Рішення

від 16.09.2020 по справі 910/7262/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2020Справа № 910/7262/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

За позовом Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Марконі

про стягнення 608 924,57 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Новоукраїнська міська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Марконі про стягнення 608 924,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ ІК Марконі безпідставно збережено кошти у розмірі 608 924,57 грн. за фактичне користування з 01.05.2017 по 30.04.2020 земельною ділянкою за адресою: Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул.. Промислова, 1, без належних на те правових підстав.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.05.2020 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

17.06.2020 надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суд позову.

Враховуючи, що позивачем було усунуто недоліки, допущені при поданні до суду позову, позовна заява відповідає вимогам, викладеним у ст.ст. 162 , 164 , 172 Господарського процесуального кодексу України , суд дійшов висновку про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7262/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

24.07.2020 через канцелярію суду відповідачем подано заяву про продовження строку для надання відзиву.

Ухвалою суду від 04.08.2020 заяву відповідача задоволено та продовжено процесуальний строк для подання відзиву.

03.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Марконі" звернулось до суду із зустрічним позовом до Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про зобов`язання Новоукраїнську міську раду здійснити розрахунок оплати ТОВ "Інвестиційна компанія "Марконі" за користування земельною ділянкою орієнтовною площею 29,00 га в Кіровоградській області у місті Новоукраїнка по вулиці Промисловій, 1 за період з 26.05.2017 по 26.05.2020 із розрахунку річного платежу 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Ухвалою суду від 06.08.2020 зустрічний позов повернуто відповідачу без розгляду на підставі ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 22.06.2020.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з відомостями, які містяться в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 196261996 від 14.01.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю ІК Марконі (надалі - відповідач) 08.10.2014 проведено державну реєстрацію права власності на комплекс будівель загальною площею 45 721,3, кв.м., за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнськ, вул. Промислова, 1.

Товариство з обмеженою відповідальністю ІК Марконі 08.10.2014 набуло право власності на об`єкт нерухомості - комплекс будівель загальною площею 45 721,3, кв.м., за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнськ, вул. Промислова, 1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2014 та додатку № 1 до договору, про що було вчинено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (витяг № 27847694).

11.06.2018 відповідач звернувся до Новоукраїнського міського голови із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років за адресою: м. Новоукраїнка, вул. Промислова, 1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості орієнтовною площею 29 га.

Рішенням Новоукраїнської міської ради № 944 від 10.07.2018 відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років орієнтовною площею 29 га в м. Новоукраїнка по вул.. Промиловій, 1.

Однак, станом на 01.05.2020 проект землеустрою відповідачем не розроблено, технічна документація не виготовлена, а отже договір оренди не укладений.

За доводами позивача, відповідач починаючи з 08.10.2014 фактично користувався земельною ділянкою загальною площею 4,57213 га в м. Новоукраїнка по вул. Промисловій, 1 без правопосвідчуючих документів.

28.10.2019 проведено обстеження земельної ділянки на якій знаходиться нерухоме майно власником якого є відповідач (акт № 1 від 28.10.2019). Актом № 1 від 28.10.2019 встановлено наявність великих об`ємів будівельного сміття на місці де раніше розташовувалися будівлі та споруди колишнього цукрового заводу на території 4,5 га.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 2102/0/209-19 від 10.10.2019, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 45721,3 кв.м. в м. Олександрівка по вул. Промислова, 1 становить: станом на 2017 рік - 5 535 677,87 грн., станом на 01.01.2018 - 5 535 677,87 грн., станом на 2019 рік - 8 303 516,80 грн.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 340 від 04.05.2020, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 45721,3 кв.м. в м. Олександрівка по вул.. Промислова, 1 становить: станом на 2020 рік - 8 303 516,80 грн.

Міським головою та начальником відділу земельних відносин виконавчого комітету Новоукраїнської ради складений розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Промисловій,1 у період з 01.05.2017 по 30.04.2020, що складає 608 924,47 грн.

Враховуючи наведене, оскільки за твердженням позивача з 08.10.2014 відповідач як власник зазначеного вище об`єкту нерухомості, без належних та достатніх на те правових підстав, фактично користувався земельною ділянкою в м. Новоукраїнка по вул. Промисловій, 1, на якій розташований об`єкт нерухомості, без будь-якої правової підстави, що відповідно до ст.ст. 1212 , 1214 Цивільного кодексу України породжує обов`язок у відповідача сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72 , 14.1.136 Податкового кодексу України ).

З огляду на вищевикладене, законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

При цьому, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а отже єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України , особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Предметом доказування у даній справі є факт безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою в м. Новоукраїнка по вул. Промилова, 1 площею 4 571,3 кв.м. без належних на те правових підстав за період з 01.05.2017 по 30.04.2020 у сумі 608 924,57 грн., розрахованої з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки 2102/0/209-19 від 10.10.2019 та нормативно грошової оцінки земельної ділянки №340 від 04.05.2020, виданий відділом у Новоукраїнському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Як встановлено судом, відповідач у період з 08.10.2014 є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці в м. Новоукраїнка по вул. Промисловій, 1, при цьому договір оренди землі протягом вказаного періоду не був укладений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України . Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2ст. 120 ЗК України ).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 ЗК України ).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України ).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України ).

За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази укладення договору оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, а тому за своїм змістом є кондикційним.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України . У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 викладено аналогічні правові висновки.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою та не сплачував орендну плату, а тому, враховуючи норми ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України , які містять принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, заперечення відповідача в частині не надання позивачем доказів встановлення факту користування відповідачем спірною земельною ділянкою судом відхиляються.

Згідно із ч. 1 ст. 21 названого Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України .

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 .

Згідно з пунктом 21 Методики нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 20 , частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" ).

Як вбачається з наданої інформації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться в м. Новоукраїнка по вул. Промиловій, 1, загальною площею 4 5721,3 кв.м. складає: станом на 2017 рік - 5 535 677,87 грн., станом на 01.01.2018 - 5 535 677,87 грн., станом на 2019 рік - 8 303516,80 грн., станом на 2020 рік - 8 303 516,80 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, розміру неотриманих доходів користування земельною ділянкою розраховано за ставками орендної плати у розмірі відповідно 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та складає за період з 01.05.2017 по 30.04.2020 - 608 924,57 грн. Таким чином, суд дослідивши розрахунок позивача, дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому за висновком суду загальний розмір 608 924,57 грн є правомірним та підтверджений належними доказами, які наявні в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76 , 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78 , 79 Господарського процесуального кодексу України , достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, надавши оцінку всім доказам, суд дійшов до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю ІК Марконі як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у розмірі орендної плати 608 924,57 грн., зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України , а тому позовні вимоги Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74 , 76-79 , 86 , 129 , 233 , 237-238 , 242 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Марконі (01042, м. Київ, вулиця Івана Кудрі, 37-А, В літ А, нежитлове приміщення 11, ідентифікаційний код 35372632) на користь Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (27100, Кіровоградська область, Новоукраїнській район, м. Новоукраїнка, вул. Покровська, 70, ідентифікаційний код 04055127) безпідставно збережені кошти у розмірі 608 924,57 грн. та судовий збір у розмірі 9 133,88 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.09.2020

Суддя О.В. Гулевець