Рішення

від 17.09.2020 по справі 908/1676/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/116/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2020 Справа № 908/1676/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Концерну Міські теплові мережі , (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а)

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 12 квітня , (69001, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд. 78)

про стягнення 918355,80 грн.

02.07.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі , м. Запоріжжя за вих. № 24/22 від 25.06.2020 (вх. № 1813/08-07/20 від 02.07.2020) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 12 квітня , м. Запоріжжя про стягнення основної заборгованості за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101967 від 01.03.2008 у розмірі 905533,05 грн., 11327,12 грн. пені та 1495,63 грн. 3 % річних.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2020 справу № 908/1676/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.07.2020 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1676/20 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/116/20, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 ГК України, норми Закону України Про теплопостачання , положення Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі через порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101967 від 01.03.2008 та положень чинного законодавства в частині оплати за надані послуги у відповідача утворилася заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2019 року по лютий 2020 року в розмірі 905,533,05 грн. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг з постачання теплової енергії відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нараховані: пеня в розмірі 11327,12 грн. та 3 % річних в розмірі 1495,63 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 905533,05 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101967 від 01.03.2008, 11327,12 грн. пені та 1495,63 грн. 3 % річних. Також позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 13775,53 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.07.2020 у справі № 908/1676/20 відповідачу запропоновано у строк до 07.08.2020 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву б/н від 31.07.2020 (вх. № 14687/08-08/20 від 03.08.2020), в якому ОСББ 12 квітня проти позову заперечило з підстав, викладених у вказаному відзиві. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що не заперечує, що на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101967 від 01.03.2008 в грудні 2019 року позивачем надані ОСББ 12 квітня послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на суму 262921,85 грн., в січні 2020 року - на суму 268450,11 грн. і в лютому 2020 року - на суму 374161,08 гр. Як зазначає відповідач, платіжними дорученнями № 44 від 27.02.2020, № 62 від 23.03.2020, № 89 від 21.04.2020, № 95 від 28.04.2020, № 107 від 18.05.2020 і № 118 від 26.05.2020 позивачу були перераховані грошові кошти в рахунок погашення поточної заборгованості та заборгованості за попередні періоди. Таким чином, відповідач вважає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за грудень 2019 року і січень 2020 року, а за послуги надані в лютому 2020 року заборгованість становить 333688,33 грн. При цьому, відповідач просить суд врахувати, що оскільки у зазначених платіжних дорученнях не зазначалося конкретного призначення платежу із зазначенням періоду, за який здійснюється розрахунок за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, відповідач звернувся до позивач із листом від 07.07.2020 за № 21 із проханням зарахувати платежі, які надійшли платіжними дорученнями № 44 від 27.02.2020, № 89 від 21.04.2020, № 95 від 28.04.2020, № 107 від 18.05.2020 і № 118 від 26.05.2020, в рахунок оплати за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року. Враховуючи викладене, а також норми ст. 534 ЦК України та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004, позивачем грошові кошти, сплачені зазначеними вище платіжними дорученнями не можуть зараховуватися за інші періоди. Крім того, відповідач вважає, що відсутні підстави для нарахування пені та річних відсотків через відсутність у ОСББ 12 квітня прострочення виконання зобов`язань за грудень 2019 року та січень 2020 року. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

31.08.2020 через службу діловодства господарського суду Запорізької області Концерном Міські теплові мережі на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України подана відповідь на відзив на позовну заяву за № 25/22 від 02.08.2020 (вх. № 16689/0-08/20 від 31.08.2020).

У відповідності до ч. 4 ст. 166 ГПК України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

З доказів, наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається, що відзив на позовну заяву з додатками до нього на адресу Концерну Міські теплові мережі відповідачем направлений 31.07.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.07.2020 у справі № 908/1676/20 позивачу запропоновано у строк до 19.08.2020 подати відповідь на відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження викладених у ній обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Позивачем не подано суду клопотання про продовження строку подання відповіді на відзив із обґрунтуванням поважності причин її неподання у встановлений судом строк.

Наслідки пропуску процесуальних строків визначені в ст. 118 ГПК України, якою унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, зважаючи, що відзив на позовну заяву відповідачем позивачу направлений вчасно, судом відповідь на відзив на позовну заяву за № 25/22 від 02.08.2020 (вх. № 16689/0-08/20 від 31.08.2020) залишається без розгляду, як подана з порушенням встановлених судом процесуальних строків.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 19.08.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 17.09.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Матеріали справи свідчать, що Концерн Міські теплові мережі є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну Міські теплові мережі є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про теплопостачання від 02.06.2005 № 2633-ІV, Правилами користування тепловою енергією , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 1 Закону України Про теплопостачання дає визначення, зокрема, терміну споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Досліджені судом матеріали справи свідчать, що 01.03.2008 між Концерном Міські теплові мережі (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку 12 квітня (Споживач, відповідач у справі) укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101967 з відповідними додатками до нього, а також змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення та надати послугу з централізованого постачання гарячої води Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити їх вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами (п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 10.03.2016).

Відповідно до п., п. 10.1, 10.4 Договір набуває чинності з 01.03.2008 і діє до 01.03.2009. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного Договору відповідно до вимог чинного законодавства не заявила про його розірвання.

Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання Договору № 101967 від 01.03.2008, отже станом на час розгляду справи Договір є діючим.

За умовами п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 10.03.2016 теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до Договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Додатком № 1 Обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу до Договору сторонами встановлено, що Теплопостачальна організація відпускає Споживачу теплову енергію в гарячій воді на об`єкти: окремо розташовану секцію А-3 (14-поверхову) житлового комплексу по вул. 12 Квітня, 78; окремо розташовану секцію А-4 (16-поверхову) житлового комплексу по вул. 12 Квітня, 78; окремо розташовану секцію А-5 (18-поверхову) житлового комплексу по вул. 12 Квітня, 78. Приєднане (максимальне) теплове навантаження на об`єкт теплопостачання становить 0,986247 Гкал/годину.

Пунктами 3.1.7, 3.2.6, 3.2.25 Договору встановлено, що Споживач має право на отримання теплової енергії в обсягах і за параметрами якості відповідно до Договору та нормативно-правових актів, при цьому Споживач теплової енергії зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором. Також Споживач зобов`язаний щомісячно повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді при умові виконання Теплопостачальною організацією процедур, обумовлених п., п. 6.6, 6.6.2 Договору.

Теплопостачальна організація згідно з п., п. 4.1.1, 4.1.8, 4.1.9 Договору має право відпускати Споживачу теплову енергію в гарячій воді за договором купівлі-продажу; одержувати від Споживача плату за відпущену теплову енергію, у тому числі отримувати від споживача авансовий платіж; вимагати повернення підписаних та належним чином оформлених актів в термін, передбачений умовами Договору, а в разі неповернення актів вважати їх прийнятими Споживачем в редакції Теплопостачальної організації.

Облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом. (п. 5.1 Договору)

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього Договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

У пунктах 6.2, 6.3, 6.4 Договору сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Відповідно до п. 6.7 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації (за її адресою) документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням, та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. (п., п. 6.6.1, 6.6.2 Договору)

З матеріалів справи судом з`ясовано, що на виконання умов Договору з грудня 2019 року по лютий 2020 року позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 905533,05 грн.

Факт надання цих послуг підтверджується Актом б/н від 31.12.2019 приймання-передачі теплової енергії за грудень 2019 року на суму 262921,86 грн., Актом № 101967 від 31.01.2020 приймання-передачі теплової енергії за січень 2020 року на суму 268450,11 грн. та Актом № 101967 від 29.02.2020 приймання-передачі теплової енергії за лютий 2020 року на суму 374161,08 грн.

Зазначені Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період відповідачем у термін, встановлений п. 6.7.1 Договору, підписані у повноваженими представниками Теплопостачальної організації та Споживача і скріплені печатками сторін, є погодженими і є підставою для проведення розрахунків за спірний період. (Належним чином посвідчені копії актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період, підписані обома сторонами, додані відповідачем до відзиву на позовну заяву та залучені до матеріалів справи).

Також позивачем відповідачу виставлені відповідні рахунки на оплату наданих послуг за грудень 2019 року - лютий 2020 року.

Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за спірний період отримувалися уповноваженим представником відповідача під особистий розпис, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстри одержаних документів за січень - березень 2020 року. (Копії долучені до матеріалів справи).

Заперечень щодо нарахувань, зазначених у актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період, відповідачем суду не надано, так само відповідач не заперечив факту отримання від позивача за спірний період послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді на опалення та з централізованого постачання гарячої води на загальну суму 905533,05 грн.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи судом з`ясовано, що оплату послуг, отриманих від позивача згідно Договору № 101967 від 01.03.2008, в порядку та строки, визначені в п. 6.4 Договору, відповідач не здійснив. Відповідачем належними і допустимими, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, доказами цей факт не спростований.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що платіжними дорученнями № 44 від 27.02.2020, № 62 від 23.03.2020, № 89 від 21.04.2020, № 95 від 28.04.2020, № 107 від 18.05.2020 і № 118 від 26.05.2020 позивачу були перераховані грошові кошти в загальній сумі 580000,00 грн. Таким чином, відповідач вважає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за грудень 2019 року і січень 2020 року, а за послуги надані в лютому 2020 року заборгованість становить 333688,33 грн.

Дослідивши наявні матеріалах справи копії зазначених платіжних доручень судом встановлено, що в реквізиті документу Призначення платежу відповідачем не зазначалося конкретного періоду, за який здійснюється розрахунок, також не зазначалося конкретного рахунку, на підставі якого здійснюється оплата, а лише вказувалося, що це оплата по Договору № 101967 від 01.03.2008.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме поданого позивачем розрахунку основного боргу за період з січня 2019 по квітень 2020, грошові кошти, які надійшли від відповідача згідно платіжних доручень № 44 від 27.02.2020, № 62 від 23.03.2020, № 89 від 21.04.2020, № 95 від 28.04.2020, № 107 від 18.05.2020 і № 118 від 26.05.2020, позивачем були враховані в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, а саме за лютий, березень, квітень і червень 2019 року.

Доводи відповідача, що він звертався до позивач із листом від 07.07.2020 за № 21 із проханням зарахувати платежі, які надійшли платіжними дорученнями № 44 від 27.02.2020, № 89 від 21.04.2020, № 95 від 28.04.2020, № 107 від 18.05.2020 і № 118 від 26.05.2020, в рахунок оплати за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року, а тому позивачем грошові кошти, сплачені зазначеними вище платіжними дорученнями, не могли бути зараховані за інші періоди, судом відхиляються як необґрунтовані виходячи з наступного.

Статтею 534 ЦК України визначено черговість погашення вимог за грошовими зобов`язаннями, якою передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом : 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Отже, у випадку, коли в графі платіжного доручення призначення платежу відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Можливість застосування положень ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Пунктом 6.6 Договору сторони чітко визначили, що за наявності заборгованості за Договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди .

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно зарахував грошові кошти, які надійшли від відповідача згідно платіжних доручень № 44 від 27.02.2020, № 62 від 23.03.2020, № 89 від 21.04.2020, № 95 від 28.04.2020, № 107 від 18.05.2020 і № 118 від 26.05.2020, в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101967 від 01.03.2008 в частині своєчасної і повної оплати за отримані послуги, своєчасно та в повному обсязі не сплатив за спожиту теплову енергію та централізоване постачання гарячої води за грудень 2019 року - лютий 2020 року, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу перед позивачем в сумі 905533,05 грн., тобто на час вирішення судом спору у цій справі заборгованість (основний борг) відповідача перед позивачем за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101967 від 01.03.2008 становить 905533,05 грн.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 202 ГК України унормовано, що господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 905533,05грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 905533,05 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача 11327,12 грн. пені та 1495,63 грн. 3 % річних, стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Відповідно до змісту ст., ст. 610-612 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем умов та строків оплати отриманих від позивача послуг за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101967 від 01.03.2008, нарахування позивачем відповідачу пені та річних відсотків є правомірним, чим спростовуються заперечення відповідача в цій частині позовних вимог.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 7.2.8 Договору, яким встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

За невиконання грошових зобов`язання за Договором за грудень 2019 року та січень 2020 року позивачем пред`явлена до стягнення пеня в розмірі 11327,12 грн., яка розрахована за загальний період з 21.01.2020 по 10.03.2020.

Розрахунок пені, наданий позивачем, судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та визнаний таким, що виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 11327,12 грн. пені за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем за невиконання відповідачем грошових зобов`язання за Договором за грудень 2019 року та січень 2020 року заявлені вимоги про стягнення 1495,63 грн. 3 % річних за загальний період з 21.01.2020 по 10.03.2020.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та встановлено, що вказаний розрахунки позивачем виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 1495,63 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 12 квітня основної заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 905533,05 грн., 11327,12 грн. пені та 1495,63 грн. 3 % річних обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Концерну Міські теплові мережі , м. Запоріжжя до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 12 квітня , м. Запоріжжя про стягнення 918355,80 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101967 від 01.03.2008 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 12 квітня , (69001, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд. 78, ідентифікаційний код юридичної особи 35673115) на користь Концерну Міські теплові мережі , (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 у Філії - Запорізьке обласне управління АТ Ощадбанк , м. Запоріжжя, МФО 313957) 905533 (дев`ятсот п`ять тисяч п`ятсот тридцять три) грн. 05 коп. основного боргу. Видати Наказ.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 12 квітня , (69001, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд. 78, ідентифікаційний код юридичної особи 35673115) на користь Концерну Міські теплові мережі , (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на р/р № НОМЕР_2 , банк - ПАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478) 11327 (одинадцять тисяч триста двадцять сім) грн. 12 коп. пені, 1495 (одну тисячу чотириста дев`яносто п`ять) грн. 63 коп. 3 % річних та 13775 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн. 53 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.