Рішення

від 21.05.2019 по справі 804/15577/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Справа № 804/15577/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмамонтаж" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмамонтаж" (далі - ТОВ "Техмамонтаж", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі -ГУ ДФС у Дніпропетровській області) від 27.10.2015 року №0008372201, яким позивачу донараховано зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 214' 336грн. 46коп. (142' 890грн. 97коп. - за основним платежем; 71' 445грн. 49коп. - за штрафними санкціями).

Позов обґрунтовано тим, що реальність виконання договорів укладених з контрагентом ТОВ Аверс Груп ЛТД підтверджується належно оформленими первинними документами. Разом з тим, висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи, в той час, як реальність господарських відносин між позивачем та його контрагентом податковим органом не досліджено, тому висновки щодо нереальності господарських відносин є передчасними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016, позовні вимоги ТОВ Техмамонтаж задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми Р №0008372201 від 27.10.2015 р. в частині нарахування ТОВ Техмамонтаж штрафної санкції у розмірі 35'722грн. 74коп.

Постановою Верховного Суду від 24.01.2019р. скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 року у справі №804/15577/15, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначенням, що перевірка проведена на виконання постанови старшого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві. Вказана постанова, наказ та підстава його видання судами не досліджувались та не встановлено, що проведення перевірки та реалізація її результатів мала місце в межах кримінального провадження чи внаслідок отримання обвинувального вироку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено на суддю Кадникову Г.В.

Згідно п.10 ч.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 18.03.2019р. справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначивши, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ДФС у Дніпропетровській області у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки надані до перевірки документи не підтвердили факту реальності вчинення господарських операцій між ТОВ «Техмамонтаж» та ТОВ «Аверс Груп ЛТД» в результаті чого знижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 142' 890грн. 97коп. у тому числі за травень 2014р. в сумі 142' 890грн. 97коп.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу №397 від 17.09.2015 року із отриманням постанови старшого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Техмамонтаж по взаємовідносинам із ТОВ Аверс Груп ЛТД за період з 01.01.2013 року по 01.04.2015 року.

За результатами перевірки складено акт №1001/04-66-22-01/32139706 від 30.09.2015р., яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Аверс Груп ЛТД за період з 01.01.2013 року по 01.04.2015 року.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми Р № 0008372201 від 27.10.2015, яким позивачу донараховано зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 214'336грн. 46коп., в тому числі за основним платежем у розмірі 142'890грн. 97коп., за штрафними санкціями у розмірі 71'445грн. 49коп.

З урахуванням мотивів Верховного Суду, судом досліджено постанову старшого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві та встановлено, що згідно з ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

У даному випадку, обставини, встановлені старшим слідчим управління фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві, не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності ТОВ Техмамонтаж та ТОВ Аверс Груп ЛТД за період з 01.01.2013 року по 01.04.2015 року, а отже, не мають преюдиційного значення для цієї справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №809/1139/17.

Крім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових відносин, не передбачає у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правих податкового законодавства.

Якщо на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, то цей факт не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Отже в розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними доказами, які б підтверджували відповідні юридичні факти у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема вирок суду.

Втім, в Єдиному державному реєстрі вироки стосовно керівника ТОВ Аверс Груп ЛТД відсутні, тому факти в акті перевірки не знайшли підтвердження, також сторонами відповідних доказів не надано.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач декларував взаємовідносини із ТОВ Аверс Груп ЛТД (код за ЄДРПОУ 39126688) за період з 01.01.2013р. по 01.04.2015р. згідно договору купівлі-продажу від 24.04.2014р. №15-АГ, відповідно до якого ТОВ Аверс Груп ЛТД зобов`язане виконати поставку товару згідно додатків до договору в адресу ТОВ ТЕХМАМОНТАЖ у встановлені строки, а Покупець (ТОВ ТЕХМАМОНТАЖ ) зобов`язується прийняти такий Товар та сплатити за нього на умовах даного Договору. Поставка договору здійснюється Постачальником на умовах EXW м. Дніпропетровськ-склад покупця.

На підтвердження реальності укладання спірних угод позивачем надано первинну документацію підприємства, а саме: договори, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Однак, для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку.

Таким чином, складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладеної угоди.

Податкові обов`язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з`ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Позивачем не доведено належними доказами (показаннями робітників-свідків) факт отримання та транспортування товарів, порядок надання послуг з зазначенням виконавців, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв`язки між ТОВ Техмамонтаж та ТОВ Аверс Груп ЛТД , хто персонально брав у цьому участь тощо.

Надана первинна документація позивача за відсутності підтвердження показаннями свідків - виконавців договорів купівлі-продажу від 24.04.2014р. №15-АГ та від 29.04.2014р. №16-АГ не є достатнім доказом реальності вказаних господарських операцій та не свідчить про фактичне їх укладання та виконання, а отже й правомірність формування податкового кредиту.

Крім того, відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення застосував підвищений розмір штрафної санкції у розмірі 50 відсотків суми нарахованих податкових зобов`язань, з урахуванням акту позапланової перевірки №2775/04-66-15-00/32139706 від 15.10.2014, за результатами якого складено податкове повідомлення-рішення № 0004081500 від 04.11.2014.

Однак, Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, залишеною в силі Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року по справі №804/19102/14, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0004081500 від 04.11.2014.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 50 відсотків суми нарахованих податкових зобов`язань неправомірне, тому суд вважає за необхідне в цій частині рішення скасувати та залишити в силі рішення відповідача із застосуванням штрафу у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання в сумі 35'722грн. 74коп. (142'890грн. 97коп.х 25%).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову частково, а саме: скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 27.10.2015 № 0008372201 в частині нарахування позивачу штрафної санкції в розмірі 35'722грн. 74коп.

В порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 535грн. 84коп.

Керуючись статтями ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмамонтаж" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 27.10.2015 №0008372201 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Техмамонтаж" штрафної санкції в розмірі 35'722грн. 74коп. (тридцять п`ять тисяч сімсот двадцять дві гривні 74 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмамонтаж" (код ЄДОРПОУ 32139706) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 535,84 грн. (п`ятсот тридцять п`ять гривень 84 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова