Постанова

від 04.03.2021 по справі 160/7742/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/7742/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнохром Алюмінатс" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнохром Алюмінатс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000065/2 від 28.04.2020 року..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товару з визначенням його митної вартості за резервним методом на рівні 360 EUR/тн, що надійшов на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом на рівні 0,43 EUR/кг на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року. у справі № 160/7742/20 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнохром Алюмінатс" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Дніпровською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 р. у справі № 160/7742/20, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що під час митного оформлення в інспектора виник сумнів в заявлених відомостях декларантом, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. Надані документи не пояснили виникли сумніви та розбіжності, що унеможливило декларування товару за визначеною позивачем вартістю. На підставі чого скаржник наполягає на обґрунтованості спірного рішення.

Представником митного органу до суду надіслано клопотання розгляд справи без участі представника відповідача.

Представником позивача до суду надіслано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття представника позивача у судове засідання.

Частиною другою статті 313 КАС України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Водночас, представником позивача не заявлено про необхідність подання будь-яких нових доказів або встановлення обставин по справі.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення даного клопотання про відкладення розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 1.07.2019 року ТОВ Магнохром Алюмінатс (м. Дніпро) уклало з компанією Refrathermica Eastern Europe (Східна Европа) зовнішньоекономічний контракт № 01/07/ЕХ, на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 у зв`язку з зміною найменування продавця на підставі посвідчення № 201910213843 від 21.10.2019, виданого Лістинговим агентством Міністерства юстиції Болгарії, сторони по взаємній домовленості прийшли до згоди зміни в тексті Контракту № 01/07/ЕХ від 01.07.2019 найменування продавця з РЕФРЕТЕРМІКА СХІДНА ЄВРОПА на Фобберг ТОВ .

26.03.2020 року між підприємством Фобберг ТОВ та позивачем підписано додаток № 15 до контракту № 01/07/ЕХ від 01.07.2019.

27.04.2020 року для проведення митного оформлення поставленого товару зерна Андалузіт марки Purusite у кількості 50т, позивачем до митного посту Запоріжжя Дніпровської митниці Держмитслужби подано оформлену в електронному вигляді митну декларацію, якій присвоєно №UA110230/2020/009416 (довідковий номер № 2768).

У митній декларації позивачем зазначено про резервний метод визначення митної вартості. Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано: інвойс № 220 від 26.03.2020; рахунок DAMFAC20030185 від 25.03.2020; страховий сертифікат №8348824052062 від 30.03.2020; контракт № 01/07/ЕХ від 01.07.2019; додаток № 15 від 26.03.2020; декларація країни відправлення № 20ВЕЕ0000014488225 від 27.03.2020.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству направлено електронне повідомлення від 27.04.2020 року, відповідно до якого виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митного органу, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

У вказаному повідомленні відповідач зазначив, що відповідно до положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митниця дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у частині 2 ст. 53 Митного кодексу України) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме - витрат на страхування імпортованих товарів, відповідно до положення пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Імпорт товару здійснюється відповідно до умов Incoterms - CIF, яким визначено, що продавець здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. При цьому, документів, що містять відомості про вартість страхування, до митного оформлення не надано. Крім того, пунктом 3.9 зовнішньоекономічного контракту №01/07/ЕХ від 01.07.2019 передбачено, що продавець направляє поштою оригінал сертифікату походження товару та сертифікат якості, які не надано до митного оформлення. У поданій до митного оформлення декларації країни відправника зазначено суму в іноземній валюті - 14216, однак, в інвойсі від 26.03.2020 №220 вказано суму 16500 EUR. У зв`язку з цим, згідно з вимогами п. 3 ст. 53 МК України протягом 10 календарних днів, позивачу необхідно було надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

28.04.2020 року на виконання вимог повідомлення від 27.04.2020 для підтвердження митної вартості позивачем надано додаткові документи: сертифікат якості, лист відправника від 28.04.2020, лист позивача від 28.04.2020 № 28/04.

28.04.2020 року митницею прийняте Рішення про коригування митної вартості №UА110230/2020/000065/2 та картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00132.

Мина вартість товару в рішенні №UА110230/2020/000065/2 від 28.04.2020 року відкоригована на рівні 0,43 євро/кг.

Відповідно до розділу 33 оскаржуваного рішення, митна вартість, скоригована митницею відповідно до заявлених декларантом товарів у валюті контракту, згідно з положеннями ст. 64 МК України за резервним методом.

Скориставшись правом, наданим пунктом 2 частини 3 статті 52 МК України підприємство задекларувало товар, а митниця 28.04.2020 року випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UА110230/2020/009572.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно зі статтями 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Приписами частини 1 статті 51, частини 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Перелік додаткових документів, які зобов`язаний подати декларант або уповноважена ним особа у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари визначені частинами третьою, четвертою статті 53 цього кодексу.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктом першим частини четвертої статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За правилами частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, відповідно до вказаних правових норм, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю, до них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Законодавчими нормами чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Приписи вказаних правових норм зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, при цьому, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Судом проаналізовано умови Контракту від 01.07.2019 №01/07/ЕХ та Додаткової угоди до Контракту відповідно до яких, ціна товару, що була предметом поставки, включала в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини 10 статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Щодо доводів митного органу про наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані обставини не підтверджує неправильність чи недостовірність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд першої інстанції, оцінюючи встановлені обставини справи, обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів з посиланням на відповідні національні та міжнародні нормативно-правові акти колегія суддів оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Стосовно твердження скаржника щодо неточності в оформленні документів, а саме в поданій до митного оформлення декларації країни відправника зазначено суму в іноземній валюті - 14216, однак, в інвойсі від 26.03.2020 №220 вказано суму 16500 EUR, колегія суддів зазначає , що відповідно до висновку від 28.05.2020 року Запорізька торгово-промислова палата зазначила, що з урахуванням умов контракту № 01/07/ЕХ від 01.07.2019, характеристик товару і країни походження, контрактна ціна на андалузит марки/ andalusite of marks Purusite 0/4 мм на умовах поставки CIF Одеса (Інкотермс 2010) відповідає рівню цін, який склався при експорті подібної (аналогічної) продукції постачальниками із країни походження за вказаний період.

23.06.2020 року Державне підприємства ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ надало позивачу висновок № 252/06, відповідно до якого, контрактний рівень цін на андалузит, що постачався на умовах CIF Одеса (Україна) (Інкотермс 2010) в рамках додатку № 15 від 26.03.2020 до контракту 01/07ЕХ від 01.07.2019 та інвойсу № 220 від 26.03.2020 є прийнятним.

Враховуючи зазначені висновки, ціна на андалузит марки/andalusite of marks Purusite 0/4 мм на умовах поставки CIF Одеса (Інкотермс 2010) відповідає рівню цін та є прийнятною, що у свою чергу вказує на необґрунтованість та незаконність оскаржуваного рішення.

На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неправомірність рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, оскільки позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням вимог Митного кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров