Рішення

від 14.09.2020 по справі 160/6976/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року Справа № 160/6976/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Автопромсервіс (вул. Прорізна, 89, м. Кривий Ріг, 50025, код ЄДРПОУ 32615181) до головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

25 червня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Автопромсервіс звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 14.01.2020 року № 0001371409 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 119166,25 грн., з яких за податковим зобов`язанням у сумі 95333,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23833,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з винесеним наказом податковим повідомленням-рішенням, зазначаючи, що у позивача наявні всі необхідні умови для реального здійснення визначених його статутом видів економічної діяльності з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, виконання робіт, наявності управлінського та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень тощо. Взаємовідносини між позивачем та його контрагентом ТОВ Сокта є реальними та направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами, які повністю розкривають зміст господарських операцій позивача та рух його активів, зміни у власному капіталі та направлені на отримання реального фінансового результату за наслідками здійснення господарських операцій з його постачальником.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року на адресу суду від відповідача 21.07.2020 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що за результатами аналізу ЄРПН ТОВ Сокта по ланцюгу господарських операцій з руху товару встановлено відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. Первинні документи свідчать про відсутність факту реального постачання товарів від ТОВ Сокта до ТОВ Автопромсервіс . Статус фіктивного підприємства ТОВ Сокта підтверджено вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2018 року №204/2342/18. Таким чином, на думку відповідача, у задоволенні позовної заяви належить відмовити.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Проте, 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року , яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.

Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Враховуючи наведене, судом продовжено розгляд справи до 14.09.2020 року з метою надання належної оцінки поданим документам.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Автопромсервіс (код ЄДРПОУ 32615181) позивач, зареєстровано як юридична особа 05.09.2003 року. Основний вид діяльності - 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

На підставі наказу №1626-п від 14.03.2019 року та повідомлення від 15.03.2019 року №513, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Автопромсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Сокта за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

За наслідками перевірки складено акт №21493/04-36-14-09/32615181 від 15.04.2019 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Автопромсервіс :

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого ТОВ Автопромсервіс завищено податковий кредит в 2016 році на загальну суму 105925 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 105925 грн., а саме: у липні 2016 року на суму 35797 грн., у серпні 2016 року на суму 70128 грн.;

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 95333 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.01.2020 року № 0001371409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 119166,25 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 95333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 23833,25 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, з огляду на твердження перевіряючих щодо відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції позивача з ТОВ Сокта у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, суд зазначає наступне.

10.06.2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ Сокта (постачальник) було укладено договір поставки № 29 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар згідно специфікацій, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору найменування товару, його кількість та якісні показники, ціна товару за одиницю по позиціям, а також загальна вартість товару, постачання якого буде здійснюватись згідно договору вказується у специфікаціях, яка з дати підписання сторонами складає невід`ємну частину договору.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що підтвердженням належної якості товару, що поставляється, є сертифікат якості, виданий підприємством-виготовлювачем товару або технічний паспорт та інші документи, що засвідчують якість товару, якщо в цьому є потреба.

Відповідно до п. 5.3 укладеного договору, загальна вартість товару, що поставляється по дійсному договору, на момент підписання складає 214779 грн., у тому числі ПДВ 35796,50 грн.

Пунктом10.3 договору передбачено, що договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016 року.

На виконання умов договору сторонами складено специфікацію №1 від 05.07.2016 року, видаткову накладну №04051 від 05.07.2016 року, рахунок-фактуру №07051СК від 05.07.2016 року на поставку венець зубчастий, сателіту, болтів на загальну суму 214779 грн., в тому числі ПДВ 35796,50 грн.

Транспортування товару здійснено згідно товарно-транспортної накладної №008 від 05.07.2016 року автомобілем КАМАЗ № НОМЕР_1 ТОВ Сокта .

Оплату за товар здійснено платіжними дорученнями №205 від 04.08.2016 року на суму 114700 грн., №206 від 04.08.2016 року на суму 100079 грн.

01.08.2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ Сокта (постачальник) було укладено договір поставки № 123 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар згідно специфікацій, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору найменування товару, його кількість та якісні показники, ціна товару за одиницю по позиціям, а також загальна вартість товару, постачання якого буде здійснюватись згідно договору вказується у специфікаціях, яка з дати підписання сторонами складає невід`ємну частину договору.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що підтвердженням належної якості товару, що поставляється, є сертифікат якості, виданий підприємством-виготовлювачем товару або технічний паспорт та інші документи, що засвідчують якість товару, якщо в цьому є потреба.

Відповідно до п. 5.3 укладеного договору, загальна вартість товару, що поставляється по дійсному договору, на момент підписання складає 420770,40 грн., у тому числі ПДВ 70128,40 грн.

Пунктом10.3 договору передбачено, що договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016 року.

На виконання умов договору сторонами складено:

- специфікацію №1 від 01.08.2016 року;

- видаткову накладну №08016 від 01.08.2016 року, рахунок-фактуру №08018СК від 01.08.2016 року на поставку валу, гумового ущіплення, втулок, винтів на загальну суму 191331,60 грн., в тому числі ПДВ 31888,60 грн.;

- видаткову накладну №08017 від 01.08.2016 року, рахунок-фактуру №08019СК від 01.08.2016 року на поставку валу, герметики, краски, піска на загальну суму 229438,80 грн., в тому числі ПДВ 38239,80 грн.

Транспортування товару здійснено згідно товарно-транспортної накладної №017 від 01.08.2016 року автомобілем КАМАЗ № НОМЕР_1 ТОВ Сокта .

Оплату за товар здійснено платіжними дорученнями №224 від 23.08.2016 року на суму 100000 грн., №226 від 23.08.2016 року на суму 91331,60 грн., №227 від 23.08.2016 року на суму 100000 грн., №228 від 23.08.2016 року на суму 129438 грн.

Отриманий від ТОВ Сокта товар в подальшому було реалізовано контрагентам-покупцям.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (далі - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Надаючи оцінку доводам платника податків щодо реальності відображених у бухгалтерському та податковому обліку операцій, суд зазначає, що встановлення мети та факту порушення встановленого порядку оподаткування, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для висновку про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або витрат, зменшення фінансового результату.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, суттєві недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Витрати для обрахування податку на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтвердженими фактично здійсненими господарськими операціями та належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність їх здійснення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Господарські операції для визначення податкового кредиту та бази оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Вищенаведеним вимогам досліджені операції платника податків не відповідають.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, первинних документів, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства.

Відображення у податковому обліку оподатковуваних операцій має бути підтверджено первинними, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. У разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит та витрати можуть вважатись не підтвердженими.

В розглянутому спорі підставою для донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань, у зв`язку із визнання такими, що не мають правових наслідків первинних документів, є оформлення від імені контрагентів позивача первинних документів за відсутності змісту господарської операції.

Суд зазначає, що позивачем не надано документів на підтвердження якості та походження товару, що передбачено п.п.2,3, 2,5 договорів.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області отримано вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2018 у справі №204/2342/18, яким директора ТОВ Сокта визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей за попередньою змовою групою осіб .

З вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2018 встановлено, що ОСОБА_1 приблизно о 08.09.2016 року, у денний час доби, більш точну дату та час у ході розслідування встановити не вдалося, зустрілася із невстановленою особою та, ознайомившись зі змістом документів, перебуваючи в офісному приміщенні приватного нотаріуса по вул. Робочій у м. Дніпро, точну адресу встановити не вдалося, діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що вона ніколи не здійснювала та не буде здійснювати функції директора ТОВ СОКТА (код ЄДРПОУ 40443251), не буде реалізовувати набуті повноваження відповідно до затвердженого статуту підприємства та провадити фінансово-господарську діяльність товариства, розподілу прибутків та збитків, та згідно із досягнутою нею невстановленою особою злочинною змовою, підписала завідомо підготовлені за невстановлених обставин невстановленою особою документи, які містили завідомо неправдиві відомості та які подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, а саме: наказ № 3-к від 14.09.2016 року про призначення себе на посаду директора ТОВ СОКТА (код ЄДРПОУ 40443251); протокол Загальних зборів учасників ТОВ СОКТА № 13/09/2016 від 13.09.2016 року про вихід із учасників товариства попереднього директора та перерозподілі частки у статутному капіталі товариства у розмірі 100% ОСОБА_1; протокол № 13/09/2016/1 від 13.09.2016 року Про реєстрацію учасників загальних зборів учасників ТОВ СОКТА ; договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ СОКТА від 13.09.2016 року, відповідно до умов якого вона стає власником частки у статутному капіталі; заяву від 14.09.2016 року про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомостей щодо зміни керівника юридичної особи та зміни складу засновників юридичної особи, тобто власноруч підписала документи, на підставі яких можливе проведення державної реєстрації змін у реєстраційних документах юридичної особи.

Таким чином, ОСОБА_1, заздалегідь усвідомлюючи про відсутність навиків і досвіду для виконання обов`язків службової особи та засновника підприємства, а також навиків здійснювати підприємницьку діяльність, не маючи наміру здійснювати таку діяльність від імені ТОВ СОКТА , виконувала свою частину досягнутої з невстановленою особою злочинною змовою та засвідчила власним підписом завідомо неправдиві відомості у вищевказаних документах, які в подальшому, 14 вересня 2016 року, було подано невстановленою особою до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Нікопольської міської ради за адресою: м. Нікополь, вул. Перспективна, 189.

У подальшому на підставі отриманих документів, у цей же день, державним реєстратором внесені зміни до реєстраційних документів, про що свідчить реєстраційний запис № 123000525900.

За свої злочинні дії, що виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ СОКТА (код ЄДРПОУ 40443251) ОСОБА_1 отримала від невстановленої особи грошову винагороду в розмірі 400 грн.

Допитана в судовому засіданні під час кримінального провадження справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнала в повному обсязі.

Суд зазначає, що наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Відповідну правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України у постановах від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16, від 11.12.2018 року у справі № 2а-13519/11/2670.

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Таким чином, оскільки вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2018 у справі №204/2342/18 визнано винним директора ТОВ Сокта у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України, суд вважає, що проведені господарські операції між позивачем та ТОВ Сокта у 2016 році не містять ознак реальності та направленості на досягнення економічної вигоди.

Таким чином, дослідженими у справі доказами та/або фактом їх відсутності, судом підтверджені висновки, викладені в акті перевірки №21493/04-36-14-09/32615181 від 15.04.2019 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір на користь позивача стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Автопромсервіс (вул. Прорізна, 89, м. Кривий Ріг, 50025, код ЄДРПОУ 32615181) до головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук