Рішення

від 17.09.2020 по справі 160/7742/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Справа № 160/7742/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнохром Алюмінатс" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

09.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Магнохром Алюмінатс (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000065/2 від 28.04.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товару з визначенням його митної вартості за резервним методом на рівні 360 EUR/тн, що надійшов на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом на рівні 0,43 EUR/кг на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач вважає, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства, висновків Верховного Суду витребував у ТОВ Магнохром Алюмінатс додаткові документи, а не здійснював перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, хоча мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, що давали б привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування спірного рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 10.07.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/7742/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

10.08.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що під час митного оформлення в інспектора виник сумнів в заявлених відомостях декларантом, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. За ЕМД від 27.04.2020 №UA110230/2020/009416 за результатами застосування системи управління ризиками згенеровано форми митного контролю 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів та 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів . Тобто необхідно здійснити посилений контроль перевірки правильності визначення митної вартості товарів. При перевірці правильності визначення митної вартості товару та за результатом аналізу наданих до митного оформлення документів виявлено наступне. Документи, які подані до митного оформлення товару (зазначені у частині 2 статті 53 МКУ) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме - витрати на страхування імпортованих товарів. Відповідно до положень пункту 8 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Імпорт товару здійснюється відповідно до умов Incoterms - CIF, якими визначено, що продавець здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. При цьому, документів, що містять відомості про вартість страхування, до митного оформлення не надано. Крім того, пунктом 3.9 зовнішньоекономічного контракту №01/07/ЕХ від 01.07.2019 передбачено, що продавець направляє поштою оригінал сертифікату походження товару та сертифікат якості, які не надано до митного оформлення. У поданій до митного оформлення декларації країни відправлення зазначено суму в іноземній валюті - 14216, однак, в інвойсі від 26.03.2020 №220 вказано суму - 16500 EUR. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України). Так, відповідно до положень ч. 3 ст. 53 МК України, 27.04.2020 електронним повідомленням посадовою особою митниці також повідомлено декларанта про необхідність надання протягом 10 календарних днів (за наявності) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також відповідно до частини 6 статті 53 МК України декларанту було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару (у тому числі страхові документи та такі, що містять відомості про вартість страхування). Декларантом 28.04.2020 надано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1. Сертифікат якості; 2. Лист відправника від 28.04.2020 б/н; 3. Лист ТОВ "МАГНОХРОМ АЛЮМІНАТС" стосовно виявлених розбіжностей від 28.04.2020 №28/04. Відповідно до статті 57 МК України, між митницею та декларантом тривала консультація стосовно обміну інформацією, в рамках якої 28.04.2020 декларанта повідомлено про результати аналізу додатково наданих документів: 1. Відповідно до наданого листа відправника (компанія-посередник IMERYS REFRACTORY MINERALS GLOMEL ) від 28.04.2020 б/н копія митної декларації країни відправлення містить вартість партії товару в іноземній валюті (14216) на умовах FOB Антверпен. Хоча копія митної декларації країни відправлення від 27.03.2020 №20ВЕЕ0000014488225 містить посилання на рахунок від 25.03.2020 №DAMFAC20030185. Згідно з яким вартість партії товару на умовах CIF Одеса складає 16000 EUR. 2. Лист відправника від 28.04.2020 б/н має інформативний характер та не є документом, що містить відомості про вартість страхування. Крім того, при додатковому аналізі документів спеціалізованим підрозділом встановлено наступне: в ЕМД від 27.04.2020 №UA110230/2020/009416 зазначено, що товар відвантажено компанією IMERYS REFRACTORY MINERALS GLOMEL (Французька Республіка). В графі 15 ЕМД від 27.04.2020 №UA 110230/2020/009416 вказано країну відправлення - Франція. Водночас, в наданому до митного оформлення коносаменті від 31.03.2020 №MEDUAP161881 порт відвантаження значиться - Antwerpen, Belgium. Також, 28.04.2020 особа, уповноважена на роботу з митницею відмовилась від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема надана відповідь наступного змісту Інші документи надати не має можливості протягом 10 календарних днів . Митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням резервного методу згідно з наявною у митниці інформацією, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МК України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних митних вартостей з розрахунку для товару 0,43 EUR/кг (МД № UА 112080/2019/028215 від 09.10.2019). Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.07.2019 року ТОВ Магнохром Алюмінатс (м. Дніпро) уклало з компанією Refrathermica Eastern Europe (Східна Европа) зовнішньоекономічний контракт № 01/07/ЕХ, на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 у зв`язку з зміною найменування продавця на підставі посвідчення № 201910213843 від 21.10.2019, виданого Лістинговим агентством Міністерства юстиції Болгарії, сторони по взаємній домовленості прийшли до згоди зміни в тексті Контракту № 01/07/ЕХ від 01.07.2019 найменування продавця з РЕФРЕТЕРМІКА СХІДНА ЄВРОПА на Фобберг ТОВ .

26.03.2020 року між підприємством Фобберг ТОВ та позивачем підписано додаток № 15 до контракту № 01/07/ЕХ від 01.07.2019.

27.04.2020 року для проведення митного оформлення поставленого товару - зерна Андалузіт марки Purusite у кількості 50т, позивачем до митного посту Запоріжжя Дніпровської митниці Держмитслужби подано оформлену в електронному вигляді митну декларацію, якій присвоєно №UA110230/2020/009416 (довідковий номер № 2768).

У митній декларації позивачем зазначено про резервний метод визначення митної вартості. Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано: інвойс № 220 від 26.03.2020; рахунок DAMFAC20030185 від 25.03.2020; страховий сертифікат №8348824052062 від 30.03.2020; контракт № 01/07/ЕХ від 01.07.2019; додаток № 15 від 26.03.2020; декларація країни відправлення № 20ВЕЕ0000014488225 від 27.03.2020.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству направлено електронне повідомлення від 27.04.2020 року, відповідно до якого виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митного органу, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

У вказаному повідомленні відповідач зазначив, що відповідно до положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митниця дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у частині 2 ст. 53 Митного кодексу України) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме - витрат на страхування імпортованих товарів, відповідно до положення пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Імпорт товару здійснюється відповідно до умов Incoterms - CIF, яким визначено, що продавець здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. При цьому, документів, що містять відомості про вартість страхування, до митного оформлення не надано. Крім того, пунктом 3.9 зовнішньоекономічного контракту №01/07/ЕХ від 01.07.2019 передбачено, що продавець направляє поштою оригінал сертифікату походження товару та сертифікат якості, які не надано до митного оформлення. У поданій до митного оформлення декларації країни відправника зазначено суму в іноземній валюті - 14216, однак, в інвойсі від 26.03.2020 №220 вказано суму 16500 EUR. У зв`язку з цим, згідно з вимогами п. 3 ст. 53 МК України протягом 10 календарних днів, позивачу необхідно було надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

28.04.2020 року на виконання вимог повідомлення від 27.04.2020 для підтвердження митної вартості позивачем надано додаткові документи: сертифікат якості, лист відправника від 28.04.2020, лист позивача від 28.04.2020 № 28/04.

28.04.2020 року митницею прийняте Рішення про коригування митної вартості №UА110230/2020/000065/2 та картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00132.

Мина вартість товару в рішенні №UА110230/2020/000065/2 від 28.04.2020 року відкоригована на рівні 0,43 євро/кг.

Відповідно до розділу 33 оскаржуваного рішення, митна вартість, скоригована митницею відповідно до заявлених декларантом товарів у валюті контракту, згідно з положеннями ст. 64 МК України за резервним методом.

Скориставшись правом, наданим пунктом 2 частини 3 статті 52 МК України підприємство задекларувало товар, а митниця 28.04.2020 року випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UА110230/2020/009572.

Оцінюючи правомірність рішення про коригуванням митної вартості товару, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Відповідно до ч. ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2, 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст. 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене ч. 5 ст. 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак, суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України.

З матеріалів справи видно, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Так, відносно спірної ЕМД митницею встановлені наступні розбіжності:

- документів, що містять відомості про вартість страхування, до митного оформлення не надано;

- сертифікату походження товару та сертифікат якості не надано;

- неточності в оформленні документів, а саме в поданій до митного оформлення декларації країни відправника зазначено суму в іноземній валюті - 14216, однак в інвойсі від 26.03.2020 №220 вказано суму 16500 EUR.

Щодо вказаних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості товару оскаржуваними рішеннями, суд зазначає наступне.

Партія товару поставлялась на умовах CIF згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF або вартість, страхування і фрахт (… назва порту призначення) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. Однак, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Тобто за умовами поставки CIF саме на продавця покладається обов`язок зі сплати вартості витрат перевезення, страхування, фрахту, необхідних для доставки товару в порт Одеса. Зазначені витрати включаються до вартості товару за умовами поставки CIF.

Таке тлумачення норм Інкотермс-2010 відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом в постанові від 03.05.2018 року у справі № 815/2618/17.

Таким чином, поставка товару на умовах CIF зобов`язує продавця укласти договір страхування та сплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрати за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.

Відтак, додаткові витрати на транспортування товару, в тому числі витрати на страхування та фрахт ТОВ "Магнохром Алюмінатс" не понесло.

Стосовно твердження представника відповідача про ненадання сертифікату походження товару та сертифікат якості, суд зазначає наступне.

Позивачем 28.04.2020 року, на виконання вимог повідомлення від 27.04.2020 року, надано сертифікат якості товару від 28.04.2020 року.

Таким чином, на момент винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, вказана підстава для коригування митної вартості перестала існувати.

Крім того, суд зазначає, що митний орган має право вимагати додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України лише у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 5 ст. 53 МК України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 2 цієї статті визначено вичерпний перелік документів, які надаються для підтвердження митної вартості товару. У цьому переліку відсутні документи, що підтверджують якість товару.

Відповідно до розділу другого Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом (зокрема): - вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості. При цьому, мова йде не про документи, що підтверджують якість товару, а саме - технічні характеристики товару, які впливають на рівень митної вартості .

Митниці надані технічні характеристики виробника, в яких зазначено найменування, розмір, призначення зерна, що дозволяє класифікувати товар, провести його ідентифікацію та перевірити всю інформацію про нього.

Верховний Суд з приводу ненадання документів про якість товару для підтвердження митної вартості у постанові від 16.11.2019 року у справі №813/1012/17 висловив наступну правову позицію: виключний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості, наведений у ст. 53 МК України і серед цього переліку відсутні документи щодо якості товарів.

Стосовно твердження представника відповідача про неточності в оформленні документів, а саме в поданій до митного оформлення декларації країни відправника зазначено суму в іноземній валюті - 14216, однак, в інвойсі від 26.03.2020 №220 вказано суму 16500 EUR, суд зазначає наступне.

21.05.2020 року позивач звернувся до Державного підприємства ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ із заявою № 226 на проведення цінової експертизи умов угоди постачання товарів.

21.05.2020 року позивач звернувся до Запорізької торгово-промислової палати з заявою № 227 на проведення цінової експертизи умов угоди постачання товарів.

У заявах № 227 від 21.05.2020 та № 227 від 21.05.2020 позивач просив Запорізьку торгово-промислову палату та Державне підприємство ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ провести цінову експертизу та підтвердити рівень цін зовнішньоекономічного контракту № 01/07ЕХ від 01.07.2019, укладеного між позивачем та Фобберг ТОВ на поставку товару - андалузита марки (andalusite of marks Purusite) 0/4 мм, країна походження - Південна Африка, на умовах поставки CIF Одеса, в асортименті та за ціною згідно з Додатком № 15 від 26.03.2020 до зазначеного Контракту.

