/мкд забезпеченого договорами поруки № 2 від 19.03.19 р. та № 2/1 від 19.03.19 р. Заявник стверджує, що поручителі ухиляються від виконання обов`язку зі сплати коштів в сумі 1410743,26 грн., про що свідчить вимога позивача про сплату заборгованості.

Однак, заявником до заяви про забезпечення позову не додано доказів, які б могли підтвердити існування між сторонами договірних відносин, зокрема договір поставки № 42-190218/мкд, договори поруки № 2 від 19.03.19 р. та № 2/1 від 19.03.19 р., на які покликається заявник, до заяви не долучалися.

А тому, суд робить висновок, що заявником при поданні заяви про забезпечення позову не доведено фактичних обставин, на підставі яких можна дійти висновку про існування правовідносин між сторонами, які описані в заяві, що виключає можливість її задоволення.

При цьому, посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на договір № 41-190218/ззр, не може впливати на правильність рішення суду, оскільки обгрунтовуючи відсутність підстав для задоволення заяви суд першої інстанції зазначив: 1) що фіскальний чек про надіслання вимоги № 36 від 09.08.2020 не є належним доказом, оскільки не містить інформації про вкладення до поштового відправлення (опису поштового відправлення), тому достеменно встановити, що вимогу №36 від 09.08.2020 було відправлено позивачем ОСОБА_1 неможливо;

2) неспівмірність заходів забезпечення позову з предметом спору.

Як зазначалося вище, саме вимогу № 36 від 09.08.20 заявник долучає до матеріалів заяви про забезпечення позову на підтвердження наявності боргу ОСОБА_1 перед ТОВ "Арсенал Агро" та ухилення від виконання зобов`язань.

Щодо неспівмірності заходів та предмета спору, колегія зазначає, що суд помилково покликався на предмет спору, визначений у позовній заяві № 37 від 20.07.20 (а.с.14-21), разом з тим, враховуючи характер правовідносин між сторонами, предметом можливого майбутнього позову може бути лише стягнення боргу (як зрештою вбачається із змісту вимоги № 36 від 09.08.20 ), а тому висновок суду про те, що заявлені заходи забезпечення позову (накладення арешту на нерухоме майно) не відповідають предмету майбутнього спору є правильним.

З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що заявником не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження існування обставин (правовідносин), на забезпечення виконання яких подано заяву про забезпечення позову, що унеможливлює встановлення доцільності застосування заходів щодо забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві позивача про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування та подання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що в силу вимог ч.1, ч. 3 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого віднесена справа, визначити неможливо; у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом 10 днів.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник заявника повідомив, що станом на день розгляду апеляційної скарги, ТОВ Арсенал Агро з позовною заявою про стягнення солідарно з поручителів заборгованості за договором № 42-190218/мкд від 19.02.18 р. в сумі 1410743,26 грн. не зверталося, що може свідчити, як про відсутність правових підстав (правочинів - договору поруки № 2 та договору поставки № 42-190218 мкд) для звернення до суду, так і наміру позивача захищати свої права.

Враховуючи вказане, судова колегія дійшла висновку, що викладені в апеляційній скарзі обставини, є необгрунтованими, безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки не доводять існування договірних зобов`язань, існування заборгованості та факту неможливості у майбутньому виконати судове рішення через неправомірні дії боржників.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю" Арсенал Агро" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.07.20р. у справі № 906/878/20 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.07.20р. у справі № 906/878/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали оскарження у справі №906/878/20 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "16" вересня 2020 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.