Ухвала

від 17.09.2020 по справі 904/1933/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 904/1933/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Случ О.В.

перевіривши матеріали касаційної скарги Дніпровської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2019

у справі № 904/1933/19

за позовом Дніпровської міської ради

до:

1) Дніпровської районної державної адміністрації;

2) Дніпропетровського міського клубу рибалок - мисливців та аматорів водно - моторного спорту "Сом"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

про визнання незаконним та скасування розпорядження від 07.11.2005 № 877-к "Про передачу земельної ділянки в оренду", визнання недійсними договору від 30.12.2005 оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди землі, скасування запису №23173687, зобов`язання повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2020 касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без руху з підстав недодержання заявником вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, вказано на необхідність зазначити передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК України підставу (підстави) подання цієї скарги.

Зазначену ухвалу від 14.07.2020 скаржник отримав 20.07.2020, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржником 28.07.2020 подано уточнену касаційну скаргу (отримана Верховним Судом 31.08.2020), у якій останній як на підставу для відкриття касаційного провадження посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та наводить частину тексту постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №911/3738/17, зазначаючи, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що спричинило значні наслідки для економічної основи місцевого самоврядування, порушення визначальних потреб суспільства.

Здійснивши перевірку уточненої касаційної скарги, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках : 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України (підстава, визначена скаржником у первісно поданій касаційній скарзі) слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Водночас, необхідно враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Оскільки підставою касаційного оскарження заявником визначено п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржнику слід обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену саме п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, згідно з якою касаційна скарга має містити: формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №911/3738/17, колегія зазначає, що це не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України та п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки скаржник не зазначає сам висновок, який, на його думку, не був врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, та норму права (пункт, частину, статтю), яку, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновку щодо застосування саме цієї норми права (частини статті), та чи подібні ці правовідносини.

В свою чергу положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду з приводу конкретної норми права не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень ст. 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не Суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не були враховані судами попередніх інстанцій, і які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги.

Частиною 4 ст. 174 ГПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Приписами ч. 5 ст. 292 ГПК України, зокрема, визначено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 14.07.2020 щодо визначення передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, встановлений п. 5 ч. 2 ст. 290 цього Кодексу, касаційна скарга Дніпровської міської ради підлягає поверненню скаржнику.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 292 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2019 у справі № 904/1933/19 не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мачульський Г.М.

Случ О.В.