28.05.2020 року Запорізька торгово-промислова палата надала позивачу висновок №ОИ-6154, відповідно до якого, з урахуванням умов контракту № 01/07/ЕХ від 01.07.2019, характеристик товару і країни походження, контрактна ціна на андалузит марки/ andalusite of marks Purusite 0/4 мм на умовах поставки CIF Одеса (Інкотермс 2010) відповідає рівню цін, який склався при експорті подібної (аналогічної) продукції постачальниками із країни походження за вказаний період.

23.06.2020 року Державне підприємства ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ надало позивачу висновок № 252/06, відповідно до якого, контрактний рівень цін на андалузит, що постачався на умовах CIF Одеса (Україна) (Інкотермс 2010) в рамках додатку № 15 від 26.03.2020 до контракту 01/07ЕХ від 01.07.2019 та інвойсу № 220 від 26.03.2020 є прийнятним.

Враховуючи зазначені висновки, ціна на андалузит марки/andalusite of marks Purusite 0/4 мм на умовах поставки CIF Одеса (Інкотермс 2010) відповідає рівню цін та є прийнятною, що у свою чергу вказує на необґрунтованість та незаконність оскаржуваного рішення.

Стосовно твердження відповідача про невідповідність умов поставки наданим документам, суд зазначає, що як у поданій до митного оформлення декларації країни відправника, так і в інвойсі від 26.03.2020 №220 вказано вартість товару, яка є нижчою, ніж задекларована позивачем, а тому сумнівів стосовно заниження суми вартості товару, що ввозиться у відповідача не мало б бути.

Верховним Судом при прийнятті рішень у справах про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу вказаних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 54, ч. 3 ст. 53 МК України видно, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 року у справі №815/3142/17.

З оскаржуваного рішення видно, що воно прийняте на підставі результату опрацювання поданих декларантом документів, у ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Водночас, митний орган, встановивши розбіжності у поданих позивачем документах, не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності позбавляють його можливості перевірити заявлену митну вартість товару.

З доказів, наявних в матеріалах справи видно, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

За таких обставин, доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у відзиві на позовну заяву, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем доказами.

Також необхідно зазначити, що відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, неодноразово висловленої у постановах: від 30.01.2018 р., у справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 р., у справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 р., у справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 р., у справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС).

При цьому, митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, що повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №809/453/17 від 03.04.2018 р.

Що стосується самого рішення про коригування заявленої митної вартості, то у ньому, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

У спірному рішенні вказаного митним органом не наведено.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем не надано обґрунтованих пояснень щодо безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та на її розрахунок. По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказують на наявність підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товару.

Підсумовуючи зазначене, суд робить висновок про те, що позивачем надано митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за резервним методом на рівні 360 EUR, чого відповідачем не спростовано, як і не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що спірне рішення прийняте відповідачем без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, отже, наявні підстави для його скасування.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. п. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України видно, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, а саме: Договір № 4/20 про надання правової допомоги від 15.06.2020 року, додаткову угоду № 1/20 до Договору № 4/20 про надання правової допомоги від 15 червня 2020 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 002 від 15.06.2020 року на суму 10000 грн. та акт приймання-передачі наданих правових послуг по Договору № 4/20 про надання правової допомоги від 15 червня 2020 року та Додатковій угоді № 1/20 від 15 червня 2020 року, суд робить висновок про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом справи № 160/7742/20 у суді та є співмірними по відношенню до складності справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн., що підтверджується квитанцією № 76807 від 04.07.2020 року і понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 002 від 15.06.2020 року.

З огляду на задоволення позовної заяви, відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, що загалом складають 12102 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнохром Алюмінатс" (пров. Добровольців, буд. 15, кімн. 3, м. Дніпро, 49049, код ЄДРПОУ 42197663) до Дніпровської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000065/2 від 28.04.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнохром Алюмінатс" (пров. Добровольців, буд. 15, кімн. 3, м. Дніпро, 49049, код ЄДРПОУ 42197663) судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12102 (дванадцять тисяч сто дві) грн., відповідно до квитанції № 76807 від 04.07.2020 року та квитанції до прибуткового касового ордера № 002 від 15.06.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський